Функції зелених насаджень

• очищення повітря від пилу та хімічних токсичних речовин;

• затримка вітрів;

• зменшення рівня шуму;

• санація повітря за рахунок виділення фітонцидів;

• сприяння стабілізації мікроклімату;

• естетичне значення;

• врешті це дійсно легені планети.

Планування, проектування забудови та реконструкції сільських поселень

Сільський населений пункт має складатись із наступних територій:

• селітебної (житлової) зони;

• виробничої зони;

• ландшафтно-рекреаційної зони.

Селітебна зона села повинна мати:

• житлові споруди (у більшості випадків окремі оселі);

• медичне та аптечне обслуговування;

• мережу торгівельних закладів та побутового обслуговування (обов’язково лазню);

• дитячі ясла-садочки та школу ;

• побутове та телефонне забезпечення і радіо;

• надійне електропостачання;

• дороги із твердим покриттям;

• бібліотеку, клуб та спортивний комплекс;

• надійний, транспортний зв’язок (обов’язково із районним та обласним адміністративним центром).

Забудова житлової території села, як правило буває вільною чи змішаною. При проектування слід прагнути до компактності розташування осель. Це зумовить можливість влаштування газифікації, централізованого водопостачання та водовідведення. Адже більшість сіл таких зручностей не мають.

Сільський населений пункт не повинен негативно впливати на природу. Особливого значення набуває впровадження прогресивних методів компостування та правильного облаштування гноєсховищ.

Споруди загального користування на селі повинні мати водяне опалення, надійне водопостачання і водовідведення (хоча б локальну каналізацію). Особливо це стосується ясел-садочків, шкіл, лікувальних закладів, клубів та ін.

Велике гігієнічне значення має правильно забудована сільська оселя. Сьогодні вже не існує обмежень щодо відсотків земельної ділянки під забудову, чи розмірів та кількості поверхів самих житлових та допоміжних споруд. Однак, за сучасними вимогами, таке будівництво має також здійснюватись за відповідним проектом, який має пройти погодження у районному архітектурному управлінні, та реєстрацію у місцевій сільській Раді.

У більшості випадків, сільська оселя або оселя сільського фермера - це своєрідний маленький населений пункт де є житлові площі (тобто житловий дім) та виробничі площі (тобто надвірні допоміжні споруди, гараж, овочесховища, хліви для домашніх тварин, сінники і зрозуміло земельні угіддя тощо).

Серед великої кількості вимог до планування сільської оселі є правильне взаєморозташування окремих споруд на земельній ділянці сільського господарства (табл.2).

Таблиця 2

Мінімальні санітарно-земельні розриви для господарських будівель на селі (м)

Споруди	Хліви для худоби (кількість голів)			Сміттєсховище	Компост, туалети, гноярка
	1-2	3-8	Понад 8
Житлові будинки	12	25	50	15	15
Шахтні колодязі	20	25	50	20	25

Виробнича територія сільської місцевостідосить різноманітна і має відповідні спрямування:

• рільництво та садівництво;

• тваринництво та птахівництво;

• агропереробна промисловість.

В залежності від потужностей виробничих територій та їх впливів на грунти, воду чи повітря Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів (ДСанПін) № 173 від 19.06.1996 року передбачена санітарна класифікація підприємств, виробництв та споруд і розміри санітарно-захисних зон для них, (тобто відстань від житлових площ до виробничих).

Зокрема передбачені такі відстані:

• 1000 м до заводів з переробки тваринної продукції; виготовлення клеїв, желатини, до місць утримання великої рогатої худоби з поголів’ям більш 5000 голів, або свиней на 12-20 тис. голів, до складів сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) тощо;

• 100 м до комбікормових заводів, польових станів тракторно-рільничих бригад, зерноочисних токів, до птахоферм на 300 голів тощо;

• 50 м до кондитерських фабрик, виробництв олії, оцту, макаронів, хліба тощо.

Наведені відстані між житловими та виробничими площами відтінюють лише частинку великого переліку із Правил. В усіх випадках уточнення слід проводити за участю СЕС та екологічних інспекцій.

Окрім викладеної інформації студенту необхідно ознайомитись із змістом матеріалів теми 13 (стор. 149-160) підручника Бардова В.Г. “Гігієна та екологія” і зокрема додатками 1 та 2.

Стосовно загальної методики санітарного обстеження і описання об’єкта також доцільно скористатись матеріалами теми 14 (стор. 161-167) підручника Бардова В.Г. “Гігієна та екологія” і зокрема додатками 1 та 2.

Додаток 1

Схема санітарного обстеження об’єкта

1. Вивчіть офіційні законодавчі і нормативні документи, які регламентують вимоги до проектування, побудови, експлуатації об’єктів даного типу і призначення (лікарня, школа, гуртожиток, підприємство, окремий цех та інші).

2. Складіть карту (план) санітарного обстеження, де висвітлюються такі питання:

   1. Паспортні дані (назва об’єкту, адреса, кому підпорядкований, коли побудований, реконструйований тощо).

   2. Характеристика ділянки, де розміщений об’єкт, його оточення (розмір, конфігурація ділянки, рельєф, ґрунтові та гідрологічні умови зони забудови, відсотки забудови, озеленення, шляхи сполучення, достатність розмірів санітарно-захисних зон, наявність за межами ділянки об’єктів, що можуть забруднювати повітря, ґрунт, воду або є джерелами шуму, НВЧ випромінювання, радіації тощо).

   3. Конструктивні і планувальні особливості об’єкта (тип будови, наявність вбудованих об’єктів, характеристика основних будівельних конструкцій, планування і розміри основних функціональних приміщень, їх орієнтація і відповідність гігієнічним нормативам).

   4. Санітарний благоустрій об’єкта (система водопостачання, гаряче водопостачання, каналізація чи інші системи збору і видалення рідких відходів, опалення, вентиляція, природне і штучне освітлення, система видалення твердих відходів та інше).

   5. Дотримання вимог до елементів санітарного обладнання, його відповідність основним технічним і санітарним якостям.

   6. Дотримання вимог до експлуатації об’єкта і елементів його обладнання (дотримання оптимальних умов ведення технологічного процесу, використання дозволених реагентів, періодичність і регулярність відомчого чи державного санітарного нагляду, дотримання термінів експлуатації технічного, санітарного обладнання, реалізації продукції та інше).

   7. Санітарний стан приміщень і обладнання об’єкта (організація і регулярність прибирання, використання заходів загальної та індивідуальної профілактики, відповідність гігієнічним вимогам вентиляційних, холодильних, освітлювальних та інших систем).

   8. Вплив умов проживання, навчання чи праці на об’єкті на здоров’я людини і санітарні умови життя (рівень забруднення окремих об’єктів біосфери, характер скарг жителів і працівників об’єкта, випадки захворювань, що пов’язані з даним об’єктом тощо).

   9. Самостійне вимірювання або використання даних лабораторії про визначення об’єктивних показників умов та санітарного стану об’єкта (шум, освітлення, електромагнітні хвилі, хімічні, бактеріологічні забруднення повітря, води, продуктів харчування тощо).

   10. Перелік і оцінка виявлених недоліків, відхилення параметрів середовища об’єкта від гігієнічних нормативів.

   11. Обґрунтування заходів щодо покращання санітарного стану об’єкта, рекомендації по реконструкції тощо.

   12. Результати санітарного обстеження оформіть у вигляді санітарного опису об’єкта (складання його санітарного паспорта) або у вигляді акта про санітарні порушення, з відповідними санкціями (штрафи, закриття об’єкта, визначення термінів ліквідації цих порушень та інше), (Додаток 2).

Додаток 2