1.2. Методи фінансування та скорочення бюджетного дефіциту

На думку деяких вчених, дефіцит бюджету виникає внаслідок багатьох об’єктивних і суб’єктивних причин. Найбільш розповсюдженим явищем стає обмеженість фінансових можливостей держави мобілізувати необхідні доходи[10].

Проблема бюджетного дефіциту зводиться ними лише до одного боку - доходів - і зовсім ігнорується інший - витрати держави.

Згідно з іншою позицією дефіцит бюджету - наслідок неминучості дотацій, обмеженої бази оподаткування, державних доходів і неправильних орієнтирів фінансово-економічної політики [9]. Ця думка певною мірою конкретизує деякі причини бюджетного дефіциту, але не вказує на їх глибинні коріння і носить універсальний характер, не конкретизуючи передумови його виникнення в конкретній країні.

Однією з найбільш істотних причин дефіциту бюджету в Україні є розрив господарсько-економічних зв’язків країн, що входять до складу СНД; розпад фінансово-кредитної системи, зумовлений виходом із рубльової зони [9]. До глибинних причин бюджетного дефіциту в Україні слід віднести спад виробництва і зростання витрат на виготовлення продукції, а також невиважена політика витрат у відношенні до державних доходів.

Зменшення і повна ліквідація бюджетного дефіциту можуть бути забезпечені лише шляхом подолання причин, які його зумовлюють. Це справа багатьох років, протягом яких економіка буде функціонувати в умовах бюджетного дефіциту. Тому вплив його на народне господарство вимагає теоретичних досліджень (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Причини бюджетного дефіциту

Загальні причини бюджетного дефіциту

Причини бюджетного дефіциту в Україні (кінець ХХ - початок ХХІ ст.)

1.Виникнення надзвичайних обставин (війни, стихійні лиха, техногенні аварії). 2.Зміна економічного устрою. 3.Криза політичної системи. 4Некомпетентність керівництва держави. 5.Незадовільна робота державних служб. 6.Необхідність здійснення крупних державних вкладень. 7.Надання безкоштовної допомоги іншим державам. 8.Структурна незбалансованість народного господарства. 9Крупномасштабний оборот «тіньового» капіталу. 10.Недосконалість податкової системи. 11.Низька ефективність суспільного виробництва. 12.Нераціональна структура бюджетних витрат. 13.Великі витрати на отримання силових структур. 14.Неможливість одержання міжнародних кредитів. 15.Низький рівень життя населення. 16.Низький рівень соціального забезпечення

1.Перехід від адміністративної економіки до ринкової. 2.Ліквідація наслідків аварії на Чорнобильській атомній станції. 3.Неефективність податкової системи. 4.Висока питома вага збиткових підприємств. 5.Велика частка “тіньової” економіки. 6.Низький рівень життя більшої частини населення України. 7.Необгрунтовано великі витрати бюджетних коштів на фінансування деяких сфер (державного управління, законодавчої та виконавчої влади тощо)

Розуміння подолання бюджетного дефіциту нерозривно пов’язано з понят­тям його фінансування. Джерелами фінансування дефіциту бюджету в Україні згідно з Бюджетним кодексом України (додаток А) є:

1. державні внутрішні позики;

2. державні зовнішні позики;

3. внутрішні позики органів влади Автономної Республіки Крим;

4. внутрішні та зовнішні позики органів місцевого самоврядування.

За нормами Бюджетного кодексу України емісійні кошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіциту державного бюджету.

У разі фінансування дефіциту бюджету за рахунок внутрішніх позик шляхом випуску цінних паперів кількість товарів і послуг у народному господарстві не змінюється. Наслідки заборгованості залежать від економічної кон’юнктури, а також стану ринків праці і капіталу.

За наявності у населення вільних коштів і низького попиту на капітал з боку приватного сектора збільшення державних витрат, які фінансуються за рахунок внутрішніх позик, є чинником сприянню економічного росту країни. Якщо уряд України має можливість реалізації суб’єктам господарювання і населенню цінних паперів у розмірах, достатніх для покриття бюджетного дефіциту, це означає, що збільшення державних витрат відбувається за рахунок скорочення особистого споживання. Такий перерозподіл використання ВВП не становить небезпеки для економіки країни.

Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх позик означає можливість здійснення додаткових державних витрат без обмеження поточного споживання і реальної інвестиційної діяльності приватного сектора. Повернення боргу та його обслуговування будуть здійснюватися за рахунок майбутнього виробництва, а це потребує відповідного збільшення імпорту товарів і послуг. Важливо мати на увазі, що за умов кредитного фінансування державних витрат відбувається перерозподіл у часі бюджетних витрат, частину з яких доведеться відшкодовувати наступним поколінням.

Незважаючи на чітке визначення джерел фінансування дефіциту бюджету Бюджетним кодексом, пошук ресурсів для погашення бюджетного дефіциту має свої особливості: його фінансування з 2002 р. здійснювалось за рахунок внутрішніх, зовнішніх позик та коштів від приватизації державного майна. Надходження від приватизації були заплановані в обсязі, що перекриває витрати по обслуговуванню заборгованості за державними позиками минулих періодів. Використання коштів від приватизації державного майна як джерела фінансування дефіциту бюджету суперечить вимогам використання приватизаційних ресурсів виключно на розвиток виробництва та розширення народного господарства, але на даний момент це майже єдине реальне джерело.

Облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) - це державні цінні папери, емітентом яких виступає Міністерство фінансів України, а уповноваженим з випуску, обслуговування і погашення - НБУ. Досвід використання ОВДП свідчить, що доходи, одержані від їх розміщення, традиційно спрямовуються на фінансування дефіциту бюджету. Крім того, ефективно функціонуючий механізм державного позичання є неодмінним атрибутом розвинутої економіки. Динаміка застосування внутрішніх позик протягом 2006—2013 рр. наведена в табл. 1.3 [20].

Таблиця 1.3