9. Догляд за дитиною з захворюваннями органів дихання

У структурі патології раннього віку, особливо новонароджених і дітей грудного віку, захворювання оргашв дихання посідають одне з перших місць. За класифікацією, затвердженою у 1978 р, до неспецифічних бронхолегеневих захворювань належать бронхіт (гострий, обструктивний, рецидивуючий), гострий бронхіоли-, пневмонія (гостра, хронічна), дифузний пневмофіброз, бронхіальна астма (астматичний бронхіт), плеврит, вади розвитку бронхів, легень, легеневих судин.

Гострий бронхіт

Гострий бронхіт — це запальне захворювання бронхів переважно вірусної етіології Найчастіше на бронхіт хворіють діти грудного (у II півріччі) і раннього віку.

Етіологія та патогенез. Гострий бронхіт у дітей, як правило, спричиняється вірусами парагрипу, грипу, респіраторносинцитіальним, аденовірусом, вірусом кору, а також мікоплазмою пневмонії, стафілококом, стрептококом, пневмококом. Чинниками, що сприяють захворюванню, є охолодження та перегрівання, забруднене повітря.

Віруси, розмножуються в епітелії дихальних шляхів, ушкоджують його, знижують бар'єрні властивості стінки бронхів і створюють умови для розмноження бактерій та розвитку запального процесу. Респіраторні віруси уражають нервові закінчення, ганглії, порушують нервову регуляцію бронхіального дерева та його трофіку.

У дітей (особливо раннього віку) звуження дихальних шляхів у разі бронхіту зумовлюється набряком слизової оболонки та виділенням секрету в просвіт бронхів і меншою мірою — бронхоспазмом, який характерний для астматичного бронхіту (еквівалента бронхіальної астми). Синдром обструкції бронхів клінічно проявляється шумним диханням зі свистячим видихом, який часто чути на відстані від хворого.

Клініка Гострий бронхіт переважно є проявом гострої вірусної інфекції. Спочатку підвищується температура тіла, з'являються риніт, фарингіт (покашлювання), інколи ларингіт (хрипкий голос), трахеїт (біль за грудиною, сухий болючий кашель), кон'юнктивіт. Кашель сухий, потім стає м'якшим, вологішим. Під час перкусії у легенях визначають ясний легеневий звук з коробковим відтінком, вислуховують сухі, а потім і середньопухирчасті хрипи на видиху, подовжений видих. Хрипи переважно розсіяні, симетричні, теля кашлю кількість їх набагато зменшується Задишка не є вираженою Рентгенологічне у разі гострого бронхіту виявляють симетричне посилення легеневого малюнка у прикореневих та нижньомедіальних зонах.

Гостра пневмонія

Пневмонія — це запальний процес у тканинах легень У дітей раннього віку велика частота пневмонії пов'язана з анатомофізіологічними особливостями легень. Недостатня диференціація легень (ацинусів та альвеол), їх сегментів, слабкий розвиток еластичної, м'язової тканини бронхів, надмірне постачання легеневої тканини кровоносними та лімфатичними судинами, пухка сполучна тканина сприяють швидкому залученню в запальний процес легеневої тканини. У виникненні пневмонії у дітей перших місяців життя мають значення захворювання матері під час вагітності, важкі пологи, внутрішньоутробна асфіксія, внутрішньочерепна травма, недоношеність, внутрішньоутробне інфікування, ателектази, у немовлят — нераціональне вигодовування, перенесені захворювання, рахіт, гіпотрофія, ексудативний діатез, погані побутові умови

Етіологія пневмонії у дітей має інфекційний характер. Здебільшого вона е ускладненням ГРВІ Вірусна інфекція знижує імунологічну реактивність організму та призводить до некротичних змін епітелію дихальних шляхів, відкриваючи доступ бактеріальній флорі Збудниками пневмонії е пневмокок, стафілокок, стрептокок, гемофільна паличка, кишкова паличка, клебсієли, пневмоцисти, мікоплазма, хламіда.

Важкий перебіг пневмонії зумовлений змішаною флорою — бактеріально-бактеріальною (стафілокок з гемофільною паличкою), вірусно-бактеріальною

Вогнищева пневмонія найчастіше зустрічається у дітей. Перебіг її має деякі відмінності у дітей раннього, дошкільного та шкільного віку.

Клініка вогнищевої пневмонії у дітей дошкільного та шкільного віку така Початок пневмонії може бути поступовим або раптовим. У дитини з ГРВІ наприкінці тижня наростають ознаки інтоксикації, підвищення температури тіла, головний біль, погіршення апетиту, в'ялість, розлад сну, тахікардія. Посилюється вологий кашель, з'являється задишка. Спостерігається блідість шкіри, інколи перюральний ціаноз. Над легенями виявляють локальні фізичні зміни: скорочення перкуторного тону в міжлопатковій ділянці з одного боку або під кутом лопатки, у пахвовій ділянці, тут же ослаблене або жорстке дихання, крепітаційні та голосні дрібнопухирчасті хрипи. Характерним для пневмонії є стійкість локальної симптоматики.

В аналізі крові у хворих виявляють лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, збільшену ШОЕ, під час рентгенологічного дослідження — вогнищеві та інфільтративні тіні в одній із легень.

У разі бурхливого початку описану вище симптоматику виявляють у перші дні хвороби, що спостерігається за умови сегментарної, лобарної (крупозної) пневмоній, а іноді внаслідок злиття малих вогнищ.

Клініка вогнищевої пневмонії у дітей раннього віку має свої особливості На першому плані — ознаки дихальної недостатності, інтоксикація, локальні зміни в легенях відбуваються пізніше На початку пневмонії спостерігають катаральні явища: риніт, сухий кашель, підвищення температури тіла, порушення загального стану, що поступово погіршується З'являються в'ялість, адинамія, м'язова гіпотонія, задишка за участю допоміжних м'язів в акті дихання (напруження крил носа, втягування міжребер'їв та надгрудинної ямки), блідість шкіри, перюральний ціаноз. Може спостерігатися дихальна аритмія з періодами апное Під час обстеження визначають емфізему в легенях коробковий відтінок перкуторного тону. На 3—5-й день з'являється скорочення перкуторного звуку, частіше ззаду і під кутами лопаток. Здебільшого у дітей раннього віку буває двобічна пневмонія Під час аускультації на початку пневмонії вислуховують жорсткіше дихання під кутами лопаток, а у частини хворих — дрібнопухирчасті і крепітаційні хрипи; пізніше їх виявляють у більшості хворих і вони мають локальний характер

Рентгенологічне у разі вогнищевої пневмонії у дітей раннього віку виявляють емфізему (широкі міжребер'я, низьке стояння діафрагми, підвищена прозорість легеневих полів), посилення прикореневого та судинного малюнка, малі вогнищеві тіш з нерізкими контурами, що розміщуються найчастіше в задніх і (рідше) у передніх відділах.

Важкість пневмонії визначається вираженістю клінічних проявів та ускладнень Ускладнення пневмонії такі: токсикоз, серцево-судинні розлади, гостра недостатність надниркових залоз, гнійні процеси в легенях.

Лікування Госпіталізації підлягають діти з пневмонією, яким погрібна інтенсивна терапія, реанімаційні заходи, а також діти грудного віку Лікування повинно бути індивідуальним і включати такі заходи.

1. Організація режиму, догляду, харчування Дітей розміщують в окремих боксах або двомісних палатах, щоб запобігти перехресному інфікуванню У палаті повітря повинно бути завжди чистим, свіжим, мати постійну температуру (22—23 °С — для новонароджених та 18—20 °С — для дітей старшого віку) і достатню вологість, постіль — зручною, чистою і теплою У ліжку злегка піднімають головний кінець Дитина повинна бути з непокритою головою та вільними руками. Треба частіше змінювати положення дитини і брати ft на руки Одяг має бути легким, зручним і не обмежувати рухів та дихання дитини.

Особливу увагу слід приділяти догляду за шкірою та

слизовими оболонками. Дитину, якщо вона не перебуває у важкому стані, треба регулярно купати (температура води 37—38 °С, 3—5 хв), прочищати носові ходи ватним тампоном, змоченим у розчині фурациліну В будь-яких умовах (лікарняних чи домашніх) дитині треба забезпечити спокій, достатню тривалість сну Вона повинна відчувати тепле, доброзичливе ставлення оточуючих.

Велику увагу треба приділяти раціональному харчуванню. Дитина у перші місяці теля народження повинна одержувати грудне молоко Під час пневмонії з токсичними проявами на 1— 2-й день призначають зціджене грудне молоко дрібними порціями (добова кількість зменшується на 50—60%) з послідовним переходом через 3—4 дні на звичайний режим харчування. У разі різко вираженої недостатності дихання, коли порушуються ссання та ковтання, годувати треба через зонд, відсмоктавши перед цим слиз з носа та рота. Хворій дитині слід давати достатню кількість рідини (чай, 5—10% розчин глюкози, розчин Рінгера, ізотонічний розчин натрію хлориду, морс, фруктові та овочеві соки) Дітям віком понад 1 рік рекомендується на 1—2 дні дещо зменшити кількість їжі і ввести легкозасвоювані страви (фруктове, овочеве пюре, кефір) з швидким переходом на звичайний режим харчування

2. Антибіотикотерапія — основний вид лікування, спрямований на боротьбу з інфекцією у гострий період пневмонії Призначаючи антибіотики, керуються такими правилами, дітям після 6 міс з гострою пневмонією призначають бензилпеніцилін у добовій дозі 100 000 — 150 000 ОД/кг, дітям, у яких пеніцилін зумовлює алергію, або тим, хто недавно його одержував, призначають цефалоспорини (цепорин, цефазолін) або макроліди (еритроміцин), лінкоміцин

Лікування новонароджених та дітей І півріччя життя починають з ампіоксу або цефалоспоринів у звичайних дозах Ослабленим дітям із супутніми захворюваннями спочатку призначають ампіцилін або амігіокс у поєднанні з гентаміцином. За наявності масивних інфільтратів показаними є два антибіотики, один з яких уводять внутрішньовенне краплинне (цефалоспорин у добовій дозі 100 мг/кг двічі внутрішньовенне та пеніцилін у дозі 500 000 ОД/кг на 4— 6 внутрішньом'язових ін'єкцій на добу або оксацилін, ампіцилін). Змінюють антибіотики у разі відсутності клінічного ефекту не раніше як на 3-й день його застосування. Тривалість курсу лікування антибіотиком — до 10 днів. Для профілактики ускладнень антибіотикотерапії обов'язково призначають вітаміни, ністатин, леворин, а теля закінчення курсу — біфідумбактерин або біфікол. Для лікування пневмонії у дітей призначають такі дози антибіотиків: