Лікування

Патогенетична терапія

Показання до призначення діуретиків:

1.Набряки.

2.Артеріальна гіпертензія.

3.Олігурія.

Фуросемід 1-5 мг/кг внутрішньо, в/м, в/в

Гіпотіазид 0,5-1 мг/кг внутрішньо

Етакринова кислота (урегіт) 2,5-5 мг/кг внутрішньо, в/в

Амілорид 3-5 мг/кг внутрішньо

Комбінація фуросеміду (гіпотіазиду) з амілоридом або верошпироном має К+-зберігаючий ефект.

Тривалість курсу лікування визначається нормалізацією АТ і діурезу, зникненням набряків.

Лікування

Патогенетична терапія

Гіпотензивні препарати – при стійкій і тривалій артеріальній гіпертензії.

При незначному підвищенні АТ в перші дні захворювання – після призначення базисної терапії АТ нормалізується.

Препаратами вибору є інгібітори ангіотензин- конвертуючого ферменту (каптоприл, еналаприл), які мають також нефропротекторну дію. Часто поєднуються з діуретиками.

При необхідності швидкого зниження АТ – папаверин, дібазол в/м, в/в.

Лікування

Патогенетична терапія

Показання до призначення гепарину:

1.ДВЗ-синдром з гіперкоагуляцією.

2.Порушення функції нирок.

3.Гіперліпідемія.

Добова доза 100-300 ОД/кг п/ш, в/в за 4-6 введень.

Тривалість застосування 4-6 тижнів.

Відміняють поступово, шляхом зменшення разової дози (не кількості введень!).

Контроль ефективності – збільшення часу зсідання крові за Лі-Уайтом в 2 рази.

Лікування

Патогенетична терапія

Показання до застосування НПЗП:

1.Гострий ГН з ізольованим сечовим синдромом.

2.Хронічний ГН без гіпертензії та ниркової недостатності (нефротична форма).

Протипоказання до застосування НПЗП:

1.Виражений нефротичний синдром.

2.Гематуричні форми ГН.

3.Змішана форма хронічного ГН та гострий ГН з гематурією та гіпертензією.

Найбільш безпечні – парацетамол 10-15 мг/кг, німесулід 1-5 мг/кг. Тривалість 3-6 міс.

Лікування

Патогенетична терапія

Імунотерапія:

1.Імунодепресанти – попереджають утворення АТ і формування імунних комплексів:

а) глюкокортикоїди; б) цитостатики.

2.Імуномодулятори – нормалізують функціональну активність субпопуляцій лімфоцитів та макрофагів.

Лікування

Патогенетична терапія

Глюкокортикоїди:

-Застосовують при нефротичному синдромі, нефротичному синдромі з гематурією та гіпертензією при гострому ГН, нефротичній та змішаній формах хронічного ГН.

-Не застосовують при ізольованому сечовому синдромі та гематуричних формах.

-Доза за преднізолоном 1,5-3 мг/кг (але не більше 40-60 мг/добу) на 6-8 тижнів. Потім дозу поступово знижують, на половині терапевтичної дози переходять на циклове призначення протягом 6-12 тижнів (3 доби дитина отримує преднізолон, 4 доби – перерва). Кожні 6-8 тижнів половинну дозу зменшують на 2,5 мг, доводячи до 5 мг/добу, яку залишають до кінця лікування.

-5 мг преднізолону= 4-5 мг урбазону= 4 мг тріамцинолону= 0,75 мг дексаметазону.

Групи гломерулонефритів в залежності від відповіді на гормональну терапію: гормончутливий, гормонрезистентний, гормонзалежний.

Лікування

Патогенетична терапія

Цитостатики:

-Гормонрезистентний ГН (відсутність ефекту від стероїдної терапії протягом 3-4 тижнів).

-Гормонзалежний ГН (виникнення загострення чи рецидиву ГН, яке виникає при зниженні дози чи відміні гормону).

-Нефротичний синдром з гематурією та гіпертензією при гострому ГН, змішана форма хронічного ГН.

-Терапевтичну дозу призначають на 6-8 тижнів. Потім – підтримуюча доза (1/2 терапевтичної) до кінця лікування. Доза хлорбутину та лейкерану 0,2-0,3 мг/кг/добу, циклофосфаміду та азатіоприну 2-3 мг/кг/добу.

Лікування

Патогенетична терапія

Імуномодулятори:

-Інтерферон інтраназально чи інгаляційно 2 рази на добу 2-3 тижні.

-Левамізол (декарис) – 2-2,5 мг/кг (не більше 150 мг/добу) 8-12 циклів (3 дня призначають, 4 – перерва).

-Лізоцим 2-4 мг/кг інгаляційно протягом 2 тижнів.

-Препарати тимуса: тімалін 10-20 мг в/м протягом 3 тижнів, тактивін 0,1-0,3 мл підшкірно 10-14 діб.

Лікування

Патогенетична терапія

Мембраностабілізатори:

-Дімефосфон 30-50 мг/кг 2-3 нед.

-Карнітину хлорид 1 крап. на рік життя 3 рази на добу.

-Ліпоєва кислота, унітіол.

Особливості лікування різних форм

Гострий ГН з ізольованим сечовим синдромом – базисна терапія. При збереженні еритроцитурії через 3 тиж.>60.000/мл та протеїнурії >1 г/л – делагіл 5-8 мг/кг/добу на 6 міс., потім ще 6 міс. в половинній дозі.

Гострий ГН з нефритичним синдромом – базисна терапія+ діуретики+гіпотензивні+гепарин+ мембраностабілізатори на 4-6 тиж. При збереженні еритроцитурії та протеїнурії –делагіл.

Гострий ГН з нефротичним синдромом – базисна терапія+ діуретики+гепарин+ мембраностабілізатори на 4-6 тиж.+ глюкокортикоїди+цитостатики (за необхідністю).

Гострий ГН з нефротичним синдромом, гематурією та гіпертензією

– базисна терапія+діуретики+гіпотензивні+гепарин+ мембрано- стабілізатори на 4-6 тиж.+глюкокортикоїди+ цитостатики.

Гематурічна форма хронічного ГН- базисна терапія+ мембраностабілізатори на 4-6 тиж. При збереженні еритроцитурії та протеїнурії –делагіл.

Нефротична форма хронічного ГН– принципи лікування подібні гострому ГН з нефротичним синдромом.

Змішана форма хронічного ГН– принципи лікування подібні гострому ГН з нефротичним синдромом, гематурією та гіпертензією.