Особливості жанру

Складові частини вечора можуть бути: виставки, кінопокази, інтерв’ювання, чаювання, ігрові та концертні програми. У написанні сценарію слід ураховувати наступні питання:

1. В основу сценарної драматургії лягає доля реального героя, який живе зараз і тут.

2. Герой обов’язково є учасником сценічної дії.

3. При написанні сценарію може використовуватися сюжетна та безсюжетна драматургія з обов’язковим пошуком сценарно-режисерського ходу.

4. Основою сценарію є епізод, який повинен логічно продовжувати те, що було раніше та мати композиційну побудову. В епізодах побічні теми повинні працювати на загальну головну ідею.

5. У сценарії піднімається глобальна проблема, що розкривається через приватні долі.

6. Кожен епізод повинен мати певне образне рішення.

7. Художньо-публіцистична вистава також може стати основною частиною театралізованого тематичного вечора.

Які б питання не піднімалися на тематичному вечорі – виробничі, суспільно-політичні, морально-етичні, завжди в центрі уваги має бути людина, її вчинки, світовідчуття, емоції. Вибираючи тему вечора, потрібно керуватися можливістю розкрити її через образ людини, через світ її думок, вчинків і саме це є важливою методичною вимогою до організації театралізованого тематичного вечора.

Тематичний вечір не може залишатися лише на рівні загальної постановки теми. Він повинен розкрити її на конкретному життєвому матеріалі. Специфіка тематичних вечорів, вимагає документальності його драматургії.

Тематичний вечір – це сценічна композиція з конкретизованим, документальним сюжетом, з реальними, а не вигаданими героями. Сюжет такої композиції може і повинен розкриватися на широкому історичному тлі, підкріплюватися і підсилюватися художнім матеріалом, проте в основі своїй він документальний.

Життєвий матеріал, покладений в основу сценарію, розширює сценарно-режисерські можливості організаторів тематичного вечора, дає простір творчості, складає суть сценарної драматургії.

Головною особливістю театралізованого дійства є те, що в його основі лежить документальний матеріал, іншими словами, документальний об’єкт уваги автора сценарію майбутньої театралізованої вистави, свята чи обряду. У свою чергу, матеріалом для визначення та формулювання документального об’єкта уваги служить факт, тобто істинна подія, явище, людина, предмет і т.п., бо вони є реаліями суспільного життя. Саме факт, будучи спонуканням зовнішнім, може стати позивом внутрішнім і з’явитися тією піщинкою, яка здатна перетворитися в драматургічну перлину гідного театралізованого дійства.

Факт, перш за все, – носій інформації. А інформація – це не що інше, як сукупність відомостей про той чи інший факт. Інформація, викладена у факті, буває абсолютною і відносною. Абсолютна інформація не виходить за межі факту і містить відомості, що стосуються безпосередньо самого факту. Відносна інформація – це інформація, що виходить за межі об’єкта уваги і містить в собі відомості про інші об’єкти, які коли-небудь і будь-яким чином взаємодіяли з досліджуваним об’єктом.

До інших видів інформації можна віднести актуальну і потенційну, абстрактну і конкретну інформації.

Актуальна інформація – це інформація, що містить в собі відомості про той чи інший об’єкт, важливі і необхідні для нас в даний момент, в даний історичний відрізок часу.

Потенційна інформація – це сукупність відомостей, що можуть стати такими в майбутньому. Подібна інформація припускає якийсь домисел як логічно обгрунтований фантастичний елемент.

І, нарешті, конкретна інформація є результат розвитку абстрактної інформації, тобто переходом від окремо взятого інформаційного елемента до цілісного об’єкту. Назвемо це рух від одного виду інформації до іншого – індукцією, узагальненням приватного, взаємозв’язком і взаємопроникненням фрагмента і образу в цілому.

Інформацію, укладену в документальному об’єкті уваги можна і потрібно визначити кількісно, ​​оскільки для подальшої роботи сценаристу необхідно мати якомога більше інформації про факти, які його цікавлять. Кількість інформації завжди зворотньо пропорційна імовірності існування факту в тому вигляді, в якому ми його спостерігаємо. Чим менше така імовірність, тим більше інформації несе в собі факт.

Звернімося до прикладу. Нехай наш документальний об’єкт уваги, чи то факт, – вбитий по капелюшок цвях. В цьому випадку, абсолютна інформація про цвях – це його конфігурація, розмір і матеріал, з якого він зроблений. Відносна інформація повідає нам – куди, і навіщо він вбитий. Інформація актуальна, бо дію по відношенню до цвяха вже скоєно. Інформація абстрактна, оскільки цвях всього лише кріпильний елемент деякої конструкції. Для визначення кількості інформації, що міститься в даному факті, звернемося до відносної інформації і розглянемо варіанти, які дадуть нам різні результати. Якщо цвях вбитий в дерево, як йому належить, і зміцнює конкретну дерев’яну конструкцію, то імовірність такого стану речей досить висока. Отже, кількість інформації є мінімальною. Якщо цвях увійшов в дерево криво і навскіс, і гострий кінець його стирчить назовні, то ймовірність подібного випадку падає, кількість інформації зростає. І, нарешті, якщо цей нещасливий цвях вбитий не в дерево, а в людське тіло, кількість інформації незмірно велика, і її конкретизація малює нам неймовірну і приголомшливу картину. І тут вже можна вести мову про створення на цій документальній основі яскравого і образного сценарію театралізованого дійства. Факти і документи для митця завжди були опорою в його роботі над літературним сценарієм.