Наукові_довідники_і_академічні_видання

Підготувала Городінська Ілона

Наукові довідники

Довідкові видання - це твори друку, що містить короткі відомості наукового, науково-популярного або прикладного характеру, викладені, оформлені та розміщені так, щоб їх можна було швидко знайти.

Для успішної роботи з цими виданнями треба мати точну уяву про те, які з них забезпечують одержання необхідних, вам даних, оскільки вони надзвичайно різноманітні за формою, повнотою матеріалу, хронічним обсягом, тематикою.

Довідник використовується в усіх сферах людської діяльності: науці, виробництві, навчальному процесі, побуті.

Склад і зміст довідників визначається їх читацькою адресою: вони можуть бути розраховані на фахівців (наукових і практичних працівників певної сфери) і на широке коло споживачів.

За цільовим призначеннямрозрізняють:науковий, масово-політичний, виробничо-практичний, навчальний, популярний і побутовий довідники.

Науковий довідник акумулює наукові знання, науки, що відповідають сучасному розвитку. Це велика група видань, різноманітних за читацькою адресою, за обсягом інформації (галузеві, тематичні, з окремих наукових спеціальностей). Серед наукових довідників важливе місце займаєдовідник фахівця, що відбиває відомості, необхідні в роботі фахівця певної професії.

Широке поширення в практиці отримали такі наукові довідники: 1) визначник-довідник(рослин, тварин, мінералів та ін.), що містить початкові дані про яку-небудь галузь, предмет, об'єкт;2) біографічний довідник, присвячений життю і творчості тієї або іншої особи;3) каталог-довідник, що містить перелік виробів з їх технічною характеристикою або перелік наявних предметів (каталоги зірок, флори і фауни, предметів мистецтва);4) довідник-хронографія, що містить детальний і послідовний (по роках, місяцях і числах) запис фактів і подій за тією або іншою темою з посиланнями на джерела, з витягами з документальних джерел і ін. (історичні довідники, літописи життя і творчості письменника, літопису культурного життя регіону та ін.).

Науково-популярний довідниксприяє загальній науковій і культурній просвіті широких кіл споживачів.Він охоплює усі сфери інтересів читача-неспеціаліста. Це велика група видань різного характеру : щорічники «Наука сьогодні», «Усе про спорт», «Супутник філателіста», довідники «Питання-відповіді», «Праця і закон» та ін.

До науково-популярних довідників відносять також:

путівник(по місту, пам'ятним і історичним місцям, бібліотеці, музею і ін.);

каталог(музейних або бібліотечних зборів, виставок, колекцій),

календар(музичний, театральний, спортивний, молодіжний, для жінок, календар знаменних і пам'ятних дат та ін.),

біографічний довідник, що містить перелік найбільш відомих і значних імен.

У науково-популярному і популярному довідниках відомості подаються в доступній для широкої аудиторії формі.

Масово-політичний довідникмістить підбірку матеріалів суспільно-політичної тематики, використовується в агітаційно-пропагандистській і виховній роботі. Він може містити актуальний матеріал, що відбиває питання зовнішньої і внутрішньої політики, економіки, культури України і інших країн світу. Для нього характерний систематичний виклад інформації, насиченість цифровим і фактичним матеріалом, наявність статистичних таблиць і т. д.

Виробничо-практичний довідниквключає дані, які належать до сфери виробництва, і використовується фахівцями в їх професійній діяльності. Відомості в них наводяться в лаконічній, зручній для практичного використання формі: таблиці, формули, розрахункові схеми з практичними роз'ясненнями.

Виробничі довідники мають, як правило, чітке читацьке призначення,обумовлене рівнем освіти, кваліфікації, а також специфікою професії. Більшість з них належать до т. зв. довідників фахівця: «Довідник телемайстра», «Довідник будівельника» і ін.

Навчальний довідникрозрахований на учнів загальноосвітніх шкіл, студентів вищих навчальних закладів I-II і III-IV рівнів акредитації, містить фундаментальні відомості з основних навчальних дисциплін.Довідкова форма подання навчальної інформації стимулює процес засвоєння і закріплення знань.

Побутовий довідникакумулює відомості вузькоприкладного характеру, призначений для використання усіма групами споживачів. До них належать адресно-телефонні книги, розклад руху потягів, довідник з діловодстваі т. д.

За широтою охоплення інформаціїдовідники поділяются на дві групи:

1) комплексні— містять відомості з окремого розділу галузі або з усієї галузі в цілому, або інформацію міжгалузевого характеру.

2) спеціалізовані довідники– містять різноманітні відомості з теми або проблеми. Це довідники по устаткуванню, технологічним процесам, матеріалам, речовинам та ін.

Підготувала Борщенко Анна.

В Україні академічне видання — це періодичне або продовжуване видання (у тому числі — електронне), внесене до затвердженого Департаментом атестації кадрів МОН України (раніше це була компетенція ВАК України) переліку видань, у яких можуть публікуватися результати дисертаційних досліджень на здобуття наукових ступенів доктора та кандидата наук.

(Ви́ща атестаці́йна комі́сія Украї́ни (ВАК України) — колишній центральний орган виконавчої влади України, підвідомчий Кабінету Міністрів України. ВАК займався атестацією наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.)

Вимоги до академічних видань

Періодичні наукові фахові видання можуть бути включені до переліків, що затверджує МОН України, за певних умов.

Зокрема:

• Наявність у складі редакційної колегії не менше шести докторів наук з відповідної галузі науки, у тому числі не менше трьох докторів наук — штатних працівників наукової установи організації чи вищого навчального закладу III—IV рівня акредитації організації-засновника (співзасновника) видання.

(Відповідно до статусу вищих навчальних закладів було встановлено чотири рівні акредитації^[1][2]:

• I рівень — технікум, училище, інші прирівняні до них заклади вищої освіти;

• II рівень — коледж, інші прирівняні до нього заклади вищої освіти;

• III рівень — інститут, консерваторія;

• IV рівень — інститут, консерваторія, академія, університет.)

• Видання (журнал, збірник наукових праць) рекомендує до друку вчена рада наукової установи, організації чи вищого навчального закладу засновника (співзасновника), про що зазначається у вихідних відомостях.

• Наклад не менше 100 примірників.

• Повне дотримання вимог ДСТУ (Державні стандарти України) до редакційного оформлення видання.

• Наявність журналу (періодичного видання) у фондах головних бібліотек України.

• Публікація електронної копії періодичного видання на веб-сайті Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

Наукові фахові видання поділяють, зокрема, за галуззю науки та спеціальністю.

Аспекти наукової літератури

Практика редагування такого виду літератури виокремила кілька аспектів, на які повинен звернути редактор особливу увагу: ознайомлювальний, структурний, змістовий.

Ознайомлювальний аспект

Під час першого читання оригіналу редакторові важливо з'ясувати для себе кілька принципових позицій, від чого залежатиме прийняття рішення: випускати чи не випускати книгу в світ, якою буде міра авторського чи редакторського втручання в текст під час його підготовки до друку. А саме:

• актуальність та новизна теми;

• ступінь її розробки;

• адресне призначення;

• рівень використання автором найновішої літератури, залучення архівних матеріалів.

Структурний аспект

Уважне прочитання та глибоке осмислення змісту оригіналу дає змогу редакторові визначити «плюси» й «мінуси» структурної його побудови.

Вивчення і вдосконалення структури майбутнього наукового видання починається з аналізу внутрішньої побудови складових її частин — вступної, основної та заключної.

Головні методи:

• індуктивний (від окремого до загального);

• дедуктивний (у зворотному, від загального, напрямку);

• логічний (так зване послідовне членування матеріалу на смислові фрагменти);

• історичний (аналіз розвитку подій та явищ у строго хронологічній послідовності).

На особливу увагу редактора заслуговує відстеження в наукових текстах порядку і частоти вживання спеціальної термінології.

Використання наукової термінології — найбільш оптимальний варіант забезпечення точності викладу змісту. За рахунок ретельного вибору найбільш підходящих термінів і інших мовних засобів — лексична, граматична і синтаксичних — досягаються адекватність і однозначність передачі змісту.

Аналіз термінології є однією з обов'язкових складових роботи редактора над підготовкою наукового твору до видання. Важливо не допустити помилкового використання термінів і домогтися точного й однозначного їхнього вживання.

Повинна дотримуватися й основна вимога — доказовість і об'єктивність усіх суджень і оцінок як основа достовірності наукового результату. Однак при цьому емоційні й експресивно-оцінні моменти, особисті пристрасті автора можуть мати місце в творі, з чим редакторові потрібно рахуватися. Головне, щоб це було в рамках моралі й етики.

Важливо переконатися, аби при першому вживанні того чи іншого терміна давалося його пояснення, вказувалося на його етимологію чи джерело запозичення. У визначенні, скажімо, не можна допускати багатозначності терміна в межах одного твору, змішування термінів різних наукових шкіл чи дисциплін, уживання в значенні терміна професіонального жаргону, неточного або помилкового тлумачення (скажімо, наукове видання — це науковий текст).

Редактор має пам'ятати, що до публікацій статей у фахових виданнях, віднесених до переліків ВАК України, існують особливі вимоги. 

Такі статті повинні містити:

• постановку проблеми у загальному вигляді та її зв'язку із важливими науковими чи практичними завданнями;

• аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин;

• загальну проблему, якій присвячується конкретна стаття;

• формулювання цілей статті (постановка завдання);

• виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів;

• висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку.