Політологія Гетьманчук

Політична діяльність і політичні технології

Важливо не стільки знати добре відомі прийоми передвиборчої боротьби, але й розуміти глибинні причини успіху чи невдачі конкретних технологій.

Виборчі технології в руках професіоналів стають досить сильною зброєю, яка дає змогу помітно змінювати електоральні симпатії тих чи інших груп населення. Проте це стає можливим тільки в тому разі, якщо виборчі технології застосовуються комплексно, відповідно до науково обґрунтованої стратегії виборчої кампанії, якщо вони враховують поведінку політичних суперників, а також реальні процеси, що відбуваються у масовій свідомості.

На основі аналізу передвиборчої ситуації виробляється певна стратегія виборчої кампанії, яку можна визначити як сукупність інформаційних тем, розкриттю яких повинна бути підпорядкована вся виборча кампанія.

Стратегічний задум виборчої кампанії може бути реалізованим тільки в конкретних справах самого кандидата, його команди та їх добровільних помічників. Вибір тих чи інших прийомів безпосередньо залежить від обраної тактики, тобто сукупності прийомів та способів дії, які безпосередньо визначаються розвитком ситуації та намірами діючих осіб.

Можна визначити кілька основних напрямків у виборчому процесі:

−створення гасла, тобто короткого звернення до виборців, яке стає лейтмотивом усієї виборчої кампанії;

−створення інформаційних приводів;

−підготовка та поширення політичної реклами;

−організація виступів кандидата перед виборцями.

В сучасних умовах кандидату та його команді доводиться вести виборчу кампанію в гострій конкурентній боротьбі за голоси виборців, яка відбувається за трьома напрямками:

−просування позитивного іміджу кандидата та його програми;

−критика, викриття недоліків суперників;

−захист вразливих сторін кандидата та його програми від критики з боку суперників.

Уході будь-якої виборчої кампанії доводиться вирішувати питання про співвідношення цих трьох напрямків. Можна побудувати передвиборчу боротьбу на пропаганді своєї програми. Переважно цей шлях обирають партії та кандидати, які знаходяться при владі та досягнули значних позитивних

71

Розділ 3

результатів. Можна обрати як головний напрямок критику, викриття конкурентів. Як правило, цей шлях обирають опозиційні сили, або кандидати, які знаходяться при владі, але не змогли досягнути помітних позитивних результатів. Якщо ж у передвиборчих змаганнях пріоритетним стає третій напрямок – захист іміджу, програми, то це говорить про слабкість кандидата та його команди. Учасник передвиборчого змагання, який перейшов до оборони, як правило, приречений на поразку, оскільки в масовій свідомості починає працювати стереотип: “Якщо виправдовується, значить, винуватий”.

Досить часто передвиборча боротьба набуває надзвичайно жорстких форм, фактично перетворюючись на змагання ”брудних виборчих технологій”:

−свідоме поширення спотворенних фактів з метою компрометації суперника в очах виборців;

−підкуп виборців;

−висунення у виборчому окрузі однофамільців кандидатів-суперників з метою дезорієнтації виборців;

−проведення агітації від імені суперника в день, коли вона заборонена;

−поширення анонімної антиреклами тощо.

Окремо проаналізуємо ті виборчі технології, які найчастіше використовувалися у ході виборів до Верховної Ради України та місцевих органів влади в 2002 р.

Найпоширенішими виборчими технологіями стали технології типу “Нагадую, це – Я”, що використовувалися в розрахунку на:

−звичайну, пересічну особистість, котра є своєрідним статистичним представником електорату, не має великих, а то й майже ніяких зазіхань на владу, вважає, що від її голосу, точки зору в цілому мало що у суспільстві залежить, а тому на неї може вплинути авторитет відомого, пізнаваного кандидата;

−те, щоб ознайомити виборців зі своєю особою, нагадати про себе, прозондувати, а чи сприймає його громадськість, чи варто взагалі далі прагнути сподобатися електоратові.

Доволі популярною була технологія типу: “Я зроблю те, чого ніхто не зможе зробити”. Яскравим прикладом використання цієї технології може бути кампанія партії “Яблуко” спрямована на скасування податку на додану

72

Політична діяльність і політичні технології

вартість, коли один з її лідерів Г. Балашов навіть опублікував свою „Казку про злі податки, або про те, як добрий Брод і відважний Бал врятували планету Щастя”, у якій чітко простежувалися аналогії з прізвищами самого автора та лідера “Яблука” М. Бродського.

Досить часто як окремим кандидатам, так і окремим партіям вдавалися технології “клонування”. Варто згадати про виборчий блок “За Ющенка” О. Ржавського, до якого жодного відношення не мав лідер електоральних симпатій В. Ющенко, Блок “Народний Рух України” Б. Бойка, до якого популярний з кінця 80-х років ХХ ст. Народний Рух України не входив, чи однофамільця лідера Соціалістичної партії України О. Мороза, котрий стояв першим номером Всеукраїнської партії трудящих. Проте розрахована на деяких неуважних виборців ця технологія виявилася малорезультативною, помітно не вплинувши на зменшення кількості голосів тих, проти кого вона була спрямована.

Досить ефективним засобом впливу на виборчі симпатії стали технології типу “теледебати”.

Досвід останньої парламентської виборчої кампанії в Україні вказує на зростання використання „брудних виборчих технологій”. Проте в своїй переважній більшості українські виборці вже навчилися не піддаватися їхньому впливові, а нерідко їх застосування призводить до протилежного для організаторів наслідку – зростання популярності кандидатів чи партій, проти яких вони були спрямовані.

Ще до початку президентської кампанії-2004 діючий Президент України Л. Кучма, заявив, що вона буде найбруднішою за усю новітню українську історію. І в цьому він виявився дійсно правим. Проте передбачити реакцію українських громадян на використання “брудних” виборчих технологій Л. Кучмі виявилося не під силу.

“Брудні” технології, які активно використовувалися під час президенських виборів 2004 р., можна умовно поділити на дві групи: технології загального впливу на виборчий процес та спеціальні технології безпосереднього втручання у процес голосування і встановлення результатів виборів.

До першої групи можна віднести:

− активне використання засобів масовової інформації як інструмента маніпуляції громадською думкою, коли в основу свого інформаційного

73

Розділ 3

мовлення більшість телеканалів України поклали так звані темники (від слів “тема тижня”), що готувалися та розсилалися близькими до Глави Адміністрації Президента та лідера СДПУ (о) В. Медведчука аналітиками на чолі із російським політтехнологом І. Шуваловим у співпраці з радником В. Медведчука, директором Київського центру політичних досліджень та конфліктології М. Погребинським із рекомендаціями з висвітлення тих чи інших подій, висловлювань політичних діячів тощо (від повного та максимально позитивного подання інформації від провладного табору та його сателітів до цілковитого ігнорування чи спотворення слів лідерів опозиції) (сумну “пальму першості” тут можна віддати програмі “Проте” на телеканалі “Студія 1+1” із ведучими Д. Корчинським та Д. Джангіровим);

−масове використання осіб кримінального походження у виборах для залякування виборців, членів територіальних, дільничних виборчих комісій та спостерігачів (“генеральною репетицією” використання цієї технології стали повторні вибори міського голови м. Мукачеве (Закарпатська область), де під керівництвом голови Закарпатської облдержадміністрації, секретаря обкому СДПУ (о) І. Різака, депутата Мукачівської міської ради, близького родича дружини В. Медведчука І. Чубірка та кримінального авторитета В. Паульо в брутальний спосіб було сфальсифіковано підсумки голосування та відібрано перемогу в підтримуваного Блоком В. Ющенка “Наша Україна” В. Петьовки);

До другої групи варто віднести:

−технології перешкоджання роботі територіальних та дільничних виборчих комісій, серед яких, своєю чергою, можна виділити два напрямки:

1) недопущення початку роботи чи встановлення результатів голосування комісій шляхом або відмови членів комісії від так званих “технічних” кандидатів В. Януковича (за різними оцінками, до цієї категорії належало близько половини із всіх кандидатів на пост Президента України (від крайніх лівих Н. Вітренко та О. Яковенка до “правих” Р. Козака та Б. Бойка) тоді, як В. Ющенко міг однозначно розраховувати хіба що на М. Бродського та Л. Черновецького)) (у цьому відношенні “відзначилась” ТВК в/о № 100 (Кіровоградська область), де тільки за рішенням суду було враховано результати голосування), або виключення, всупереч чинному виборчому законодавству, впродовж останньої доби до початку голосування, членів

74

Політична діяльність і політичні технології

виборчих комісій від опозиційних кандидатів, що перед першим туром голосування 31 жовтня 2004 р. носило масовий характер в південних та східних областях та частково було подолано лише через відповідні судові рішення про поновлення членів комісій);

2) перешкоджання роботі виборчих комісій шляхом повідомлення про замінування, розлиття ртуті, підпалу виборчих скриньок тощо:

−фальсифікація списків виборців шляхом свідомого спотворення паспортних даних, невключення виборців, включення так званих “мертвих душ” тощо (за різними оцінками в першому турі голосування через це не змогло проголосувати 10 % виборців, особливо в західних та центральних областях, де електоральні симпатії були однозначно на боці В. Ющенка);

−використання як інструмента фальсифікації так званих відкріпних посвідчень для голосування за межами постійного місця реєстрації громадян шляхом:

а) голосування одних й тих самих виборців за продубльованими, тобто фактично підробленими, відкріпними посвідченнями інколи до десятки разів, переважно в західних та центральних областях України для штучного підняття відсотка голосів за В. Януковича;

б) примушування співробітників державних та приватних підприємств, установ і організацій отримувати такі посвідчення на себе та членів своїх родини та здавати їх керівництву для наступного “організованого” голосування за провладного кандидата;

в) фальсифікація протоколів про підсумки голосування на різних етапах

передачі відповідних відомостей, де, крім вже звичних для України махінацій з паперовими носіями, було здійснено втручання в інформаційну систему “Вибори Президента України” та додано В. Януковичу понад 1 млн. голосів виборців за підсумками повторного голосування 21 листопада 2004 р. (для ілюстрації масштабів так званого “вкидання” голосів можна навести такі дані: якщо 31 жовтня в Донецькій області прийняло участь в голосуванні 78 % виборців (за В. Януковича – понад 86,7 %, В. Ющенка – 2,9 %), то вже 21 листопада відповідно майже96,5 % (В. Янукович– 96,2 %, В. Ющенко– 2 %)).

Окремо стоять технології, що за своїм спрямуванням та очікуваними наслідками виходять за межі власне виборчих технологій. До них можна

75

Розділ 3

віднести цілий комплекс заходів із арсеналу спецслужб, що супроводжували раптове захворювання В. Ющенка. На думку деяких аналітиків, метою отруєння В. Ющенка в самий розпал передвиборчої агітації, виходячи із специфіки дії речовин, що використовувалися, було не стільки фізичне усунення опозиційного кандидата, що могло викликати непередбачувані масові виступи, як істотне обмеження можливостей його пересування, спотворення обличчя. На підтвердження цієї версії цинічного задуму команди російських політтехнологів на чолі із скандально відомим радником Президента Російської Федерації В. Путіна Г. Павловським можна навести приклад матеріалів, де під спотвореним від хвороби обличчям В. Ющенка вміщено підписи на кшталт “Этот зверь будет править Украиной”.

Напередодні другого туру в низці мас-медіа було опубліковано сценарій подальшої кампанії В. Януковича. Зокрема, навіть в так званому інерційному (а були ще й конфронтаційний та “Янукович – Президент всієї країни”) варіанті проведення кампанії були пункти, що суперечили чинному законодавству, передбачаючи залучення так званого адміністративного ресурсу для “розробки заходів по підвищенню (Південь, Схід) чи зниженню (Захід, Центр) явки виборців”, чи “активізації роботи штабів галузевих міністерств та відомств із відповідними низовими підрозділами”.

В той самий час унікальність президентської кампанії В. Ющенка полягає, напевно, в тому, що переважну більшість часу він провів її в умовах тотальної інформаційної блокади, та при цьому переміг. Фактично вперше в новітній історії України, і не тільки України, була проведена президентська кампанія, в якій майбутній переможець значну частину часу не брав активної участі. Проте навіть в таких умовах В. Ющенко, наприклад, вдало використав передбачені законом теледебати на телеканалі УТ-1 між учасниками другого туру виборів, особливо перед голосуванням 26 грудня. Його основному опоненту не допомогли ні “брудні” виборчі технології, ні те, що, за експертними оцінками, на кампанію В. Януковича було витрачено від 900 млн. до 1,5 млрд. дол. США, тоді як, для порівняння, витрати штабу В. Ющенка оцінюють в 50 млн. дол. Більше того, саме брутальність та цинізм виборчої кампанії В. Януковича призвели до того, що мільйони свідомих громадян України висловили свою громадянську позицію в ході Помаранчевої революції. Остаточну крапку в останніх президентських виборах поставив Верховний Суд України.

76

Політична діяльність і політичні технології

Схема 3.1

Розділ 3

Схема 3.3

Раціональне та ірраціональне в політиці

Політичне відчуження

78

Політична діяльність і політичні технології

Структура політичного рішення

Преамбула

Вступ

Конструктивна частина

аналіз стану справ і їх політична оцінка визначення тенденцій і перспектив розвитку

Резолюційна частина

визначення напрямків дії об’єднання організаційних і соціальних зусиль

визначення заходів політичного впливу і методів їх реалізації

79

Розділ 3

Схема 3.7

Об’єктивність та реалістичність політичного рішення

Умови

забезпечення

80