Українська мова фахового спрямування

,.-. ^ч»\ Цікаво знати

Викладіть власну думку щодо важливості / неважливості вміння шви­дко читати і говорити.

Найшвидші говоруни

Найшвидше від усіх говорять Стів Вудморз графства Кент (Великобри­танія), Шон Шеннон із Канади і Стів Брайєрс, англієць із Пемброкшина. Ре­зультатом Вудмора, коли він брав участь у шоу на англійському телебаченні під назвою "Рот з мотором", 22 вересня 1990 року, було 595 слів за 56,01 се­кунди (або 637, 4 слова за хвилину). Коли він тренується, відбирає уривок із книги і розповідає його до тих пір, поки це не стає його другою натурою. За­звичай він готується до виступів тільки напередодні ввечері, та коли його ре­корд побили, то, для того щоб повернути собі титул рекордсмена, він трену­ється протягом шести тижнів. Шеннон прочитав монолог Гамлета "Бути чи не бути" (260 слів за 23,8 секунди, або 655 слів за хвилину) 30 серпня 1995 року в Единбурзі (Великобританія). Він усвідомив свою здібність ще дити­ною, коли його просили говорити повільніше, тому що неможливо було зро­зуміти, що він говорить. Тепер він практикується тільки по декілька хвилин на день: якщо він приділяє цьому більше часу, мова його стає нерозбірливою.

6 лютого 1990 року Брайєрс читав тексти пісень із альбому групи "Квін" і справився з цим за 9 хвилин 44 секунди, причому він читав текст з кінця у зворотному порядку. Найшвидший читець текстів у зворотному по­рядку зазвичай зачиняється у своїй кімнаті і сидить там доти, доки не вивчить свої монологи, інколи тренуючись по чотири години на день.

(Книга рекордов Гиннесса)

Тема 3. Культура усного фахового спілкування

3.1. Самовдосконалення особистості як шлях до культури фахового спілкування

План

і

Сутність поняття "самовдосконалення" у сучасній українській мові.

Програма самовдосконалення особистості.

Чинники формування сучасного конкурентоздатного фахівця.

Сучасна українська мова подає таке визначення терміна "досконалий": 1) який має потрібну ступінь довершеності; 2) який визначається повнотою позитивних якостей, довершений; 3) повний, абсолютний.

180

Розділ II. Тема 3. Культура усного фахового спілкування

Термін "самовдосконалюватися" ("самовдосконалення") означає набу­вати самому названих якостей, позбуватися негативного в собі.

Самовдосконаленням людина займається при самовихованні - при сві­домій діяльності, спрямованій на вироблення в собі позитивних рис і подо­лання негативних, тобто на прагнення стати досконалою людиною.

Самовдосконалення особистість досягає лише на шляху внутрішніх бо­рінь і криз. Проте є й інша позиція, зокрема М. Мольц уважає, що кризи мо­жна контролювати. "Я ніколи не повірю, що Богові було потрібно, щоб його діти блукали по Землі з виразом вини на обличчі, почуваючи себе жалюгід­ними й нещасними, о ні!" - писав він і як шлях до щастя пропонував вироби­ти позитивне ставлення до самого себе ("Світ сучасної людини", с. 63).

На думку М. М. Фіцули, автора підручника "Педагогіка", для цього треба вміти оцінити самого себе, визначити позитивне і негативне та виділи­ти те, чого слід позбутися, а що треба набути. У такому випадку людина фор­мує для себе ідеал, до якого слід прагнути. Уявний ідеал допомагає "скласти програму самовдосконалення".

Програма самовдосконалення може складатися з:

у навчанні - поповнення знань з окремих предметів; набуття фахо­ вих знань; набуття різноманітних знань для загальної ерудиції;

у праці - робота у різних галузях, царинах життя;

у самообслуговуванні - прагнути до зовнішньої довершеності, точ­ ніше - до зовнішньої привабливості;

у характері - вироблення рис самостійності, ініціативності, стрима­ ності, прагнення бути комунікабельним у стосунках з близькими, друзями, діловими людьми, керівництвом, уміти бути на висоті у спілкуванні з негати­ вними індивідами.

М. Фіцула вважає, що самонавіювання допоможе подолати страх перед труднощами, нерішучість, невпевненість у власних силах, запальність, поха­пливість (і непродуманість, невміння все зважити), а також допоможе виро­бити потребу підбадьорювати себе; позбутися неорганізованості, лінощів, не­бажання вчитися і все досягати самому;

- уміння аналізувати свої вчинки, оцінювати їх, визначати позитивне в них і недоліки, свій поступ і тупцювання на місці;

- вироблення обов'язковості, необхідності, відповідальності (треба зробити - зроби, обіцяв - виконай).

Відомий український педагог-учений В. О. Сухомлинський писав: "Са­мовиховання потребує дуже важливого, могутнього стимулу - почуття влас­ної гідності, поваги до самого себе, бажання стати сьогодні кращим, ніж учо­ра. .. За самою суттю своєю самовиховання передбачає віру людини в люди­ну, звертання до честі й гідності людини" (Сто порад учителю: Вибрані твори - у 5-ти томах. - Т. 2. - С. 602).

Самовиховання неможливе в тих людей, які звикли до окрику, грубого слова, примусу, вважає великий педагог. Тобто людина повинна шанувати в собі людину, особистість, а в інших - також, робити все так, як би вона хоті­ла, щоб робили для неї, з нею.

181

Українська мова фахового спрямування

Таджицький поет XII ст. Анварі Авхадіддін писав:

Вот тебе два дела - сделай хоть одно из них,

Коль прославиться делами хочешь пред людьми:

Или то, что сам тьі знаешь, передай другим,

Или то, чего не знаешь, от других возьми.

Ця порада дуже слушна при виконанні програми самовиховання.

До цієї програми належить і робота щодо вдосконалення, шліфування свого характеру. Слово характер (сЬагасїег - ознака, риса, прикмета) - це су­купність стійких психічних властивостей людини, що виявляються в її пове­дінці та діяльності. Це суттєві властивості людини, за якими вона відрізня­ється від інших людей і які вирізняють її як певну індивідуальність. Харак­тер, твердить Н. Бугай, автор книги-посібника "Український етикет", форму­ється у процесі життя, виховання і навчання, трудової та громадської діяль­ності людини.

Чи можна позбутися негативних рис, самому вдосконалити себе?

Виявляється, можна, але за умови, коли правильно визначиш у собі те, чого слід позбутися, по-друге, спланувати, порадившись з авторитетними для тебе людьми, як це зробити. Це можуть бути батьки, старший друг, педагог, тренер - словом, це мусить бути людина, яка має більший від тебе життєвий

ДОСВІД.

Які ж риси характеру вважаються негативними?

їх чимало. Серед них - упертість, непоступливість; агресивність, хандра, свавілля, почуття вседозволеності; самовпевненість, переконаність у тому, що все тобі під силу; надмірна балакучість; легковажність, необов'язковість; допу­щення грубощів, вульгарності в мові; неохайність і небажання бути чемним.

Мова - найважливіший засіб спілкування між людьми. Вивчення мови дає можливість людині орієнтуватися у духовному просторі, який її оточує. Мова формує й організовує досвід людей; вона - один з найважливіших еле­ментів духовної і матеріальної культури, вважають Л. М. Зінченко та Л. В. Долинська. Чеський учений-лінгвіст Павло Шафарик писав: "Народ, що не усвідомлює значення рідної мови для свого вищого духовного життя, ви­конує над собою самогубство".

Мова - носій і культура фаху. Л. І. Мацько зазначає: "Компетенція і професіоналізм з будь-якого фаху - це передусім бездоганне володіння фахо­вим мовленням". Літературна мова, чиста, красива, з дотриманням орфоепіч­них і граматичних норм, викликає почуття задоволення, захоплення, радості в щоденному як службовому (офіційному), так і в побутовому (неофіційному, інтимному) спілкування. Кожен носій української мови повинен пам'ятати, що силою й талантом геніїв проста, буденна мова, як дехто хотів і (чого гріха таїти!) тепер хоче бачити обмеженою хатнім ужитком, піднімалася і підняла­ся, за словами М. П. Старицького, "до генеральського чину".

"Люди, яких люблять і шанують, не обов'язково вродливі й не завжди винятково розумні. Проте вони мають такі властивості, які полегшують їм установлювати контакти з іншими людьми і допомагають знаходити собі друзів (тобто виробити вміння спілкуватися). Ці властивості можуть бути за-

182

Роздіп II. Тема 3. Культура усного фахового спілкування

кладені в характері від самого народження, але їх можна й виробити, доклав­ши до цього певних зусиль" - тобто самовдосконалюючись (Іржі Томан).

Усмішку названо однією з людських мудростей. Справді, китайці та японці завжди усміхнені. Мудреці радять: усміхайся - і світ (люди) поверта­тиме тобі усмішку. Посмішка справді, мабуть, дійова зброя, бо вона усуває настороженість чи агресивність - роззброює. Пригадаймо будь-яку телепере­дачу - хроніку подій у світі: дипломатичні і повноважні представники інших держав з'являються перед главами держав, у які прибули, завжди усміхнени­ми. Такими є і керівники держав на міжнародних форумах, нарадах, з'їздах, засіданнях.

Усмішка викликає у співбесідника приязнь, доброзичливість, бо вона передає ці ж почуття і від тебе. Не можна сварити, ображати усміхаючись. Не завжди, звичайно, можна і варто бути усміхненим, і не кожен може завжди бути таким. Але пригадаймо вислів: "посмішка Гагаріна". Таким він "пар-нем" був! Завжди усміхненим і привабливим, чистим душею і серцем.

Слід запам'ятати ще одне правило спілкування - навчись дружньо ста­витися до людей, бо "Хто любить людей, того й люди люблять". Може, через те й є така подорожня молитва: "Господи, дай мені любити людей і хай люди люблять мене". Пригадаймо притчу про Марію Магдалину, яку натовп про­сив покарати. Ісус Христос у відповідь натовпові запропонував: хто безгріш­ний, нехай кине в неї каменем. Ніхто не насмілився. Це не заклик до всепро­щенства і до обов'язковості виробити в собі таку рису "добренький для всіх", ні. Але саме доброта, як любов і краса, врятують світ!

Для успішного спілкування згодиться і така настанова: тільки щире, дружнє ставлення, співпереживання полегшують спілкування між людьми. Щирість і ... лукавство, корисливість, на щастя, швидко розпізнаються.

Навчальні заклади всіх рівнів: школа, технікум, ліцей, коледж, інсти­тут, університет чи академія - дають знання, навчають мови чи й мов. Та ко­ли людина ставить перед собою завдання знати більше, аніж їй дали в назва­них установах, вона повинна багато працювати над собою.

Так, М. Булгаков писав: "Я вважаю, що в кожному навчальному закладі освіченою людиною стати не можна. Та в кожному закладі, в якому добре по­ставлене навчання, можна стати дисциплінованою людиною і набувати нави­ків, які згодяться в майбутньому, коли людина поза стінами навчального за­кладу почне навчати саму себе".

Ще давньогрецький письменник-мораліст Плутарх писав: "Знатне по­ходження є благом, але це - благо предків. Багатство почесне, але це - справа щастя. Слава бажана, та не постійна. Краса прекрасна, але минуча. Здоров'я цінне, та легко руйнується. Сила завидна, але вона теж руйнується старістю й хворобами (болячками). Освіта - єдине, що є божественним і безсмертним у нас самих; і дві речі найкращі в людській природі - розум і мова".

Наведені вище слова слід пам'ятати і розуміти кожному, вдосконалю­ючи себе в самонавчанні - в самоосвіті, у вправності користуватись мовою, адже найважливіший засіб зв'язку для комунікантів у всіх випадках життя була і залишається мова. Борис Дмитрович Грінченко, наприклад, самотужки

183

Українська мова фахового спрямування

вивчив українську мову (у сім'ї зрусифікованого офіцера Грінченкова!), до­сконало знав англійську, французьку та німецьку мови, перекладав з них, ви­вчав італійську мову. Високоерудованою людиною цей педагог-письменник став через самоосвіту, адже він не закінчував жодного ВНЗ, а йому присила­ли на рецензії роботи академіків Санкт-Петербурзької імператорської акаде­мії Росії. За 4-томний "Словарь української мови" (1907 - 1909 рр.) був удо­стоєний премії ім. М. І. Костомарова від цієї ж академії.

Французький математик, фізик і філософ XVII ст. Блез Паскаль (1623 -1662) вважав, що "...погано бути наповненим недоліками; але ще гірше бути сповненим ними і не бажати усвідомлювати їх у собі, тому що це означає до­давати до них ще свій порок самообману".

Працюючи над самовдосконаленням, слід виробити в собі:

Конфлікт як одна із форм спілкування завжди має психологічний зміст, бо він є наслідком видимих і невидимих суперечностей, словесних зіткнень у спілкуванні двох людей. Велике вміння - перешкодити виникненню його.

Питанню самовдосконалення приділяє велику увагу чеський учений-педагог Іржі Томан. Так, у книзі "Мистецтво говорити" він радить:

184

Роздіч II. Тема 3. Культура усного фахового спілкування

Іржі Томан вважає, що компенсувати брак фізичної краси можна багато в чому гарними манерами та відповідним убранням, умінням з гідністю три­матися серед людей.

Як же вдосконалювати поведінку? Виробити гарні манери можна через вивчення поведінки навколишніх людей, акторів кіно і театру.

Вайлуватості можна позбутися, виробляючи енергійність, сварливості й ексцентричності - виробляючи витриманість, а замість незібраності, невпев­неності, розгубленості - набути наполегливості. Щоб досягти поставленої мети у професійній діяльності, треба набути впевненості, рішучості, стати сильною особистістю.

Завжди негативне ставлення до себе викликають люди нечесної поведі­нки, бо їм більше не довіриш і не захочеш підтримувати контактів; ті, які не вміють (чи не хочуть?) додержати даного комусь слова (пригадайте Пузиря з сатиричної комедії І. Карпенка-Карого "Хазяїн": "Обіцянка - цяцянка. Обі-щати можна все").

Егоїзм, грубість, вульгарність не викликають на відвертість, не поро­джують у комуніканта-партнера бажання спілкуватися, мати ділові стосунки, не свідчать про культуру спілкування, а навпаки - про її відсутність.

Привітність і ввічливість - найкращі засоби боротьби проти нечемнос­ті. Стримайте себе під час лайок, суперечок - обеззброїте кривдника, напад­ника, сперечальника, "схилите на спілкування на належному рівні".

Цікавтеся людьми, виявляйте інтерес до їхніх справ.

Не озлоблюйтеся на світ у 17, ЗО, 50 років!

Хороший співрозмовник уміє добре говорити, уважно слухати, заціка­вити до розмови.

Навчись проникатися інтересами тих, з ким спілкуєшся, бо "лагідне слово - ключ до серця" (прислів'я).

Уміти розв'язувати суперечки - це якнайшвидше знайти компроміс.

Виробити в собі звичку поводитися ввічливо і пристойно.

Отже, самовдосконалення в характері - це вироблення в собі приязні до людей, ввічливості, тактовності, гарних манер, це дбати про свій приємний зовнішній вигляд, уміти поставити себе на місце іншого, навчитися любити себе і людей.

Самовдосконалення - це вироблення пам'ятливості, пам'яті, уміння змістовно і гарно висловлюватися, вести полеміку, просто спілкуватися. Це вміння поповнювати свої фахові знання і вміння та загальну ерудованість, адже недарма люди кажуть: яка головонька, така й розмовонька.

185

Українська мова фахового спрямування

Література

Карнеги Дейл. Как завоевьшать и оказьівать влияние на людей... - М. : "ЗОС", 1992.

Корніяка О. Мистецтво ґречності. - К. : Либідь, 1995.

Хрестоматія з усного ділового спілкування. Випуск 1 / У поряд.: Л. Г. Погиба, Т. О. Грибіниченко, Н. А. Ковальчук та ін. - К., 2005.

3.2. Стратегія поведінки під час ділової бесіди. Ділові зустрічі

До переговорів, як правило, залучається певна група людей. Вони скла­дають делегацію. Кількісний склад делегації залежить від важливості обгово­рюваних питань, рівня представництва. Протокол рекомендує формувати де­легації для двосторонніх переговорів на основі приблизно однакової кількості їхнього складу. Членів делегації добирає керівництво переважно із працівни­ків ділової фірми, компанії, організації. До складу делегації входять:

Обидві сторони наперед домовляються про місце і час зустрічі, предмет обговорення і мову (або мови) переговорів. Узгодження організаційних пи­тань починається після того, як досягнуто домовленості щодо самої зустрічі. Узгоджується рівень ведення переговорів, зокрема посада керівника делега­ції. Це директор фірми, його заступник або начальник відділу. Обумовлюєть­ся кількісний склад делегації, порядок денний, час і місце проведення перего­ворів. Порядок денний узгоджується узагальнено. Рівень представництва в основному має бути однаковим. Вибір місця зустрічі може впливати на її ре­зультати. Тому кожен партнер прагне провести зустріч на своїй території, де він почуває себе більш комфортно і впевнено. Є елемент престижності і в то­му, хто до кого іде. З цієї причини відповідальні, особливо міжнародні зу­стрічі, проводяться на нейтральній території. Вибір країни для зустрічі часто використовується з метою піднести її авторитет у міжнародних процесах.

Прийняття делегації на своїй території має як переваги, так і недоліки. На переговорах дотримуються правил етикету й особливостей протоколу, прийнятих у країні проведення. Отже, зарубіжна делегація має до цього при­стосуватися. Разом з тим сторона, яка приймає, також бере на себе додаткові обов'язки. Вона не може зволікати з прийняттям рішення, посилаючись на відсутність інформації. Приймаюча сторона відчуває себе зобов'язаною пе­ред партнером, який до неї приїхав. На сторону господаря лягають турботи щодо організації зустрічі, а це може відволікати її від суті переговорів. Якщо ділові зустрічі проводяться постійно, то вони можуть почергово відбуватися на території однієї і другої сторони. Приймаюча сторона прагне проводити

186

Розділ II, Тема 3. Культура усного фахового спілкування

зустрічі у своєму офісі. Це зручно і престижно. Для великих офіційних зу­стрічей підбирають нейтральні приміщення: конференц-зали, будинки куль­тури, театри. Час для переговорів призначають або вранці, або ввечері. Ділові зустрічі проводяться переважно у другій половині дня, але не відразу після обіду. Закінчують у робочий час, не пізніше 17.30.

Приміщення для ділової зустрічі, згідно з протоколом прийому зарубі­жних партнерів, має бути спеціально підготовленим. На столах має бути тіль­ки те, що потрібне для зустрічі: блокноти, олівці, сигарети, сірники, попіль­ниці, пляшки з мінеральною водою, фужери (ставлять перевернутими). При­міщення має бути чистим, світлим, зручним для роботи.

На переговорах, якщо вони тривають кілька годин, роблять перерву. Під час перерви подають чай, каву, бутерброди, фрукти. Це роблять в іншому - суміжному приміщенні. Якщо його немає, то безпосередньо в залі перего­ворів. Перед главами делегацій частування ставиться персонально, інші учас­ники переговорів обслуговують себе самі.

Розміщення за столом переговорів відбувається з урахуванням службо­вого становища учасників. Якщо глави делегацій сидять на початку стола, то перекладачі розміщуються між ними. Інші члени делегацій сидять уздовж стола. Якщо глави делегацій сидять у центрі стола один навпроти одного, то перекладачі розміщуються поруч зі своїми керівниками зліва. Інші члени де­легацій розміщуються за столом зліва і справа відповідно до рангу. На бага­тосторонніх переговорах делегації розміщуються навколо стола (круглого чи прямокутного) в алфавітному порядку за годинниковою стрілкою.

Протокол ділової бесіди ведеться в ході переговорів. У протоколі фік­сують основні дані:

- ініціатор зустрічі;