Розділ 1. Історична та юридична природа Конституції України

1.1. Історія прийняття Конституції України 1996 року та етапи сучасної конституційної реформи

Конституція є основним законом країни, який гарантує кожному громадянину права і свободи, а також визначає політичний устрій держави.

Конституція України була прийнята аж на п’ятий рік після набуття нею статусу незалежної. До цього часу у використанні перебувала Конституція колишньої УРСР. Тодішній спікер парламенту Олександр Мороз побоювався, що не зможе зібрати депутатів, тому перед початком засідання оголосив, що робота над прийняттям документа триватиме доти, поки він не буде прийнятий.

28 червня 1996 року депутати парламенту після 24-годинного безперервного засідання проголосували і ввели в дію Конституцію України. За її ухвалення проголосували 315 парламентарів. Зазначимо, що наша країна прийняла конституцію останньою з усіх країн колишнього СРСР – на п’ятому році незалежності. З 1991 року було запропоновано 15 проєктів документа. Активний період роботи над документом зайняв три місяці. Міжнародне співтовариство схвалило Конституцію України, назвавши її однією з найдемократичніших у світі.

Перша в світі Конституція, що регламентувала права васала та його підлеглих, була Конституція Пилипа Орлика 1710 року. Згодом подібні документи прийняли в США (1787 р.), Франції та Польщі ( 1791 р.) Конституція Пилипа Орлика насправді була договором гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика та козацтва зі старшиною (від їх імені документ підписав кошовий отаман Кость Гордієнко). Конституція була затверджена королем Швеції Карлом ХІІ в складний час для української державності. Документ був написаний двома мовами – латинською та давньоукраїнською. Має преамбулу та 16 статей. Проте Конституція була написана у вигнанні, тому чинною не була, а залишилася пам’яткою філософсько-правової історичної думки.

З розпадом Російської Імперії, Україна отримала шанс на незалежність, яку спробувала реалізувати, в тому числі, і прийняттям власного основного закону. Центральна Рада УНР затвердила Конституцію 29 квітня 1918 року. Цей день, на жаль, став останнім днем існування Центральної Ради – вона була повалена гетьманом Української Держави Павлом Скоропадським. Апарат Скоропадського, в свою чергу, опублікував «Закон про тимчасовий державний устрій України» – установчий документ, в якому закладалися основи української державності. З приходом радянської влади конституційний процес незалежної України припинився. Конституції УРСР публікувалися в 1919, 1929, 1937 і 1978 році.

Лише розпад Радянського Союзу дозволив країні відновити розробку власного основного закону і затвердити його у 1996 році.

За 25 років до Конституції України було внесено 6 змін. Востаннє вони були внесені 2 червня 2016 в частині правосуддя. Ще 7 законопроєктів про зміни до Конституції були попередньо схвалені, але не прийняті в цілому як закони або ветовані Президентом, один законопроєкт не розглядався на наступній сесії після попереднього схвалення.

22 серпня 2011 року в Києві була презентована перша мініатюрна Конституція України. Автори ідеї пояснили, що задум такого проєкту в тому, аби привернути більше уваги громадян до законодавства. Мініатюрна рукописна книжечка “Конституція України”, розміром 2х3 сантиметри, включає 160 рукописних сторінок, літери висотою не більше 1 міліметра можна читати без окулярів. Її створення зайняло приблизно два місяці.