Модуль 2: Хірургічна інфекція. Змертвіння. Основи клінічної онкології. Курація хірургічних хворих Тематичний модуль 1

Хірургічна інфекція. Змертвіння

Практичне заняття №26

Тема: Загальна гнійна інфекція (сепсис). Ендогенна інтоксикація при гострій хірургічній інфекції

І. Актуальність теми

Кількість хворих на сепсис зростає. В залежності від форми сепсису та різновиду збудника летальність коливається в межах 24-90 %. Про важкість діагностики сепсису свідчить той факт, що 23% хворих вірний діагноз встановлювали лише після смерті. Складність проблеми ще й в тому, що лише у 45 % хворих з клінічними проявами сепсису вдається виявити бактеріемію.

У 2003 році експерти в галузі реанімації, інтенсивної терапії і інфекційних хвороб, що представляють 11 міжнародних організацій розробили рекомендації з ведення пацієнтів з важким сепсисом. Ці рекомендації розроблені під егідою міжнародного руху «За виживання хворих на сепсис».

Сучасні уявлення про ендогенну інтоксикацію пов'язані, в першу чергу, з поняттям поліорганної або множинної недостатності органів. При цьому мається на увазі одномоментний або поступовий розвиток недостатності серця, легенів, печінки, нирок, мозку і ін., що приводить до високої летальності (від 60 до 80% і вище). Діагностика порушень метаболізму, як правило, не встигає за розвитком патологічних процесів, у тому числі і з причини своєї недосконалості. Все це робить проблему діагностики і лікування ендогенної інтоксикації дуже актуальною.

Стрімке зростання кількості ВІЛ-інфікованих серед хірургічних пацієнтів породжує низку проблем, сьогодні незвичних для практичних лі­карів. Окремі розрахунки показують, що ризик ВІЛ-інфікування через уколи голкою становить 3% за 5000 днів роботи з хвори­ми на СНІД. Доведено, що серед 18 000 американсь­ких хірургів 47 до кінця життя матимуть професійно набутий СНІД.

Особливістю епідемії СНІД в Україні є його первинне поширення у середовищі парентеральних наркоманів. Зокрема, за даними тестування асоціації "ООН СНІД", до 70% обстежених наркоманів вияви­лися ВІЛ-інфікованими, а отже, вони становлять домінуючу сьогодні у на­шій державі групу ризику.

ІІ. Мета заняття:

1. Знати сучасні положення поняття сепсис, класифікацію сепсису (α=ІІ).

2. Знати патогенетичні особливості перебігу, сучасні методи діагностики та принципи лікування сепсису (α=ІІ).

3. Знати теорію ендогенної інтоксикації при хірургічній інфекції, методи детоксикації і імунокорекції (α=ІІ)

4. Знати загальні відомості про ВІЛ-інфекцію, СНІД; хірургічні аспекти наркоманії (α=ІІ)

5. Вміти встановити роль та місце лабораторно-інструментальної діагностики у формуванні діагнозу сепсис та ендогенна інтоксикація (α=ІІІ)

6. Вміти обґрунтувати і побудувати план індивідуального комплексного лікування (α=ІІІ)

7. Вміти провести заходи у разі контакту з матеріалом, що містить ВІЛ згідно наказу МОЗ України №120 від 25.05.2000 р. (α=ІІІ)

ІІІ. Забезпечення початкового рівня знань-умінь

Література:

Основна:

1. Хірургія /за ред. С.Д.Хіміча. - Київ, 2004. – C. 318-323, 338-347.

2. Хірургія. Т. І : Підручник з загальної хірургії / За ред. Я.С.Березницького, М.П.Захараша, В.Г.Мішалова, В.О.Шідловського. – Дніпропетровськ: РВА “Дніпро-VAL”, 2006.

3. Методичні розробки для аудиторної и самостійної роботи студентів.

Додаткова:

1. Шаповал С.Д. Гнійно-септична хірургія. – Запоріжжя, 2007. – С. 136-158.

2. Шаповал С.Д. та ін. Лікування сепсису у хворих з гнійно-запальними процесами м’яких тканин. – Запоріжжя, 2003. – 16 с.

Тести для перевірки вихідного рівня знань тема 26

1. Що менш характерно для сепсису?

а) тахікардія;

б) лейкоцитоз;

в) анурія (+);

г) зниження температури тіла (+);

д) наявність гнійного вогнища.

2. Кров на бактерійний посів при сепсисі необхідно набирати:

а) при нормальній температурі тіла хворого;

б) при ознобі (+);

в) через 6-12 годин після відміни антибіотиків;

г) на висоті температурної реакції (+);

д) відразу ж після спаду температури.

3. До постійних симптомів сепсису відносять наступні:

а) озноб (+);

б) низька температура тіла;

в) бактеріемія;

г) наявність гнійного вогнища (+);

д) жовтушність шкіри і склер.

4. Які загальні клінічні прояви сепсису?

а) запаморочення;

б) слабкість;

в) проливний піт;

г) брадикардія;

д) блювота.

5. Зовнішній вигляд рани при сепсисі має наступні ознаки:

а) рясні гнійні виділення;

б) мізерні гнійні виділення (+);

в) яскрава гіперемія тканин в ділянці рани;

г) тканини рани брудно-сірого кольору (+);

д) відсутність набряку тканин рани.

6. Проявами синдрому системної відповіді (реакції) на запалення є:

а) апатія;

б) набряки на ногах;

в) жовтушність шкірних покривів;

г) частота дихання більше 20 за хвилину (+);

д) лейкоцитоз більше 12×10⁹ /л (+).

7. До специфічних видів сепсису відносять:

а) старечий;

б) анаеробний (+);

в) стафілококовий;

г) грибковий;

д) актиномікотичний (+).

8. До ускладнень сепсису не відносять:

а) пневмонію;

б) пролежні;

в) тромбоемболію (+);

г) кахексію;

д) випадіння волосся (+).

9. Які типи температурних кривих не зустрічаються в період розвинутого сепсису:

а) реміттуюча;

б) гектична (+);

в) хвилеподібна;

г) неправильна (+);

д) постійна.

10. Назвіть основні ознаки бактерійно-токсичного шоку:

а) олігурія (+);

б) падіння артеріального тиску (+);

в) підвищення артеріального тиску;

г) брадикардія;

д) лейкопенія.

11. Сепсис характеризує наявність 3 основних чинників, окрім:

а) джерело (вогнище) інфекції;

б) синдром системної відповіді (реакції) на запалення;

в) раптовий початок (+);

г) негативний результат посіву крові (+);

д) наявність вторинних (метастатичних) осередків інфекції.

12. Які зміни у складі крові характерні для сепсису?

а) анемія (+);

б) збільшення вмісту лімфоцитів;

в) лейкопенія;

г) зменшення рівня глобулінів;

д) зменшення рівня альбуміну (+).

13. Які лікувальні заходи не можуть бути рекомендовані при сепсисі?

а) розтин гнійного вогнища;

б) введення антибіотиків;

в) обмеження введення рідини (+);

г) зігріваючий компрес на гнійне вогнище (+);

д) вітамінотерапія.

14. Що є найбільш важливим при лікуванні сепсису?

а) суворий ліжковий режим;

б) антибіотикотерапія (+);

в) лікування супутнього захворювання;

г) ліквідація первинного вогнища (+);

д) виявлення спадкового чинника.

15. Назвіть особливості антибіотикотерапії при сепсисі:

а) використання середньотерапевтичних доз препарату;

б) використання максимальних доз препарату (+);

в) проведення антибіотикотерапії під контролем чутливості мікрофлори до лікарських препаратів (+);

г) використання монотерапії;

д) відміна антибіотиків після настання клінічного одужання.