- •I8вn 966-351-108-7
- •1.1. Предмет господарського права
- •1.2. Мета і принципи господарського , права
- •1.3. Методи господарського права
- •1.4. Система господарського права
- •2.1. Джерела господарського права та вимоги до правових актів господарювання
- •2.2. Значення судової практики в господарських правовідносинах
- •2.3. Поняття господарських правовідносин та їх види
- •3.1. Державна реєстрація господарюючих органів
- •3.2. Правовий статус підприємства
- •3.3. Припинення діяльності підприємства
- •4.1. Правовий статус акціонерних товариств
- •4.2. Правовий стататус неакціонерних товариств
- •Об'єднань
- •5.1. Правовий режим майна підприємства
- •5.2. Правовий режим майна об'єднання підприємств
- •5.4. Особливості правового режиму майна неприбуткових юридичних осіб
- •6.1. Державне управління якістю
- •Продукції як складова частина
- •Управління економікою України
- •Та державний захист прав споживачів
- •6.2. Державна система стандартизації, сертифікації та метрології
- •6.3. Державний контроль і нагляд за якістю продукції
- •7.1. Поняття господарських зобов'язань та їх виконання
- •7.2. Поняття господарського договору та порядок його укладання
- •7.3. Забезпечення виконання господарських зобов'язань
- •7.4. Зміна і припинення зобов'язань в господарських правовідносинах
- •8.1. Поняття системи господарських договорів
- •8.2. Класифікація системи господарських договорів
- •8.3. Окремі види господарських договорів
- •9.1. Поняття захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарської діяльності
- •9.2. Форми захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів
- •9.3. Способи захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарської діяльності
- •10.1. Поняття відповідальності в господарському праві
- •10.2. Функції та види господарсько-правової відповідальності
- •10.3. Підстави господарсько-правової відповідальності
- •11.1. Поняття банкрутства та його суб'єкти
- •11.2. Підстави для застосування банкрутства та порядок провадження у справах про банкрутство
- •11.3. Наслідки визнання боржника банкрутом та черговість задоволення претензій кредиторів
- •12.1. Поняття договору оренди, її об'єкти та суб'єкти
- •12.2. Порядок укладення договору оренди
- •12.3. Порядок припинення договору оренди
- •12.4. Правове регулювання лізингових операцій
- •13.1. Поняття та юридичні ознаки біржі, її функції та обов'язки
- •13.2. Види біржових угод та правила біржової торгівлі
- •13.3. Правовий статус фондової біржі та захист громадян-інвесторів на фондовому ринку
- •14.1. Поняття та функції ціни. Політика ціноутворення
- •14.2. Види цін та порядок їх встановлення
- •14.3. Правове регулювання контролю
- •15.1. Поняття та види кредиту. Кредитний договір
- •15.2. Порядок відкриття рахунків у банках
- •15.3. Порядок та форми розрахунків у господарському обігу
- •16.1. Монопольне становище на ринку та зловживання ним. Захист економічної конкуренції
- •16.2. Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства та економічної конкуренції
- •16.3. Розгляд справ про порушення антимонопольного законодавства та недобросовісну конкуренцію
- •17.1. Зовнішньоекономічна діяльність та її правове регулювання
- •17.2. Правовий режим іноземних інвестицій
- •17.3. Правовий режим вільних економічних зон
- •Висновки
- •Літератури
5.4. Особливості правового режиму майна неприбуткових юридичних осіб
Відповідно до Пдвільного законодавства України специфікою функціонування неприбуткових юридичних осіб є те, що вони не здшснюкльвирс^ничоїдіяльнс>стііфункціонуютьзарахунокфінан-сування з державного бюджету. До них відносяться державні установи у сфері культури, охорони здоров'я, освіти та адміністративного управління.
Майно неприбуткових юридичних осіб відповідно до ст. 141 Господарського кодексу України складається з основних засобів і матеріалів, що належать їм на правах оперативного управління.
Правовий режим майна неприбуткових юридичних осіб визначається:
Інструкцією з обліку основних засобів бюджетних установ, затвердженою наказом Головного управлінняДержавного казначейства, Міністерства економіки таДержавного комітету статистики Українивід 12грудня 1997 р. № 124/136/71.
Типовою інструкцією "Про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ", затвердженою наказом Держказначейства України № 142/181 від 10.08.2001 р.
Бюджетні установи витрачають кошти на придбання майна відповідно до бюджетних кошторисів, які визначають загальний обсяг, цільове надходження, використання і поквартальний розподіл коштів установ. Він затверджується не пізніше як через місяць після затвердження бюджету, з якого проводиться фінансування неприбуткової юридичної особи. В процесі виконання таких кошторисів керівники установ мають право перерозподіляти кошти в межах встановленої суми.
Розліл 5. Правовий режим майна суб'єктів ... | 83
У випадку надання неприбутковими юридичними особами певних платних послуг для громадян отриманими коштами вони розпоряджаються самостійно, які, в основному, направляються на поповнення основних засобів.
Контрольні запитання
Яке майно необхідно підприємству для налагодження власного функціонування?
Що є джерелами формування майна підприємства?
Які майнові функції господарського об'єднання?
Що є майном господарських об'єднань?
Які підстави виникнення колективної власності визначаються Законом України "Провласність"?
Які особливості правового режиму майна неприбуткових юридичних осіб?
84
Розділ б
Правові основи стандартизації та управління якістю продукції
6.1. Державне управління якістю
Продукції як складова частина
Управління економікою України
Та державний захист прав споживачів
Законодавство про якість являє собою сукупність нормативних актів і окремих норм, які забезпечують належну якість продукції, робіт, послуг, а також захист прав споживачів. Ці нормативні акти і норми відносяться до різних галузей права: адміністративного, цивільного, трудового, кримінального та господарського. За їх допомогою закріплюється компетенція органів управління та виробництва в сфері якості Законодавством про якість виділяються такі складові його частини:
законодавство про стандартизацію і законодавство про сертифікацію;
законодавство про метрологію і метрологічну діяльність;
законодавство, яке регулює якість продукції, товарш, послуг в договорах;
законодавство про прийом продукції за якістю, а також про відповідальність підприємств чи їх працівників за належну якість продукції.
Центральне місце займає законодавство про стандартизацію і законодавство про сертифікацію продукції і послуг. Стаття 15 Господарського кодексу України та Закон України "Про стандартизацію" регулюють відносини в сфері розроблення, затвердження, прийняття і дотримання стандартів. Законодавство про сертифікацію регулює відносини, пов'язані з діяльністю по підтвердженню відповідності продукції встановленим вимогам до якості.
Розліл 6. Правові основи станлартизаиії та управління ... | 85
Нормативні акти про стандартизацію визначають загальні принципи стандартизації в Україні; систему нормативних документів по стандартизації у нашій державі, систему органів, які здійснюють стандартизацію, їх компетенцію, порядок розроблення, погодження, затвердження, оформлення, реєстрації, обліку, зберігання і прийняття стандартів, а також відповідальність за їх порушення.
Закон "Про сертифікацію" визначає загальні правила сертифікації продукції і послуг в Україні, органи, які здійснюють сертифікацію, їх компетенцію, систему нагляду за дотриманням правил сертифікації, відповідальність за їх порушення. Головне завдання законодавства про сертифікацію та стандартизацію — створення умов для підприємницької діяльності на внутрішньому та міжнародному ринку, допомога покупцям у компетентному виборі продукції та послуг, недопущення появлення на ринку неякісної продукції, виконання робіт чи надання послуг, які можуть бути небезпечними для здоров'я громадян.
Завдання контролю за дотриманням якості продукції передбачається також Законом України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію неякісної та небезпечної продукції". У цьому законодавчому акті передбачається порядоквилучення продовольчих та промислових товарів у суб'єктів підприємницької діяльності, що ними виробляються чи реалізуються. Такими повноваженнями наділені місцеві державні адміністрації, органи санітарного та епідеміологічного контролю, органи з питань стандартизації, метрології і сертифікації, а також органи охорони навколишнього середовища.
Оплата робіт, пов'язаних з переробкою, утилізацією та знищенням вилученої з обігу неякісної продукції здійснюється власником цієї продукції. Якщо ж власник такої продукції невідомий, то після одержання відповідного висновку уповноважених органів знищення проводиться за рахунок місцевого бюджету.
Крім того, відповідно до Закону України "Про якість та безпе ку харчових продуктів і продовольчої сировини" державний конт роль і нагляд за якістю продуктів і товарів здійснюють уповнова жені центральніоргани виконавчої влади у галузі охорони здо ров'я, захисту прав споживачів, стандартизації, метрології та сертифікації, ветеринарної медицини, карантину рослин у межах їх компетенції. . -
86 І С.Й. Кравчук. Госполарське право України
Належна якістьта безпека продуктів і товарів підтверджується:
— сертифікатом відповідності;
- державним реєстром або висновком державної санітарно- епідеміологічної експертизи;
— ветеринарним дозволом для харчових продуктів та продо вольчої сировини тваринного походження;
- карантинним дозволом для продукції рослинного похо дження.
Усі товари в суб'єктів господарювання повинні бути з відпо-відними документами, наявність яких передбачається законодавством. Утому числі з сертифікатом відповідності або з їх копіями, завіренимивустшовленомупорядкусуб'єктомгосподарськоїдіяль-ності, що відпустив товар, а також посвідченнями якості від товаровиробника.
Нанесення заводським методом знака відповідності на продукцію, наявність інформації у супровідних та інших документах не виключає необхідності наявності у продавця сертифікатів відповідності або їх копій у торговельній мережі. Ці документи повинні надаватись кожному покупцю на його вимогу, що передбачено ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів": "...Споживач має право на одержання необхідної, доступноїта достовірної інформації про товар, що забезпечує можливість його компетентного вибору".
Захист прав споживачів здійснюється відповідно до ст. 39 Господарського кодексу України, положеннями якої передбачається:
Державний захист.
Гарантований рівень споживання.
Належна якість товарів, робіт чи послуг і їх безпека.
Необхідну доступну та достовірна інформація про кількість, якість і асортимент товарів.
Відшкодування збитків, завданих товарами.
Зверненнядосудучиіншихуповноважених органів влади.