Лекція 1. МОВОЗНАВСТВО ТА ПРЕДМЕТ ЙОГО ВИВЧЕННЯ
ФІЛОЛОГІЯ – це союз мовознавства і літературознавства.
ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО – це наука, яка вивчає всі твори словесності, тобто всі мовні тексти (усні та письмові), що мають культурне значення.
МОВОЗНАВСТВО (ЛІНГВІСТИКА) – це наука про мову, її внутрішню структуру, її суспільну природу та функції, про закономірності її походження і розвитку, про класифікації різних мов.
ЗАГАЛЬНЕ МОВОЗНАВСТВО – це мовознавство, яке вивчає загальні особливості мови як людського засобу спілкування; узагальнює дані з усіх мов, розробляє теорії, які застосовуються для аналізу різних мов. Це – методологічна основа конкретного мовознавства.
КОНКРЕТНЕ (ЧАСТКОВЕ) МОВОЗНАВСТВО – це мовознавство, об’єктом вивчення якого є одна конкретна мова або група споріднених мов. Наприклад: україністика – вивчає українську мову, романістика – вивчає романські мови.
ПРИКЛАДНЕ МОВОЗНАВСТВО – це мовознавство, яке застосовує лінгвістичну теорію на практиці (у викладанні рідної та іноземної мов, у практиці перекладу, при створенні алфавітів для безписемних мов, забезпечення спілкування людини з комп'ютером тощо)
МОВА – це всеосяжна і загальна система засобів спілкування, що склалася історично й обслуговує суспільство в усіх сферах його діяльності.
Мова як знакова система
СЕМІОТИКА – це наука про загальні властивості знаків та знакових систем.
ЗНАК – це матеріальний, чуттєво сприйнятий предмет, який виступає у процесі пізнання і спілкування у ролі замінника іншого предмета й використовується для отримання, збереження, перетворення й передавання інформації.
ВИДИ ЗНАКІВ:
ЗНАКИ-ІКОНИ (образні знаки, знаки-копії) – це знаки, які своєю формою нагадують фізичні риси (образ) того, що позначається знаком. Наприклад: реалістичний живопис, муляж фруктів у вітрині магазину.
ЗНАКИ-ОЗНАКИ (знаки-прикмети) – це знаки, які несуть інформацію про предмет або явище внаслідок природного зв’язку з ним. Наприклад: жовте листя – ознака осені, підвищення температури тіла – ознака хвороби.
ЗНАКИ-СИМВОЛИ – це знаки, які несуть інформацію про предмет або явище передаванням його абстрактних характеристик у вигляді символічного зображення. Наприклад: герб – символ країни, чаша зі змією – символ медицини.
ЗНАКИ-СИГНАЛИ – це знаки, які несуть інформацію про предмет або явище за умовою, за домовленістю і не мають зв’язку з тим, що вони позначають. Наприклад: дзвоник у школі – сигнал до початку чи закінчення уроку.
ЛІНГВОСЕМІОТИКА – це наука про мову як знакову систему.
ВІДМІННОСТІ МОВИ ВІД ІНШИХ ЗНАКОВИХ СИСТЕМ:
мова має всеосяжний характер, тобто мова слугує не лише для передавання інформації, а і для її зберігання, для народження та оформлення думки, для вираження емоцій та волі;
мова – універсальний засіб спілкування, тобто обслуговує людину в усіх сферах її діяльності;
мова створюється поступово і розвивається у процесі її функціонування. Інші знакові системи створюються штучно і є незмінними протягом їхнього використання;
мова має ієрархічну будову, тобто складається зі знаків різних рівнів, де одиниці нижчого рівня входять до складу одиниць вищого рівня і є їх компонентами.
МОВНИЙ ЗНАК – це єдність плану вираження (форми) та плану змісту (значення).
РІВНІ МОВИ
МОВНА ІЄРАРХІЯ – це така будова мовної системи, за якої одиниці нижчого рівня входять до складу одиниць вищого рівня і є їх компонентами.
ОСНОВНІ РІВНІ МОВИ ТА ЇХ ОДИНИЦІ.
7) рівень тексту – модель тексту
6) рівень надфразової єдності – модель надфразової єдності
5) рівень речення – модель речення
4) рівень словосполучення – модель словосполучення
3) лексичний рівень – слово
2) морфологічний рівень – морфема
1) фонологічний рівень – фонема
ПРОМІЖНІ РІВНІ МОВИ:
морфонологічний (виник на перетині фонологічного та морфологічного рівнів). Відбувається чергування фонем ув тій самій морфемі при словотворенні і при словозміні (укр.: веселий – весілля, возити – вожу, рос.: мука – мучной, палец – пальца, англ.: gold – gild, tooth – teeth) і зміна наголосу (укр.: молодИй – мОлодь, рос.: селО – сЕльский).
словотвірний (виник на перетині морфологічного, лексичного та рівня словосполучення). Зв’язок морфологічного й лексичного рівнів полягає у тому, що основна одиниця морфологічного рівня – морфема – використовується для творення одиниць лексичного рівня – слів. Наприклад: укр.: білий – біленький, рос.: веселый – весельчак, англ.: happy – happily. Зв’язок лексичного рівня та рівня словосполучення полягає у тому, що утворення складних слів, як правило, йде шляхом згортання словосполучення в єдине слово. Наприклад: укр.: листоноша – носити листи, рос.: трубочист – чистить трубы, англ.: snow-white – as white as snow.
фразеологічний (виник на перетині лексичного, рівня словосполучення та рівня речення). Особливість фразеологізмів полягає у тому, що вони за структурою дорівнюють словосполученню або реченню, а за значенням – слову. Наприклад: укр.: прикусити язика – замовкнути, рос.: тянуть резину – медлить, англ.: to turn a blind eye on smth – to ignore.
РОЗДІЛИ МОВОЗНАВСТВА:
ФОНЕТИКА – це розділ мовознавства, що вивчає звуковий устрій мови, звуки мови та правила їх функціонування у потоці мовлення, звукові закони, склади, наголос та інтонацію.
МОРФОНОЛОГІЯ – це розділ мовознавства, що вивчає регулярні відповідності окремих фонем, здатних до взаємозаміщення у складі однієї морфеми.
ГРАМАТИКА – це розділ мовознавства про засоби і способи зміни слова та про засоби і способи побудови речення і словосполучення.
ЛЕКСИКОЛОГІЯ – це розділ мовознавства про словниковий склад мови і закономірності його розвитку.
СЛОВОТВОРЕННЯ – це розділ мовознавства про способи і засоби утворення нових слів від уже існуючих.
ФРАЗЕОЛОГІЯ – це розділ мовознавства, що вивчає вільні словосполучення та фразеологізми.
ЛІНГВІСТИКА ТЕКСТУ – це розділ мовознавства про закономірності формування тексту як єдиного цілого.
ФУНКЦІЇ МОВИ:
КОГНІТИВНА ФУНКЦІЯ МОВИ (функція оформлення думки) полягає у тому, що мовний знак слугує для того, щоб позначити, вказати на певне поняття, яке існує у людському мисленні.
РЕФЕРЕНТНА ФУНКЦІЯ МОВИ полягає у тому, що мовний знак слугує для того, щоб називати предмети, явища та ситуації навколишнього світу.
КОМУНІКАТИВНА ФУНКЦІЯ МОВИ полягає у її призначенні бути найважливішим засобом людського спілкування.
ІНФОРМАТИВНА ПІДФУНКЦІЯ МОВИ – при спілкуванні передається інформація про світ;
ЕМОТИВНА ПІДФУНКЦІЯ МОВИ – при спілкуванні виражаються емоції мовця і його ставлення до того, що він говорить;
ВОЛЮНТАТИВНА ПІДФУНКЦІЯ МОВИ – при спілкуванні виражається воля мовця, тобто здійснюється вплив на адресата, якого мовець спонукає виконати свою волю. Ця підфункція, у свою чергу, поділяється на
РЕГУЛЯТИВНУ – керування діями співрозмовника
ВИХОВНУ – багаторазово відпрацьовану регулятивну підфункцію, тобто здійснювану постійно і з певною метою.
ФАТИЧНА ПІДФУНКЦІЯ МОВИ – встановлення, підтримання і завершення контакту.
ЕСТЕТИЧНА ФУНКЦІЯ полягає у тому, що мовні твори (як і твори мистецтва) викликають естетичні почуття.
АКУМУЛЯТИВНА ФУНКЦІЯ МОВИ полягає у накопиченні і зберіганні мовою інформації для людського суспільства. Це – інформація, яка стосується всієї мовної спільноти (історія, культура, традиції народу, спосіб сприйняття світу – менталітет), й інформація, яка стосується особливостей окремої мовної особи (вік, культурний рівень, професія, менталітет конкретної людини, тощо).