Догляд за хворими Ковальова

Тема 16. Хірургічна операція, підготовка хворого до операції.

закупорює просвіт судини. Зазвичай тромби утворюються в системі глибоких вен нижніх кінцівок, що може проявлятися болем, набряком, а найголовніше те, що тромб може відірватися і з течією крові дійти до легенів і закупорити просвіт леге­ невих артерій. Нерідко це закінчується для пацієнтів смертю або тяжкою інвалід­ ністю.

Профілактика тромбозу полягає у створенні підвищення для нижніх кінцівок і бинтуванні ніг еластичними бинтами.

Якщо немає протипоказань, застосовувати гімнастику для ніг. Особливо ефек­ тивними є вправи, коли у положенні лежачи на спині з піднятими вгору ногами пацієнт робить колові рухи на манер їзди не велосипеді.

У разі тривалого лежання значно слабшає тонус судин. Це призводить до того, що зміна положення, наприклад, з лежачого в напівсидяче або сидяче, у пацієнта може різко знизити АТ. А при спробі підвестися пацієнт може знепритомніти. Роз­ вивається так званий ортостатичний колапс. У горизонтальному положенні об’єм легенів під час вдиху зменшується порівняно з вертикальним положенням. Відсут­ ність активних рухів і зменшення об'єму легеневої вентиляції призводить до зни ­ ження кровотоку і застійних явиш у легеневій тканині. Мокротиння стає в’язким, погано відкашлюється. Воно накопичується і посилює застійні явища в легенях. Усе це призводить до розвитку інфекційно-запального процесу в легенях.

Профілактика полягає в активних рухах пацієнта в ліжку і проведенні дихальної гімнастики.

Відсутність активних рухів під час лежання знижує тонус травного тракту, особ­ ливо товстої кишки, що, своєю чергою, призводить до закрепів або складної дефе­ кації. Лежачі хворі змушені робити акт дефекації в незвичному утрудненому поло­ женні, часто в присутності сторонніх осіб. Це спричинює пригнічення позиву на дефекацію. Деякі хворі затримують акт дефекації, тому що соромляться звертатися по допомогу до сторонніх осіб. Закрепи і млявість травного тракту можуть призвес­ ти до порушення травлення, шо зазвичай відбивається спочатку на обкладеному язиці, неприємним запахом з рота, відсутністю апетиту, легкою нудотою. Розви­ вається калова інтоксикація. Нерідко закрепи змінюються проносами. Через декіль­ ка місяців лежання травний тракт стає дуже сприйнятливим до змін дієти і до ін­ фекції, тобто в таких людей швидше виникають порушення травлення порівняно з людиною, що веде активний спосіб життя.

Профілактика цих ускладнень полягає у створенні комфортних умов для фізіо­ логічних відправлень, у гімнастиці передньої черевної стінки живота, дотриманні відповідної дієти.

Досвід підтверджує, шо відсутність рухів, унаслідок яких м'язи скорочуються і розслаблюються, призводить до зменшення м ’язової маси (атрофії м ’язів), що за повної нерухомості становить до 3 % загальної м’язової маси на добу. Це означає, що більше ніж через І міс. постійного нерухомого лежання у пацієнта повністю атрофують м'язи, і навіть, якщо з'явиться можливість рухатися, то без сторонньої допомоги він цього зробити не зможе.

Профілактика полягає в регулярному виконанні комплексу гімнастичних і ф і­ зичних вправ. Унаслідок тривалого нерухомого стану кінцівок виникають контрак­ тури — обмеження активних і пасивних рухів у суглобах, шо призводить до тяжких функціональних розладів: хворий не спроможний самостійно пересуватися (якщо уражені колінні або кульшові суглоби), обслуговувати себе і працювати (якщо ура­

271

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ з

ДОГЛЯД ЗА ДІТЬМИ, ЙОГО РОЛЬ

УЛІКУВАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ В УМОВАХ ПЕДІАТРИЧНОГО СТАЦІОНАРУ

Т е м а 17

РОЛЬ ДОГЛЯДУ ЗА ХВОРИМИ ДІТЬМИ В ЛІКУВАЛЬНО-ДІАГНОСТИЧНОМУ ПРОЦЕСІ.

СТРУКТУРА І ФУНКЦІЇ ПЕДІАТРИЧНОГО СТАЦІОНАРУ ТА ПОЛІКЛІНІКИ

Особливості деонтології в роботі з дітьми та їхніми родичами

Деонтологічні принципи в педіатрії мають ураховувати своєрідність дитячої пси­ хіки, яка в кожному віковому періоді є різною. Тому важливо пам'ятати, шо еф ек­ тивність лікування хворої дитини визначається не тільки точною діагностикою хво­ роби, а й розумінням психологічних особливостей самої дитини. Треба враховувати усі чинники, які беруть участь у формуванні особистості дитини, — генетичні, ек­ зогенно-органічні, зовнішнього середовища (переважно родинні). Через це для ліп­ шого розуміння стану дитини необхідно знати як її індивідуальні психологічні особ ­ ливості, так і обставини та проблеми, які, можливо, є в родині.

Ставлення до дітей, які перебувають на стаціонарному лікуванні, має бути доб­ розичливим, і дотримуватися цього потрібно з перших днів перебування дитини в лікарні. Під час спілкування з дитиною та її батьками велике значення має чуйне ставлення до них, прагнення зрозуміти їхні переживання. Особливої уваги потребу­ ють матері, які годують дитину груддю. Треба пам’ятати, що негативні емоції шкід­ ливо впливають на процеси лактації, можуть призвести до її зниження і, як наслі­ док, до переведення малюка на штучне годування, шо у більшості випадків усклад­ нює перебіг хвороби. Тому під час бесід із матір'ю щодо стану здоров'я дитини потрібно бути відвертими, але не перебільшувати негативні наслідки перебігу хво­ роби або лікування і в будь-якому разі вселяти в неї впевненість в одужання дитини. Різний культурний рівень і характерологічні особливості батьків потребують від лі­ каря та медичного персоналу великого терпіння і дипломатичності для створення гармонії, шо базується на доброті й повазі один до одного. Людина, яка присвятила себе медицині, має бути готовою до цього. Особливого такту потребують випадки, коли дитина невиліковно хвора (уроджені вади, онкологічні захворювання тощо).

Важливо приділяти увагу психологічним особливостям дітей пубертатного віку, бо в цьому віці нервова система є найуразливішою, і негативний психічний стан

273

Змістовий модуль 3. Догляд за дітьми, його роль у лікувальному процесі та організація.

може шкідливо позначитися на перебігу хвороби. Від того, як медичний персонал дотримуватиметься принципів деонтології, заіежить і якість обстеження дитини, і якість лікування (особливо маніпуляцій, пов’язаних із виконанням дитиною певних вимог щодо їх проведення).

У разі погіршення стану хворої дитини поведінка медичного персоналу також має бути відповідною: не можна допускати паніки, розгубленості, обговорення си ­ туації щодо тяжкості хвороби або можливих ускладнень процедур, що їх передба­ чається проводити дитині. Хвора дитина завжди відчуває стурбованість медичного персоналу і хвилювання матері, тому в присутності дитини не варто говорити про тяжкість перебігу хвороби або труднощі лікування. Цього ж потрібно вимагати від матері або людини, яка доглядає за дитиною.

Слід пам ’ятати, що неуважність у роботі, сторонні розмови під час обслуговування хворих, необережне коментування поведінки колег можуть мати негативні наслідки.

Кваліфіковане, чітке, своєчасне й сумлінне виконання призначень і процедур зміцнюють віру хворої дитини та її батьків в успіх лікування.

Важливим обов’язком медичного персонату є збереження професійної таємниці, якшо вона не зачіпає інтереси суспільства або хворого. На пі питання звернено ува­ гу в ст. 40 розділу V Закону України “ Про надання лікувально-профілактичної до­ помоги” (Додаток 1). Медичні сестри не мають права розголошувати і обговорюва­ ти відомості про хворобу, таємні подробиці про сім’ю дитини, які вони могли отри­ мати під час виконання своїх професійних обов’язків.

Молодшому медичному персоналові не треба брати на себе функції, що входять до компетенції лікаря і медичної сестри. Не слід роз'яснювати батькам чи родичам хворих дітей характер захворювання, інтерпретувати результати лабораторних та інструментальних досліджень. Доцільно розповідати лише про загатьний стан хво­ рого, морально підтримувати і підбадьорювати батьків. Неприпустимо в присутності хворих обговорювати або критикувати професійний рівень і призначення лікарів. Це підриває не лише авторитет лікаря, ате й віру хворого в успіх лікування.

Водночас медична сестра ні в якому разі не повинна приховувати помилки, які були допущені під час виконання нею своїх обов'язків; якщо це трапилося, не слід виправляти помилку самостійно, а чесно сказати про це лікареві: чесність у роботі є запорукою злагодженої та ефективної роботи всього колективу лікарні.

До медичної деонтології належать і взаємини з колегами. Між середнім і молод­ шим медичним персоналом вони мають бути демократичними, проте робота потре­ бує дотримання суворої дисципліни.

Медичний працівник завжди повинен бути зібраним, спокійним і врівноваже­ ним, не допускати нервозності й метушливості в роботі, а у ставленні до хворих бути коректним, уважним, не допускати панібратства.

Культура службових взаємин у лікарні має базуватися на високій трудовій дис­ ципліні, товариській взаємодопомозі, ввічливості та доброзичливому ставленні до пацієнтів. Службові стосунки медичних працівників складаються із стосунків між співробітниками, хворими та їхніми родичами. Проявами добрих стосунків є пос­ тійна готовність допомогти колезі в складних ситуаціях, що можуть виникати під час виконання різних процедур, пам’ятаючи, що головне — це здоров'я дитини.

Принцип інформованої згоди, який утвердився в сучасній охороні здоров'я ра­ зом із визнанням пріоритетного значення прав людини і який передбачає надання пацієнтові максимально повної інформації про доцільність і необхідність того чи

274

Тема 17. Роль догляду за хворими дітьми в лікувально-діагностичному процесі.

того виду лікування, діє і в педіатрії. Проте інформовану згоду на лікування (прове­ дення профілактичних щеплень тощо) надають батьки хворої дитини.

У разі відмови батьків від лікування або неналежне виконання ними призна­ чень лікар повинен повідомити про це органи соціальної опіки. Примусове лікуван­ ня соціально небезпечних хворих може здійснюватися лише за рішенням суду.

Особливості розпитування хворої дитини залежно від віку

Розпитування (збір анамнезу) хворої дитини має певні особливості. Якшо дити­ на ше не розмовляє, розпитують батьків або її родичів. Якщо дитина може розпові­ дати. анамнез збирають шляхом контактування як з дитиною, так і з тими, хто її доглядає або проживає з нею. Зазвичай опитують матір. Збирають анамнез за тради­ ційною схемою, але, на відміну від загальноприйнятої методики розпитування, під час розпитування про дітей раннього віку обов’язково з’ясовують такі моменти: перебіг вагітності та пологів (гестоз, загроза переривання вагітності, захворювання у період вагітності, контактування з хворими, медичні втручання тощо), особливості раннього періоду адаптації новонародженої дитини до умов зовнішнього середови­ ща. становлення фізичного та нервово-психічного розвитку, тривалість грудного вигодовування, перенесені захворювання, правильність проведення і наявність про­ філактичних шеплень та реакції на них. Якщо матері складно точно відповісти на запитання, про це слід зафіксувати в історії хвороби і за необхідності звернутися до закладів охорони здоров’я, у яких під час хвороби перебувала матір чи дитина.

Під час розмови з батьками хворої дитини потрібно ставитися до них уважно; не треба одразу ж робити їм зауваження щодо догляду, вигодовування чи лікування хворої дитини, оскільки це може ускладнити процес опитування; дуже важливо під час розмови установити контакт із дитиною. Це сприятиме спілкуванню та обсте­ женню дитини і формуватиме довіру й позитивний настрій батьків. Необхідно пам’ятати, що повноцінно зібраний анамнез сприяє своєчасному встановленню діагнозу і якісному лікуванню.

Основні правила спілкування з хворою дитиною та її родичами. Діти, особливо хворі, потребують любові, пестощів, уваги і співчуття. Ця загальновідома істина й повинна бути покладена в основу роботи медичного персоналу дитячої медичної установи. У процесі лікування дітей медичним працівникам доводиться мати справу не лише з дітьми, а й з їхніми родичами, шо часом може ускладнювати деонтологічні завдання, проте завжди потрібно поводитися мудро і коректно.

Дитина перебуває в постійному розвитку, тому для кожного вікового етапу влас­ тиві свої характерні риси, які можуть визначати її психологічний стан у процесі доставляння до стаціонару. У дітей грудного віку найсильніша психологічна єдність з матір'ю, діти дошкільного віку найбільше потерпають через можливий відрив від родини, для школярів важливі взаємини з однолітками. Водночас оцінити психоло­ гію дитини неможливо поза контекстом взаємин у родині. Атмосфера, шо скла­ дається в родині під час хвороби дитини, багато в чому залежить від того, як вихо­ вують дитину. Дехто з батьків, зрозумівши, шо вони до хвороби недостатньо оточу­ вали дитину турботою, мало приділяли їй уваги, змінюють свою поведінку, надмірно пестять її, а іноді, жаліючи, не виконують призначень лікаря. У цих ви­ падках доводиться застерігати, що своїми добрими намірами батьки можуть завдати шкоди дитині. Під час лікування і догляду за дитиною лікар у доступній формі по­ винен обов 'язково інформувати батьків про необхідність призначеного лікування, пояс­

275

Тема 17. Роль догляду за хворими дітьми в лікувально-діагностичному процесі.

Від роботи молодшої медичної сестри педіатричного стаціонару залежить забез­ печення санітарно-гігієнічних норм, запобігання поширенню внутрішньолікарняних інфекцій, а часом і лікувально-діагностичний процес.

Обоє ’язки молодшого медичного nepcoнaJly дитячого стаціонару:

•дотримуватися принципів медичної деонтології;

•підтримувати відповідний санітарно-гігієнічний стан відділення (вологе приби­ рання палат, кабінетів, коридорів, місць загального користування, дезінфекція та збері­ гання інвентарю для прибирання, приготування робочих дезінфекційних розчинів);

•знайомити батьків хворих дітей, яких госпіталізують, із правилами внутріш­ нього розпорядку відділення;

•супроводжувати хворих дітей (у разі й з батьками) і доставляти їхні історії хво­

роби у діагностичні і лікувальні відділення та кабінети;

•допомагати палатній медичній сестрі в підготовці хворих до діагностичних досліджень;

•повідомляти палатну медичну сестру або лікаря про погіршення стану хворої дитини;

•здійснювати контроль за зберіганням продуктів хворого, звертаючи увагу на їх якість;

•стежити за дотриманням хворими дітьми і відвідувачами режиму дня у відді­ ленні;

• супроводжувати в разі необхідності дітей старшого віку до туалету;

•повідомляти палатну медичну сестру про порушення хворими правил внутріш­ нього розпорядку;

•забезпечувати правильне використання і зберігання предметів догляду за хво­

рими;

•своєчасно перемінювати натільну та постільну білизну, виносити брудну бі­ лизну;

•проводити санітарну обробку хворих дітей;

•транспортувати тяжко хворих дітей;

•проводити щоденний туалет, одягати (сповивати) дітей; доглядати за шкірою,

волоссям, вухами, очима, ротовою порожниною хворих дітей та ін.;

•подавати судно, сечоприймач та забезпечувати дезінфекцію їх;

•проводити профілактику пролежнів;

•доставляти біологічний матеріал у лабораторію;

•додержуватися правил техніки безпеки;

•підвищувати свою кваліфікацію з питань догляду за хворими дітьми.

Обов’язки середнього медичного персоналу дитячого стаціонару.

•брати участь у лікувально-діагностичному процесі;

•виконувати лікарські призначення;

•проводити маніпуляції та процедури згідно з профілем роботи;

•забезпечувати медичний догляд за хворими дітьми;

•спостерігати за годуванням дітей;

•проводити профілактичні заходи, спрямовані на запобігання захворюванням та своєчасне їх виявлення;

•володіти прийомами реанімації, вміти надати допомогу при травматичному ушкодженні, кровотечі, колапсі, отруєнні, утепленні, механічній асфіксії, анафілак­ тичному шоку, опіках, обмороженні, алергійних станах;

277

Тема 17. Роль догляду за хворими дітьми в лікувально-діагностичному процесі.

•забезпечувати (разом із лікарем) своєчасне проведення щеплень та контроль за станом здоров’я після щеплень;

•виконувати розпорядження та призначення дільничного педіатра;

•проводити роботу щодо своєчасних лікарських оглядів та лабораторних дослід­ жень у дітей, що стоять на диспансерному обліку, згідно з планом диспансеризації.

Під час прийому дільничного педіатра медична сестра зобов язана:’

•підготувати робоче місце лікаря (інструментарію, документів тощо);

•стежити за санітарним станом кабінету;

• проводити дітям антропометрію, результати якої заносити у форму № 112/о;

• оглядати дітей на прийомі у поліклініці з приводу корости та педикульозу, про що фіксувати у формі № 112/о;

•оформлювати медичну документацію відповідно до призначень лікаря (на­ правлення, довідки тощо);

•своєчасно інформувати дільничного педіатра про дітей, які залишилися без батьківської опіки, про випадки жорстокого поводження та насильства над дітьми.

Під час надання медичної допомоги хворим дітям удома медична сестра зобов ’язана:

•забезпечувати динамічне спостерігання за хворими дітьми (за призначенням лікаря);

•виконувати призначені лікарем лікуватьні процедури дітям удома;

•здійснювати контроль за правильністю та чіткістю виконання батьками ліку- вально-профілактичних заходів дітям, які призначені лікарем;

•володіти технікою необхідних медичних маніпуляцій та невідкладної допо­

моги;

• активно виявляти хворих дітей удома та інформувати про них дільничного чи чергового лікаря поліклініки у день виявлення;

• дотримуватися принципів медичної етики та деонтології.

Для проведення просвітницької роботи з батьками щодо переваг грудного вигодову­ вання, виховання здорової дитини, профілактики захворювань медична сестра зобов 'я- зана;

•організовувати бесіди з батьками на дільниці (під час патронажів до здорових дітей, відвідування хворих дітей, роботи в осередках інфекційних захворювань) з питань виховання здорової дитини, про переваги грудного вигодовування, про­ філактику гіпогатактії та захворювань;

•вести діяльність, спрямовану на профілактику травматизму на дільниці, вияв­ лення хворих дітей на дільниці, інформувати про них дільничного педіатра.

У межах обліково-звітної та статистичної роботи медична сестра зобов язана:’

•вести звітно-облікову документацію, затверджену МЮЗ України;

•здійснювати перепис дитячого населення на дільниці двічі на рік; при цьому особливу увагу приділяти дітям, які вибувають чи прибувають на дільницю, уточню­ ючи адресу міграції, постійно інформувати дільничного педіатра про місце тимчасо­ вого перебування їх;

•вести журнат перепису дитячого населення педіатричної дільниці.

Медична сестра зобов’язана систематично підвищувати свою кваліфікацію:

• відвідувати курси спеціалізації та підвищення кваліфікації медсестер;

• відвідувати планові заняття з підвищення кваліфікації медсестер, що прово­ дяться в поліклініці;

279