3. Заключна частина.

1. Нагадати тему і мету заняття і ступінь їх досягнення.

2. Нагадати основні питання організації мотопіхотної роти іноземної держави

3. Оголосити студентам завдання на самопідготовку.

Заняття №3. " Організація озброєння і бойова техніка мотопіхотного батальйону армій іноземних держав. "

Практичне заняття.

Навчальна і виховна мета:

1. Надати теоретичні знання студентам з питань організаційно-штатної структури мотопіхотного батальйону армій іноземних держав.

2. Вчити студентів аналізувати та робити висновки що до нових вимог до загальновійськового бою.

Час: 2 години.

Місце: клас.

Література:

1. Навчальний посібник НАОУ “ Збройні сили умовного противника ”: К. 2004

2. Навчальний посібник ОІСВ “ Збройні сили умовного противника ”: О. 2003;

Навчальні питання і розрахунок часу

Ввідна частина – 5хв.

Основна частина – 70хв.:

1. Організаційно-штатна структура мпб на БТР М113.

2. Організаційно-штатна структура мпб на БМП М2.

Заключна частина – 5хв.

3. Ввідна частина:

• прийняти рапорт чергового про готовність групи до заняття;

• перевірити наявність та зовнішній вигляд навчаємих;

• зробити запис в журналі;

4. Основна частина.

• оголосити тему і навчальну мету заняття.

Перше навчальне питання : Організаційна структура мпб на БТР М113.

Друге навчальне питання : Організаційна структура мпб на БМП М2.

3. Заключна частина.

1. Нагадати тему і мету заняття і ступінь їх досягнення.

2. Нагадати основні питання організації мотопіхотного батальйону іноземної держави

3. Оголосити студентам завдання на самопідготовку.

Заняття №4. "Основні поняття про ядерну, хімічну і біологічну зброю. Перспективні види звичайної зброї з могутніми вражаючими можливостями та способи захисту від них. "

Самостійна робота під керівництвом викладача.

Навчальна і виховна мета:

1. Надати теоретичні знання студентам з питань сучасних засобів збройної боротьби армій іноземних держав.

2. Вчити студентів аналізувати та робити висновки що до нових вимог до загальновійськового бою.

Час: 4 години.

Місце: клас.

Література:

1. Бойовий статут ВДВ, частини ІІ.ІІІ.М.: Воениздат, 1984.

2. Навчальний посібник НАОУ “ Аеромобільні та повітрянодесантні війська. Досвід дій та перспективи розвитку ”: К. 2006

3. Тактические учения и маневры. Воениздат 1977;

4. Основы управления войсками в бою. Воениздат 1989;

5. Тактика в боевых примерах. Воениздат 1974;

6. Тактический маневр. Воениздат 1982;

7. Командир подразделения в бою. Воениздат 1989.

Навчальні питання і розрахунок часу

Ввідна частина – 5хв.

Основна частина – 150хв.:

1. Основні поняття про ядерну, хімічну і біологічну зброю, перспективні види звичайної зброї з могутніми вражаючими можливостями.

2. Способи захисту від зброї масового ураження.

Заключна частина – 5хв.

1. Ввідна частина:

• прийняти рапорт чергового про готовність групи до заняття;

• перевірити наявність та зовнішній вигляд навчаємих;

• зробити запис в журналі;

2. Основна частина.

• оголосити тему і навчальну мету заняття.

Перше навчальне питання : Основні поняття про ядерну, хімічну і біологічну зброю, перспективні види звичайної зброї з могутніми вражаючими можливостями.

Продовженням науково - технічної революції останніх 40 - 50 років у військовій справі стало те, що з'явилася ракетно - ядерна зброя, яка стала базою війн п'ятого покоління, як ви знаєте вона уже застосовувалась при бомбардуванні двох міст Японії наприкінці Другої Світової війни в 1945 році. Характерною рисою розвитку воєнного мистецтва в цей ядерний період з'явилося зниження інтересу до звичайної зброї особливо оперативно - стратегічного призначення. У період, коли ставка робилася лише на ядерну зброю воно перестало грати свою роль. Від тоді наступив досить тривалий період застою в розвитку звичайних високоточних систем наведення на великі дальності, і взагалі в створенні далекобійних засобів поразки, здатних точно уражати цілі звичайною зброєю. Для ядерної зброї високі точності не були потрібні.

Ядерною зброєю - називається зброя, вражаючи дії якої зумовлені енергією, що вивільняється під час ядерного вибуху.

Засобами доставки ядерних і термоядерних боєприпасів є : головні частини

ракет, авіаційні ядерні бомби та артилерійські снаряди.

Вражаюча дія ядерного вибуху залежить від потужності боєприпаси, виду вибуху (наземний, підземний, повітряний, підводний, висотний), типу ядерного заряду.

За потужністю ядерні боєприпаси розподіляються на :

• понад малі (менше 1 тис. т.)

• малі (1-10 тис. т.)

• середні (10-100 тис. т.)

• великі (100 тис. т. - 1 млн. т.)

• понад великі (більше 1 млн. т.)

В залежності від важливості об'єкта, який вражається, необхідності його враження, характеру діяльності і ступенів укриття, віддаленості, розміру, рухомості, ефективності ППО противника, задач своїх військ, їх безпеки, ступеня допустимого радіоактивного зараження місцевості, фізико-географічних і метеорологічних умов вибирається найбільш доцільний в економічному відношенні варіант ядерного удару з урахуванням засобів доставки, потужності ядерного боєприпаси та виду вибуху.

Ядерний вибух у порівнянні з вибухом звичайних боєприпасів має комбіновану вражаючу дію, а вражаючими факторами ядерного вибуху являються:

• ударна хвиля;

• світлове випромінювання;

• проникаюча радіація;

• електромагнітний імпульс;

• радіоактивне забруднення.

При ядерному вибуху на утворення вражаючих чинників енергія витрачається :

ударна хвиля - 50% ,

світлове випромінення - 35%, радіоактивне зараження - 10%, проникаюча радіація - 4 %, електромагнітний імпульс - 1%.

Повітряною ударною хвилею називається частина різко стиснутого повітря, яке розповсюджується в атмосфері з надзвуковою швидкістю. Повітряна ударна хвиля утворюється як наслідок того, що світна частина поширюється, стискує оточуючі її шари повітря і цей тиск передається від одного шару атмосфери до іншого.

Максимальний тиск буде в фронті ударної хвилі, а за ним тиск буде плавно зменшуватись і на деякій відстані /приблизно 150 м/ стає менше атмосферного.

Починаючи з цієї відстані вся частина підхоплена ударною хвилею уявляє собою два концентричних шари. В зовнішньому шарі тиск вище атмосферного/зона стиску/, а в внутрішньому нижче /зона розрядження/.

Світлове випромінення ядерного вибуху це потік променевої енергії який складається із ультрафіолетових, бачимих та інфрачервоних променів.

Елементами світлового випромінення є світлова частина ядерного вибуху, яке утворилось внаслідок підігріву до високих температур повітря навколишнього середовища вибуху. На початку температура на поверхні світлової частини досягає тисяч градусів

При ядерних вибухах боєприпасів середньої, великої та надвеликої потужності вони здатні викликати спалахи горючих матеріалів на таких відстанях, на які ударна хвиля та проникаюча радіація суттєво не впливають.

Уражаюча дія світлового випромінення на людей та різні об'єкти обумовлені миттєвим нагрівом опроміненої поверхні, яке викликає опіки шкіри людини та вражає очі, підпалює горючі матеріали.

Проникаюча радіація - це потік гамма  променів та нейтронів в навколишнє середовище із зони ядерного вибуху.

Гамма () - промені та нейтрони розповсюджуючись в навколишньому середовищі іонізують його атоми. Ступінь іонізації середовища характеризується дозою радіації. Розрізняють експозиційну та поглинуту дозу радіації.

Експозиційна доза визначає ступінь іонізації середовища та вимірюється в рентгенах .

Поглинута доза визначає ступінь іонізації середовища че­рез величину енергії, яка губиться випромінням в одиниці ваги речовини .

Вимірюється в радах 1 рада = 1.02 р.

В міжнародній системі одиниць /МСО/ поглинута доза випромінення вимірюється в греях /Гр/ І Гр = 100 рад

Проникаюча радіація при дії на організм людини викликає специфічне захворювання - променева хвороба, розрізняють 4 ступені в залежності від отриманої дози.

Дози опромінення які не знижають боездатність:

однократна - до 50 рад до 0,5 Гр

10-30 днів - до 100 рад до 1 Гр

1-3 місяці - до 200 рад до 2 Гр

на протязі року - до 300 рад до 3 Гр

Варто підкреслити, що у війнах усіх до ядерних поколінь головним об'єктом поразки неодмінно були збройні сили проти стоячих сторін, тому що тільки після їхнього розгрому на їх же території можна було зруйнувати економіку, а потім, усунути політичний устрій супротивника, - домогтися перемоги. Через те, що звичайних засобів масованого впливу одночасно по всій території супротивника, його військовим і цивільним об'єктам не існувало, то для досягнення стратегічних результатів у війні доводилося вести на його окупованій території тривалі наступальні операції оперативно-стратегічного масштабу головним чином численними сухопутними угрупованнями. Таким чином, у всіх поколіннях війн до ядерного періоду ці задачі як правило вирішувалися лише в ході окупації території супротивника і ціною величезних утрат живої сили.

Велика вражаюча вила ядерної зброї дозволяє різке зменшити щільність артилерії та кількість авіації для знищення противника, що обороняється. Якщо у період другої світової війни для подавлення противника у ротному районі оборони, обладнаному траншеями, до сотні гармат і мінометів повинні були вести вогонь на протязі 15-20 хв. та витрати декілька тисяч снарядів і мін, то зараз цю задачу можна виконати одним ядерним боєприпасам середньої потужності у лічені секунди. Це підвищує швидкоплинність і динамічність.

Використання, за поглядами командування армій іноземних держав,знайшли і термоядерні боєприпаси. Ця зброя основана на реакції синтезу (з'єднання) легких ядер в більш важкі, що ефективно проходять при дуже високих температурах (десятки млн. град.) і супроводжується високим виділенням енергії. Найбільш легко термоядерна реакція проходить між ядрами дейтерію і тритію. Реакція використовується як джерело енергії у термоядерних зарядах і вважається основою термоядерної зброї.

Командування НАТО не менше уваги приділяв використанню нейтронних боєприпасів. Це різновид ядерних боєприпасів з термоядерним зарядом малої потужності, що відрізняються підвищенням виходу нейтронного випромінювання. Вважається, що при вибуху нейтронного заряду на нейтронне випромінювання відводиться у десятки раз більше енергії, чим при вибуху ядерного заряду, що будується на реакції розподілу. Вражаюча дія визначається проникаючою радіацією, а ударна хвиля і світлове випромінювання мають другорядне значення.

Інтенсивне удосконалення противником ядерної зброї та засобів ЇЇ доставки, швидкий ріст кількості ядерних боєприпасів дозволяє зробити висновок, що ядерна зброя залишається основним, найбільш потужним засобом ураження і буде постійно впливати на характер сучасного бою.

Це ставить перед командирами першочергові задачі; своєчасне виявлення ядерної зброї; своєчасно та ефективно використовувати результати ядерних ударів; удосконалювати способи дій військ в умовах масового застосування противником ядерної зброї; підвищувати живучість своїх військ та їх стійкість від впливу ядерної зброї; навчитися швидко відновлювати боєздатність підрозділів після ядерних ударів і вести бойові дії обмеженим складом сил та засобів.

У ракетно - ядерне століття усе різко змінилося і першочерговими об'єктами поразки можуть стати не тільки збройні сили, але і практично вся територія і все населення воюючих сторін одночасно, а точніше - ареною військових дій у ракетно - ядерній війні стає вся планета Земля, її океанські і морські акваторії, повітряно - космічний простір.

У силу того, що ядерна війна не веде до досягнення ні стратегічних, ні політичних цілей, то саме цей період і породив "холодну війну", що дуже довго йшла між двома протилежними світовими системами. У таких умовах прагнення дати прогностичний аналіз війни і збройної боротьби майбутнього є не простим завданням. Це пов’язано з необхідністю пізнання кардинальних змін не тільки в міждержавних відносинах, але й у розвитку науки і техніки, озброєння, а також і у військовому будівництві, плануванні, воєнному мистецтві.

Хімічна зброя (ХЗ) – це зброя масового знищення, дія яких заснована на використанні бойових властивостей хімічних речовин. Другими обов'язковими компонентами даної зброї є засоби бойового застосування (носії, а також прилади і засоби управління, що використовуються для доставки ХЗ до цілі).

З розвитком хімічної науки і промисловості, створення хімічної зброї і його вживання у військових конфліктах стає сумною реальністю.

Початком хімічних воєн, вважається 22 квітня 1915 року. Цього дня, в 17.00 з боку німецьких позицій між пунктами Бікштуте і Лангемарк над поверхнею землі з'явилася смуга білувато-зеленого туману. Через 5-8 хв., цей незвичайний туман пересунувся на 1000 м і безшумною, гігантською хвилею покрив позиції французьких військ. Офіцери і солдати, які знаходилися в траншеях несподівано почали задихатися в цій хвилі. Хлор отруював органи дихання, роз'їдав легені. Уражені газом падали, не уражені, беззахисні перед отруйним газом і охоплені панікою, втікали.

Німецькі війська на фронті 6 км. випустили з 5730 балонів за 5-8 мін 180 т хлору. Результат: отруєно 15000 чоловік, з яких 6000 чоловік померли на полі бою, а половина тих що залишилися в живих стали інвалідами.

Новий етап розвитку хімічної зброї в Германії почався з прийняття на озброєння діхлоретілсульфата – рідкої речовини, яка є загально отруйною з шкіряно - наривною дією. Вперше вона була застосована 12 червня 1917 року під м. Іпр в Бельгії в артилерійських снарядах, помічених жовтим хрестом, з метою зриву атаки англо-французьких військ. Ця отруйна речовина отримала назву іприт.

Перша світова війна – це період становлення військово-хімічного потенціалу імперіалістичних держав. У 1914-1918 р. було вироблено 180 тис. т. різних ОР, з яких 125 тис. т. застосовано в бойових діях, що викликало значні втрати особового складу. Загальна кількість уражених ОР склала 1 млн. 300 тис. чоловік, у тому числі до 100 тис. чоловік з летальним результатом.

З приходом Гітлера до влади в Германії поновили роботи в області військової хімії (1936 г.- табун, 1939 р. - зарин, 1944 р. - зоман). Продовжується вживання хімічної зброї у військових конфліктах.

У 1935 році італійська армія за допомогою авіації і артилерії застосувала проти Ефіопії шкіряно-наривні ОР і ОР задушливої дії.

У 1937 -1943 р. японська армія застосувала ОР у війні з Китаєм.

У 1951-1952 р. США використовували ОР у війні з Кореєю.

За час бойових дій у В'єтнамі південно-в'єтнамськими і американськими військами було застосовано 6800 т одних лише ОР Сі-Ес. Крім того застосовувалися і інші ОР, наприклад Сі-ар і гербіциди. У В’єтнамі було застосовано більше 100 тис. т ОР. Від них уражено близько 2 млн. чоловік, 0,36 млн. га оброблюваних земель, 0,5 млн. га лісу.

У щонайповнішій секретності існують дослідження в області хімічної зброї в Іспанії, Данії, Бельгії, Голландії, Швеції, ЮАР, Іраку. Арсенал країн налічує мільйони авіаційних касет, бомб, снарядів, мін, фугасів і інших хімічних боєприпасів.

Основу хімічної зброї складають речовини, які включають: - отруйні речовини (ОР); - білкові токсини; - гербіциди (фіто токсиканти військового призначення). Отруйні речовини (ОР) - отруйні хімічні сполуки, які використовуються для спорядження хімічних боєприпасів, які при бойовому вживанні здатні викликати ураження людей і тварин.

Хімічна зброя, що є у країнах НАТО, являється одним із засобів масового ураження і включає в себе отруйні речовини (ОР) та засоби їх застосування.

У порівнянні з іншими засобами ураження ОР можуть вражати живу силу на великих площах, у тому числі у сховищах, бойовій техніці та інших ситуаціях, що не мають спеціального обладнання. ОР здатні зберігати свою вражаючу дію на протязі довгого часу, та знаходитися у стані газу, туману, диму (аерозолю), а також у капілярному стані.

За характером дії на організм людини ОР розділяються на:

• Нервово-паралітичної дії – VX (Ві-ікс), GP (Джі-пі), GD (Джі-Ді) - зоман, GВ(Джі-Бі) - зарин. Високотоксичні ОР потрапляючи в організм людини діє на активність холінестерози, що приводить до порушення функцій організму.

• Шкіряно-наривної дії – Нd (Ейч-Ді) - Іприт. Вражає шкіру, очі, органи дихання і травлення. Має загально отруйну дію.

• Загально отруйної дії - АСС (Ай-сі) - синильна кислота, СЬК (Сі-но) - хлорциан. Вражають крово утворюючі органи і дихальні шляхи, викликаючи спазм бронхів. Викликають загибель людини і тварин в результаті припинення дихання.

• Задушливої дії – Сg (Си-Джі) - фосген. Має період прихованої дії (4-20 ч). Викликає ускладнення дихання, біль в грудях, набухання легенів, що приводить до кисневої недостатності.

• Психотропної дії - Вz (Бі-зет). Викликає у людини психічні аномалії або фізичну нездатність до виконання завдань, які стоять перед ним.

• Подразнюючої дії – Сs(Си-Ес), Сr(Сі-ар), CN(Cі-Еn) - хлоріщетофенон. Подразнюють слизисті оболонки очей, дихальних шляхів, а інколи і шкіру. Особовий склад виходить зі строю.

Згідно тактичної класифікації ОР розподіляться на три групи:

• Смертельні (летальні) ОР – виводять з ладу на термін не менше 10 годин, викликаючи до 50% смертельних випадків (нервово-паралітичні, шкіряно-наривні, загально-отруйні, задушливі і ботулітичний токсин).

• ОР, що виводять на деякий час – виводять з ладу на строк до 1-3 годин (психо хімічні ОР і стафілококовий ентеротоксин - Рg (Пі-Джі). Вони діють через органи дихання.

• ОР, що короткочасно виводять із строю (поліцейські) - Сr (Сі-ар), Сs (Си-Ес). Виводять особовий склад з ладу на десятки хвилин. Вони діють на очі і верхні дихальні шляхи, а при великих концентраціях можуть викликати опіки відкритих ділянок шкіри і параліч дихання.

Деякі ОР можуть одночасно відноситися до одній або декілька груп, оскільки характеризуються комплексною дією.

Засоби доставки ОР - це ракети, авіабомби, артилерійські снаряди і міни, хімічні фугаси, а також виливні авіаційні прилади.

Звичайні хімічні боєприпаси опоряджуються однією отруйною речовиною. Але в останній час Міністерство оборони США особливу увагу приділяє бінарним (подвійним) хімічним боєприпасам. Ці боєприпаси мають спорядження, що складається з двох вихідних компонентів, кожний з яких окремо є нетоксичною або малотоксичною речовиною. Під час польоту боєприпасів до цілі вихідні компоненти змішуються та на підставі хімічної реакції, з'являється отруйна речовина нервово-паралітичної дії.

Хімічна зброя, по поглядам командування НАТО, буде застосовуватись як в наступі так і в обороні. В наступі доцільніше будуть використовуватися нестійкі ОР, типу зарин. Стійкі ОР, типу Ві-Екс та іприт, будуть застосовуватися в першу чергу по районам, які противник намагається займати у ближній час; по резервам, що висуваються і тиловим частинам; а також в обороні. На напрямках контратак знайде своє застосування зарин.

Ефективність дії хімічної зброї може бути знижена своєчасним попередженням військ від раптового хімічного нападу, застосуванням засобів захисту, та здійсненням заходів протихімічного захисту військ.

Бактеріологічною (біологічною) зброєю називають спеціальні боєприпаси і бойові прилади з засобами доставки, споряджені біологічними засобами. Вона призначається для масового знищення живої сили, сільськогосподарських тварин і посівів, псування військового майна і спорядження. Основу біологічної зброї становлять біологічні засоби - хвороботворні мікроби (бактерії, віруси, рикетсії, грибки) і виділяючи деякими бактеріями отрути (токсин).

Як біологічні боєприпаси можуть використовуватися і авіаційні бомби, касети, контейнери, розпилювальні прилади, боєприпаси реактивної артилерії, бойові частини ракет, портативні прилади (генератори аерозолів, розпилювальні пристрої) для диверсійного використання біологічних засобів.

Розпізнають такі види біологічних засобів:

• клас бактерій - збудники чуми, сибірської виразки, сапу, туляремії, холери, меліоідозу;

• клас вірусів - збудники жовтої пропасниці, натуральної віспи, різних видів енцифалітів, пропасниці Денге;

• клас рикетсій - збудники висипного тифу, плямистої пропасниці скелястих гір, пропасниці цицигамуші;

• клас грибків - збудники бластомінозу, концидіоідомікозу, гістоплазмозу.

Застосування бактеріологічної (біологічної) зброї представляє більшу загрозу як для військ так і для населення в тилу. Один стратегічний бомбардувальник може вразити ядерною зброєю у незахищене населення у районі площею 30 кв. км, хімічним - 60 кв. км, а біологічним - декілька тисяч квадратних кілометрів.

Запалювальна зброя призначена для ураження живої сили, знищення населених пунктів, промислових об'єктів, лісових масивів. Основу запалювальної зброї становлять запалювальні речовини і суміші, що розподіляються на :

• запалювальні суміші на основі нафтопродуктів (напалм);

• металізовані запалювальні суміші (пірогелі);

• терміт і термітні сполуки;

• звичайний або пластифікований фосфор.

Основу запалювальних боєприпасів різних видів становлять:

• авіаційні запалювальні бомби та касети, оснащені фосфором, термітним складом, напалмом;

• танкові вогнемети, що встановлюються на танках (дальність до 230 м, час вогнеметання - до 70 сек) і бронетранспортерах (дальність - до 230 м, час вогнеметання - 32 сек);

• ранцеві вогнемети, що дозволяють зробити до п`яти пострілів на відстань до 50м;

• реактивні гранатомети багатократної дії, що дозволяють вести вогонь запалювальними гранатометами на відстань до 200 м по точечним цілям та до 730 м - по площадним.

Для захисту від ЗЗ застосовуються ЗКЗК (загальновійськовий комплексний захисний костюм), КЗС (костюм захисний сітчастий). Для підвищення захисних властивостей інженерних споруд застосовуються обмазка сумішшю глини, піску та вапна (цементу) та іншими вогнезахисними складами.

Невеликі вогнища гасять щільно накриваючи палаючі місця полою одягу, закидавши землею. Одяг, що спалахнув, слід швидко зняти , закидати землею чи піском. Не можна виводити запальну речовину з тіла та одягу скоблінням.

На опалені частини тіла слід накласти пов`язку, коли в запальній речовині застосовується фосфор, то пов`язку слід підтримувати в вологому стані (краще змочувати 3-5% розчином марганцю).

Боєприпаси об'ємного вибуху, або "вакуумна бомба" - авіаційна касета, наповнена рідким окисом етилену. Під час вибуху утворюється аерозольна хмара діаметром до 15 км. Вона перемішується з киснем повітря і підривається у кількох місцях спеціальними детонаторами. У зоні детонації розвивається температура 2500-3000°С. В момент вибуху всередині хмари з паливно-повітряної суміші, утворюється відносна порожнеча. Головним вражаючим фактором боєприпасів об’ємного вибуху є хвиля. Ці боєприпаси за своєю потужністю займають проміжне місце між ядерними і фугасними боєприпасами. Надлишковий тиск у фронті ударної хвилі на відстані 100 м від центру вибуху може досягати 1 кгс/см.

Високоточна зброя - це такий вид керованої звичайної зброї, імовірність поразки якої із першого пуску малорозмірних цілей, що знаходяться навіть на міжконтинентальних відстанях, близька до одиниці в будь-яких умовах обстановки і при активній протидії супротивника. Системи високоточної зброї являють собою органічне сполучення високоефективних засобів розвідки, керування і поразки. Високоточна зброя по ефективності поразки цілей наближається до тактичної ядерної зброї, а в деяких випадках і перевершує його. Вже практично зруйнований той умовний бар'єр, яким тривалий час розділяли ядерну і звичайну зброю.

До ВТЗ відносяться: розвідувально-ударні (вогневі) комплекси, автоматизовані системи керування вогнем, протитанкові ракетні комплекси, самонавідні снаряди польової артилерії, керовані ракети різних класів, протирадіолокаційні ракети, керовані авіаційні бомби і ракети.

Розвідувально-ударні (вогневі) комплекси, за поглядами іноземних спеціалістів є найбільш ефективним видом високоточної зброї. Наприклад, РУК Р85 призначений для боротьби з радіо випромінюючими цілями, здатний вразити за один час 150-180 цілей. РУК "Ассолт брейкер", призначений для виявлення та знищення групових броньованих об'єктів других ешелонів і резервів кылькыстю до 150-300 цілей типу танк, БМП (БТР) з ймовірністю 0,85-0,9.

Масоване застосування звичайної високоточної зброї по військових об'єктах, об'єктам економіки здатне паралізувати життєдіяльність будь-якої держави, а при руйнації пожежо-, вибухо-, хімічно-, радіаційно- і інших потенційно небезпечних об’єктів - викликати екологічні катастрофи. Зараз високоточна зброя інтенсивно розробляється в ряді країн.

Ясно, що застосування живої сили і масування військ у війні нового покоління стає не перевагою, а великою нестачею.

На основі досягнень сучасної науки зараз створювані звичайні високоточні засоби які за своїми вражаючими можливостями не тільки наближаються до ядерної зброї, але й мають дуже "цінну" перевагу - відсутність прямих екологічних наслідків після його застосування, що цілком змінює характер можливих війн і воєнних конфліктів.

Сучасна високоточна зброя в ряді держав поступово перетворюється у вирішальний чинник збройної боротьби і перемоги у війні. Раптове і масоване протягом тривалого часу застосування високоточної зброї може забезпечити збройним силам цих держав рішення тих же задач, що раніше покладалися на ядерну зброю, ударну авіацію або сухопутні війська.

Таким чином, головні стратегічні і політичні цілі війни нового покоління будуть досягатись рішенням цілого ряду задач лише застосуванням звичайної високоточної зброї, а не ядерної. Це і дозволяє стверджувати, що ядерна зброя, а разом із нею і війна п'ятого покоління, ідуть у минуле, воно позбавляється свого впливу на досягнення політичних і стратегічних цілей, йому на зміну вже йде інше більш прийнятна і дуже ефективна зброя, у якої немає проблем ні з застосуванням, ні з прямими екологічними наслідками. Тим більше, що вражаючі властивості боєприпасів високоточної зброї, які споряджені не звичайною вибуховою речовиною, а підвищеної могутності або об'ємного вибуху, уже зараз у 30 - 50 разів більше, ніж у самих потужних по таким же показниках звичайних боєприпасів на базі тротилу, тринітротолуолу, які вже давно застосовуються. На високоточних крилатих ракетах будуть установлюватися, як це робиться і в даний час, і протирадіолокаційні пристрої самонаведення на джерело випромінювання.

Війна в зоні Перської затоки і високоточні ракетні удари авіації НАТО по бойових позиціях сербських військ у війні в Югославії досить переконливо продемонстрували можливості високоточної зброї і вже дали потужний поштовх у її розвитку, що і веде до істотних змін форм і способів збройної боротьби і практичного переходу до війни нового покоління.

Відомо, що за 20 років між Першою і Другою Світовими війнами відбулася зміна лише одного покоління засобів збройної боротьби, і проте Друга Світова війна за своїм характером уже різко відрізнялася від Першої Світової війни. Після Другої Світової війни вже пройшло більш 50 років і за цей час змінилося три - чотири покоління тільки ракетної зброї, а її дальність, точність та можливості по ураженню зросли на декілька порядків у тому числі й зброї у звичайному спорядженні.

Друге навчальне питання : Способи захисту від зброї масового ураження.

Захист військ організується своєчасно та проводиться безперервно з урахуванням постійної готовності до бойових дій в умовах застосування ворогом зброї масового ураження. Ці умови створюються за рахунок своєчасного та якісного здійснення таких основних заходів:

• розосереджуванням (зміною районів розташування) військ та матеріальних засобів;

• інженерним обладнанням районів розміщення військ;

• використанням захисних і маскуючих якостей місцевості;

• попередженням військ при безпосередній загрозі і початку застосування ЗМУ, та оповіщенням про радіоактивне, хімічне та біологічне зараження;

• виявленням наслідків застосування ворогом ЗМУ;

• забезпеченням безпеки і захисту військ при діях в районах руйнування, затоплень, пожеж та районах зараження;

• санітарно-гігієнічними, спеціальними, профілактичними та протиепідемічними заходами;

• ліквідацією наслідків застосування ворогом ЗМУ.

Зменшення площі ураження особового складу на різній місцевості

Тип місцевості	Коефіцієнт зменшення Ку
	місцевість без лісу	лісова місцевість
Рівнина	1	0,8-0,7
Холмиста	0,9	0,7
Гірська	0,8-0,2	0,6-0,3

Захисні властивості фортифікаційних споруд

Споруди	Коефіцієнт послаблення
	УВ	СИ	ЛР
Одиночний окоп для стрільби стоя	1,5	2	2,5	10
Щіль для відділення	1,5	2	5	20
Щіль перекрита	2,5	-	30-40	40
Бліндаж	5-6	-	400	400
Сховище танкового типу	7-8	-	2000	1000

Кратність послаблення іонізуючих випромінювань військової техніки

	Вид проникаючої радіації			Вид радіаційного випромінювання зараженої місцевості
техніка	нейтронне	гама-	сумарне
	випромінювання	випромінювання	випромінювання
Танк	3,3	10	4	10
БТР	1,5	15	1,5	4
Автомобіль	1	1	1	1,5-2

У мить спалаху ядерного вибуху особовий склад застосовує міри захисту по команді або самостійно. При знаходженні в транспортних і спеціальних машинах та інших видах техніки особовий склад по спалаху ядерного вибуху повинен швидко прихилитися або лягти на дно машини. Командири та водії прихиляються нижче повітряного скла, щоб уникнути поразки світовим випромінюванням та відламками скла. Особовий склад, розташований за межами машини, по спалаху ядерного вибуху повинен використати фортифікаційні спорудження або захисні якості місцевості.

В окопі, траншеї, ході зв`язку необхідно лягти на дно. При наявності горба лягти за протилежну сторону від вибуху. В придорожній канаві лягти на дно уздовж канави. В яру (вирва) лягти на дно, притулившись до стінки , повернутої до сторони вибуху. У всіх перелічених випадках необхідно лягти обличчям донизу, кисті рук прибрати під себе. Якщо у мить ядерного вибуху в 2-3 кроках знаходиться бліндаж або сховище, то для захисту необхідно швидко зайняти це сховище та щільно закрити його двері.

У випадку, коли ніякого сховища немає, необхідно швидко перевернутися до вибуху спиною, лягти на землю обличчям донизу, підняти комір шинелі (куртки) та підібрати під себе кисті рук та зброю.

У всіх випадках при ядерному вибуху необхідно щільно заплющити очі, щоб уникнути осліплення і можливої втрати зору, використовуючи при цьому засоби захисту очей, особливо в темний час доби.

Контроль радіоактивного зараження в роті організується командиром роти і здійснюється спеціально підготовленим солдатом – дозиметристом з допомогою вимірювача потужності дози ДП-5В.

Контроль радіоактивного зараження здійснюється для визначення необхідності проведення дезактивації. Коли ступень зараження більше ніж допустимі норми: ісз, озброєння, обладнання їдалень – 50мр/ч, автомобіль – 200 мр/ч, бронетехніка – 400 мр/ч, їжа, хліб – 1,5 мр/ч, вода – 4 мр/ч, м’ясо (туша) – 20 мр/ч, то необхідно проводити дезактивацію, при наявності часу – повну, при недоліку – часткову. Після проведення дезактивації для визначення її повноти здійснюється повторний контроль радіоактивного зараження.

В роті, силами ХСП, може бути визначено наявність отруйних речовин на обмундировані, спорудженні, озброєнні, особовому складі і бойовій техніці після виходу із зосередження з метою вирішення питання про подання команди для зняття засобів індивідуального захисту. Це завдання вирішується за допомогою ВПХР.

Щоб не допустити ураження особового складу , які попали під зараження радіоактивними, отруйними речовинами та бактеріальними засобами і виключити поразки в результаті контакту з зараженими об'єктами проводиться спеціальна обробка військ, а також дезактивація і дезифікація місцевості та фортифікаційних споруд.

Спеціальна обробка полягає в проведенні санітарної обробки особового складу, дезактивації, дегазації і дизинфікації озброєння і техніки засобів захисту, обмундирування та спорядження. В залежності від обстановки, маючи час і маючи в підрозділі засобів спеціальної обробки , може виконуватися частково чи в повному обсязі.

Часткова спеціальна обробка. Вона включає часткову санітарну обробку особового складу, часткову дезактивацію, дегазацію і дезінфекцію бойової техніки. Таку обробку організує командир підрозділу не безпосередньо в бойових порядках, не зупиняючи виконання бойового завдання. Вона проводиться відразу після зараження отруйними речовинами (біологічними) засобами, а при заражені радіоактивними речовинами - в ході першого часу, безпосередньо в зоні зараження і повторюється після виходу із цієї зони.

Часткова санітарна обробка особового складу полягає:

• у відокремленні радіоактивних речовин з відкритих ділянок тіла , обмундирування і засобів захисту зливанням водою чи обтирання тампонами, а обмундирування і засоби захисту, крім того ще і витрушують ;

• в нейтралізації (позбавлені ) отруйних речовин, і бактеріальних (біологічних) засобів на відкритих ділянках тіла, окремих ділянках обмундирування і засобах захисту з використанням індивідуальних протихімічних пакетів.

При проведенні часткової санітарної обробки у зоні радіоактивного зараження засоби захисту не знімають. Спочатку слід обмести, протерти чи отряхнути заражені засоби захисту , а потім усунути радіоактивні речовини з відкритих ділянок тіла. Коли особовий склад знаходився у районі зараження без засобів захисту, то після часткової санітарної обробки слід надіти їх. При проведенні часткової санітарної обробки на зараженої місцевості спочатку знімають засоби захисту (окрім протигазу) і витряхують їх чи протирають ганчіркою, змоченою водою (дезактивую чим розчином), а потім, не знімаючи протигазу, обмітанням знімають радіоактивну пил з обмундирування шинель знімають і вибивають. Спорядження і взуття обробляють обмітанням чи протирають ганчіркою, змочену водою (дезактивую чим розчином). Після чого обмивають чистою водою відкриті ділянки тіла, лицеву частину протигазу і знімають його потім миють чистою водою лице, прополіскують рот і горло. При недостатній кількості води відкриті ділянки тіла і лицеву частину протигаза протирають вологим тампоном (рушником, носовою хустиною), змоченим водою. В зимових умовах знезараження обмундирування, взуття та спорядження , можна проводити протираючи їх незараженим снігом.

При зараженні особового складу краплино - рідкими отруюючи ми речовинами, необхідно, не знімаючи протигазу, швидко провести обробку відкритих ділянок шкіри, заражених ділянок обмундирування, взуття, спорядження і лицевої частини протигаза. Таку обробки необхідно проводити з використанням індивідуального пакету чи сумки протихімічних засобів.

Індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8 складається із скляного флакону з пробкою, наповненою універсальним дегазаційним розчином, чотирьох ватно-марлевих тампонів і пам'ятки вкладених в поліетиленовий пакет при паданні отруйної речовини на шкіру потрібно швидко припинити потрапляння його в шкіру. Для цього тампоном, добре змоченому в рідині із пляшки, протерти відкриті ділянки тіла (руки, шию) і шлем маску протигазу, які прилягають до тіла. Змоченим тампоном необхідно, також, обробити ті ділянки одягу, де видно каплі отруйної речовини.

У випадку коли при застосуванні противником отруйної речовини протигаз не був своєчасно одягнений необхідно задержати дихання, закрити очі і змоченим тампоном швидко протерти лице, а потім одягнути протигаз. При обробці лиця не допустити подання дегазуючої рідини в очі. Часткова спеціальна обробка з використанням сумки протихімічних засобів виконується під керівництвом санітарного інструктора, одним або двома розчинами в залежності від того, відомий чи ні вид отруйної речовини. Про поразки невідомими отруйними речовинами санітарний інструктор змочує серветки розчином із пляшки з пробкою, залитою червоною смолою і роздає їх особовому складу який проводе обробку, потім роздає серветки змочені розчином, який призначений для знезараження отруйних речовин типу іприт. Обробка проводиться у тому порядку, що і при використанні індивідуального протихімічного пакету.

Розчин, призначений для знезараження отруйних речовин типу іприт, готовиться безпосередньо перед застосуванням. Для цього в бачок виливають і розбавляють із пляшки з пробкою, залитою білою смолою, висипають в розчин дигазуючу речовину із одного малого пакета і розчиняють його помішуючи дерев'яною мішалкою, після цього висипають дигазуючу речовину із одного великого пакета і 2-3 хвилини перемішують те що є в бочку.

Коли особовий склад не може знаходитися в шинелях під час зараження, то спочатку дегазують заражені місця шинелей, а потім знімають шинель і дегазують ділянки обмундирування, які знаходяться під запряженим місцем шинелі.

При заражені бактеріальними біологічними засобами часткову спеціальну обробку проводять наступним методом: не знімаючи протигазу, обмести чи отряхнути удалити бактеріальні біологічні засоби, які осіли на обмундирування , взуття, спорядження і на засоби індивідуального захисту. Коли дозволяє обстановка спорядження, шинель і кітель знімають, спорядження дбайливо протирають підручними засобами, а шинель і кітель, витрушують. Знімати і надягати обмундирування потрібно так, щоб відкриті ділянки тіла не торкалися з зовнішньою зараженою поверхністю. Потім достають із індивідуального протихімічного пакету флакон з його змістом обробляють каску і зовнішню поверхність лицевої частини протигаза. Аналогічно роблять і при використанні сумки противно - хімічних засобів, використовуючи розчин, виготовлений з дегазуючих речовин в пакетах і з розчинників в пляшках з пробками, залитих білою смолою.

У випадку проведення часткової санітарної обробки на місцевості, зараженої бактеріальними (біологічними) засобами, шинель і кітель не знімають.

При одночасному зараженні радіоактивними отруйними речовинами і бактеріальними (біологічними) засобами в першу чергу обезврежують отруйні речовини попадаючи на шкіряні покрови і обмундирування, а потім приймаються міри, які передбачаються для обробки при зараженні радіоактивними речовинами.

При відсутності індивідуального протихімічного пакета і сумки протихімічних засобів для часткової санітарної обробки необхідно використовувати воду і мило.

Часткова дезактивація, дегазація і дезінфекція озброєння, бойової техніки і транспорту укладається в знищенні радіоактивних речовин, обмітаючи (або обтираючи) всієї поверхні обробляє мого об'єкту і обезвреження отруйних речовин і бактеріальних засобів з ділянок на поверхні обробляємих об'єктів, з якими особовий склад доторкається при виконанні завдання.

Часткова спеціальна обробка проводиться екіпажами (розрахунками) з використанням табельних засобів, які знаходяться в підрозділі.

У танка обробляється поверхність башти, кришки люків, верхнього лобового скла , нахилених бортових листів, крил, а також внутрішні поверхні відділення і бойового відділення.

У бронетранспортерах (БМП) обробляються двері, підніжки, кришки лучків кінгстонів, місця розміщення особового складу і озброєння.

У автомобіля - двері кабіни, вітрове скло, капот, решітка радіатора, бампера, крила, підніжки, горловини і кришки паливних баків, внутрішня поверхність кабіни, рульові колеса з колонкою, важелі і педалі управління.

Після проведення часткової спеціальної обробки засобів індивідуального захисту знімаються при зараженні радіоактивними речовинами після виходу із зараженої території, а при зараженні отруйними речовинами і бактеріальними (біологічними) засобами після проведення повної спеціальної обробки.

Дегазація індивідуальної зброї пакетом ІДП проводять в наступному порядку. Спочатку, знімають кришку, розбираючи зброю сухим тампоном і не розбираючи зброю знімають з нього зараження і змазку. Потім, скривають ампулу з красною головкою, змочують новий, другий тампон - дегазую чим розчином №1 і дбайливо протирають. Металічні частини змочують злегка, а дерев'яні частини й ремінь - більш ретельно. Особливо дбайливо обробляють щілини пази і другі місця, в яких можуть залишитись отруйні речовини. Цими діями досягаються зброя, зараженого отруйними речовинами типу іприт чи VX. Після цього скривають ампулу з червоною головкою, змочують дегазую чим розчином №2 ,третій тампон і обробляють зброю у тій же послідовності, що і розчином №1, чим досягається дегазація зброї у випадку зараження його отруйними речовинами типу зоман, четвертим тампоном протирають зброю насухо, п'ятим тампоном змазують зброю. Такий порядок дегазації застосовується у тому випадку коли тип отруйної речовини не встановлений, коли достовірно відомо, що зброя заражена тільки отруйними речовинами типу зоман. Обробку проводять дегазую чим розчином, що міститься в ампулі з чорною головкою, в цьому випадку не використовується. У випадку дегазації одним дегазую чим розчином розчином №1 (при зараженні зброї отруйними речовинами типу іприт чи vx ) для зменшення корозії металічні не покрашені поверхні після дегазації необхідно протерти дегазую чим розчином №2.

Дезінфекція особистої зброї за допомогою пакета ІДП здійснюється в туму порядку, що і дегазація при зараженні отруйними речовинами типу іприт чи VX.

Повна спеціальна обробка включає повну дезактивацію , дегазацію і дизенфекцію озброєння техніки , обмундирування, спорядження, взуття і засобів захисту, а при зараженні бактеріальними (біологічними) засобами і повну санітарну обробку складу.

Повна спеціальна обробка проводиться після виконання підрозділами завдань по розпорядженню старшого начальника, безпосередньо, в бойових порядках чи на пунктах спеціальної обробки. Вона здійснюється підрозділами хімічного захисту, а також силами і засобами самих підрозділів з використанням приборів ( комплектів і підручних засобів), об’єм робіт і порядок проведення повної спеціальної обробки військ залежить від ступеня укриття і захищеності в момент застосування зброї масового ураження, а також від виду зараження.

Повна спеціальна обробка проводиться у всіх випадках зараження особового складу отруйними речовинами і бактеріальними ( біологічними) засобами. В обробку залучається весь особовий склад , який знаходиться в районі застосування бактеріальної (біологічної) зброї незалежно від того були застосуванні засоби захисту і проводилася чи часткова санітарна обробка. Повна санітарна обробка особового складу проводиться на ділянці санітарної обробки, яка розвертається на незараженій місцевості, безпосередньо в розміщені підрозділів на маршрутах руху чи в назначених районах спеціальної обробки.

На ділянці санітарної обробки споруджуються один-два санітарних пропускника де розгортається дезинфекційна душова. Кожний санітарний пропускник має три відділення : роздягальня, помивочне і одягальне. На майдані особовий склад прибуває після обробки стрілецької зброї.

Перед тим як увійти в роздягальну особовий склад знімає засоби захисту шкіри і складують їх в вказаному місці , потім заходять роздягальне відділення і знімають послідовно спорядження, шинелі. головні убори, взуття, обмундирування, білизна, протигаз не знімається. В теплу погоду шинелі, головні убори і спорядження можуть зніматися перед входом в роздягальне приміщення. Обмундирування спорядження і зв'язуються ременем в вузол до якого прив’язується жетон і здається обслуговуючому персоналу для обробки. В роздягальному відділенні здаються також документи і особисті речі.

При вході обмив очне відділення особовий склад отримує мило і мочалки, обмивають руки і шию 2% розчином монохлороміну, потім знімають протигази і переходять в обмив очне відділення. В обмив очному відділенні рекомендується під кожною душовою розташовуватися по два (один намилюється, а другий споліскується).

В одягальному відділенні особовий склад отримує чисту білизну , не заражене, спорядження і взуття , а також здані речі і документи. В районі спеціальної обробки особовому складу видають не заражені засоби захисту і протигази.

Санітарна обробка однієї зміни повинна проводитися не більше 30 хвилин. По закінченню даного часу наступна зміна повинна роз дітися і бути готовою до входу в обмив очне відділення в той момент коли попередня зміна закінчує миття під душем .

При такій організації забезпечується санітарна обробка до чотирьох змін в годину ( літом 96 чол., зимою 88 чол. Одною ДДА-53Б). Особовий склад , який пройшов санітарну обробку із одягаю чого відділення слідують на чисту половину площадки обробки озброєння і техніки за своєю зброєю, а потім направляється до обробленої бойової техніки чи в район збору.

При відсутності дезінфекційної душової установки для повної санітарної обробки можуть бути використані лазні, місцеві санітарні пропускники , а потім незаражені ріки, озера. У випадку проведення повної спеціальної обробки у річці чи озері ,поблизу яких розбивається площадка, забруднена половина якої розташовується по течії води нижче чистої.

Повна дезактивація, дегазація і дезінфекція озброєння , бойової техніки і транспорту, проводиться, як правило, в незараженій місцевості або районі спеціальної обробки із застосуванням техніки підрозділів хімічного захисту. У випадку зараження радіоактивними речовинами повна дезактивація проводиться, коли остаточне зараження їх після часткової обробки, буде вище гранично допустимого. При одночасному зараженні озброєння і бойової техніки радіоактивними, отруйними речовинами чи бактеріальними (біологічними ) засобами, спочатку проводиться обробка їх дигазуючим розчином, потім (після контролю радіоактивного зараження) при необхідності - дезактивація. Із штатних засобів спеціальної обробки техніки в підрозділах використовується індивідуальний комплект для СО автомобільної техніки, автомобільний комплект СО військової техніки і комплект танкових дегазаційних приборів. Індивідуальний комплект для СО автомобілів ІДК-1 призначений для дегазації і дезактивації автомобільної техніки з використанням стиснутого повітря від компресора автомобіля. Він також може бути використаний для обробки другої техніки і озброєння.

В якості резервуара для дезактивуючого чи дигазуючого розчину при використанні ІДК-1 служить 20-ті літрова каністра, до якої з допомогою спеціальної кришки приєднується рукав з бранзбойтом. При роботі інжекторною насадкою може бути використана люба друга тара. При проведенні обробки бойової техніки необхідно наповнити каністру дизактивуючим ( дигазуючим) розчином, зібрати комплект, запустити двигун, провірити по манометру тиск повітря в системі 3кгс/см) і відкрити кран відбору повітря і краник бранзбійту. З початком постуванням розчину, обробляємо поверхність обробляти щіткою.

При використанні комплекту ІДК-1 автомобільного насосу подача розчину здійснюється шляхом ви давлення його зжатим повітрям, нагнітачами в каністру насосом через вентиль, встановлений на кришці. Розчин із каністри через сифон, змонтований на кришці по рукаву поступає в бранзбійт, на кінці якого установлений розпилювач і щитка. В ході обробки необхідно підкачувати повітря в каністру, щоб постійно підтримувався інтенсивний розпил розчину. Автомобільний комплект спеціальної обробки військової техніки ДК-4, призначений для дезактивації, дегазації і дезінфекції автомобілів і бронетранспортерів. Він може бути використаний і для обробки зброї, мінометів і другої військової техніки. Основною частиною комплекту ДК-4 є газорідкий прибор, за допомогою якого приводиться обробка заражених поверхонь газорідким методом і дезактивація сухих поверхонь техніки методом відкачки пилу. Для одержання гарячої рідини необхідно, при відкачці радіоактивної пилі, використовується випускні гази двигуна автомобіля, Дезактивація, дегазація і дезинфекція автомобіля (БТР) проводяться наступним методом: знімають з машини тент, виймають вантаж з кузова автомобіля , з ємне обладнання установлюють машину на робоче місце (радіатором проти вітру )і очищують ходову частину від грязі струєю водою чи механічним способом. Після цього обробляють розчинами з допомогою ІДК-1 чи ДК-4 наружну поверхность, а потім ганчіркою, змочену у розчині, прибирають кабіну, а знятий тент у випадку зараження радіоактивними речовинами дезактивують витряхуванням, зметенням, вибиванням чи обмиванням дизактивуючими розчинами з одночасним протиранням щітками.