
- •Білет № 1
- •1. Чинники агросфери. Альтернативні джерела енергії.
- •2. Іригаційна ерозія. Небезпека засолення грунтів, її попередження.
- •3. Класифікація органічних та мінеральних добрив. Умови їх зберігання.
- •Білет № 2
- •1. Біотичні та антропогенні фактори.
- •2.Багаторічні бур’яни. Їх поділ, особливості.
- •3. Закон України про тваринний світ. Основні вимоги землеробства.
- •Білет № 3
- •1. Найзагальніші закони сучасної агроекології.
- •2.Шляхи запобігання ерозійних процесів.
- •3. Кругообіг речовин в агросфері.
- •Білет № 4
- •1. Історичний нарис з агроекології. Українська агроекологічна школа.
- •2. Характеристика суші. Забруднення та деградація грунту.
- •3. Причини дефіциту води та заходи по їх зменшенню в сільському господарстві України.
- •Білет № 5
- •1. Класифікація, властивості і структура біоценозу. Класифікація біоценозів
- •Властивості біоценозів
- •2. Хімічний склад рослин і потреба в елементах живлення.
- •3. Обов’язки користувачів об’єктами тваринного світу.
- •Білет № 6
- •2. Біологічні особливості бур’янів. Класифікація бур’янів.
- •3. Права та обов’язки громадян України згідно закону про онпс,
- •Білет № 7
- •1. Об’єкти дослідження в агроекології. Методи дослідження.
- •2. Ерозія грунту, її види. Шкода від ерозії.
- •3.Євтрифікація в природних та штучних водоймах.
2. Біологічні особливості бур’янів. Класифікація бур’янів.
Бур'яни утруднюють роботу сільськогосподарських машин, є посередниками поширеня шкідників, затіняють культурні рослини, забирають з грунту у 2-3 рази більше вологи, ніж культурні рослини, зменшуюь площу розростання і мінерального живленя, пригнічують ріст рослин, знижують урожай с.г. культур.
За різними ознаками існує кілька класифікацій бур’янів. Серед них найбільше зустрічаються:
рудеральні (смітникові) – на смітникках, біля заборів, на узбіччях доріг та інших місцях біля житла людини, це – лопух, кропива, чортополох, спо та інші;
сегетальні (польові) - в посівах сільськогосподарських культур;
лучні – на луках і пасовищах;
лісові – поширюються на вирубках лісу.
Разом з тим, така класифікація має умовний характер, через що цілий ряд видів бур’янів можуть переходити з однієї в іншу групу.
Крім того, сегетальні бур’яни по приуроченості до оброблювальних земель поділяються на:
спеціалізовані – види, які зустрічаються в посівах окремих культур. Так, наприклад, у посівах льону – пажитниця польова, рижій льоновий; проса – мишій сизий, мишій зелений; пшениці – пажитниця п’янка; конюшини – повитиця конюшинна та інші;
- не спеціалізовані – види, що поширені в посівах багатьох сільськогосподарських культур.
За походженням бур’яни поділяють:
апофіти – місцеві;
адвентивні – пришельці.
Найбільш практичне значення має класифікація, що побудована на врахуванні близьких особливостей бур’янів, таких як: спосіб живлення, тривалість життя, спосіб розмноження та життєвий цикл розвитку.
За способом живлення рослини бур’янів поділяють на три групи (таб.1):
паразити не зелені;
напівпаразити зелені;
не паразити зелені.
За тривалістю життя вони поділяються на:
малорічні – група рослин, які розмножуються переважно насінням, живуть не більше двох років і за життя плодоносять лише один раз. Після утворення насіння рослини відмирають;
багаторічні – цикл розвитку життя яких перевищують два роки, плодоносять щорічно, розмножуються насінням і вегетативними органами.
ефемери – рослини з дуже коротким періодом розвитку (1,5-2 місяці), які упродовж вегетаційного періоду здатні давати кілька поколінь. В Україні найпоширеніші зірочник середній, тонконіг однорічний і люцерна маленька;
ярі – рослини, цикл розвитку яких починається весною і завершується у цьому ж році. Осінні сходи бур’янів цієї групи не здатні перезимовувати і гинуть навіть під час перших осінніх приморозків.
озимі – рослини, які здатні утворити насіння після проходження зимового періоду, зимуючи у фазі розетки. Засмічують переважно посіви озимих культур, багаторічних трав. Життєвий цикл розвитку співпадає з циклом розвитку озимих культур. Переважаючими бур’янами цієї групи є стоколос житній, стоколос польовий, мітлиця звичайна;
зимуючі – рослини, для яких умови перезимівлі не обов’язкові і життєвий цикл розвитку може відбуватися по типу ярих або озимих, залежно від періоду проростання. До цієї групи належать: волошка синя, грицики звичайні, талабан польовий, ромашка непахуча, злинка канадська та ін..;
дворічні – для повного життєвого циклу потребують два роки. У перший рік накопичують в коренях поживних речовин, а на другий рік формують стебло з квітками і насінням. Домінуючими представниками є: буркун білий, буркун жовтий, будяк пониклий, синяк звичайний, липучка відстовбурчена, блекота чорна та ін.;