2. Економічні та неекономічні блага. Товар і його властивості
Основоположною категорією товарного виробництва є "товар". Однак історично та логічно цій категорії передувала категорія "благо".
Благо — все те, що здатне задовольняти людські потреби, наприклад, плоди природи, продукти праці, послуги, будь-які явища, що задовольняють певні потреби людини, відповідають її інтересам, цілям та прагненням.
Рис. 5.3. Класифікація економічних благ
Блага поділяють на:
неекономічні благанадаються людині природою, тобто без прикладання її праці, у необмеженій кількості (наприклад, повітря, морська вода, сонячне тепло та ін.).
економічні блага— це блага економічної (трудової) діяльності людини, які існують в обмеженій кількості.
Товар — це економічне благо (або продукт праці і природи), що задовольняє певну потребу людини і використовується для обміну (купівлі-продажу на ринку).
Суть товару розкривається при розгляді його властивостей:
Товар можна розглядати з боку його якості, що відображає корисні властивості товару і його здатності його задовольняти яку-небудь соціально-економічну потребу людини,
Товар можна розглядати з боку його кількості, що характеризує його суспільну міру або здатність обмінюватися в певних пропорціях на інші товари.
Згідно з класичною теорією найважливішими характеристиками товару є його споживча вартість і вартість.
Споживча вартість— це здатність товару задовольняти будь-яку потребу людини. Оскільки товар задовольняє потреби не самого виробника, а іншої особи, то він має не просто споживчу вартість, а суспільну споживчу вартість, тобто є споживчою вартістю для інших.
Вартість товару— це уречевлена в товарі суспільна праця виробника. Вартість проявляється за допомогою зовнішньої форми її відбиття — мінової вартості.
Мінова вартістьє певним кількісним співвідношенням (пропорцією), в якому товар одного роду обмінюється на товар іншого виду.
Наведена вище концепція товару і його властивостей в економічній науці відома як теорія трудової вартості. (Адам Сміт, Давід Рікардо, Карл Маркс).
Вартість як економічна категорія виражає відносини між товаровиробниками з приводу затрат їхньої праці на виробництво продуктів, якими вони обмінюються як товарами. У вартості виражається не просто кількість суспільно необхідної праці, а й якість продукції, її корисний ефект.
Споживна вартість і вартість — два полюси товару, що постійно перебувають у суперечності.
Таким чином, товар виступає як єдність споживчої вартості та вартості. Ця єдність полягає в тому, що товаром не може бути річ, яка не має вартості (повітря, вода та ін.), а також річ, яка не є споживчою вартістю (не має користі, не придатна задовольнити якісь потреби людей).
Однак у сучасній неокласичній економічній теорії існують деякі інші підходи до характеристики товару та його властивостей. Зокрема введені в науковий обіг такі поняття, як "корисність", "цінність" та "рідкість" товару.
Корисність у неокласиків, показує ступінь задоволення або приємності, які отримує конкретна людина від споживання того чи іншого товару або послуги.
Наприклад, корисність хліба різна для ситої і голодної людини, цигарки — для людини, що палить, і тієї, яка не палить, та ін. Але всі ці товари, незалежно від різної корисності для різних людей, не втрачають своєї об'єктивної основи — споживчої вартості.
Цінність. Люди, купуючи ті чи інші товари, тим самим ніби оцінюють ступінь їхньої корисності конкретно для себе.Люди оцінюють товари та послуги не тільки тому, що на виробництво їх витрачена суспільно необхідна праця, а й тому, що вони мають корисність. З їхнього погляду, лише корисність товарів та послуг може надавати затратам праці так званого суспільно-необхідного характеру. Отже, цінність є водночас функцією витрат праці і функцією корисності.
Поєднання вартості й цінності та їхнє суспільне визнання відбивається в ціні. Ціну можна вважати формою грошового вираження вартості й цінності товару. Ціна зумовлює можливість одночасного прояву інтересів виробників і споживачів.
Тільки вартість є рушійним мотивом для товаровиробника, так само як цінність — рушійний мотив для споживача.
Рідкість — характеристика економічних благ, що відображає обмеженість ресурсів для задоволення безмежних потреб суспільства. Більшу цінність мають ті блага, що обмежені, рідкісні порівняно з потребами в них.