Література

1. Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. — Дрогобич : Від­ родження, 1997. — 218 с.

2. Мацько Л. І., Мацько О. М., Сидоренко О. М. Українська мова : Навч. посіб. — К. : Либідь, 1998. — 416 с.

3. Ющук І. П. Вступ до мовознавства : Навч. посіб. — К. : Рута, 2000. — 128 с.

4. Грибіниченко Т., Глушко Н. Квітни у віках, наша мово велична // Укра­ їнське Слово. Ч. 30, 30 липня 1998.

1.6. Мовна політика сучасних держав

Політика сучасних держав у галузі мови, пише І. Ющук, спрямована на утвердження й розвиток насамперед державної мови як запоруки загальнона­ціональної єдності й поступального розвитку всього суспільства. Це спостері­гається на прикладі найбільш розвинених держав, зокрема США, Франції, Японії.

Так, хоча за Конвенцією США англійська мова не має статусу держав­ної чи офіційної, проте знання її є тут обов'язковим для зайняття будь-якої державної посади. Коли 1998 р. в сенаті США на вимогу представників іспа­номовної частини населення розглядалося мовне питання, то було заявлено, що культурно-мовна різноманітність країни не повинна ставати причиною подрібнення населення на відірвані одна від одної етнічні частини і часточки, "англійська є обов'язковою, яка збирає країну докупи". Ніхто не ставить за мету наступати на мовно-культурні особливості, але інтереси всього суспіль-

-ГСА5СШ і.

ства є вищими за інтереси його частин: "Наше майбутнє як нації залежить від утвердження в спільній мові. Єдина офіційна англійська мова допоможе нам спільно йти вперед".

Державні чиновники Франції вбачають своїм завданням протистояти глобальному наступові англійської мови. Боротьба за чистоту французької мови виявляється не лише у списках небажаних іншомовних слів, а й у захис­ті інформаційно-мовного середовища на функціональному рівні. 1972 року у Франції було заборонено французько-англійський суржик у всіх сферах уря­дової діяльності. 1975 року було прийнято закон, що вимагав уживання фран­цузької мови в будь-якому діловому спілкуванні, де пропонуються товари чи послуги для населення. Ті, хто не виконував його, притягалися до судової відповідальності. У законі про вживання французької мови, прийнятому На­ціональними зборами й Сенатом Франції 04.08.1994 р., не тільки проголошу­ється, що "французька мова як державна, згідно з Конституцією, є важливою складовою частиною самобутності і національного надбання Франції"", а й встановлюються суворі санкції за ігнорування її на території держави.

Але, як зазначається в одному з досліджень, "мабуть, у жодній із роз­винених капіталістичних країн уряд не приділяє мовним питанням такої ве­ликої уваги, як у Японії"". Тут для забезпечення всебічного розвитку та функ­ціонування японської мови створено ряд державних установ, найважливіші з яких - Державний інститут японської мови (підпорядкований міністерству освіти) й Інститут культури радіо- і телепередач (належить державній радіо- і телекомпанії). Вони наділені законодавчими правами щодо визначення мовних норм у межах своєї сфери, постійно стежать за появою нових слів і видають реєстри (перелік) їх. Складено списки "мовного існування" типового службов­ця, типової домогосподарки тощо. Питання мовної практики посідають поміт­не місце в японських засобах масової інформації, створено телевізійні серіали на лінгвістичні теми. Великими тиражами виходять журнали "Мовне існуван­ня", "Мова". Проводяться фундаментальні наукові дослідження з машинної лі­нгвістики - автоматичної обробки інформації, введення інформації в ЕОМ, машинного перекладу, упорядковуються термінологічні системи тощо.

Дбайливе ставлення до державної мови спостерігається і в інших краї­нах, різних і за рівнем розвитку, і за складом населення. Так, у Конституції багатонаціональної Росії записано: "Державною мовою Російської Федерації на всій її території є російська мова". І це положення неухильно виконується. У Конституції Іспанії, де теж є кілька корінних націй, зазначено: "Кожний громадянин зобов'язаний знати іспанську мову і користуватися нею". Євреї відродження втраченої майже 2 000 років тому власної держави тісно пов'язали з відродженням своєї давньої мови - івриту.

У статті 53 Конституції України, де йдеться про освіту, на виконання Гаазьких рекомендацій зазначено: "Громадянам, які належать до національ­них меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства".

Українська мова фахового спрямування

4. Доведіть, що інтелігентність і фаховість виявляються в досконалому володінні літературною мовою.

5. Як ставитеся до пропозиції обов'язкового складання чиновниками іс­ питів зі знання державної мови?

6. Назвіть найістотніші ознаки української літературної мови.

7. Пригадайте оцінки української мови визначними діячами світу.

8. Поясніть вислів: "Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина".

9. Як ви ставитеся до запровадження обов'язкового вивчення в Україні двох іноземних мов, як у Франції? Доведіть або спростуйте слушність слів Антуана де Сент-Екзюпері: "Найбільша розкіш для людини - уміння спілку­ ватися". Які національні мови поряд з державною в Україні повинні, на вашу думку, вивчатися?