Політологія Гетьманчук

Держава та громадянське суспільство

Правова держава є правовою формою здійснення державного суверенітету народу. Завдяки народному представництву і правам особи і громадянина, що гарантують політичну самодіяльність як особи, так і суспільних груп, нормальне виконання державних функцій залежить від самодіяльності народу. Народ несе відповідальність за функціонування правового порядку і державних установ. Відносини правової держави з іншими елементами політичної системи будуються на основі консенсусу, партнерства, взаємодії, політичного плюралізму. В умовах розвиненої демократії політичні партії, суспільні організації, рухи можуть бути в опозиції до парламенту, уряду, президента тощо. Але жоден з суб’єктів політичної системи, як і жоден громадянин, не мають права порушувати конституцію і закон. Держава зобов’язана захищати закон і має право застосовувати санкції і примус у разі його порушення. Для побудови правової держави необхідні: економічний фундамент, високий рівень демократії, правової культури і правосвідомості населення, перетворення закону у головний важіль управління усіма сферами життєдіяльності суспільства.

Для правової держави характерні різні принципи правової поведінки громадян і державної влади. Якщо громадянам дозволено все, що не заборонено законом, то владним структурам, навпаки, дозволено лише те, що передбачено законом.

Отже, виходячи з вищесказаного, можемо дати таке визначення правової держави.

Правова держава – це така форма організації і діяльності публічнополітичної влади, яка функціонує згідно з принципом верховенства права, за якої діють усталені правові норми, встановлені у визначеному конституцією порядку, гарантуються права і свободи людини, а владні структури не втручаються у сфери громадянського суспільства.

Поняття “громадянське суспільство” з’явилося у XVII ст. у працях Т. Гоббса і Дж. Локка. Пізніше концепція громадянського суспільства, її основні положення були опрацьовані у працях таких мислителів, як І. Кант, Г.В.-Ф. Гегель, А. де Токвіль.

Значну увагу розробці теорії громадянського суспільства присвятили українські вчені: М. Драгоманов, М. Грушевський, Б. Кістяківський, І. Франко та ін. Основними положеннями теорії громадянського суспільства є: автономність та індивідуальна свобода громадян, їх здатність відстоювати і захищати свої

161

Розділ 7

інтереси, протистояти сваволі влади, обмеження компетенції держави політичною сферою, невтручання держави в життя громадянського суспільства.

Формування громадянського суспільства нерозривно пов’язане з формуванням людини як особи, як індивіда, який має певну систему потреб, інтересів, цінностей, прав і свобод, соціально відповідає за свої дії і має можливість їх реалізації. Наявність умов для реалізації інтересів, прав і свобод перетворює людину в особу, в головного учасника суспільного розвитку, члена громадянського суспільства.

Держава і громадянське суспільство – це свого роду антиномія, яка допомагає охарактеризувати поділ цілісного суспільного організму на дві взаємопов’язані і взаємообумовлені сфери – політичну і соціальну. Для держави характерні тенденція до централізації, впорядкування суспільного життя, переважання вертикальних та ієрархічних зв’язків. Для громадянського суспільства властиві тенденції до децентралізації і свободи особи та домінування горизонтальних, невладних зв’язків. Ці зв’язки утворюють декілька рівнів. Фундамент – це відносини, які характеризують систему збереження життєдіяльності суспільства. Другий прошарок – це соціокультурні відносини. Третій – становлять відносини, що пов’язані з індивідуальним вибором, політичними і культурними уподобаннями, ціннісними орієнтаціями. Тут ми маємо різного роду групи інтересів, клуби, політичні рухи і партії тощо.

Структура громадянського суспільства досить складна. Вона включає як первинні спільності людей (сім’ї, господарські і громадські організації і об’єднання, соціальні спільності тощо), так і недаржавні політичні відносини (економічні, соціальні, духовні, національні, релігійні тощо). У правовій державі всясистемагромадянськогосуспільства захищена законом від втручаннядержави.

Отже, громадянське суспільство – це сфера спілкування й солідарності, спонтанної самоорганізації і самоврядування вільних індивідів на основі добровільно сформованих асоціацій громадян, яка захищена необхідними законами від прямого втручання і регламентації з боку держави.

Суб’єктами, які творять громадянське суспільство, є:

−вільні і рівні індивіди;

−створені ними добровільні асоціації, зорієнтовані нагромадські справи;

−вільна преса як засіб комунікації і самовираження.

162

Держава та громадянське суспільство

До атрибутів громадянського суспільства належать:

−наявність публічного простору, засобів і центрів комунікації, на основі яких формуються сфери громадського життя і громадської думки;

−організоване громадське (публічне) життя вільних і рівних індивідів, чиї права захищені конституцією і законами;

− добровільні асоціації, автономність яких усвідомлена на індивідуальному і колективному рівні і які є незалежні від держави;

−кооперація і солідарність між людьми, спілкування на засадах взаємної довіри і співробітництва, які є наслідком діяльності, зорієнтованої на громадські інтереси та публічну політику (див.: Схема 7.4).

Громадянське суспільство виконує багато функцій, зокрема:

−механізму самоорганізації громадян для вирішення суспільних

проблем;

−противаги державним владним структурам з метою не допустити узурпації влади;

−засобу соціалізації індивідів, орієнтація їх на суспільно-корисні

справи;

−сприятливого суспільного середовища для формування демократичного типу політичної культури, демократизації політичного процесу.

Розвинене громадянське суспільство можливе лише у правовій державі, яка повинна реагувати на запити і потреби асоційованого громадянства, сприяти його розвитку, запобігати виникненню конфліктів. Взаємовідносини держави і громадянського суспільства мають будуватися на основі діалогу і співпраці, що, своєю чергою, сприятиме демократичному розвитку держави. Порушення рівноваги між державою і громадянським суспільством призводить до гіпертрофії владних структур, диктату держави, відчуження і політичного безсилля народу. Саме це продемонстрував досвід тоталітарних режимів, у тому числі і колишній СРСР.

В умовах панування тоталітарного режиму не держава існує для людей, а люди для держави. Людина приноситься у жертву державі, перетворюється на “абсолютного громадянина”, а згодом у підданого, безсилого і безпорадного перед апаратом насильства і примусу. Народ перетворюється у масу, населення набуває ознак натовпу. Мінімум громадських організацій, що існував в СРСР,

163

Розділ 7

був створений під егідою державно-партійного апарату та повністю йому підпорядкований. Громадські організації були своєрідним контролем над діяльністю більш-менш суспільно-політично активних громадян.

У20–30-х роках ХХ ст. громадянське суспільство було досить розвинене

уЗахідній Україні, яка тоді не входила до складу СРСР. Діяльність таких національних та економічних товариств, як “Просвіта”, “Рідна школа”, “Клуб русинок”, “Дністер”, “Народна торгівля”, “Сільський господар” та ін., сприяла відродженню економічного та державного життя українців, зростанню їх національної свідомості і гідності.

Особливу роль у західноукраїнському суспільстві відігравала Українська Греко-Католицька Церква на чолі з митрополитом Андреєм Шептицьким. Значна кількість громадських організацій діяли під егідою УГКЦ.

Після приєднання Західної України (1939 р.) до складу СРСР внаслідок одержавлення власності зникла об’єктивна основа для існування незалежних об’єднань громадян і самого громадянського суспільства. Держава, підпорядкувавши собі усі суспільні інституції, зруйнувала характерні для українського суспільства горизонтальні зв’язки у виробничій та культурній сфері, знищивши тим самим механізм зворотного зв’язку між особою і державою. Навіть саме поняття “громадянське суспільство” надовго зникло з радянського суспільства.

Процес відтворення інституцій громадянського суспільства почався лише з лібералізацією режиму в період так званої перебудови. Утворення у Львові таких громадських організацій, як “Товариство Лева”, “Товариство української мови ім. Т.Г. Шевченка”, “Меморіал” продемонстрували ріст справжньої (свідомої), а не показної, регламентованої зверху, громадянської активності людей.

На думку більшості українських та зарубіжних політологів, інститути громадянського суспільства повинні стати фундаментом демократичного устрою. Розвиток структур громадянського суспільства забезпечить впевненість і відповідальність окремої особи, зростання самостійності приватних і громадських сфер життя, стане перешкодою на шляху надмірного розростання функцій держави.

Безумовно, розбудова системи громадянського суспільства, врегулювання його взаємовідносин з державою на законодавчому рівні вимагає наявності відповідного правового поля, яке існує тільки в правовій державі.

164

Держава та громадянське суспільство

Могутнім поштовхом у формуванні громадянського суспільства в Україні стала Помаранчева революція, яка розпочалася 21 листопада 2004 р. Причиною революції були грубі масові, системні порушення та фальсифікації другого туру президентських виборів 2004 р. Незважаючи на те, що фактично перемогу здобув опозиційний кандидат Віктор Ющенко, Центральна Виборча Комісія проголосила обраним на посаду президента провладного кандидата Віктора Януковича. Таким чином, влада порушила один з фундаментальних принципів демократії – забезпечення прав і свобод людини і громадянина, зокрема, право обирати і бути обраним.

Мільйони людей, прагнучи захистити свій вибір, вийшли на площі та вулиці більшості міст України. Центром Помаранчевої революції став Майдан Незалежності у Києві. Сотні тисяч людей з помаранчевою символікою стали на захист своїх громадянських прав. Усвідомивши себе як політичну націю, яка прагне жити у правовій демократичній державі, страйкарі скандували лозунги: “Нас багато і нас не подолати”, “Свободу не зупинити”, “Махінаціям – ні, фальсифікаціям – ні, ні – брехні”, “Ющенко – наш президент”.

Особливо активними у ході революції були студенти київських, львівських, тернопільських, івано-франківських вищих навчальних закладів. Розгорнуте ними наметове містечко стало осередком формування відповідального ставлення до своїх громадянських обов’язків. Значну роль у ході революції відіграла громадянсько-політична організація молоді та студентів “Пора”. Члени цієї організації брали активну участь у блокуванні будівель Кабінету Міністрів, Верховної Ради України та Адміністрації Президента. Виключно мирний характер поведінки “помаранчевих” унеможливив виникнення конфліктів з владою, яка мобілізувала на свій захист міліцію та загони спецназу (“Омон”, “Беркут”).

Діюча влада, прагнучи будь-якими методами зберегти свої позиції, організувала декілька тисяч шахтарів Донецька, які мали підтримати кандидата на пост Президента В. Януковича у Києві. Однак, прибувши до столиці, “білоблакитні” часто переходили на бік помаранчевих і, не проявивши високого рівня громадянської позиції, повернулись у Донецьк.

Помаранчева революція стала каталізатором не лише громадянської позиції кожного українця, а й їх ставлення до незалежності, єдності

165

Розділ 7

української держави. У східних областях України дедалі частіше почали лунати заклики до федералізації. На з’їзді прихильників В. Януковича у Сєвєродонецьку було розглянуте питання про можливість утворення ПівденноСхідної української республіки. Всі ці заклики носили антиконституційний характер і були останньою спробою діючої влади зберегти себе.

Справу про грубі системні фальсифікації у ході виборів президента розглянув Верховний Суд України, який виніс рішення про скасування результатів ІІ туру виборів і призначив переголосування ІІ туру на 26 грудня 2004 р. Це рішення стало перемогою опозиції та відкрило шлях до проведення справді демократичних, чесних, прозорих виборів. 26 грудня стало днем перемоги не лише опозиції (кандидат від якої Віктор Ющенко набрав 51,99 % голосів, випередивши свого опонента на 8 % голосів), а й перемогою усього народу України.

Спроба В. Януковича оскаржити у Верховному Суді України остаточне рішення Центральної Виборчої Комісії про перемогу В. Ющенка зазнала поразки. Верховний Суд 20.01.2005 р. відхилив скаргу В. Януковича і своїм рішенням підтвердив перемогу “народного” президента В. Ющенка.

23 січня 2005 р. відбулася інавгурація новообраного Президента України Віктора Ющенка.

Помаранчева революція, яка була наймирнішою в історії революцією, поклала початок творенню в Україні правової держави. Українська нація сформувалась як нація політична, а українці, усвідомивши свою роль у творенні держави, трансформувалися з простого члена суспільства у свідомого громадянина, який не лише знає свої права та обов’язки, а й уміє їх завоювати і відстояти.

166

Держава та громадянське суспільство

Схема 7.1

Парадигми держави

167

Розділ 7

Схема 7.2

Ознаки і структура держави

168

Держава та громадянське суспільство

Розділ 7

Схема 7.4

Структура та ознаки громадянського суспільства

170