Тактика обстеження хворого з сильним головним болем, що виник вперше в житті:

1. З’ясувати характер початку та розвитку болі, причини, що вірогідно могли його викликати

2. Оглянути ділянку голови для виявлення ознак травми

3. Дослідити ригідність м’язів потилиці, симптоми Керніга та Брудзинського (оболонкові симптоми можуть вказувати на інфекцію в порожнині черепа або на оболонкову гематому)

4. Виміряти температуру тіла та зробити загальний аналіз крові (інфекція)

5. Оглянути очне дно (набряк свідчить про внутрішньочерепну гіпертензію – пухлини, гематоми, тощо)

6. Неврологічне обстеження для виявлення вогнищевих симптомів ураження нервової системи.

7. Соматичне обстеження (артеріальний тиск тощо).

Головокружіння (запаморочення).

Головокружінням називають ілюзорне відчуття руху тіла або оточуючого простору навколо тіла. Воно може поєднуватись з іншими відчуттями: імпульсія (відчуття зміщення тіла в просторі під дією зовнішньої сили), осцилопсія (зорова ілюзія коливальних рухів оточуючих предметів), нудотою, блювотою та атаксією при ході.

Описане відноситься до так званого істинного головокружіння. Неістинне головокружіння – відчуття, що не супроводжуються переміщенням зображення оточуючих предметів, а скоріше – відчуття переміщення «в середині голови», туман в голові, передобморочний стан тощо. Подібні відчуття часто пов’язані з ішемічними процесами у мозку, гіперстимуляцією блукаючого нерву, ортостатичною гіпотензією, порушенням серцевого ритму або ішемією міокарду, гіпоглікемією і часто супроводжують невротичні розлади, тривогу та т.ін.

Істинне головокружіння може бути периферичним (ураження лабіринту чи вестибулярної порції VIII нерву) та центральним (пошкодження структур стовбура мозку, ядер нерву чи його зв’язків, рідше – кіркового походження, як вияв парціальних епілептичних вискових припадків). Як правило, периферичне головокружіння супроводжується ністагмом (односпрямованим, горизонтальним). Центральне може бути і без ністагму, але коли він є, то він може бути двостороннє спрямованим, вертикальним або асиметричним в обох очах. При центральному головокружінні завжди є інші симптоми ураження стовбуру мозку, а при периферичному їх немає. Периферичне головокружіння дуже чітко залежить від положення та рухів голови ! Ністагм при повороті голови з’являється після латентного періоду 2 – 40 секунд і поступово зникає, виснажується, тоді як при центральному головокружінні такої латенції немає, як немає і виснаження ністагму.

Обстеження хворого з головокружінням включає дослідження слуху, проведення тестів Вебера та Рінне, тестів на динамічну та статичну атаксію (стояння та хода, вказівні проби), дослідження реакцій на повороти голови тощо.

Гостра вестибулярна атаксія є наслідком, як правило, нападу хвороби Меньєра чи гострого вестибулярного нейроніту (після вірусне ураження вестибулярного апарату), а також – доброякісного позиційного головокружіння (30%), природою якого є каналолітіаз (скупчення вапняних частинок в ендолімфі переважно заднього напівколового канальця, які подразнюють клітини при переміщенні та поворотах голови – вставання). Слід завжди пам’ятати, що відчуття головокружіння виникає тоді, коли аферентні потоки, що йдуть від вестибулярних органів з обох сторін до кіркового аналізатора стають асиметричними. З цього треба виходити в аналізі причин головокружіння.