фосфатази, позитивна ДФА проба, СРБ, підвищення фібриногену В, зниження бета-ліпопротеїдів, зниження вмісту IgA;
В) порушення концентраційної та видільної функції жовчного міхура (динамічна білісцинтиграфія);
Г) УЗД – збільшення товщини стінки жовчного міхура, наявність каменів, зміни загального жовчного протоку, розмірів жовчного міхура;
Д) холецистографія – зміна розмірів жовчного міхура, порушення концентраційної функції;
Е) тепловізорне дослідження – ознаки порушення обміну.
Диференційний діагноз хронічного холецеститу проводиться з дискинезіми жовчовивідних шляхів, холелітіазом, захворюваннями гастродуоденальної зони, підшлункової залози.
Еталон діагнозу: хронічний холецестит, рецидивуючий перебіг, період загострення.
Диференціальний діагноз необхідно проводити:
-жовчокам’яною хворобою; гастродуоденітом; -виразковою хворобою; -хронічним гепатитом; -панкреатитом.
Напрям лікування:
1 Покращення відтоку жовчі.
2 Подавлення інфекційно-запального процесу в жовчному міхурі;
3 Покращення обмінно-трофічної функції печінки;
4 Загальнозміцнююча та симптоматична терапія.
Поліклінічний етап реабалатації: 1 Дієта №5 1-2 роки;
2 жовчогінна терапія з урахуванням моторики жовчних шляхів по 10 днів щомісячно протягом 6 міс;
3 Вітаміни С, В1, В6 у вікових дозах по 3 тижні 2 рази в рік;
4 фізметоди (електрофорез магнію на область правого підребер”я, аплікації озокериту чи прафіну №10-12, індуктотермія №10);
5 лікування вогнищ хронічної інфекції, супутніх захворюванб;
6 ЛФК;
7. санатоно-курортне лікування.
