39. Використання 131Іидля лікування тиреотоксикозу та метастазів раку щитоподібної залози

Лікування тиреотоксикозу.

Для лікування тиреотоксикозу використовують метод вибіркового накопичення ¹³¹І.

Показання до лікування радіоактивним йодом: основним і найбільш значним показанням для лікування вважають такі форми тиреотоксикозу, при яких хірургічне лікування ризиковане. Переважно лікування йодом проводять хворим похилого віку, коли операція небажана через супутні хвороби (коронарокардіосклероз, інфаркт міокарда в минулому, діабет, туберкульоз легень, виражений геморагічний синдром та інші захворювання.

Протипоказання для проведення лікування радіоактивним йодом: вагітність і період лактації, хворі дитячого і підліткового віку, вузловий зоб (під впливом випромінювання можлива малігнізація щитоподібної залази).

Маса щитоподібної залози в нормі 25-30 г. При дифузному зобі другого ступеню маса 50-60 г, третього 80-90 г, четвертого – 120-140 г. Для лікування дифузного токсичного зобу використовується¹³¹І. При його розпаді виникає бета- і гамма-випромінювання.

Основну частину спектру випромінювання ¹³¹І складає бета-випромінювання з енергією часточок 0,612 МеВ і довжиною пробігу 2,2 мм; значно меншу частину спектру складає гама-випромінювання з енергією гама-квантів до 0,367 МеВ, які мають значно більшу проникаючу здатність.

Розрахунок терапевтичної активності ¹³¹І. Хворим тиреотоксикозом середньої тяжкості дають випити 2,5 – 3 МБк ¹³¹І на 1 г тканини щитоподібної залози, хворим з тяжкою формою тиреотоксикозу — до 3,5 МБк на 1 г тканини щитоподібної залози. Початкова активність при всіх ступенях тяжкості захворювання не повинна перевищувати 150 – 300 кБк.

Для досягнення лікувального ефекту велике значення має методика введення. У хворих з тиреотоксикозом середнього ступеня тяжкості можна обмежитись разовим введенням всієї розрахованої активності йоду.

Тяжкі хворі потребують роздрібного прийому ¹³¹І: разова активність 75-110 МБк, а через 5-7 днів повторюють введення в організм наступної дози. Існує і друга методика роздрібного введення в організм ¹³¹І: 35-70 МБк з інтервалом один місяць, сумарна активність 220 МБк.

Променева терапія раку щитоподібної залози.

Класифікація раку щитоподібної залози по системі TNM:

Т₀ — пухлина не визначається;

Т_is — карцинома in situ;

Т₁ — поодинокий вузол в одній частці без обмеження рухливості;

Т₂ — множинні вузли в одній частці з деформацією чи без деформації залози, без обмеження рухливості;

Т₃ — пухлина вражає обидві частки з деформацією чи без деформації залози, без обмеження рухливості;

Т₄ —пухлина розповсюджується за межі капсули залози.

N₀ — відсутні ознаки ураження регіонарних лімфовузлів;

N_1-3 — визначається метастазування в регіонарні лімфатичні вузли з однієї або з обох сторін, рухливі чи нерухливі.

М₀ — віддалені метастази не визначаються;

М₁ — наявні віддалені метастази.

Гістологічні форми раку щитоподібної залози: фолікулярний, папілярний, плоскоклітинний, недиференційований, медулярний.

Лікування раку щитоподібної залози.

Диференційований рак щитоподібної залози.

А. Хірургічне лікування. В більшості випадків виконують тотальну тиреоїдектомію, при наявності метастатичного ураження регіонарних лімфовузлів виконують лімфаденектомію та видалення клітковини шиї з лімфовузлами. Вибір методу хірургічного лікування залежить від попередніх курсів терапії, віку, ступеню поширеності захворювання, розмірів пухлин.

Б. Радіойодтерапія може застосовуватися як самостійний метод лікування при неоперабельних формах захворювання; можливе дооперативне променеве лікування з метою переведення захворювання з неоперабельної форми в операбельну та післяоперативне лікування. За 6 тижнів до лікування відміняють гормонотерапію. Вибір оптимальної разової активності (2800 – 3700 МБк) та ритму (здебільшого 1 раз на 3 місяці) застосування 131І проводять суворо індивідуально.

В. Гормонотерапія.

Анапластичний і медулярний рак щитоподібної залози.

А. Хірургічне лікування. Тотальна тиреоїдектомія.

Б. Радіойодтерапія застосовується у випадках пухлин та метастазів, що здатні до фіксації ¹³¹І.

В. Хіміотерапія.

Г. Радіотерапія застосовується у випадках, коли пухлина не накопичує ¹³¹І чи стійка до радіойодтерапії, у випадках неоперабельного раку, місцево поширених процесів з розповсюдженням на кровоносні та магістральні лімфатичні судини. Опромінюють щитоподібну залозу, верхні загрудинні та надключичні лімфатичні вузли, лімфатичні вузли по обидва боки шиї СОД на щитоподібну залозу 60 Гр, на лімфатичні вузли 50 Гр дрібним фракціонуванням. ДГТ також використовують при розповсюджених формах захворювання в комбінації з ¹³¹І-терапією у передопераційний та післяопераційний періоди. Можливе паліативне лікування СОД 20 Гр.

Променева терапія метастазів щитоподібної залози.

Комбіноване лікування метастазів раку щитоподібної залози включає два етапи: радикальну операцію і лікування метастазів з допомогою ^l31I. Необхідною умовою застосування ^l31I є припинення функції невидаленої частини щитоподібної залози (тиреоїдектомія).

Всім хворим на першому етапі лікування проводять тиреоїдектомію. Через 3-4 тижні після операції з метою припинення функції залишків функціонуючої тканини і лікування віддалених метастазів хворим призначають 2200-3000 МБк ^l31I. Через 3 міс. при сцинтиграфічному виявленні накопичення йоду в метастазах хворим повторно призначають¹³¹І активністю 2700-3700 МБк.

Результати лікування: поліпшення стану - 44%, ремісія - 21%, прогресування - 15%, дворічне виживання - 20% пацієнтів.