3.3 Результати та перспективи розвитку аграрних відносин в Україні.

Етап реформування аграрних відносин в обновлюваній Україні має порівняно коротку історію, але можно зробити певні висновки. Один із них полягає в тому, що надміру затягнулася недооцінка необхідності здійснення на всіх рівнях державної влади та відпрацювання активного моніторингу політично – правових , соціально – економічних і виробничо – господарських процесів та явищ, що відбуваються, наукового аналізу його результатів та їх використання при опрацюванні шляхів і механізмів подальшого розвитку таких відносин.

Справа ускладнюється тим, що одночасно дається взнаки невміння або малий досвід аналізу таких процесів, якими є реформування аграрних відносин із великою сукупністю їх винятково важливих складових: перетворень у земельних і майнових відносинах власності, організаційно – правове реформування сільськогосподарських структур, поглиблення процесів розвитку різноукладності; поєднання прав селян на приватну власність на землю і майно з колективними формами господарювання. У колишньому Радянському Союзі цими питаннями не займалися, бо таких проблем не існувало, а в сучасних умовах за них ще ніхто не брався. І все – таки є певний досвід аналізу кожної з цих та інших складових. Проте аграрні відносини у всій їх сукупності досліджуються ще недостатньо.[16, с. 82-84]

Так, необхідність в них почала назрівати з перших днів формування і освоєння аграрної політики політично незалежної України з її першоосновою – земельною і аграрною реформою. Це зумовлювалося і продовжує зумовлюватися досить високою багатоаспектністю проблеми, в якій державотворницькі ідеї об’єднують все – політику, право, економіку, соціальні питання, організацію, кадрове забезпечення, технологічність агропромислового виробництва, підвищення його економічної захищеності і надійності. Все гостріше постають питання підвищення соціального статусу селянина, як серцевини всієї системи аграрних відносин, виведення рівнів його праці, життя та побуту на істотно – якісний вищий рівень, підвищення престижності селянської праці. Сюди не можна віднести занепад, призупинення культурного, освітнього і духовного селянських посилень і відновлення їх з часом до рівня, який у свій час зробив українському селянству славу як одного з найбільш розвинутих.

Тут немає ніякого відкриття, вся це відоме і в більшості випадків визнається. І якщо в даному випадку доводиться нагадувати про нього, то лише тому, що:

• швидке відходження від спрощеного, зверненого розуміння суті реформування аграрних відносин як здійснення земельної і аграрної реформи та реорганізації сільськогосподарських підприємств. Їх потрібно розглядати як такі, що охоплюють якщо не прямо, то опосередковано все, що відноситься до сільського господарства;

• реформування аграрних відносин ефективне лише за умови, якщо всі їх складові будуть вирішуватися в єдності і взаємо узгодженості, розглядатися як єдине ціле, в якому немає другорядних питань – всі вони без винятку важливі. Щонайменше недооцінка хоча б одного з них знижуватиме ефективність здійснення аграрних перетворень, а за певних умов може поставити їх під загрозу;

• сприйняття вищевикладеного орієнтується на те, що все це може бути уміло і надійно реалізоване лише за умови його надійного кадрового забезпечення. Важлива завжди, ця проблема набуває особливого значення на перехідному етапі освоєння нових соціально – економічних відносин, побудові в Україні принципово нового суспільно – політичного ладу. Її суть повинна полягати в тому, що кадрове питання проблеми зможе бути вирішене лише за умов формування в АПК надійного кадрового управлінського середовища професіоналів найвищого гатунку. [ 16, с. 84-88]

Висновки

Перехід України до ринкових відносин вимагає в аграрно-промисловому комплексі розробки нових підходів до стратегії аграрної політики, спрямованої на формування продовольчої безпеки країни, пріоритетність розвитку сільського господарства, докорінну перебудову економічних,соціальних та правових відносин в аграрній сфері, свободу підприємництва таконкуренції.

Одним з основних резервів росту ефективності сільськогосподарськоговиробництва є раціональне використання головного засобу виробництва - землі. Тому капітальні вкладення в сільське господарство в першу чергуповинні бути використані на заходи щодо збереження земель, підвищенняродючості грунтів, що обумовить зростання продуктивності землеробства і,зокрема, створення стійкої кормової бази тваринництва.

Перехід аграрного сектора до ринкових відносин породив принципово новіформи господарювання. Не так давно пріоритет надавався державній власності,другорядна роль відводилась кооперативній, приватна власність

заперечувалась повністю. Однією з вирішальних передумов переходу до ринку єприватизація власності, що має вплинути на розвиток виробництва.

Ряд законодавчих і нормативних актів, що прийняті останнім часом, сприяютьрозвитку на селі нових форм господарювання, і кожна з них у процесі конкурентної боротьби може довести свої переваги.

Література

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної ради україни 28 червня 1996 року.-К.: «Феміна», 1996.-64 с.

2. Земельний кодекс України.//ВВР – 1993.-№ 10- с.79.

3. Баланюк І.Ф «Аграрні відносини: соціально-економічна суть і місце в системі суспільних відносин» Економіка АПК 2008 №8 с. 68-72

4. Худавердієва В.А. Сучасні тенденції фінансово-економічного розвитку агропромислового виробництва // Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2008. – № 3 . - С. 123-129.

5. Збірник наукових праць Уманського державного аграрного університету. – 2009. – Випуск 62. – С. 9–18.

6. Коваль О.Б. Аграрна реформа, її успіхи і прорахунки // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. – 2001. - № 8. – С. 437-443

7. Малик М. основні напрями пеформування відносин власності в колгоспах України.//ЕУ .-2007.-№ 12.-с. 53-58

8. Мочерний С.В., Єрохін С.А., Каніщенко Л.О., та ін. За редакцією С.В Мочерного. Основи економічної теорії.-К: «Академія», 2007 –с.261-272

9. Оніщенко Д., Юрчишин В. Про форми власності в аграрній сфері України.-2009 № 3.- с.13-23

10. Особливості формування ринкових відносин в агропромисловому виробництві регіону // Аграрна політика в умовах ринкової трансформації економіки агропромислового комплексу: Кол. монографія За заг. ред. П.С. Березівського. – Львів: Львів. держ. аграр. ун-т, 2006. – С.268-274.

11. Плющ І.С «Напрямки розвитку аграрної політики в Україні» Економіка АПК 2007 №4 с.3-6

12. Титарчук І.М. Фінансова підтримка аграрного сектору в умовах приєднання України до Світової організації торгівлі // Науковий вісник НАУ.-2007.- Вип.66.- С.195-197

13. Шурик М.В. Оптимізація землеволодіння та землекористування як напрям відтворення земельних ресурсів макрорегіонів//Регіональна економіка .-2007.-№ 1.-с.161-168

14. Юрчишин В.в . «Селянське питання в сучасних аграрних відносинах» «Вісник аграрної науки» 2009 № 8 с. 60-63

15. Янушевич В.М ., Шовкун І.А. Стан перспективи розвитку малого підприємництва в аграрному секторы України.//Реформування економіки України.-К: 200 –с. 82-88

43