Запорізька Січ – державно-політичне утворення українського народу

Запорозька Січ — українська козацька республіка, центром якої було однойменне місто-фортеця – адміністративний центр запорозького козацтва.

В середині XVI ст.(протягом 1552 – 1556 рр.) виникає укріплення на острові Мала Хортиця, засноване князем Дмитром (Байдою) Вишневецьким, яке витримало дві облоги татар. Багато хто з вчених вважає замок на острові Мала Хортиця першою Запорізькою Січчю. Бажаючи припинити нищівні напади татар на Україну, Д.Вишневецький укладає угоди з литовським князем та московським царем Іваном Грозним. Він навіть втручається в молдавські справи, і це приводить його до загибелі (був схоплений турками та скинутий з фортечної стіни в Стамбулі).

Деякі вчені твердять, що перша Запорізька Січ як укріплений козацький табір і адміністративний центр козацтва виникла на острові Томаківці приблизно в 40-х роках XVI ст.

Після того, як в 1593 р. татарська орда зруйнувала Томаківську Січ, козаки засновують Січ на острові Базавлук, яка проіснувала до 30-х рр. XVII ст. Після придушення поляками повстань 1-ї чверті XVII ст. Січ була влаштована на Микитиному Розі. Саме цю Січ визволив Богдан Хмельницький у 1648 р. В 1652- 1709 рр. існувала Чортомлицька (Стара) Січ — над р. Чортомлик (в 2-х кілометрах від Базавлуцької).

Вищою законодавчою владою на Січі була загальновійськова рада, в якій брали участь усі козаки. Запорозькою Січчю керував уряд на чолі з кошовим отаманом. Кошовий отаман та інші урядовці (осавул, обозний, кошовий суддя, писар, хорунжий) обиралися на раді терміном на один рік. Військово-адміністративною і господарською одиницею Січі був курінь, на чолі якого стояв курінний отаман.

Надзвичайно цікавий, найбільш точний і самий повний опис зовнішнього вигляду Січі зробили в 1672 р. в Москві запорізькі посли. Зовні вона нагадувала фортецю. З лівого боку її омивала річка Чортомлик, з правого — Прогной, позаду —Скарбна. Урвисті береги цих річок доповнювали вал і рів. З боку поля Січ мала вал з бійницями й частоколом із загострених та просмолених паль. З цього боку стояла велика башта. У центрі Січі був майдан з церквою, навколо якої розташовувалося 38 куренів. У куренях постійно жила залога Січі. На майдані стояли будинки старшини, військова пушкарня (арсенал).

Більша частина козацтва та їхні сім’ї мешкали в зимівниках (в Придніпров’ї, особливо навколо Черкас та Канева. Не випадково, в уяві сучасників Черкаси були основним місцем зосередження козацтва), а згодом і в селах на території Запоріжжя. Ці землі у другій половині XVII ст. почали називатися “Вольності Війська Запорізького”. Адміністративно-територіальною одиницею Запоріжжя була паланка на чолі з полковниками (всього було 8 паланок).

Після зруйнування в 1709 р. царськими військами Чортомлицької Січі запорожці мешкали спочатку на р. Кам’янці, а потім біля Олешок, у володінняхКримського хана. В 1734-1775 рр. на р. Підпільній було збудовано Нову Січ (1734- 1775 рр.).

Козаки не підлягали владі шляхти та не платили ніяких податків. Вони перед усім були вільними землеробами. Важливе значення для козаків мали також різні промисли, головним чином рибальство на Дніпрі та полювання. Деякі прибутки, у випадку вдалого закінчення, приносили походи проти турків і татар.

В 1572 р. польський уряд прийняв на службу 700 козаків, які були занесені до спеціального реєстру. Вони отримували від уряду платню, звільнялися від усіх податків. За це козаки виконували службу по охороні кордонів.

Устрій Січі, який видавався раєм для селян-кріпаків та упертий опір, що його чинили запорожці спробам російських поміщиків колонізувати так звану Новоросію, спонукали Катерину II до радикального вирішення проблеми запорозького козацтва. Як тільки скінчилася чергова війна з Туреччиною (1768- 1774 рр ), а татари вже не являли загрози імператриця наказала в 1775 році зруйнувати Січ.