test1_Part_4-12

94

− у будь-якому місці за винятком машинного відділення, що розглядається як окремий затоплюваний відсік, якщо L < 225 м.

У розрахунках посадки слід приймати до уваги наступні коефіцієнти проникності відсіків:

µv = 0,85 – для приміщень, які зайняті механізмами;

µv = 0,95 – для житлових приміщень і порожніх цистерн;

µv = 0,70 – для приміщень з контейнерами і трейлерами;

µv = 0,60 – для приміщень з вантажем;

µv = 0,35 – для приміщень з лісним вантажем.

Ці передумови використовуються для оцінки непотоплюваності судна, яка полягає в розрахунку фактичного індексу поділу A і в порівнянні його з індексом поділу R, що регламентується, тобто

A ≥ R.

Імовірнісні індекси А визначаються за формулою:

A = ΣWS,

де W – імовірність затоплення відсіку при одержанні пошкодження; S – імовірність збереження судна при затопленні відсіку.

Індекс поділу на відсіки R, що регламентується, для пасажирських суден і накатних суден визначається за формулою:

де N = N1 + 2N2; N1 – число осіб, забезпечених місцями в рятувальних шлюпках; N2 – число інших осіб

Індекс поділу на відсіки R, що регламентується, вантажних суден, що вимагається, за винятком суден, які перевозять радіоактивні матеріали, визначається формулами:

R = R100 = (0,002 + 0,0009L)1/3, якщо L ≥ 100;

95

Розрахунок фактичного індексу поділу A, як вказаного вище, виконується дуже складним способом.

Контрольні запитання

1.На які судна не поширюються вимоги Правил Регістру щодо непотоплюваності?

2.Що визначає коефіцієнт проникності µv = 0,6?

3.Назвіть вимоги Правил Регістру до остійності пошкодженого суховантажного та наливного судна.

4.Що називається фактичним індексом A поділу судна на відсіки?

6.5. Вимоги Правил про вантажну марку суден до мінімального надводного борту

У процесі проектування судна визначаються його головні розміри та коефіцієнти повноти за умови забезпечення вантажомісткості, остійності, ходовості та непотоплюваності. Крім того повинні бути забезпечені вимоги Регістру до мінімальної висоти борту на міделі і на носовому перпендикулярі, яка впливає на запас плавучості, на заливаність носа та бортів, на забризкування палуб; на безпеку роботи екіпажу на палубі.

Мінімально допустимий надводний борт Fmin визначається за Правилами про вантажну марку морських суден Регістру судноплавства України [11].

6.5.1. Основні положення Правил

Усі вантажні судна поділяються на два типи, а саме: судна типу А – наливні; судна типу В – усі інші.

За базове судно в Правилах прийняте судно довжиною L = 100 м, з коефіцієнтом загальної повноти Cb = 0,68 для осадки d1 = 0,85Н, висотою

96

бортуН = 15L , зі стандартною сідлуватістю верхньої палуби, з палубою без

надбудов.

Довжина судна приймається 96 % довжини вантажної ватерлінії Lквл для осадки d1 = 0,85Н, або – довжина між перпендикулярами в залежності від того, що менше.

Надбудова – споруда на верхній палубі, у якої бокові стінки є продовженням борту, або не доходять до нього на відстань не більше ніж 0,04В.

Закрита надбудова – це надбудова, кінцеві стінки якої мають достатню міцність, отвори для доступу мають міцні водонепроникні двері, усі інші отвори забезпечені надійними водонепроникними закриттями.

Правила визначають надводний борт як відстань, виміряну посередині довжини судна від палубної лінії до верхньої кромки відповідної вантажної марки.

Палубною лінією називається горизонтальна лінія довжиною 300 мм і шириною 25 мм, яка наноситься з кожного борту так, що її верхня кромка проходить через точку, в якій продовжена поверхня настилу палуби перетинає зовнішню поверхню борту (рис. 6.7).

Знак вантажної марки являє собою кільце Плімсоля з зовнішнім діаметром 300 мм і шириною 25 мм, яке перетинається горизонтальною лінією довжиною 450 мм і шириною 25 мм (рис. 6.8).

До складу вантажної марки входить палубна лінія, знак вантажної марки і гребінка, на якій вказані положення ватерліній судна при його завантаженні в різних зонах, районах і в сезонні періоди плавання(рис. 6.9).

99

Злівого боку гребінки нанесені марки, які відносяться до плавання судна

впрісній воді:

П– вантажна марка для прісної води влітку;

ТП – тропічна вантажна марка для прісної води.

Вантажні марки на лісовозах, пасажирських і парусних суднах відрізняються положенням знака вантажної марки відносно палубної лінії і марок на гребінці.

6.5.2. Визначення висоти базисного надводного борту і поправок до нього

Базисний надводний борт визначається за таблицями залежно від типу та довжини судна

Fбаз = f(A, B, L).

Якщо проект судна за своїми характеристиками відрізняється від характеристик базового судна, то до базисного надводного борту вносяться такі поправки:

– для суден довжиною L < 100 і довжиною надбудови E < 35 % від L базисний надводний борт повинен бути збільшений на

–на коефіцієнт загальної повноти Cb, якщо Cb > 0,68 для осадки Т = 0,85Н

–то базисний надводний борт повинен бути помножений на коефіцієнт

k= Cb +0,68 .

11,36

–на висоту борта, якщо H > 15L , то базисний надводний борт

збільшується на поправку

100

де R = 0,L48 , якщо L < 120 м і R = 250, якщо L ≥ 120 м.

– відрахування на надбудови. Якщо розрахункова довжина надбудови дорівнює L, то необхідно відрахувати від базисного надводного борту величину N, яка дорівнює: 350 мм (довжина судна L = 24 м); 860 мм (довжина судна L = 85 м); 1070 мм (довжина судна L ≥ 122 м).

Проміжні значення відрахувань в залежності від довжини судна визначаються лінійною інтерполяцією.

Якщо загальна довжина надбудов менше L, то відсоток відрахування визначається за таблицями Правил окремо для суден типу А і типу В залежно від типу і довжини надбудов:

k3 = Nf(Lнадбуд).

Правила Регістру пред’являють вимоги до сідлуватості верхньої палуби. Відсутність сідлуватості повинна компенсуватися підвищенням висоти надводного борту. Форма стандартного профілю сідлуватості задається квадратичною параболою з нульовою аплікатою на міделі (рис. 6.10).

Ординати стандартного профілю сідлуватості наведені в табл.6.8, яка одночасно є розрахунковою для визначення надлишку або нестачі сідлуватості в носовій і кормовій половинах для проекту судна.

Якщо профіль сідлуватості відрізняється від стандартного, то 4 ординати носової і кормової половин профілю повинні помножуватися на відповідні коефіцієнти.

Таблиця 6.8. Таблиця розрахунку стандартних ординат і розрахунку

надлишку або недостатку сідлуватості.

де S – загальна довжина закритих надбудов, м

Якщо дійсна сідлуватість менше стандартної, то поправка k4 на нестачу сідлуватості повинна бути додана до висоти надводного борту.

Якщо дійсна сідлуватість більше стандартної і судно має надбудову, яка простягається до носа і корми від міделя на 0,1L, то поправка k4 на надлишок сідлуватості може бути відрахована від базисного надводного борту.

Мінімальний надводний борт з урахуванням поправок визначиться, як

Fmin = (Fбаз + ∆F1)k1 + k2 – k3 ± k4, мм.

6.5.3 Мінімальна висота надводного борту на носовому перпендикулярі

Заливання і забризкування палуби під час хвилювання і під дією вітру – важливий фактор, який визначає висоту борту в носовій кінцевій частині. Струмені від хвиль, які розбиваються об борт, заносяться вітром у вигляді бризкової пелени на палубу, надбудови, рубки і містки, завдаючи іноді великі пошкодження.

Тому Правила Регістру вимагають, щоб відстань від літньої ватерлінії на носовому перпендикулярі була не менше величини, визначеної за формулами:

1. для суден довжиною L < 250 м

де Cb повинен прийматися не менше ніж 0,68. 2. для суден довжиною L ≥ 250 м

де Cb повинен прийматися не менше ніж 0,68.

Якщо висота Fнп досягається за рахунок надбудови, то ця надбудова повинна простягатися на відстань не менше 0,07L до корми від носового перпендикуляру і повинна бути закритою.

6.6 Вимоги Міжнародної Конвенції МАРПОЛ 73/78 до нафтоналивних суден.

Положення Конвенції МАРПОЛ 73/78 і відповідних Правил Регістру, які відносяться до нафтоналивних суден, спрямовані на досягнення таких цілей:

–обмеження можливого виливу вантажу при пошкоджені танків;

–зменшення забруднення моря під час експлуатації наливних суден (внаслідок відкачування за борт забрудненої баластної та технічної води);

–підвищення мореплавних якостей і захисту вантажних танків від пошкодження при аваріях.

Обмеження можливого виливу вантажу при аварії танкера забезпечується вимогами до гранично допустимого об'єму та розмірів вантажних танків, а також до їх розташування. Передбачуваний вилив вантажу Wв не повинен перевищувати:

Wв ≤ 30000, або Wв = 4003 DW залежно від того, що більше, але не більше ≤ 40000 м3.

При цьому розміри умовного пошкодження борту приймаються такими:

менше;

− протяжність по вертикалі hc – від основної площини доверху.

104

Умовні пошкодження днища:

− протяжність вздовж судна ls = 10L , або 5 м залежно від того, що менше;

− протяжність поперек судна bs = B6 , або 10 м залежно від того, що менше, але не менше 5 м;

− протяжність вверх судна hs = 15B , або 6 м залежно від того, що менше.

Крім регламентації величин гіпотетичного виливу нафти безпосередньо обмежують розміри вантажних танків. Об'єм кожного центрального танку Wц ≤

50000, а бортового Wб = 0,75 Wц.

Для зменшення забрудненості моря рідким баластом, а також водою для миття і підвищення безпеки танкерів необхідно розташовувати на суднах DW ≥ 20000 т танки ізольованого баласту (ТІБ), а усі танкери валовою регістровою місткістю BPТ ≥ 150 – ще і відстійними танками місткістю Wвідст ≥ 0,02Wв від вантажомісткості судна .

Мореплавність танкерів під час баластних переходів та захищеність вантажних відсіків від пошкоджень забезпечується належною ємністю ТІБ та їх певним розміщенням в корпусі судна. Мінімальна ємність ТІБ повинна забезпечити танкеру під час баластного переходу наступні параметри середньої осадки і диференту: Tбал = 2 + 0,02L – середня осадка; (Tк – Tн)бал ≤ 0,015L –

диферент; Tкбал > dгвинта.

Найменша ширина бортового танку ТІБ та висота подвійного дна, при яких ці ТІБ можуть бути прийняті до уваги, з точки зору захисту вантажних

≥ 15B , або 2 м залежно від того, що

менше.

Для того, щоб виконати вимоги Конвенції необхідно збільшувати кількості вантажних танків на суднах з DW > 150000 т, що призводить до: