- •КАФЕДРА ПЕДІАТРІЇ З МЕДИЧНОЮ ГЕНЕТИКОЮ
- •Визначення
- •Епідеміологія:
- •Етіологія гломерулонефриту
- •Основні механізми патогенезу ГН
- •Імунокомплексний механізм патогенезу ГН
- •Аутоімунний механізм патогенезу ГН
- •Патогенез набрякового синдрому при ГН
- •Патоморфологічна класифікація ГН (за ВОЗ)
- •Класифікація первинного ГН
- •Приклад діагнозу
- •Клініка початкового періоду гострого
- •Клініка періоду розпалу
- •Клініка періоду розпалу
- •Клініка періоду розпалу
- •Клініка періоду розпалу
- •Клінічні форми гострого ГН
- •Клінічні форми гострого ГН
- •Діагностика ГН
- •Новак А.И.:
- •Клінічні форми хронічного ГН
- •Зовнішній вигляд дитини з нефротичним синдромом
- •Диференційна
- •Лікування
- •Лікування
- •Лікування
- •Лікування
- •Лікування
- •Лікування
- •Лікування
- •Лікування
- •Лікування
- •Лікування
- •Лікування
- •Лікування
- •Лікування
- •Лікування
- •Лікування
- •Особливості лікування різних форм
- •Диспансерізація
- •Дякую за увагу!
Новак А.И.:
КАФЕДРА ПЕДІАТРІЇ З МЕДИЧНОЮ ГЕНЕТИКОЮ
ТЕМА ЛЕКЦІЇ:
“Гломерулонефрит у дітей
(продовження)”
Клінічні форми хронічного ГН
Нефротична форма – прояви відповідають проявам нефротичного синдрому при гострому ГН при тривалості захворювання >1 року.
Гематурічна форма – виражена, тривала гематурія, незначна протеїнурія (до 1 г/добу), пастозність обличчя, артеріальної гіпертензії немає.
Змішана форма – поєднання нефротичної форми з вираженою гематурією, артеріальною гіпертензією (АТ стійко зростає на 30-40 мм рт.ст.) Набряки значні, протеїнурія >3 г/добу, неселективного типу. Найбільш часто приводить до хронічної ниркової недостатності.
Загострення- наявність клінічних проявів і сечового синдрому.
Часткова клініко-лабораторна ремісія – зникають клінічні прояви, але залишаються зміни в лабораторних даних.
Повна клініко-лабораторна ремісія – зникають клінічні прояви і нормалізується аналіз сечі.
Зовнішній вигляд дитини з нефротичним синдромом
Диференційна
діагностика
1.Спадковий нефрит (синдром Альпорта)
2.Туберкульоз нирок
3.Геморагічний васкуліт
4.Системний червоний вовчак
5.Сечокам’яна хвороба
6.Гострий пієлонефрит
Лікування
Основні моменти стаціонарного лікування:
1.Організація режиму.
2.Дієта.
3.Етіотропне лікування.
4.Патогенетичне лікування.
5.Симптоматична терапія.
Лікування
Організація режиму
Ліжковий режим – на весь час екстаренальних проявів ( АТ, набряків) та покращення аналізів сечі (зниження гематурії до 20-30 еритроцитів в полі зору). Середня тривалість – 10-14 діб (до 3 тижнів).
Напівліжковий режим на 3-4 тижні+ профілактика переохолодження.
Палатний режим.
Лікування
Дієта
Загальний принцип – щадіння ушкодженого органу та нормалізація його функції.
1.Харчування:
За наявності набряків, азотемії, АТ –цукрово-фруктова дієта з розрахунку Вуглеводів 10-12 г/кг, але не більше 300-400 г/добу (1/3-цукор, 1/3-фрукти, 1/3 – варення).
Стіл №7в (обмеження білка до 0,5-1 г/кг на 3-5 діб)- рис на молоці, рисово-картопляні блюда, овочі, повна відсутність солі.
Стіл №7б (обмеження білка до 1,0-1,5 г/кг на 7-10 діб)- рис, картопля, овочі, молочні продукти.
Стіл №7 (обмеження білка до 2,0-2,5 г/кг протягом 1 міс), потім стіл №5 протягом 5 років диспансерного спостереження.
Лікування
Дієта
2. Питний режим.
Об’єм випитої рідини=об’єм діурезу за минулу добу+об’єм на перспірацію (15 мл/кг/добу або 300-400 мл/м2).
3.Сіль.
Перші 4 тижні не дають хворому, з 4 тижня дають 0,5 г/добу для присолювання їжі, до 8 тиж. кількість збільшують до 1,5 г/добу. Після цього поступово збільшують до ¾ добової норми солі (50 мг/кг), таку кількість отримує протягом перших 2 років.
4. Олігурія – обмеження продуктів, що містять К+. Стеження за функцією кишечнику – при закрепах – клізма, промивання шлунку 2% содовим розчином в перші дні захворювання.
Лікування
Етіотропне лікування
Показання:
1.Гострий післястрептококовий ГН.
2.Наявність активних вогнищ стрептококкової інфекції.
3.Лікування максимальними дозами імунодепресантів.
АБ призначають всім хворим на ГН на 2-3 тижні курсами по 7-10 діб.
Використовують напівсинтетичні пеніциліни (ампіцилін, оксацилін, ампіокс), макроліди, цефалоспорини ІІ-ІІІ генерації – у вікових дозах, при порушенні функції нирок - ½-1/3 вікової дози.
Не застосовують – аміноглікозиди, цефалоспорини І покоління, тетрацикліни.
Лікування
Базисна терапія – призначається всім хворим, незалежно від варіанту перебігу ГН
1.Антибіотик.
2.Вітаміни, що мають антиоксидантний ефект у вікових дозах (віт. А, Е, С, Р).
3.Антигістамінний препарат на 4-6 тижнів (блокують медіаторні реакції).
4.Препарати, що покращують нирковий кровообіг (еуфілін 10 мг/кг, трентал 10-15 мг/кг, курантил 15 мг/кг)