фіскальні формальності

Фіскальні формальності в туризмі

Фіска́льна полі́тика — це регулювання доходів і витрат держави.

Митниця фактично виконує функції податкової служби, нараховує та справляє в зоні своєї діяльності митні платежі і збори, утримання яких відповідно до законодавства покладено на органи доходів і зборів (мито, митні збори, акциз, податок на додану вартість при імпорті товарів), і несе відповідальність за своєчасність перерахувань отриманих коштів до Державного бюджету або місцевого.

Податки — це обов’язкові платежі, які держава стягує з окремих осіб, установ, організацій, у центральний або місцевий бюджет.

Види податків:

Податки з громадян (18%)

Податки з підприємств (18%)

Податок на додану вартість (20%)

Акциз

Податок на землю (3%)

Місцеві податки та збори (0,5%)

Неподаткові надходження (25%)

Доходи від операцій з капіталом

Цільові фонди.

А далі розглянемо ті з них, які платить турист в країні:

Акцизи, при покупці алкогольних напоїв, бензину, цигарок тощо

Місцеві податки та збори: такі як туристичний збір, наприклад, при заселенні в готелі

Податок на додану вартість, при покупці майже будь-яких речей.

Крім туристів, також платять податки ще й власники туристичних агенції, готелів, музейв тощо

Їх податки залежать від форми власності, послуг, які вони пропонують, наявності ліцензій тощо

Але більшість податків, які сплачуються є загально вживаними у всіх сферах, а туристичні податки він накладається лише на туристчну сферу, томи розглянемо його більш детально:

Туристичні податки – це невеликі збори, які зазвичай стягуються опосередковано через постачальників житла або туристичні компанії і, як правило, націлені на туристів, які залишаються в місті на нічліг.

Історія появи туристичних податків йде корінням в Середні віки. Сплата податку на відвідувачів була відома з 1306 року в Бадерехті, а з 1507 року фіксується в Баден-Бадені. Пізніше, по мірі розвитку туризму подібні податки стали практично повсюдними. Організовано туристичний збір стягують з середини XIX століття на курортах Австрії, Німеччині, з 1919 року поняття «туристичного податку» існує в законодавстві Франції. В даний час найбільш високі ставки збору туристичного податку існують в країнах, які отримують високий відсоток національного доходу від туризму, наприклад, в Італії.

Туристів і організаторів туризму зачіпають різні види «туристичних податків»: міський збір, курортний збір, екологічний збір, туристичний збір та інші.

Більшість туристичних податків вводять міста, популярні у туристів. Іноді потреба введення таких сборів обумовлюється внутрішнім законодавством країн, а бажаність – декларується Всесвітньою Туристичною Організацією при ООН.

Платити такий податок обов'язково практично завжди, коли ви відвідуєте інші міста (іноді в бізнес-готелях можна не сплачувати збір, якщо ви зумієте довести, що прибули не з культурно-туристичною метою, як в Україні).

обумовлена в конкретному місці ставка податку включається в ціну номера. Збір буде зібраний з вас в незалежності від того як ви забронювали номер: онлайн, по телефону або оселилися просто, зайшовши з вулиці.

Якщо ж ви поїхали в пакетний тур, то при прибутті або при виселенні з готелю можливо вас попросять здати керівнику групи певну суму готівкою, якщо в рахунку на оплату вашої путівки не було зазначено пункту «туристичний збір».

В Австрії туристи повинні платити податок на проживання за ніч (в тому числі в кемпінгах), який стягується в залежності від провінції, в якій ви знаходитесь. Туристичний збір в даний час складає від 0,36 до 3,2% від вартості готелю на добу у Відні.

У Бельгії існує цілий ряд податкових зборів, які залежать від міста. В Антверпені існує фіксована ставка у розмірі 2,39 євро з людини за ніч проживання в готелі. У деяких готелях стягується збір у вартість номера, але інші можуть знизити вартість і стягувати плату в якості доповнення. У Брюсселі існує міський податок, який стягується за номер за ніч в залежності від району, розміру готелю і класифікації готелю.

Болгарія стягує міський податок або курортний податок з відвідувачів, який залежить від району і класифікації готелю. Міський податок стягується з особи за ніч в діапазоні від 0,2 болгарського лева (0,1 євро) до 1,4 лева (0,72 євро).

У Хорватії, відпочиваючі старше 18 років повинні платити «Sojourn Tax» – податок на перебування, який, як правило, становить близько 10 хорватських кун (1,34 євро) з людини за ніч, хоча це залежить від категорії розміщення і сезону.

У Франції існує «Taxe de Sejour» або туристичний податок, який стягується з особи за ніч і варіюється в залежності від якості та рівня проживання. Ціни варіюються від 0,50 євро до 4 євро з людини за ніч. Париж стягує ще 15% від податку, що означає, що ви будете додатково платити від 0,23 євро до 4,60 євро.

Німмечина Податки варіюються від 0,50 євро до 4 євро з людини за ніч або 7,5% від вартості номера в залежності від типу проживання, вартості номера і місця розташування. Наприклад, у Берліні з вас буде стягуватися 5% від вартості номера. В цей же час в Мюнхені, наприклад, туристичного податку немає, хоча це одне з найбільш популярних міст для відвідування в Німеччині.

В Італії туристичний податок існує в 20 курортних зонах і містах. Збір у Римі коливається від 3 до 7 євро за ніч. У Флоренції туристу потрібно заплатити 1–5 євро на день залежно від рівня готелю. У Венеції подібний податок стягується з приїжджих тільки в розпал туристичного сезону, а його розмір залежить від кварталу міста, в якому зупиняються відпочиваючі.

Найвищими є туристичними збори в Бутані. Це фіксована сума в розмірі 200 або 250 дол. на день, яка сплачується при бронюванні поїздки і включає також проживання, послуги екскурсовода, вхідні квитки, транспорт всередині країни і харчування.

Україна

Ставки збору встановлюється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради за кожну добу тимчасового розміщення особи у місцях проживання (ночівлі) у відсотках від розміру мінімальної зарплати:

внутрішній туризм (громадяни України) – до 0,5 відсотків (до 30 грн);

в’їзний туризм (іноземці) - до 5 відсотків (до 300 грн).

Так, по м. Одеса прийнято рішення, згідно якого ставки складають 0,5 % від розміру мінімальної заробітної плати для внутрішнього та в'їзного туризму, а саме 30 гривень.