Тема 3. Становлення і розвиток політичних ідей в Україні

План

1. Розвиток політичних ідей мислителями Київської Русі.

2. Політичні і правові ідеї козацько-гетьманської доби.

3. Політологічна думка Кирило-Мефодіївського братства.

1 Розвиток політичних ідей мислителями Київської Русі

Суспільно-політична думка України тісно пов’язана з буттям ук­раїнського народу, його історичною долею. Тому її характерною особливістю є ідеї свободи і справедливості, добра і правди. Усе це багатство ідей становить теоретичну основу, на якій формуються вимоги національної незалежності та соціального визволення, ут­вердження справед ливого, демократичного ладу.

Політична думка на українських землях зумовлена становлен­ням цивілізаційних процесів і відповідає певному устрою сус­пільства, сутності політичних явиш та цінностей конкретної епохи.

Якщо первісні політичні уявлення ранньодержавного періоду, народившись з родоплемінного ладу, практики племінних союзів ще не виділилися з загальної релігійно-міфологічної свідомості, то ідеї та вчення мислителів IX-XII століть, віддзеркалюючи ранньо-фео­дальні відносини, виступали могутнім чинником державотворення, втілилися у державному ладі Київської Русі. Перші пам’ятки того часу відображали схильність наших предків до індивідуальної сво­боди (відсутність рабства), народоправство у політичному житті (народне віче, вибори князя й укладання договору з ним, існування поряд з центральною владою місцевого самоврядування), зародки федеративного устрою (удільні князівства в межах однієї держави) тощо.

Свідченням еволюційності політичних уявлень, поглядів та ідей в Україні була поява богословських та світських політичних доктрин ХУІ-ХУІІ ст. Полемічна література, насамперед, висвітли­ла найнагальніші проблеми українського суспільства, виразно про­явила дедалі зростаючу напруженість між Польщею та Україною, піднесла її на високоемоційний ідеологічний рівець. Водночас ук­раїнські полемісти своєю творчістю дали могутній поштовх народній освіті, заклали основи національної самосвідомості українців, від­кривши окрему добу в історії української літератури. Викладені в процесі дискусії ідеї мали велике значення для подальшого розвит­ку суспільно-політичноїдумки, стали істотним внеском уліберальні традиції українського народу.

2 Політичні і правові ідеї козацько-гетьманської доби.

У козацько-гетьманську добу політична думка поповнилася ідеями державної незалежності, автономії, демократії, волі, правди і справедливості. Козацько-Гетьманська держава своєю появою до­вела, що народна ініціатива, спираючись на глибокі історичні тра­диції, у складний переломний період спроможна створити новий життєздатний суспільний лад.

Конституція Пилипа Орлика є свідченням подальшого збага­чення української політичної думки демократичними засадами дер­жавотворення. Вона продовжила процес українського конституці­оналізму, започаткований чисельними правовими документами пе­ріоду, Козацько-Гетьманської держави, роблячи спробу не лише визначити права та обов'язки гетьмана і старшини на майбутнє, а й узагальнити суспільно-політичний устрій козаччини, який склався на ґрунті соборності, звичаєвого права і військової демократії на­ших предків протягом двох століть існування Запорозької Січі. Пе­ред нами - зрілий правовий документ, основний закон тої українсь­кої самостійної держави, яка мала повстати з національно-визволь­ної боротьби українського народу і за яку боролися П. Орлик та його однодумці.

Сформульовані впродовж ІХ-ХУІІІ століть політичні ідеї відіграли визначну роль у розвитку суспільно-політичної думки й формуванні передумов українського національного відродження XIX століття.

Розвиток політичної думки в Україні, відродження української національної свідомості проятгом XIX ст. продовжувалися у неспри­ятливих умовах бездержавності, на грунті подальшого загострен­ня соціально-політичних суперечностей. Основними джерелами пробудження національної свідомості з початку століття були ук­раїнські політичні традиції, національно-народницькі течії. Цьому сприяли також ліберально-просвітницькі тенденції царювання Олександра І та конституційні поступки австрійської монархії, що визріли на тлі західноєвропейської демократії.