Реклама та сучасна культура
Вивчення реклами відбувається з двох сторін: "зсередини" та "зовні". Рекламою "зсередини" займаються рекламісти, які в теоретичному, а більше в практичному сенсі розвивають рекламну практику. "Зовні" рекламу вивчають культурологи, соціологи, історики, філософи. Їхня мета – простежити за змінами в суспільстві, пов'язані з рекламою.
Перші прагнуть досягти мети рекламного звернення, тобто забезпечити прибуток рекламодавцю над ринком, чий товар бере участь у зверненні. Другі ж стежать, як це відбивається у різних сферах життєдіяльності суспільства. Однак, якщо рекламні практики намагаються задіяти у своїй справі різні сфери культури, то вчені намагаються захистити від ринку культуру, не допустивши девальвуючий ефект останньої, що відбувається через ринковий вплив.
Реклама вже не діє за формулою "є попит – є пропозиція". Понад те, вона формує певну споживчу ідеологію, враховуючи погляди та цінності споживача, роблячи те щоб бажання купувати був випадковим.
Чи має реклама чільну роль формуванні суспільної свідомості – питання спірне. Тим не менш, не можна не відзначити тенденцію розвитку реклами, що набуває глобального характеру і впливає на споживача за допомогою всіх сучасних інформаційних засобів. Споживання стає не просто споживанням, а критерієм соціальної стратифікації. Становище людини у суспільстві тепер оцінюється не його досягненнями, а тим, що споживає. Подібне ставлення до споживання пов'язане з мотивами людини, серед яких переважає мотив "престижу та уподібнення". Прагнучи здаватися кращим і відповідати тим, хто видається завидним і гідним наслідування, люди женуться за чимось несправжнім, віртуальним. Через війну виникає система віртуальних цінностей, які мають жодного стосунку до реальності, спрямовану сучасного представника нашого часу.
Висновок
У сучасну епоху споживання реклама стає засобом створення та формування потреби у постійній зміні способу життя в основної частини населення, чим істотно впливає на характер культурного розвитку суспільства. Реклама є різновидом інституційного дискурсу, який організовується «набором типових для даної сфери ситуацій спілкування, уявленням про типові моделі мовної поведінки при виконанні тих чи інших соціальних ролей, певною (обмеженою) тематикою спілкування, специфічним набором інтенцій і з них мовних стратегій».
Рекламна справа має чітку соціально-культурну орієнтацію, тобто реклама починається з вивчення конкретного ринку, тобто споживання – його характеру, інтенсивності, фактично – з аналізу способу життя конкретної групи споживачів – їх звичок, проблем, потреб, дискомфортів, життєвого рівня , прибутків. Це ні що інше, як потужна та ефективна технологія соціально-культурних нововведень.
Реклама у час відбиває морально-етичні, ідеологічні, політичні, соціальні відмінності груп населення. Крім того, реклама – це потужний засіб впливу на громадську думку. З цього приводу дуже правдивим і доречним можна відзначити думку Дж. Твітчела: «Реклама більше ніж мистецтво, література дозволяє нам стежити за суспільною історією: зліт та падіння соціальних рухів, поведінки, за змінами інтересів та смаків в одязі, їжі та сцени суспільного життя такими якими вони були. Єдиний інститут, який може йти в порівнянні по полю та швидкості охоплення території, може бути Романська католицька церква раннього Ренесансу. Реклама це потужна соціальна влада, яка керує людьми, привертає їхню увагу, особливий стиль продажу та переконання».