Термографія

Медична термографія — метод реєстрації природного теплового випромінювання тіла людини в невидимому інфрачервоному електромагнітному спектрі.

Існують дистанційний (телетермографія — інфрачервона радіометрія) та аплікаційний (контактна термографія) способи реєстрації теплового випромінювання.

Суть дистанційної термографії полягає у виявленні термоасиметрії, виникнення котрої зумовлено різними патологічними процесами (пухлинами, запальними див. мал.10.28. і судинними захворюваннями тощо). Дистанційна термографія виконується за допомогою спеціальних приладів — термографів ("Райдуга-МТ та ін..), які реєструють теплове поле тіла людини на певній відстані від нього. Чутливість приладів досягає часток градуса.

В основі контактної термографії лежить здатність рідких холестеричних кристалів (індикаторів) в разі перепаду температур на 0,01 °С за частки секунди змінювати колір від фіолетового (найвищі температури) до червоного (найнижчі), що дає змогу отримати інформацію практично миттєво. Термографія застосовується для проведення скринінг-тестів та профілактичних оглядів.

Принцип радіотермографії полягає у вимірюванні температури внутрішніх органів і тканин за їх радіовипромінюванням.

Мал.10.28. Гострий остеомієліт лівої великогомілкової кістки.

Дані термографії шкірного покриву тіла людини залежать від багатьох чинників: віку, ступеня розвитку підшкірної жирової клітковини і волосяного покриву, глибини розташування й діаметра судин, наявності пігментних плям тощо. На порушення симетрії температури тіла впливають такі чинники: а) незвичайне структурне співвідношення судинної сітки (природжені аномалії, судинні пухлини); б) зміна пружності судин (рефлекторні порушення пружності, порушення вегетативйної інервації); в) місцеві розлади кровообігу (травма, тромбоз, склероз судин); г) порушення венозного кровообігу (зупинка, зворотний кровотік у разі недостатності заслінок вен); д) локальні зміни теплопродукції (запальні вогнища, пухлини); є) зміна теплопровідності тканин (набряк, зміна вмісту жиру). Під час термографії визначають кількісні та якісні показники. До кількісних термографічних показників належить вимірювання граді­єнтів температур. Визначають різницю між температурами досліджуваної та симетричної їй ділянок тіла, а також між температурами ділянки патологічного вогнища і тканин, що його оточують. До якісних термографічних показників належать поява аномальних зон гіпер- або гіпотермії й порушення норма­льної топографії судинного малюнка. Градієнти температур 2°С й більше можуть свідчити про наявність патологічного процесу.

Порівняно з іншими методами діагностики термографія має низку переваг, зокрема вона нешкідлива, достатньо інформативна, проста у виконанні й необтяжлива для пацієнта. Дослідження можна повторювати багато разів.

Недоліком термографії можна вважати високий відсоток псевдо-позитивних і псевдо-негативних результатів.

Протипоказань до застосування дистанційної термографії не існує. Дослідження можна повторювати багаторазово.