
- •Вінницький національний медичний університет
- •Заняття №1 Предмет і завдання патоморфології. Основні етапи розвитку патоморфології. Методи патоморфологічних досліджень. Розтин (автопсія).
- •1.1. Теоретичний матеріал до практичного заняття
- •Об’єкти та методи дослідження патоморфології
- •Рівні дослідження патоморфології
- •Історія розвитку патоморфології
- •1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
- •Класифікація дистрофій
- •Паренхіматозна дистрофія
- •I. Білкова дистрофія (диспротеїноз)
- •1. Гіаліново-краплинна дистрофія
- •2. Гідропічна (балонна ) дистрофія
- •3. Рогова дистрофія (патологічне зроговіння)
- •II. Жирова дистрофія (ліпідоз)
- •III. Вуглеводна дистрофія
- •1. Дистрофія з порушенням обміну глікогену
- •2. Дистрофія з порушенням обміну глікопротеїдів
- •Стромально-судинні (мезенхімальні) дистрофії
- •I. Білкова дистрофія (диспротеїноз)
- •1. Мукоїдне набухання
- •2. Фібриноїдне набухання
- •3. Гіаліноз
- •4. Амілоїдоз (див. Заняття №10)
- •II. Жирова дистрофія. Ожиріння
- •III. Вуглеводна дистрофія
- •Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
- •1.3. Приклади тестових завдань для самоконтролю
- •Заняття №3 Морфологія патологічного накопичення ендогенних і екзогенних пігментів. Морфологія порушення мінерального обміну.
- •Теоретичний матеріал до практичного заняття
- •Порушення обміну хромопротеїдів
- •Порушення обміну гемоглобінових пігментів
- •Гемосидероз
- •Порушення обміну протеїногенних пігментів
- •Порушення обміну ліпопротеїдних пігментів
- •Порушення обміну нуклеопротеїдів
- •Порушення обміну мінералів
- •Порушення обміну кальцію
- •Порушення обміну міді
- •Порушення обміну калію
- •Порушення обміну заліза
- •Утворення каменів
- •1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
- •1.3. Приклади тестових завдань для самоконтролю
- •Заняття №4 Пошкодження та загибель клітин і тканин. Некроз і апоптоз. Патологічна анатомія органної недостатності. Основи танатології. Смерть: визначення, ознаки смерті.
- •1.1. Теоретичний матеріал до практичного заняття
- •Смерть: ознаки смерті, посмертні зміни
- •1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
- •1.3. Приклади тестових завдань для самоконтролю
- •Заняття №5 Розлади кровообігу: гіперемія, ішемія, інфаркт, кровотеча, крововилив, стаз, плазморагія. Шок. Порушення лімфо обігу.
- •Теоретичний матеріал до практичного заняття
- •Артеріальне повнокрів’я (гіперемія)
- •Венозне повнокрів’я
- •Загальне венозне повнокрів’я
- •Особливості зміни органів і тканин при хронічному венозному застої
- •Місцеве венозне повнокрів’я
- •Недокрів’я
- •Кровотеча
- •Плазморагія
- •Інфаркт
- •Особливості розвитку та морфології інфаркту в різних органах
- •Порушення лімфообігу
- •1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
- •1.3. Приклади тестових завдань для самоконтролю
- •Заняття №6 Тромбоз, двз-синдром. Емболія.
- •1.1. Теоретичний матеріал до практичного заняття
- •Емболія
- •Види емболії залежно від природи емболів
- •Стаз і сладж-феномен
- •Тромбоз
- •Морфологія тромбу
- •Двз-синдром
- •1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
- •1.3. Приклади тестових завдань для самоконтролю
- •Заняття №7
- •Ексудативне запалення
- •Серозне запалення
- •Фібринозне запалення
- •Гнійне запалення
- •Гнильне запалення
- •Геморагічне запалення
- •Катаральне запалення (катар)
- •Змішане запалення
- •1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
- •1.3. Приклади тестових завдань для самоконтролю
- •Заняття №8 Проліферативне запалення. Специфічне запалення. Гранульоматоз.
- •1.1. Теоретичний матеріал до практичного заняття
- •Проміжне (інтерстиціальне) запалення
- •Гранульоматозне запалення
- •Продуктивне запалення з утворенням поліпів і гострих кондилом
- •1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
- •1.3. Приклади тестових завдань для самоконтролю
- •Заняття №9
- •Патологія периферичної лімфоїдної тканини
- •Реакції гіперчутливості
- •1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
- •1.3. Приклади тестових завдань для самоконтролю
- •Заняття №10
- •Аутоімунні хвороби
- •Імунодефіцитні синдроми
- •Первинна імунологічна недостатність
- •Вторинна імунологічна недостатність
- •Набуті імунні порушення гуморального типу
- •I. Порушення в-лімфоцитів (клітинний рівень).
- •II. Порушення імуноглобулінів (молекулярний рівень).
- •Набуті імунні порушення клітинного типу
- •Амілоїдоз
- •Макро- та мікроскопічні ознаки амілоїдозу
- •1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
- •1.3. Приклади тестових завдань для самоконтролю
- •Заняття №11 Процеси адаптації і компенсації. Регенерація та репарація. Склероз.
- •1.1. Теоретичний матеріал до практичного заняття
- •Фізіологічна регенерація
- •Репаративна регенерація
- •Патологічна регенерація
- •Особливості регенерації окремих органів і тканин
- •Загоєння ран
- •Пристосування (адаптація) та компенсація
- •Пристосування (адаптація)
- •Атрофія
- •Гіпертрофія та гіперплазія
- •Організація
- •Перебудова тканин
- •Метаплазія
- •Дисплазія
- •Компенсація
- •Робоча (компенсаторна) гіпертрофія
- •Вікарна (замісна) гіпертрофія
- •Склероз
- •1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
- •1.3. Приклади тестових завдань для самоконтролю
- •Заняття №12
- •Види пухлинного атипізму
- •Види росту пухлини
- •Ознаки доброякісних пухлин
- •Класифікація пухлин
- •Класифікація tnm
- •Додаткові символи та характеристики tnm
- •Гістогенетична класифікація
- •1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
- •1.3. Приклади тестових завдань для самоконтролю
- •Заняття №13
- •IV. Низькодиференційовані й ембріональні пухлини:
- •Менінгосудинні пухлини
- •Пухлини вегетативної нервової системи
- •Пухлини периферичної нервової системи
- •1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
- •1.3. Приклади тестових завдань для самоконтролю
- •Заняття №14 Номенклатура та морфологічні особливості пухлин, що походять із меланінутворюючої тканини
- •1.1. Теоретичний матеріал до практичного заняття
- •Меланома
- •70% Меланом розвиваються в шкірі, локалізуючись на нижніх, верхніх кінцівках, обличчі, тулубі.
- •1) Меланому, яка розвивається на фоні пігментної плями (веснянки) Хатчінсона або злоякісного лентиго (злоякісна лентиго-меланома).
- •2) Меланому, яка поширюється поверхнево.
- •1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
- •1.3. Приклади тестових завдань для самоконтролю
- •Заняття №15 Номенклатура та морфологічні особливості пухлин з епітелію
- •1.1. Теоретичний матеріал до практичного заняття
- •Епітеліальні пухлини
- •Пухлини екзо- й ендокринних залоз та епітеліальних покривів
- •1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
- •1.3. Приклади тестових завдань для самоконтролю
- •Заняття №16
- •Дизонтогенетичні пухлини поперечнопосмугованої м’язової тканини
- •Тератоми та тератобластоми
- •1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
- •1.3. Приклади тестових завдань для самоконтролю
- •Заняття №17 Практичні навички. Розтин Перелік практичних навичок з загальної патоморфології
- •Заняття №18 Підсумковий модульний контроль Перелік питань до підсумкового модульного контролю
- •Для заміток
Заняття №10
Автоімунні хвороби. Імунодефіцитні стани.
1.1. Теоретичний матеріал до практичного заняття
Аутоімунізація (аутоалергія, аутоагресія) – стан, який характеризується появою реакції імунної системи на нормальні антигени власних тканин.
Аутоімунні реакції – це реакції, причиною яких є власні антигени (ендоалергени). Їхній патогенез містить у собі механізми розвитку алергійних реакцій II-го і IV-го типів за класифікацією Кумбса та Джелла.
Механізми розвитку аутоімунних реакцій
Механізми, пов’язані з антигенами:
Демаскування природних ендоалергенів (порушення цілісності гістогематичних бар’єрів).
Утворення набутих ендоалергенів (дія факторів, які змінюють конформацію власних білків).
Механізми, пов’язані з імунною системою:
Зникнення імунологічної толерантності до нормальних компонентів клітин (порушення Т-супресорів).
Поява «заборонених» клонів лімфоцитів, які сприймають «своє» як «чуже» (результат мутації).
У період дозрівання лімфоїдної тканини виникає імунологічна толерантність до антигенів всіх органів і тканин, крім тканин ока, щитоподібної залози, сім’яників, наднирникових залоз, головного мозку та нервів. Вважається, що антигени цих органів і тканин відмежовані від лімфоїдної тканини фізіологічними бар’єрами, що й пояснює відсутність до них толерантності імунокомпетентної системи.
«Свої» і «чужі» тканинні антигени імунна система починає розпізнавати в немовляти через кілька тижнів після народження. При цьому продукція автоантитіл у незначних кількостях постійно відбувається протягом всього життя і ці аутоантитіла, як вважають, беруть участь у регуляції різних функцій організму. Їхня дія перебуває під контролем Т-супресорів і антиідіотипічних антитіл, які не дозволяють формуватись аутоімунному процесу.
Аутоімунні хвороби
Аутоімунні хвороби – це хвороби, в основі яких лежить аутоімунізація, тобто агресія аутоантитілами, циркулюючими імунними комплексами, що містять аутоантигени, і ефекторними імунними клітинами (лімфоцитами-кілерами) відносно антигенів власних тканин організму. Тому аутоімунні хвороби називають також аутоагресивними.
Розрізняють дві групи аутоімунних захворювань:
Перша група – це органоспецифічні аутоімунні хвороби, які розвиваються у зв’язку з ушкодженням фізіологічних бар’єрів імунологічно відокремлених органів, що дозволяє імунній системі реагувати на їхні незмінені антигени виробленням аутоантитіл і сенсибілізованих лімфоцитів. При цьому, в органах розвиваються морфологічні зміни, характерні переважно для ГУТ: тканина органів інфільтрується лімфоцитами, паренхіматозні елементи гинуть, у фіналі розвивається склероз.
До цієї групи належать:
|
|
Друга група – це органонеспецифічні аутоімунні хвороби. Провідними при цих захворюваннях є порушення контролю імунологічного гомеостазу лімфоїдною системою. Аутоімунізація при цьому розвивається під впливом антигенів багатьох органів і тканин, які не мають органної специфічності та нездатні викликати продукцію антитіл при парентеральному введенні. В органах і тканинах розвиваються морфологічні зміни, характерні для реакцій гіперчутливості як уповільненого, так і негайного типів.
До цієї групи належать:
Системний червоний вовчак (СЧВ).
Ревматоїдний артрит.
Системна склеродермія.
Дерматоміозит.
Вторинна тромбоцитопенічна пурпура (хвороба Мошковича).
Існують аутоімунні хвороби проміжного типу, тобто близькі до аутоімунних захворювань першого або другого типу.
До цієї групи належать:
|
|
Крім автоімунних захворювань, виділяють хвороби з аутоімунними порушеннями. Появу автоантигенів при цих захворюваннях зв’язують із:
Зміною антигенних властивостей тканин і органів – денатурацією тканинних білків (при опіках, опроміненні, травмі, хронічному запаленні, вірусній інфекції).
Утворенням аутоантигена можливе при впливі бактеріального антигену, який реагує перехресно (наприклад, при гломерулонефриті, ревматизмі).
В утворенні аутоантигена велике значення надається гаптеновому механізму, причому, в ролі гаптена можуть виступати як продукти обміну організму, так і мікроорганізми, токсини та лікарські препарати. Аутоімунізація в цих умовах визначає не виникнення захворювання, а прогресування характерних для нього локальних (органних) змін, які відображають морфологію реакцій гіперчутливості уповільненого та негайного типів.
До цієї групи належать:
Певні форми гломерулонефриту, гепатиту, хронічного гастриту й ентериту.
Цироз печінки.
Опікова хвороба.
Алергійна анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз.
Лікарська алергія.