Контроль і ревізія

У підсумку відзначимо, що процес контролю розрахунків підприємства з бюджетом можна вважати сформованим й відпрацьованим. Тепер державі необхідно оптимізувати по даткову політику, тому що в цей час підприємства потенційно нездатні на легальне функціонування.

2.11. Контроль витрат на виробництво

Процес контролю витрат підприємства на виробництво вважається найбільш складним і трудомістким. Витрати містять у собі безліч різнопланових складових, перевірка яких потребує правильного й повного подання ревізором особливо стей їхнього формування. У ході перевірки ревізори повинні враховувати вид діяльності, структуру витрат, специфіку ви робничого процесу й організації облікової роботи, а також до корінно змінену нормативну базу обліку витрат підприємства.

Багатопланова перевірка потребує відповідно максималь ного використання різних методичних прийомів контролю. Методи документального контролю варто доповнювати фак тичними прийомами й способами, порівнюючи отримані ре зультати з метою виявлення ймовірних відхилень або ж підтвердження вірогідності облікових даних.

Важливість розглянутої теми перевірки пояснюється та кож тим, що інформація про виробничі витрати є основою при визначенні фінансових результатів підприємства. Тому зацікавленість у вірогідності даних з боку перевіряючих цілком виправдана.

Основними питаннями контролю витрат на виробництво є:

lперевірка обґрунтованості включення у витрати окремих витрат;

lперевірка обґрунтованості віднесення прямих витрат на окремі види продукції;

lперевірка формування витрат за різними напрямками;

lперевірка правильності розподілу непрямих витрат;

lперевірка витрат у незавершеному виробництві;

124

Розділ 2. Методика й послідовність контролю

l перевірка калькулювання собівартості.

Отже, перевірка розглянутої теми пред’являє до ревізора особливі вимоги в частині володіння новою методологією обліку витрат підприємства. Введення П(С)БО 16 “Витрати” чітко визначило номенклатуру статей та елементів витрат, що дозволяє говорити про реальну заміну раніше використовува них типових положень.

Крім того, на даний момент варто брати до уваги необхідність визнання витрат. Витрати повинні бути наслідком зменшення активів або збільшення зобов’язань і одночасно повинна існувати можливість їхньої достовірної оцінки. Витрати можуть бути виз нані витратами певного періоду тільки одночасно з визнанням доходу, на одержання якого вони були спрямовані.

Перш ніж починати перевірку, треба з’ясувати кількість ви робничих підрозділів та особливості технології. Таке ознайом лення дозволяє одержати попереднє подання про найбільш зна чимі витрати в загальному складі витрат. Це дає ревізорові мож ливість обрати для контролю ті виробничі ділянки, які істотно впливають на величину витрат підприємства. Не виключається також вибіркова перевірка операцій за іншими підрозділами.

У зв’язку з тим, що прямі витрати становлять основу вар тості виробленої продукції, їх розглядають у першу чергу. Ма теріальні витрати й витрати на оплату праці виробничих робітників є основними представниками прямих витрат. З них, як правило, і починають перевірку витрат на виробництво.

Як джерела контролю матеріальних витрат можна викори стати відомості обліку витрат окремих цехів, складські доку менти, видаткові документи на відпуск матеріалів у вироб ництво, маршрутні аркуші й іншу документацію.

Щоб переконатися в тому, що факт витрати матеріалів дійсно зроблений, і цінності були використані в цеху замовни ку, варто провести взаємну перевірку карток складського обліку й вимог цехів (лімітно заборних карток, накладних), звірити різні примірники видаткових документів, а також відо мості витрати матеріалів по цехах (ділянках). Очевидно, що ця

125

Контроль і ревізія

процедура буде здійснюватися вибірково, тому що в рамках комплексної ревізії обґрунтованість витрати матеріалів вив чається в рамках контролю операцій з виробничими запасами.

Необхідність застосувувати логічну перевірку пояс нюється можливістю списання на матеріальні витрати цехів певних цінностей, використання яких нехарактерне для дано го виробництва (наприклад, борошно в машинобудуванні).

Оскільки матеріальні витрати впливають на собівартість продукції, на перше місце виступає перевірка правильного визначення вартості матеріалів, які використовуються у ви робництві. На даному етапі контролюється правильність роз поділу транспортно заготівельних витрат між залишками ма теріалів на складі й витрачених цінностях. Після цього звер тається увага на пропорційний розподіл транспортно за готівельних витрат між матеріалами, витраченими на виготов лення різних виробів. Мова йде про один вид матеріалів, з яко го виготовляє кілька видів виробів.

Підтвердженням результатів документальної перевірки повинні бути дані фактичного контролю. Тобто навіть якщо кількість витрачених у цеху матеріалів відповідає даним складського обліку про відпущені цінності, доцільно зробити контрольний запуск сировини й матеріалів у виробництво з метою визначення реальної витрати цінностей на заявлений випуск готової продукції. Паралельно можна порівняти витра ти матеріалів на одиницю продукції, отримані емпіричним шляхом, з нормативними величинами. Така процедура дозво ляє проконтролювати вірогідність облікових даних і обґрунто ваність застосовуваної нормативної бази підприємства.

Витрати підприємства на оплату праці спричинюють ряд нарахувань, що включаються у собівартість продукції. Тому контролери приділяють пильну увагу величині трудових вит рат. Перевірка ускладнюється також тим, що, як правило, на підприємстві застосовується і відрядна, і погодинна форми оп лати праці.

126

Розділ 2. Методика й послідовність контролю

Виконуючи перевірку трудових витрат за звітний період, ревізори з метою виявлення фіктивних працівників, зіставля ють розрахунково платіжні відомості з даними відділу кадрів. Візит ревізора в цех допоможе одержати від фактично при сутніх працівників дані про особи, які лише “формально” зна чаться в даному виробничому підрозділі. Виявлення “мертвих душ” є прямим доказом необґрунтованого завищення витрат.

Продовженням контролю витрат з оплати праці виступає вивчення документів, які підтверджують обґрунтованість зроблених нарахувань. У цьому випадку ми маємо на увазі на рахування заробітної плати робітникам відрядникам за вико нані обсяги робіт. Тобто перевіряються наряди на відрядну роботу, акти прийому виконаних робіт. При цьому з’ясо вується, чи не мають місця випадки повторних нарахувань за вже оплачену роботу. Як доповнення до документального контролю варто провести вибіркові контрольні обмірювання виконаних робіт (будівельно монтажні, вантажно розванта жувальні і т.п.).

Перевірка оплати праці робочих відрядників і погодин ників потребує від ревізорів здійснення вибіркового контролю розцінок і тарифних ставок. Незважаючи на трудомісткість цього процесу при ручній обробці інформації, ревізор не пови нен звужувати перевірку правильності застосування тарифів і розцінок, які використовує підприємство.

Перевірка вірогідності нарахувань на зарплату полягає в самостійному вирахуванні відповідних відсотків (не забудь те розділити на 100) підсумкових сум, нарахованих працівникам.

Часто перераховані вище порушення виявляються при пе ревірці операцій з основними коштами, виробничими запаса ми, при контролі розрахунків з оплати праці.

Перевірка обґрунтованості формування непрямих витрат у цілому аналогічна процедурі контролю прямих витрат, роз поділ же витрат по змісту, експлуатації й ремонту машин і ус таткування повинен перевірятися трохи інакше.

127

Контроль і ревізія

По перше, ревізорові необхідно ознайомитися з техніч ною документацією й зробити ряд обчислень, щоб орієнтува тися в розмірах поточних витрат по підтримці устаткування в робочому стані. Потрібно брати до уваги норми витрати мас тильно охолоджувальних матеріалів (рідини), запчастин та інших цінностей.

По друге, непрямі витрати часто проводяться на підставі кошторисів або планів. Тому ревізори зобов’язані зіставити дані про фактичні витрати з відповідними статтями в кошто рисній документації.

Перевірка правильності розподілу непрямих витрат повин на виконуватися, як мінімум, у два етапи. Перший етап – вив чення обґрунтованості вибору бази розподілу й правильності її визначення. Другий етап – перевірка коректності розрахунків.

Згідно з П(С)БО №16 “Витрати”, принципово змінився порядок визначення собівартості реалізованої продукції, тому використовувані раніше підходи до контролю розподілу за гальновиробничих і загальногосподарських витрат можна вва жати неприйнятними. Перевірка їхнього включення у витрати підприємства буде розглянута далі.

Вірогідність даних про витрати в незавершеному вироб ництві досліджується перевіряючими з урахуванням техно логічних особливостей та організації обліку на підприємстві. Основний акцент робиться на правильність оцінки незаверше ного виробництва. Наприклад, при позаказному методі обліку, коли витрати формуються в розрізі окремих замовлень, не закінчені замовлення оцінюються по сумі витрат, понесених до моменту визначення незавершеного виробництва. При по передільному методі обліку витрат ревізори враховують за вершені стадії виробничого процесу. Тут необхідно уважно вивчати документи про рух незакінчених виробів усередині підприємства з метою визначення ступеня їхньої готовності.

Перевіряючи правильність калькулювання собівартості продукції, ревізор насамперед піддає контролю склад кальку ляційних статей. Це пояснюється тим, що певний перелік вит

128

Розділ 2. Методика й послідовність контролю

рат, що входили до собівартості реалізованої продукції, на да ний момент виключений з неї.

Так, при перевірці правильності формування виробничої собівартості реалізованої продукції варто з’ясувати, чи не були включені до її складу загальногосподарські (згідно з П(С)БО №16 – “адміністративні”) витрати, що є прямим порушенням нового порядку калькулювання. Постійні нерозподілені за гальновиробничі витрати повинні включатися у виробничу собівартість реалізованої продукції в періоді їхнього виник нення. Загальна сума розподілених і нерозподілених загаль новиробничих витрат не повинна перевищувати їхню фактич ну величину. У зв’язку з цим ревізор застосовує прийом техніко економічних розрахунків, щоб з’ясувати коректність обчислень (розподілу).

Адміністративні витрати й витрати на збут є витратами періоду. Перевіряючий повинен переконатися в тому, що вони включаються до складу витрат у момент визначення фінансо вого результату від операційної діяльності.

Маючи повні дані про витрати на виробництво продукції, ревізор самостійно розраховує собівартість одиниці певного виду виробу й проводить порівняння з відповідним показни ком по підприємству.

Проаналізувавши калькуляційні відомості, можна вияви ти розбіжності між плановими (нормативними) і фактичними даними. Якщо відхилення перевищують допустимі значення, ревізор з’ясовує їхні причини у відповідальних посадових осіб.

Перевіряючи правильність формування бухгалтерських записів, працівники контрольно ревізійного органу вивчають коректність віднесення різних видів витрат на рахунки бух галтерського обліку. При цьому варто з’ясувати, як ведеться облік витрат на підприємстві.

Якщо для обліку витрат використовуються рахунки 8 го й 9 го класів, то споконвічно всі операції повинні знайти відбиття в Дебет рахунків 8 го класу. Потім залежно від змісту операції проводиться списання витрат із Кредиту ра

129