2. Продуктивність – основна властивість тваринного організму, її види

Під продуктивністю свійських тварин розуміють їх здатність давати за певний відрізок часу продукцію у потрібній кількості і певної якості. За рівнем продуктивності тварин поділяють на низько-, високопродуктивних та рекордистів.

Тварини можуть давати кілька видів продукції. Рівень продуктивності визначається спадковістю, видом, віком, здоров'ям та фізіологічним станом тварини, здатністю до розмноження, материнськими якостями, скоростиглістю, розміром, довголіттям та конституцією.

Кожен вид продуктивності - це складна ознака, фізіологічне зумовлена життєдіяльністю всього організму в цілому, всіх систем органів і тканин. Продуктивність дуже мінлива. У межах виду, статі і віку на рівень і якісну сторону продуктивності впливають дві групи факторів:

1. спадкові та індивідуальні властивості тварин;

2. умови їх існування та експлуатації.

Основні види тваринницької продукції - молоко, м'ясо, вовна, смушки, хутро, яйця, шкури тощо.

Молочна продуктивність. Період, упродовж якого доять тварин з моменту родів до припинення доїння, називають лактацією. У корів лактацію умовно можна поділити на періоди:

новотільний і роздою (1-й та 2-й місяць);

розпалу лактації і початку тільності (3-4 місяць);

середина лактації (перша половина тільності);

кінець лактації (друга половина тільності).

Тривалість лактації у тварин різна: у корів - від 240 до 300-305 днів і більше; кобил - 180-210, овець і кіз - 120, у свиноматок - до 60 днів.

Найвищу молочну продуктивність серед всіх видів сільськогосподарських тварин мають корови, їх середня життєва продуктивність досягає 20-30 тис. кг молока, а рекордна - понад 140 тис. кг. Продуктивність кіз окремих молочних порід досягає 3000-3200 кг, овець -500, кобил - 1000-3000 кг.

Біологічні властивості великої рогатої худоби, що зумовлюють її продуктивність( наявність багатокамерного шлунку, завдяки чому велика рогата худоба краще за інші види перетравлює грубі(клітковина перетравлюється в рубці на 55-65%), може синтезувати бактеріальний білок у передшлунках.

Період часу від родів до припинення утворення молока у вимені називається лактаційним періодом. Великі надої корів під час лактації призводять до перевтоми організму і винесення з молоком великої кількості сухих речовин. За даними М.Ф. Томме , корова з надоєм 6000 кг за 305 днів лактації виділяє з молоком білка - 200 кг, жиру - 260, кальцію - 8-9, фосфору -6-7 кг. У перший тиждень лактації корова не може з'їсти необхідну кількість кормів, тому потреба в поживних речовинах компенсується з резервів організму. Для того, щоб корова могла нагромадити певний запас речовин в організмі, період сухостою повинен становити 45-60 днів. Для корів з незадовільною вгодованістю, молодих та рекордисток сухостійний період можна збільшувати до 70-75 днів. За цей період корова відновлює свої фізіологічні властивості, депонує певну кількість поживних речовин в організмі.

Після отелення під впливом ендокринної системи, яка стимулює діяльність молочної залози, добовий надій приблизно з 5-8-го дня починає різко збільшуватися, досягаючи максимуму в перші 40 днів після отелення. У дослідженнях щодо ходу лактації, у чорно-рябих подільських корів максимальні надої одержано на 71-78-й день лактації. Максимальні річні надої одержують від корів, у яких спостерігається плавний і повільний спад лактації. Всі зміни в кількості молока по окремих днях, декадах, місяцях за весь період лактації можна зобразити на графіку лактаційної кривої.

Усі корови за характером лактаційної кривої поділяються на типи (О.С. Ємельянов):

1. з високою стійкою лактаційною діяльністю (корови цього типу дають багато молока і добре засвоюють корм);

2. з високою нестійкою лактаційною діяльністю, яка спадає після одержання вищого надою і знову підвищується в другій половиш лактації (характерна для корів конституційне слабких);

3. з високою, але нестійкою лактацією, яка швидко знижується. Високий добовий надій після отелення швидко знижується, надій за лактацію в середньому низькій у корів з лактацією такого типу (серцево-судинна система не пристосована до тривалої роботи з високим напруженням);

4. із стійкою низькою лактацією (від корів цього типу одержують низькі надої).

Надій корів за лактацію приблизно на 25 % залежить від вищого добового надою і на 75 % - від характеру періоду лактації. У високопродуктивних корів після максимального зниження його в наступні місяці становить до 6, а в малопродуктивних - 9-12%.

Про характер лактаційної кривої свідчить її стійкість. Для цього надій за другі 90-100 днів виражають у процентах до надою за перші 90-100 днів. У високопродуктивних корів він досягає 97-99%, а в корів, що швидко зменшують надої - 75-78%.

В.Б.Веселовський [11] пропонує оцінювати стійкість лактації за показником постійності:

ПП = Фактичний надій за лактацію * 100

Вищий добовий надій * кількість днів лактації.

Показник стійкості становить 70 і більше, а в корів з різким спадом лактації - менше як 50.

Учені вивчали поєднуваність таких ознак як молочність і жирномолочність. Зокрема, Є.Ф. Лискун встановив, що існує чотири спадкових типи тварин:

I - надій вище середніх показників, а жирномолочність нижче;

II - надій і вміст жиру в молоці нижче середніх показників;

3. - надій вище середніх і жирність молока вище;

4. - надій нижче середніх, а жирність молока вище.

Наявність таких спадкових типів підтверджується багатьма дослідниками. В.Б.Веселовський і Г.В.Веселовський виділили чотири типи корів за

особливостями зміни вмісту жиру в молоці в зв'язку зі збільшенням надою з віком і при роздої:

I- з підвищенням надою збільшується вміст жиру в молоці (прогресивний тип);

2. - з підвищенням надою знижується вміст жиру в молоці (регресивний тип);

3. - жирномолочність стійка незалежно від величини надоїв (стійкий тип).

IV- жирність молока коливається незалежно від величини надою.

М'ясна продуктивність - одна з найважливіших ознак сільськогосподарських тварин. М'ясні якості у різних видів тварин оцінюють за кількісними і якісними показниками.

М'ясну продуктивність тварин оцінюють за їх масою тіла, вгодованістю, середньодобовим приростом. Після забою тварин м'ясну продуктивність оцінюють за забійною масою, забійним виходом та оцінкою туші. У свиней, птиці значно більший забійний вихід, ніж у великої рогатої худоби та овець.

Під забійною масою розуміють масу туші з жиром, але без шкури, крові, внутрішніх органів, голови, передніх кінцівок до зап'ястних і скакальних суглобів.

Забійний вихід - це відношення забійної маси до маси тіла, виражене у відсотках.

Якщо передзабійна маса відгодованого бичка становить 500 кг, а забійна - 300, то забійний вихід дорівнюватиме - 60 %.

У овець забійний вихід становить 45-50 %, а в добре вгодованих - 60-65%.Чим більше в туші м'язової, жирової тканин і менше кісток, тим краща м'ясна продуктивність. З віком вона змінюється. На час народження тварини скелетні м'язи менш розвинені, ніж кістяк. Швидкість росту м'язів збільшується після досягнення свого максимального розвитку в ранньому віці, а потім зменшується. У великої рогатої худоби з 4-6 до 14-18 місяців спостерігається інтенсивний ріст м'язової тканини. Вся мускулатура за 6 місяців збільшується в 4,13 рази, а в наступні 12 місяців - в 2,6 рази.

У всіх видів тварин, крім свиней, розрізняють дві категорії вгодованості: першу і другу. Тварини, які не відповідають вимогам стандарту за вгодованістю, відносять до худих.

Свинину залежно від вгодованості ділять на п'ять категорій: перша-беконна, друга - м'ясна, третя - жирна, четверта - свинина для промислової переробки, п'ята - м'ясо поросят.

Вовнова продуктивність. Овеча вовна становить близько 80% усієї вовнової сировини. Вовну одержують від овець різного напряму продуктивності. Залежно від складу вовнових волокон розрізняють однорідну та змішану вовну. Однорідна вовна складається з однакових за зовнішнім виглядом волокон. Таку вовну одержують від тонкорунних та напівтонкорунних овець. Змішана вовна - це суміш різних за товщиною і звивистістю волокон. Вона характерна для всіх грубововнових і деяких помісних овець.

Залежно від товщини вовна може бути тонкою (товщина не більше як 25 мікронів), напівтонкою, грубою, напівгрубою. Натуральні волокна кислотостійкі, гігроскопічні, добре зберігають тепло, їх можна забарвлювати в різні кольори, вони можуть звалюватись, міцні на розрив (не поступаються перед залізним дротом такого самого діаметру).

Від овець одержують також смушки - шкурки забитих у перші дні життя ягнят, волосяний покрив яких має завитки різної величини і форми. Найкращі смушки у каракульських ягнят, менш цінні - сокольської та решетилівської порід овець. Смушки бувають чорного (арабі), сірого (ширазі), коричневого (камбар), рожевого (гулігаз), золотистого і сріблястого (сур), а також білого кольору. Форма завитка буває валькоподібною, бобоподібною, напівкільце, горошкоподібною, штопороподібною, равликоподібною, у вигляді гривки. Вище ціняться вівці, які дають великих ягнят, смушки яких мають пружній завиток у формі валька або боба середнього розміру з добрим блиском, щільною і тонкою мездрою.

Шкури, зняті з овець старіше 5-7 місяців, називають овчинами. Овчини бувають шубні, хутрові та шкіряні. Шубні овчини йдуть на пошив полушубків і тулупів. Найкращі шубні овчини отримують від овець романівської породи. Із хутрових овчин виготовляють шапки, комірці, жіночі пальта (мутонові шуби). Такі овчини отримують від тонкорунних і напівтонкорунних (цигайських) овець. Шкіряні овчини непридатні для переробки в шубні і хутрові вироби. Якість овчини визначається її величиною, оброслістю, густиною вовни і співвідношенням між пухом і остю. Кращою овчиною вважається така, в якій пух складає 50-70 %. Вовна такої овчини не звалюється, вироби з неї легкі і теплі.

Робоча продуктивність. Воли, коні, верблюди, буйволи, північні олені та собаки використовуються як робочі тварини на транспортних та сільськогосподарських роботах. Характер робочої продуктивності тварин різний: в упряжі, під сідлом, під в'юком та ін.

У конярстві різні породи спеціалізовані за характером робочої продуктивності. Для робіт, що вимагають більших тяглових зусиль, створювалися крокові породи коней; для робіт, зв'язаних з швидкими пересуненнями - швидкоалюрні рисисті і верхові; для робіт під в'юком -верхово-в'ючні. Показниками робочої продуктивності є: тяглове зусилля (Р), швидкість (V), робота (А), потужність (М). За одиницю потужності двигунів прийнята одна кінська сила (к.с.), яка дорівнює 75 кілограмометрів за секунду. Звичайно потужність коня становить 0,6-0,7 к.с. У нашій країні проводять різні випробування залежно від напрямку робочої продуктивності коней:

Випробування на максимальну вантажопід'ємність. На віз кладуть початковий вантаж вагою 1000-1200 кг, рухають тварину з міста і потім черезкожні 5-6 м докладають мішки з піском вагою 50 кг доти, поки кінь йде вільно і везе вантаж без надмірного напруження.

Випробування на тяглову витривалість, при якому встановлюється відстань, що пройшов кінь, який розвивав силу тяги 300 кг.

Випробування на термінову доставку вантажу (вага вантажу 800-1200 кг, відстань 5-10 км).

Яєчна продуктивність.

Показниками яєчної продуктивності є кількість і середня вага яєць, знесених за рік. Несучість залежить від виду птиці, породи, індивідуальних особливостей, віку, умов годівлі і утримання. Доброю несучістю у курей вважається 220-250 яєць за рік, у качок — 180, у гусей — 80-100, у індичок — 100-150, у цесарок — 100-120 яєць. Породні відмінності в несучості особливо помітні у курей і качок. Кури яєчної продуктивності несуть в середньому 200-240 яєць за рік, м'ясо-яєчної породи ньюгемпшир - 200, а м'ясної породи корніш -110-130 яєць.

Високою продуктивністю характеризується птиця, отримана від схрещування різних відселекціонованих ліній. Така птиця називається гібридною. Маса яєць варіює залежно від видових, породних, лінійних і індивідуальних особливостей птиці, віку, умов годівлі і утримання. Доброю масою курячих яєць вважають 55-65 г, індичиних— 100-110 г, гусячих — 110-180 г, качиних - 75-80, цесариних — 45 г. Для отримання високої продуктивності від птиці необхідна науково обгрунтована система годівлі, яка забезпечує повноцінність раціонів за комплексом поживних, біологічно активних і мінеральних речовин. Усі корми згодовують птиці у вигляді комбікормів.

Знесення першого яйця означає настання статевої зрілості. У курей вона настає у віці 120-180 діб, у гусей - і качок - 250-300, у індичок - в 200-250 діб. В несучості курей спостерігається ритмічність (непереривна яйцекладка змінюється переривом). Циклом несучості називається число яєць, знесених без перерви. Довгі цикли з короткими інтервалами характеризують добрих несучок.

Линькою називається процес зміни пір'яного покриву птиці. Під час линьки птиця не несеться. Чим пізніше настає линька (жовтень, листопад) і чим вона коротша, тим стійкіша і вища несучість. У добрих несучок линька триває 2-3 тижні, у поганих - 2 місяці і більше.