
- •Основи психології і педагогіки
- •Передмова
- •Тематичний план
- •Тема 2. Психологія особистості
- •Тема 3. Психічні властивості людини
- •Тематика лекційних занять
- •Тема 1. Психологія як наука
- •Тема 2. Психологія особистості
- •Тема 3. Психічні властивості людини
- •Тема 4. Пізнавальні психічні процеси
- •Тема 5. Мислення як вища форма пізнання об’єктивної реальності. Пам’ять.
- •Тема 6. Емоційно-вольова сфера особистості.
- •Тема 7. Спілкування
- •Тема 8. Предмет та завдання сучасної педагогіки. Теорія виховання.
- •Плани та методичні вказівки до семінарських занять
- •Тема 1. Особистість і її структура
- •Тема 2. Соціально-психологічна сфера особистості
- •Тема 3. Індивідуально - типологічні властивості особистості
- •Тема 4. Пізнавальні психічні процеси
- •Тема 5. Мислення та інтелектуальні особливості особистості
- •Тема 6. Особистість і спілкування
- •Тема 7. Освіта за кордоном.
- •Завдання та методичні вказівки до самостійної роботи
- •Тема 1. Предмет, завдання та методи психології
- •Тема 2. Місце психології в системі наук. Галузі психології.
- •Тема 3. Психіка і мозок
- •Тема 4. Особистість і її структура
- •Тема 5. Індивідуально-типологічні властивості особистості
- •Тема 6. Пізнавальні процеси людини
- •Тема 7. Емоційно-вольові процеси. Психічні стани
- •Тема 8. Діяльність та її структура
- •Тема 9. Функції та компоненти процесу спілкування
- •Тема 10. Предмет та завдання сучасної педагогіки
- •Тематика рефератів
- •Словник основних психологічних понять
- •Література з дисципліни „ Основи психології і педагогіки”
Тема 4. Пізнавальні психічні процеси
Пізнавальна діяльність здійснюється завдяки відображенню в мозку людини предметів та явищ дійсності. Людина пізнає навколишній світ за допомогою уваги, відчуттів, сприймання,пам’яті, мислення і уяви. Кожен із цих процесів забезпечує пізнання певних властивостей навколишнього світу.
Увага— це спрямованість та концентрація психічної діяльності на об'єкти та явища, які мають сталу або ситуативну значущість для особистості. Відмінність уваги від психічних пізнавальних процесів полягає у тому, що вона сама безпосередньо не відображає реальність, а регулює (спрямовує) та контролює діяльність пізнавальних процесі.
Основні характеристики уваги такі:
обсяг – показник кількості об’єктів, що одночасно перебувають в полі уваги;
стійкість – тимчасова характеристика уваги, показник тривалості збереження інтенсивності уваги;
концентрація – показник міри зосередженості свідомості на об’єкті;
розподіл – здатність утримувати увагу на декількох об’єктах одночасно, що дає можливість здійснювати відразу декілька дій;
переключення – показник швидкості переходу від одного виду діяльності до іншого;
наочність – здатність виділяти певні комплекси сигналів відповідно до установок і значущості для особистості.
В залежності від умов виникнення розрізняють окремі види уваги:
довільна;
мимовільна;
після довільна.
Відчуття — це процес відображення окремих властивостей предметів і явищ при їх безпосередньому впливі на органи чуття.
Відчуття — це лише початковий момент надходження інформації у процесі пізнання.
Виділяють такі види відчуттів:
зовнішні, які виникають при дії подразників на рецептори, вони розташовані на зовнішній поверхні тіла, – зорові, слухові, тактильні, нюхові, смакові;
органічні, які сигналізують про те, що відбувається в організмі (відчуття болю, голоду, спраги тощо);
кін естетичні, за допомогою яких мозок отримує інформацію про положення і рух різних частин тіла; їх рецептори розташовані в м’язах і сухожиллях.
Як правило, відчуття об'єктивно зливаються, поєднуються у сприйманні, яке визначається як відображення у свідомості цілісних об'єктів та явищ дійсності при їх безпосередньому впливі на органи чуття.
Головними характеристиками сприймання є:
предметність,
цілісність,
структурність,
константність (стабільність),
осмисленість.
Уява — це створення нових образів реальності на основі образів сприймання та пам'яті за умови невизначеності вихідної інформації. Інакше кажучи, уява завжди здійснює деяке доповнення до думки при дефіциті інформації про дійсність.
Виділяють наступні прийоми уяви:
аглютинація – комбінація окремих елементів або частин різних предметів в єдиний образ;
акцентування – збільшення або зменшення окремих предметів, знаків, частин предмету;
схематизація – підкреслювання подібності різних об’єктів і зменшення їх відмінностей;
типізація – виділення суттєвого, такого, що повторюється в однорідних образах, створення узагальнених, типових образів.
Література:[6, 14, 19, 23,24]