- •1.1. Система стратегічного управління: поняття, елементи та їх характеристика
- •1.2. Еволюція стратегічного управління
- •1.3. Види стратегічного управління
- •Характер заходів по наростанню дієвості сигналу
- •1.4. Необхідність формування стратегічного мислення менеджерів
- •1.5. Елементи системи стратегічного управління
- •1.6. Стадії процесу стратегічного управління
- •2.1. Поняття стратегії організації
- •2.2. Класифікація стратегій організації
- •2.3. Стратегічний набір організації
- •3.1. Зміст, завдання і організація стратегічного аналізу
- •3.2. Методологія стратегічного аналізу
- •3.3. Стратегічний аналіз в умовах невизначеності
- •.1. Аналіз зовнішнього середовища
- •4.2. Аналіз внутрішнього середовища
- •4.3. Характеристика методики swot-аналізу
- •4.4. Стратегічні рекомендації swot- аналізу
- •7.2. Характеристика основних етапів бенчмаркінгового проекту
- •7.3. Стратегічний бенчмаркінг
- •Приклад з практики стратегічного бенчмаркінгу
- •8.1. Методика стратегічної оцінки підприємства (соп)
- •8.2. Визначення рекомендованої стратегії за методом sрасе
- •Приклад методу sрасе з використанням довірчих інтервалів
- •9.1. Матриця Бостонської консалтингової групи (bcg) "Зростання / Частка"
- •9.2. Модель ge/McKinsey "Привабливість галузі/ Позиція в конкуренції"
- •9.3. Матриця спрямованої політики (модель Shell/dpm)
- •10.1. Модель "кривоїдосвіду"
- •10.2. Модель "життєвого циклу попиту"
- •10.3. Метод рімs
- •10.4. Модель "товар — ринок"
- •10.5. Ланцюжок цінностей м. Портера
- •11.1. Роль систем стратегічного вимірювання в управлінні бізнесом
- •11.2. Збалансована система показників (Ваlanced Sсоrecard- вsс)
- •11.3. Система показників відповідальності (Ассоuntability Scorecard - аsс)
- •12.1. Місія, її зміст і роль в організації
- •12.2. Поняття та види цілей
- •12.3. Формулювання та взаємозв’язок стратегічних цілей підприємства
- •13.1. Основи розроблення стратегії: підходи, принципи, визначальні фактори
- •13.2. Мета та принципи стратегічного планування
- •13.3. Моделі стратегічного планування
- •13.4. Особливості розроблення загальної (корпоративної) стратегії
- •13.5. Розроблення ділової (бізнес-) стратегії
- •13.6. Розроблення функціональних і операційних стратегій
- •13.7. Вибір та оцінка стратегії
- •14.1. Підсистеми забезпечення стратегічного управління
- •14.2. Основні характеристики організаційного забезпечення стратегічного управління (озсу)
- •14.3. Взаємозв’язок стратегії і структури
- •14.4. Характеристика організаційних структур управління стратегічного типу
- •15.1. Роль фінансово-економічного забезпечення у стратегічному управлінні
- •15.2. Побудова фінансово-економічного забезпечення стратегічного управління
- •15.3. Поточне та стратегічне бюджетування
- •16.1. Характеристика системи соціально-психологічного супроводження стратегічних змін
- •16.2. Організаційна культура в системі стратегічного управління
- •16.3. Стратегічний організаційний розвиток. «Аналіз поля сил»
- •17.1. Сутність стратегічної інформації. Інформаційно-аналітичне забезпечення стратегічного управління
- •17.2. Інформаційна система стратегічного управління
- •17.3. Облік та контроль в системі стратегічного управління. Стратегічний контролінг
- •18.2. Завдання керівництва в процесі реалізації стратегії
- •18.3. Зміни на стадії реалізації стратегії
- •18.4. Впровадження стратегічних змін в організації
- •18.5. Контроль реалізації стратегії
15.1. Роль фінансово-економічного забезпечення у стратегічному управлінні
Комерційна організація як відкрита соціально-економічна та матеріально-речовинна система призначена передусім для виробництва продукції (надання послуг), що має платоспроможний попит. Для забезпечення функціонування такої організації потрібно, щоб постійно:
- закуповувалась сировина; матеріали, енергоносії тощо;
- сплачувалась заробітна плата;
- підтримувалися в робочому стані виробничі потужності за допомогою ремонту оновлення чи заміни обладнання;
- реалізовувалася продукція; тощо.
Це необхідні умови для забезпечення поточної діяльності. При орієнтації на розвиток підвищуються вимоги щодо відповідного фінансово-економічного забезпечення і правильного розподілу фінансових ресурсів за пріоритетними напрямками та в часі, що дозволило б, з одного боку, гарантувати безперервність виробництва, а з іншого – розширення та розвиток організації. Стратегічна діяльність вимагає створення такого фінансово-економічного механізму забезпечення, який би створював умови для досягнення стратегічних цілей та виконання «стратегічного набору», сформованого підприємством.
У ринковій економіці підприємство ще до початку свого створення та функціонування повинно нагромадити певний обсяг грошових ресурсів, які спочатку мають бути перетворені у необхідні ресурси, потім із цих ресурсів вироблена продукція, а вже після реалізації продукції здійснено відшкодування витрат і, при наявності прибутків, – їх розподіл на споживання та інвестування. Вирішення цих задач досягається організацією його фінансової системи.
Фінанси — система грошових відносин, що виникають на всіх стадіях розвитку організації: створення, становлення, реорганізації і ліквідації, – і мають свої специфічні особливості в залежності від форми власності.
Фінансова система містить сукупність управлінських рішень щодо руху фінансових засобів та їхнього ефективного використання, включаючи: систему норм, правил ведення фінансових рахунків, фінансове планування, систему фінансової звітності. Крім того, ця система реалізує такі функції, як залучення капіталу, управління власним капіталом, використання та повернення капіталу.
Система фінансово-економічного забезпечення стратегічного управління (ФЕЗСУ) – це сукупність структурних та динамічних характеристик економічних взаємовідносин усередині та поза межами діяльності організації, що включає сукупність конкретних відносин власності, методів господарювання та правових норм, втілених у певні організаційно-економічні механізми, за допомогою яких ринково-орієнтована організація використовує (або ні) можливості, що їй надає середовище, сприяє (або ні) досягненню цілей розвитку.
ФЕЗСУ – підсистема стратегічного управління, яка має такі властивості:
- спрямована на досягнення стратегічних цілей розвитку;
- оперує фінансово-економічними та організаційними елементами;
- охоплює всі сторони взаємодії організації із засновниками, персоналом, постачальниками, споживачами, інвесторами, бюджетними та страховими організаціями, банками тощо;
- має певний алгоритм регулювання економічних інтересів та відносин усередині та поза межами організації;
- включає всі органи управління, що беруть участь у регулюванні економічних відносин усередині та поза межами організації
Об'єктами впливу ФЕЗСУ є «входи» та «виходи» організації, які зв'язують організацію із зовнішнім середовищем – із ринками постачання та збуту, а також операційна та управлінська системи, фінансові результати та ризики; взаємозв'язки всередині організації, система мотивації персоналу тощо.
Суб'єктом ФЕЗСУ може виступати один або комплекс підрозділів, які за допомогою різноманітних форм управлінського впливу забезпечують виконання «стратегічного набору» із метою досягнення стратегічних цілей організації.
Як уже зазначалося, організація вступає у фінансово-економічні відносини у процесі закупівлі сировини, матеріалів, інших товарно-матеріальних та нематеріальних цінностей, реалізації продукції (послуг), які вироблено у процесі інвестування, формування капіталу та резервів, створення та розподілу прибутку; сплати податків, одержання та погашення кредитів тощо. Отже, фінансово-економічні відносини пронизують усю діяльність підприємства, тому фінансово-економічний механізм забезпечення стратегічного управління мусить бути логічно завершений побудовою обґрунтованого алгоритму регулювання економічних процесів і сформованих на їх основі раціональних відносин всередині та поза межами ринково-орієнтованої організації. Ефективність ФЕЗ СУ забезпечуються за умов їх тісної взаємодії та взаємовпливу з організаційним, соціально-психологічним та інформаційно-аналітичним забезпеченням процесів стратегічного управління. Головна умова такої взаємодії – спрямованість усіх систем забезпечення стратегічного управління на досягнення цілей стратегічного розвитку, уникнення протиріч та неузгодженостей їх внутрішніх механізмів.