Клінічні методи

Для вивчення секреторної діяльності травних залоз користуються зондовими та беззондовими методавми.

Зондові:

1. Зондування – одержання соків за допомогою резинової трубки – зонду. Шлунковий зонд має діаметр 12 мм, довжину 75 см, на якому є 3 помітки: 1 – 40 см від різців, через 10 см – 2, ще через 10 см – 3. Дуоденальний зонд має діаметр 5 мм, довжину 1,5 м, на кінці його – олива. Тут також 3 помітки: 1 – на 50 см від оливи (cardia), на 70 см (pillorus), на 90 см (фатерів сосочок).

2. Фіброгастроскопія – фіброгласовий кабельний зонд з оптикою дає можливості оглянути слизову, оцінити характер секреції та сфотографувати.

3. Гастрографія – запис моторики шлунку (зонд з балончиком).

4. Телерадіометричний – ковтають радіопілюлю і визначають рН, температуру, тиск в шлунку і кишечнику.

Беззондові:

1. Мастикаціографія – запис рухів жувального апарату.

2. Ультразвуковий – в основі феномен Доплера – відображення ультразвукового імпульсу.

3. Рентгенологічний – водна суміш барію прийнята натщесерце, допоможе розрізнити контури шлунку та кишечника, дефекти слизової та оцінтит моторику ШКТ.

4. Тепловізорний – реєстрація теплового випромінювання шкіри над досліджуваним органом.

5. Радіоізотопний.

6. Індикаторний (ацидотест).

7. Бактеріологічний (мікрофлора кишечника).

8. Сканування (печінка, жовчний міхур).

9. Дослідження калу.

10. Функціональні проби.

Травлення в ротовій порожнині

“Покажіть язик” – символічний вираз на прийомі у лікаря. В ротовій порожнині відбуваються такі процеси:

1. Подрібнення їжі.

2. Виділення слини.

3. Формування харчової грудки.

4. Ковтання.

5. Артикуляція мови.

6. Формування смаку.

7. Бактерицидна дія слини.

8. Всмоктування.

9. З рецепторів порожнини рота починаються безумовні рефлекторні дуги для регуляції виділення соків ШКТ.

Слина виробляється 3 парами великих слинних залоз та тисячі дрібних. Привушна залоза виділяє серозний секрет. Під’язична – слизовий. Підщелепна – змішаний. Слина виробляється постійно з швидкістю 14, 4 мл/год, а на висоті травлення до 200 мл/год. За добу 0,5-2 л. рН – 7,4-8,0. Склад: вода – 99%, сухий залишок – 1%. Неорганічні речовини: Na, K, Ca, Mg, Cl, I, Br, карбонати, фосфати, роданіди. Органічні речовини:

1. Групоспецифічні білки (глобуліни, альбуміни).

2. Мальтаза – мальтоза – глюкоза.

3. Амілаза – крахмал – декстрини.

4. Фосфатази кров’яного походження.

5. Слиз.

6. Лізоцим – бактерицидна дія.

7. Калікриїни – розщеплюють білки плазми з утворенням кінінів, які викликають розширення судин.

8. Мукополісахариди.

Регуляція слиновиділення – рефлекторна і гуморальна.

Умовно-рефлекторне виділення слини на вигляд, запах, думки про їжу. Безумовно-рефлекторне виділення при подразненні механо-, хемо-, терморецепторів порожнини рота. Рефлекторна дуга включає: аферетні шляхи – n. facialas, n. vagus – центр – довгастий мозок – верхнє слиновидільне ядро – лицьовий нерв – підщелепний вузлик – по барабанній струні до під’язичної залози.

Нижнє слиновидільне ядро -g. oticum – n.auriculotemporalis – привушна залоза. Все це парасимпатична інервація, при цьому слина бідна ферментами, але її багато. Симпатична інервація – Т₁-Т₂.

Верхній шийний ганглій. Слина багата ферментами, але її мало. СНС виконує також трофічні функції.

Гуморальну регуляцію забезпечують:

Їжа - кислі продукти підсилюють проникливість К-каналів,

- гіркі продукти підсилюють проникливість Са-каналів,

- солоні продукти підсилюють проникливість Na-каналів.

а також збільшують кількість виділення слини.

Підсилюють слиновиділення калікреін, ацетилхолін, саліваін, СО₂.

Кінець.

5