Політологія Гетьманчук
.pdf
Політичні партії і партійні системи
Схема 11.1
ВимогиВимогищодощодореєстраціїполітичнихпартійпартій
Наявність статуту, що розкриває організаційні засади партії
Наявність програми, що містить ідеологічні засади партії
Відсутність у програмі положень, що закликають до повалення існуючого в країні ладу, або розпалюють міжнаціональну чи міжрелігійну ворожнечу
Відсутність у партійній структурі воєнізованих формувань
Схема 11.2
Функціїполітичнихпартій
Виявлення та представництво групових Виявлення та представництво групових інтересів
Підготовка та проведення виборчих кампаній
Розробка ідеології як бази для формування політичних курсів
Політична соціалізація
Участь у формуванні владних структур
Добір і підготовка кадрів для державних структур
261
Розділ 11
Схема 11.3
Типологія політичних партій
|
Ознаки |
Різновиди |
|
1. |
Місце в політичному спектрі |
Ліві |
|
|
|
Праві |
|
|
|
Центристські |
|
2. |
Організаційна структура |
Масові |
|
|
|
Кадрові |
|
3. |
Стиль керівництва |
Демократичні |
|
|
|
Авторитарні |
|
4. Територіальна репрезентативність |
Загальнонаціональні |
|
|
|
|
Регіональні |
|
5. |
Місце у політичній системі |
Нелегальні |
|
|
|
Легальні |
|
|
|
Правлячі |
|
|
|
Опозиційні |
|
6. |
Ідеологічна орієнтація |
Націоналістичні |
|
|
|
Консервативні |
|
|
|
Ліберальні |
|
|
|
Соціал-демократичні |
|
|
|
Комуністичні |
|
7. |
Методи діяльності |
Помірковані |
|
|
|
Радикальні |
|
|
|
Схема 11.4 |
|
Спектр політичних партій
7 |
1 |
6 |
2 |
5 |
3 |
|
4 |
1.Крайньо праві
2.Праві
3.Правоцентристи
4.Центристи
5.Лівоцентристи
6.Ліві
7.Крайньо ліві
262
Політичні партії і партійні системи
|
|
Схема 11.5 |
|
Відмінності лівого та правого політичних спектрів |
|||
|
|
|
|
Ліві |
|
Праві |
|
1. Перевага в економіці держави |
1. |
Перевага в економіці держави приватного |
|
державного сектору |
сектору |
|
|
2. Визначення за державою функ- |
2. |
Обмеженість соціальних програм держави |
|
ції вирішення соціальних проблем |
|
|
|
(освіта, медичне забезпечення, |
|
|
|
проблеми безробіття, пенсій, |
|
|
|
стипендій тощо) |
|
|
|
3. Встановлення високого та |
3. |
Низький податок на прибуток |
|
диференційованого податку на |
|
|
|
прибуток |
|
|
|
4. Ігнорування національних |
4. |
Увага до національних проблем, сприяння |
|
традицій, інтернаціоналізм |
відновленню та розвитку національних |
|
|
|
традицій |
|
|
|
|
Схема 11.6 |
|
Партійні системи
Неальтернативні партійні системи |
Альтернативні партійні системи |
Однопартійна |
Двопартійна |
Фіктивна партійна |
Система з домінуючою |
|
партією |
Гегемоністська |
Система багатопартійної |
|
|
|
роздробленості |
|
Двоблокова |
|
263 |
Розділ 11
Схема 11.7
Результати голосування за партійними списками
на парламентських виборах 2002 року
Партія / виборчий блок партій |
% набраних голосів |
|
|
Виборчий блок політичних партій “Блок Віктора Ющенка |
23,57 |
“Наша Україна”” |
|
|
|
Комуністична партія України |
19,98 |
|
|
Виборчий блок політичних партій “За Єдину Україну” |
11,77 |
|
|
Виборчий блок політичних партій “Блок Юлії Тимошенко” |
7,26 |
|
|
Соціалістична партія України |
6,87 |
|
|
Соціал-демократична партія України (об’єднана) |
6,27 |
|
|
Словник найбільш уживаних термінів
Альтернативна партійна система – партійна система, яка притаманна демократичним політичним режимам і відзначається наявністю кількох конкуруючих партій, жодна з яких не має привілеїв під час виборної компанії. Історично відомі декілька різновидів: двопартійна система, яка складається за постійної боротьби за владу двох політичних партій; система з домінуючою партією, за якої одна партія постійно домінує через свою впливовість і популярність; двоблокова система, за якої за владу змагаються два блоки політичних партій і об’єднань; система багатопартійної роздробленості, за якої партія може прийти до влади лише в коаліції з кількома іншими, такі коаліції рідко бувають стійкими.
264
Політичні партії і партійні системи
Виборча система – сукупність встановлених законом правил, принципів та критеріїв визначення результатів народного голосування.
Кадрова політична партія (від франц. cadre – особовий склад) – партія, організаційна структура якої ґрунтується на відсутності фіксованого членства та партійних списків; складається з партійного активу, що діє на професійних засадах.
Ліва політична партія – партія, основними ідеологічними засадами якої є розширення державного сектору в економіці, визнання за державою функції вирішення соціальних проблем, встановлення високого та диференційованого податку на прибуток.
Мажоритарна виборча система (від лат. major – більший) – система виборчого права, за якої об’єктом виборів є особа, виборчі округи є одномандатними, переможцем по округу є особа, що набрала більшість голосів. Більшість голосів може трактуватись як відносна або абсолютна. За застосування мажоритарної системи відносної більшості переможцем по округу стає кандидат, що набрав більше голосів виборців, ніж кожен з конкурентів. За застосування мажоритарної системи абсолютної більшості переможцем по округу стає кандидат, що зібрав більше половини усіх поданих голосів виборців; у разі відсутності такого кандидата проводиться другий тур виборів, у якому беруть участь лише два кандидати, які в першому турі посіли перше та друге місця.
Мажоритарно-пропорційна (змішана) виборча система (від лат. major –
більший та proportionalis – співрозмірний) – система виборчого права, за якої одна частина депутатів представницького органу обирається за мажоритарною виборчою системою, інша – за пропорційною виборчою системою.
Масова політична партія – партія, організаційна структура якої ґрунтується на фіксованому членстві, наявності партійних списків та чіткій ієрархії.
265
Розділ 11
Неальтернативна партійна система – партійна система, яка притаманна недемократичним режимам і характеризується відсутністю боротьби за владу між політичними партіями, що призводить до незмінного знаходження при владі однієї партії; усі інші партії або забороняються, або штучно усуваються від владних змагань шляхом політичних махінацій. Історично відомі декілька різновидів: однопартійна система, за якої в державі існує лише одна легальна правляча партія; гегемоністська система, за якої постійне панування однієї партії забезпечується штучними перепонами усім іншим партіям; фіктивна система, за якої легальні партії відіграють роль сателітів безпартійної авторитарної верхівки.
Партійна система – сукупність та система взаємодії політичних партій даної країни, які реально змагаються за владу і мають вплив на вироблення державних курсів.
Партія політична (від лат. pars, partis – частина, група) – форма організованої участі громадян у політиці, що виражає інтереси певних соціальних груп, опирається на ідеологію і ставить за мету здобуття влади або здійснення впливу на неї.
Права політична партія – партія, основними ідеологічними засадами якої є перевага в економіці держави приватного сектору, обмеженість соціальних програм держави, зниження податку на прибуток.
Пропорційна виборча система (від лат. proportionalis – співрозмірний) – система виборчого права, за якої основним об’єктом виборів є політична партія або блок партій, виборчі округи є багатомандатними або вся країна являє собою єдиний загальнонаціональний виборчий округ, виборці голосують за партійні списки, кожний з яких одержує кількість місць у представницькому органіспіврозмірно докількості поданих за ньогоголосів.
Протопартії (від грец. protos – перший та лат. pars, partis – частина, група) – форми участі громадян у політиці, предтечі сучасних політичних партій, які не мали чіткого ідеологічного забарвлення і переважно не ставили основною метою боротьбу за безпосередній прихід до влади. Існували у
266
Політичні партії і партійні системи
різних формах: станові партії Стародавніх Греції та Риму; елітарні клуби чи партії Франції XVIII – XIX ст.
Рух громадсько-політичний – недержавне і непартійне об’єднання, спрямоване на досягнення певних суспільних цілей шляхом мобілізації масової підтримки.
Запитання для самоконтролю
1.Що таке політична партія ?
2.Які ви знаєте функції політичних партій ?
3.В чому полягають відмінності між правими і лівими політичними партіями ?
4.Чим відрізняються альтернативні і неальтернативні партійні системи ?
5.Які ви знаєте праві та ліві українські політичні партії ?
6.В чому полягають недоліки та переваги мажоритарної та пропорційної виборчих систем?
Література
1.Політичний енциклопедичний словник. – К., 1997.
2.Політологія / За ред. О. Бабкіної. – К., 1998.
3.Політологія / За ред. Б. Катеренчука, М. Гетьманчука. – Львів, 2000.
4.Політологія / За ред. А. Колодій. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003.
5.Політологія / За ред. Ф.М. Рудич. – К., 2000.
6.Політологія у таблицях схемах визначеннях: Навч. посібник для
курсантів та студентів вищих військових навчальних закладів / За ред. М.П. Гетьманчука. – Львів: Військовий інститут, 2003.
7. Політичні партії України / За ред. В.М. Якушина. – К., 1996.
267
Розділ 11
8.Яблонський В. Сучасні політичні партії України: Довідник. –К., 1996.
9.Право вибору. Політичні партії та виборчі блоки. – К., 1998.
10.Словник-довідник політологічних термінів / За ред. М.П. Гетьманчука. – Львів: Військовий інститут, 2003.
268
Розділ 12.
ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ І ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА
12.1.Політична свідомість
Політична свідомість і політична культура як важливі поняття політологічної науки характеризують суб’єктивні аспекти політики. Вони містять у собі чуттєві й теоретичні, ціннісні й нормативні, раціональні й підсвідомі уявлення громадян. Вказані поняття допомагають усвідомити й наповнити життям усебічні зв’язки людей з інститутами влади й між собою з приводу участі у справах управління суспільством і державою. В умовах утвердження в Україні демократії політична свідомість і політична культура повинні поступово вийти за межі звичайної сукупності офіційних норм і прикладів лояльного ставлення до влади, властивих тоталітаризмові. Домогтися цього неможливо без розуміння особливостей функціонування зазначених соціально-політичних феноменів людського буття.
Згідно з визначенням, наведеним у політологічному словнику, політична свідомість – це опосередковані відображення політичного життя суспільства, суттю яких є проблема влади, розвиток і задоволення інтересів та потреб політичних суб’єктів; сукупність поглядів, оцінок, установок, які, відображаючи політико-владні відносини, набувають відносної самостійності.
Політична свідомість тісно пов’язана з розвитком продуктивних сил, з особливостями політичної системи суспільства та суспільно-політичними відносинами, що існують у цій системі, станом освіти, культури. Сутність та зміст політичної свідомості відображено на схемах (див.: Схема 12.1 та 12.2).
Як важлива характеристика політичного життя суспільства політична свідомість має певні особливості, умови виникнення та шляхи формування. Передумовою формування такої свідомості є те, що людина починає усвідомлювати свою групову належність, групову ідентичність і водночас те, що вона неспроможна реалізувати власні групові інтереси без вступу в певні відносини з політичною владою. Політична свідомість притаманна конкретній людині вже тоді, коли вона усвідомлює свій громадянський статус, громадянську позицію, а разом з ними і реальну потребу, а то й необхідність впливати на владу. Основні стадії політичної свідомості показано на схемі
(див.: Схема 12.3).
Разом з тим, якими б шляхами не відбувалося формування політичної
269
Розділ 12
свідомості, ні один із цих шляхів не гарантує того, що в людини складуться суто політичні погляди. Навіть, виступаючи активним суб’єктом політичних відносин, індивід може спиратися не на політичну, а на так звану потестарну або протополітичну свідомість. Засадами потестарної свідомості можна визначити соціальну залежність та інтелектуальну нерозвиненість, відсутність особистої гідності, спрощені уявлення про сутність політичних процесів, нездатність оцінити значення особистих прав і свобод. Особи з потестарною свідомістю є найкращим ґрунтом для утвердження недемократичних політичних режимів.
Найголовнішими ознаками потестарної свідомості є:
−ірраціональні принципи політичної поведінки;
−постійне звертання до суто емоційного сприйняття політичного
життя;
−ставлення до своїх політичних прав як до обов’язку перед суспільством;
−нетерпимість до урізноманітнення політичного життя;
−відсутність солідарності;
−нездатність до політичної організації.
Тому для формування політичної свідомості вкрай необхідні аналітикокритичне ставлення до оточуючого середовища, дійсності та осмислення їі, наявність у людини конкретних норм, цінностей, ідеалів, чітке усвідомлення власної мети та мети політичної сили, до якої людина належить. Важливу роль у цьому процесі мають відігравати владні структури, які повинні аналізувати стан політичної свідомості суспільства та формувати таку свідомість, яка б підтримувала соціально-політичну рівновагу та сприяла соціальному прогресові.
Політична свідомість виконує багато різних функцій (див.: Схема 12.4). Ступінь і спосіб реалізації політичною свідомістю вказаних функцій залежить від багатьох чинників, зокрема від того, в яких суспільних умовах вони реалізуються. Виконуючи названі функції, політична свідомість стає основним чинником мотивації поведінки групових та індивідуальних суб’єктів
політики.
270