Політологія Гетьманчук
.pdf
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА” ІНСТИТУТ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ
№28
О.О. Волинець, М.П. Гетьманчук, В.В. Гулай, С.І. Дорошенко, І.Р. Малик, О.Ю. Мороз, Р.Я. Пасічний,
О.В. Піскорський, П.П. Ткачук, В.І. Харченко
ПОЛІТОЛОГІЯ
Рекомендовано Методичною радою Інституту дистанційного навчання Національного університету “Львівська політехніка”
як навчальний посібник для студентів дистанційної форми навчання
Львів Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”
2005
1
ББК Ф01я73
П 503 УДК 32 (075.8)
Рекомендовано Методичною радою Інституту дистанційного навчання Національного університету “Львівська політехніка”
як навчальний посібник для студентів дистанційної форми навчання
(протокол № 1 – 2004/2005 від 1.09.2004 р.)
Рецензенти:
Денисенко В.М., доктор політичних наук, професор Львівського національного університету імені Івана Франка,
Мирський Р.Я., доктор філософських наук, професор Національного університету “Львівська політехніка”
Волинець О.О. та ін.
П 503 Політологія: Навч. посібник / О.О. Волинець, М.П. Гетьманчук, В.В. Гулай, С.І. Дорошенко, І.Р. Малик, О.Ю. Мороз, Р.Я. Пасічний, О.В. Піскорський, П.П. Ткачук, В.І. Харченко. – Серія “Дистанційне навчання”. – № 28. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2005. – 360 с.
ISBN 966-553-441-6
Навчальний посібник побудовано згідно з чинною програмою підготовки екстернів у відповідних інститутах університету та інших вищих навчальних закладах. До кожного розділу підібрані питання до самоперевірки.
Рекомендовано для самостійного опрацювання матеріалу студентами ВНЗ.
ББК Ф01я73
© |
Волинець О.О., Гетьманчук М.П., |
||
|
|
|
Гулай В.В., Дорошенко С.І., |
|
|
|
Малик І.Р., Мороз О.Ю., |
|
|
|
Пасічний Р.Я., Піскорський О.В., |
|
|
|
Ткачук П.П., Харченко В.І., 2005 |
|
|
© Національний університет |
|
ISBN 966-553-441-6 |
“Львівська політехніка”, 2005 |
||
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………………... |
6 |
Розділ 1. Політика як суспільне явище і об’єкт дослідження ………………….. |
7 |
1.1. Предмет, метод, функції політології……………………………….… |
7 |
1.2. Політика як суспільне явище…………………………………………. |
15 |
Словник найбільш уживаних термінів…………………………………………… |
29 |
Запитання для самоконтролю……………………………………………………... |
30 |
Література…………………………………………………………………………... |
31 |
Розділ 2. Політична влада і політична система…………………………………... |
33 |
2.1. Поняття, ознаки та ефективність політичної влади…………………. |
33 |
2.2. Сутність, структура і функції політичної системи…………………... |
39 |
2.3. Особливості політичної системи України……………………………. |
45 |
Словник найбільш уживаних термінів……………………………………………. |
50 |
Запитання для самоконтролю……………………………………………………... |
52 |
Література…………………………………………………………………………… |
52 |
Розділ 3. Політична діяльність і політичні технології…………………………… |
53 |
3.1.Політичний процес…………………………………………………….. 53
3.2.Політична діяльність…………………………………………………... 55
3.3.Ефективність політичного функціонування…………………………. 59
3.4.Політичні технології…………………………………………………... 62
Словник найбільш уживаних термінів……………………………………………. 81
Запитання для самоконтролю……………………………………………………… |
81 |
Література…………………………………………………………………………… |
82 |
Розділ 4. Людина і політика……………………………………………………….. |
83 |
4.1. Політична соціалізація особи…………………………………………. |
83 |
4.2. Політична участь як наслідок політичної соціалізації………………. |
91 |
Словник найбільш уживаних термінів……………………………………………. |
100 |
Запитання для самоконтролю……………………………………………………… |
101 |
Література…………………………………………………………………………… |
102 |
Розділ 5. Політика і групи інтересів………………………………………………. |
103 |
5.1.Суб’єкти політики……………………………………………………… 103
5.2.Соціальна структура суспільства……………………………………... 107
5.3. Групи інтересів………………………………………………………… |
112 |
||
Словник найбільш уживаних термінів……………………………………………. |
123 |
||
Запитання для самоконтролю……………………………………………………… |
124 |
||
Література…………………………………………………………………………… |
124 |
||
|
|
|
|
|
3 |
|
|
Розділ 6. Політичні еліти і політичне лідерство………………………………….. |
125 |
6.1. Еліта як суб’єкт політики……………………………………………… |
125 |
6.2. Політичне лідерство: теорії, концепції, система добору…………….. |
131 |
Словник найбільш уживаних термінів……………………………………………. |
143 |
Запитання для самоконтролю……………………………………………………… |
143 |
Література…………………………………………………………………………… |
144 |
Розділ 7. Держава та громадянське суспільство………………………………….. |
145 |
7.1. Держава як політична організація суспільства: сутність, |
|
походження та функції……………………………………………………... |
145 |
7.2.Форми держави………………………………………………………… 151
7.3.Правова держава і громадянське суспільство……………………….. 159 Словник найбільш уживаних термінів……………………………………………. 171
Запитання для самоконтролю……………………………………………………… |
172 |
Література…………………………………………………………………………… |
173 |
Розділ 8. Форми правління в сучасних демократичних державах……………… |
175 |
8.1. Демократія як ідеал і політична дійсність……………………………. |
176 |
8.2. Основні ознаки демократичного політичного режиму……………… |
179 |
8.3.Типологія демократичних режимів (моделі демократії)……………. 181
8.4.Форми демократичного правління……………………………………. 183
8.5.Сучасні концепції демократії…………………………………………. 194 Словник найбільш уживаних термінів……………………………………………. 199
Запитання для самоконтролю……………………………………………………… |
201 |
Література…………………………………………………………………………… |
201 |
Розділ 9. Недемократичні політичні режими |
|
та особливості їх трансформації в напрямку демократії………………………… |
203 |
9.1. Тоталітаризм і його ознаки та види…………………………………… |
203 |
9.2.Авторитаризм…………………………………………………………... 209
9.3.Трансформація недемократичних режимів…………………………... 212 Словник найбільш уживаних термінів……………………………………………. 226
Запитання для самоконтролю……………………………………………………… |
227 |
Література…………………………………………………………………………… |
227 |
Розділ 10. Становлення державного правління в Україні……………………….. |
229 |
10.1.Конституція України – основний закон держави………………….. 229
10.2.Органи державної влади……………………………………………... 231
10.3.Система стримувань і противаг……………………………………... 237
10.4. Система місцевого самоврядування………………………………… |
240 |
||
Словник найбільш уживаних термінів……………………………………………. |
245 |
||
Запитання для самоконтролю……………………………………………………… |
248 |
||
Література…………………………………………………………………………… |
248 |
||
Розділ 11. Політичні партії і політичні системи………………………………….. |
249 |
||
11.1. Сутність, функції та передумови виникнення політичних партій… |
249 |
||
11.2. Партійні системи……………………………………………………… |
253 |
||
|
4 |
|
|
|
|
||
11.3.Становлення та розвиток багатопартійності в Україні…………….. 256
11.4.Виборчі системи………………………………………………………. 258
Словник найбільш уживаних термінів……………………………………………. 264
Запитання для самоконтролю……………………………………………………… |
267 |
Література…………………………………………………………………………… |
267 |
Розділ 12. Політична свідомість і політична культура…………………………... |
269 |
12.1. Політична свідомість………………………………………………… |
269 |
12.2.Політична культура…………………………………………………... 278
12.3.Особливості політичної культури сучасної України………………. 282 Словник найбільш уживаних термінів……………………………………………. 293
Запитання для самоконтролю……………………………………………………… |
293 |
Література…………………………………………………………………………… |
294 |
Розділ 13. Зовнішня політика та міжнародні відносини…………………………. |
295 |
13.1.Зовнішня політика держави та її типи………………………………. 295
13.2.Принципи та суб’єкти міжнародних відносин……………………... 297
13.3.Міжнародні конфлікти: поняття причини,
засоби та методи врегулювання…………………………………………… |
306 |
Словник найбільш уживаних термінів……………………………………………. |
314 |
Запитання для самоконтролю……………………………………………………… |
317 |
Література…………………………………………………………………………… |
318 |
Розділ 14. Україна в системі міжнародних відносин…………………………….. |
319 |
14.1. Визначення України як суб’єкта міжнародних відносин…………. |
319 |
14.2. Основні засади зовнішньої політики України……………………… |
326 |
Словник найбільш уживаних термінів……………………………………………. |
336 |
Запитання для самоконтролю……………………………………………………… |
338 |
Література…………………………………………………………………………… |
339 |
Розділ 15. Ідея державності в політичній думці України………………………... |
341 |
15.1. Державницькі і демократично-правові тенденції |
|
політичної думки України Х–ХVІ ст……………………………………… |
341 |
15.2. Ідеї національної державності у політичній і правовій думці |
|
періоду козацько-гетьманської держави ХVІІ–ХVІІІ ст…………………. |
344 |
15.3. Проблеми держави та політичних відносин у суспільній думці |
|
України періоду національного відродження ХІХ – початку ХХ ст……. |
347 |
15.4. Концепції державності і національного відродження |
|
у політичній думці України ХХ ст………………………………………… |
352 |
Словник найбільш уживаних термінів……………………………………………. |
357 |
Запитання для самоконтролю……………………………………………………… |
358 |
Література…………………………………………………………………………… |
359 |
5
ВСТУП
Ми прямуємо до суспільства, в якому громадянин є не лише об’єктом, а й повноцінним суб’єктом політики. З цією роллю не справитись без відповідних базових знань щодо суті політики, закономірності та специфіки функціонування політичних суб’єктів, динаміки процесів і тенденцій в сучасному світі. Це важливо для суспільства, яке прощається з монополією однієї надідеології, громадяни якого звикають до того, що публічна боротьба за владу розмаїтих політичних сил, – природне явище.
Політологія дає можливість, опанувавши основні принципи політичної етики, історичного досвіду людської цивілізації, тенденцій сучасної політичної практики, уникнути багатьох недемократичних прийомів владним структурам, у повному обсязі використати свої можливості як суб’єктів політики – громадянам.
Орієнтуючись на кращі наукові та навчально-методичні видання, автори цього посібника прагнули не лише втілити власний досвід, а й врахувати теоретичні здобутки сучасної політичної науки задля формування у студентів систематизованих наукових уявлень про політику та гуманістичні засади. Основну увагу зосереджено на таких головних проблемах: визначення місця та ролі політології в системі знань про суспільство та розкриття особливостей її утвердження як науки, засвоєння головних категорій політичної науки, як-от: політичне життя, політична еліта, політичне лідерство, держава, політична система тощо, становлення партій та партійних систем, місце і роль України в системі міжнародних відносин.
При визначенні структури посібника за основу взято рекомендації щодо проекту типової програми з політології, підготовленої робочою групою Міністерства освіти України. Матеріал викладено на основі комплексного міждисциплінарного підходу до аналізу політичного життя з урахуванням надбань світової та вітчизняної політичної науки. Дистанціювання від оцінних щодо тих чи інших реалій, процесів, уникнення романтизації української політичної дійсності, об’єктивне ставлення до зарубіжного досвіду і набутків національної пам’яті − одна з істотних ознак змісту посібника, який буде корисним не лише студентам, викладачам, а й кожному громадянинові, не байдужому до подій у світі, своїй державі та до себе як суб’єкта політичної практики.
6
Розділ 1.
ПОЛІТИКА ЯК СУСПІЛЬНЕ ЯВИЩЕ
ІОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1.Предмет, метод, функції політології
Політика перебуває в центрі уваги багатьох дисциплін суспільногуманітарного циклу знань – філософії, історії, правознавства, соціології, політичної економії, психології, етнографії, культурології, які так чи інакше вивчають феномен політичного (див: Схема 1.4). Ще в часи Конфуція, Платона, Арістотеля, Ціцерона політичні проблеми спліталися з реаліями суспільного життя, які сьогодні традиційно відносять до предметів етики, філософії, правознавства, а також до області релігії, міфології (сім’я, держава, політикоекономічні відносини). В середні віки структуру феодальної державності, ієрархію відносин між васалами і сюзеренами виправдовували системою теології і правознавства (Августин, Аквінат). У епоху Відродження в галузь знань про політику залучається історія і політична економія (Макіавеллі). В XIX ст. групу дисциплін, які вивчають політичні явища і процеси, поступово доповнюють соціологія, географія, етнографія, психологія, а в ХХ ст. − усі інші сучасні науки, які мають відношення до політичного знання, − від математики, статистики і кібернетики до демографії, біології і екології (див.: Схема 1.1).
Як окрема наука політологія виникає у 1948 році. Перший досвід самостійного існування підвела Міжнародна Асоціація Політичної Науки, коли у 1955 році фахівці з США, Великобританії, Франції, Швеції, Індії, Мексики, Польщі, Єгипту, Канади, Німеччини, Греції і Югославії підготували і випустили дослідження “Суспільні науки у вищій школі. Політична наука”. Спільною працею учених у рамках проекту ЮНЕСКО обґрунтовано деякі висновки принципового значення:
А. До середини 50-х рр. ХХ ст. наука про політику ще не вийшла з “ембріонального” стану, якому притаманні невизначеність, сумнівність і контроверсійність оцінок молодої науки іншими дисциплінами суспільно-гуманітарного циклу знань. Історикам вона здавалася надто складною і фрагментарною, правникам і економістам впадала у вічі невідпрацьованість методології і категорійного апарата; представникам природничих наук взагалі залишався туманним об’єкт нової науки; лише соціологам усе було просто й зрозуміло.
7
Розділ 1
Б. Майбутнє нової дисципліни змусило учених зробити вибір стратегічних пріоритетів, обґрунтованих провідними – англо-американською та французькою − школами. Перша стояла на тому, що знання політики необхідні тільки майбутнім держслужбовцям. Позиція другої – більш поміркована: знання політики необхідні усім випускникам вищої школи. Зрештою, закріплено такі основні напрямки дослідження і викладання нової дисципліни: а) політична теорія (теорія, історія політичних ідей); б) діяльність державнополітичних інститутів (центральний, регіональний та місцевий рівні); в) функціонування політичних партій і груп, громадська думка; г) міжнародні відносини.
Зплином часу вимоги до молодої науки зростають, професійні інтереси науковців, втілювані національними школами, урізноманітнюються. Кількість напрямків дослідження в контексті політології збільшується, досягаючи, зокрема, у Франції десяти, в Україні їх – п’ять (див.: Схема 1.6).
Поняття “політологія” походить від грецьких слів: “політика” – державна, суспільна діяльність і – “логос” – слово, що уможливлює досить широко тлумачити об’єкт науки. Це політика, політичне суспільство, політична сфера суспільного життя. Політологія – це наука, яка вивчає політику, закономірності функціонування і розвитку політичної сфери суспільного життя
вконтексті досягнення і здійснення суб’єктом політичної влади.
Зметою уточнення об’єкта політичної науки, починаючи з 1960-х років минулого століття, визначено такі магістральні напрямки вивчення політики: нормативний і аналітичний. Нормативного дотримуються організаторипрактики, фахівці-теоретики, а також економісти, правники, державні керівники, котрі прагнуть критично осмислити шлях здійснення влади, уточнити й активізувати реальний політичний процес. Ясна річ, що нормативний напрямок фінансується краще. І цим переймається держава. Аналітичне дослідження політики насамперед полягає у вивченні політичних явищ і процесів як таких. Дослідники передусім прагнуть створити теоретичні моделі і за їх допомогою пояснити етапи й складові політичної дійсності. При цьому вони використовують якнайширше коло методів і методик вивчення
абстрактно-теоретичних систем суспільного життя. В українській науці − це практична й теоретична політологія. Остання робить лише перші кроки.
8
Політика як суспільне явище і об’єкт дослідження
Уточнення об’єкта політології, поділ її на практичну й теоретичну не дають можливості остаточно розкрити усі аспекти проблеми. Подальший крок – визначення предмета наукового дослідження. Так, для історика політичної думки предметом будуть ідеї, теорії, погляди визначеного політичного мислителя, більшої або меншої групи людей (представники якогось напрямку політичного мислення, національна діаспора); для фахівця з політичного процесу − функціонування визначеної політичної системи, її окремих складових – держави, політичної партії, громадської організації тощо. Отже, об’єкт дослідження – це відносини, процес чи явище, що породжують проблему, проблемну ситуацію і обираються науковцем для дослідження; натомість предмет – певний аспект дослідження відносин, процесу чи явища в межах обраного об’єкта (див: Схема 1.2).
У процесі наукового дослідження важливо враховувати усе. Та зовсім недостатньо встановити новий факт чи групу фактів. Необхідно дати цьому пояснення з позицій сучасної науки, розкрити теоретичне або практичне значення предмета дослідження. Тому накопичення і виклад фактологічного матеріалу здійснюється в контексті загального історичного процесу, поступального розвитку політичної галузі, що уможливлює різнобічно й зважено розкрити загальні та специфічні особливості об’єкта і предмета політології.
Складність, багатогранність і міждисциплінарний статус політологічної проблематики приводять до необхідності її вивчення у системі координат, що задається різними рівнями методології науки. Методологія (від грец. methodos − спосіб, метод і logos − наука, знання) − це вчення про правила мислення при створенні теорії науки. Вона відповідає на запитання: як пізнавати ?
В сучасних умовах дослідник має можливість обирати будь-який метод чи будь-яку комбінацію методів для дослідження політичної дійсності. Коротко розглянемо окремі (загальнонаукові) методи: історичний, термінологічний, структурно-функціональний, системний, моделювання, пам’ятаючи, що в Україні проблема класифікації методів залишається дискусійною.
Історичний метод дає змогу дослідити виникнення, формування і розвиток процесів і явищ у хронологічній послідовності з метою виявлення
9
Розділ 1
внутрішніх та зовнішніх зв’язків, закономірностей та суперечностей, притаманних об’єктові дослідження.
Будь-яке теоретичне дослідження з політології потребує описування, аналізу та уточнення понятійного апарата, тобто термінів і понять, що їх використовують фахівці в процесі роботи. Термінологічний принцип (метод термінологічного аналізу) передбачає вивчення історії термінів і позначуваних ними понять, опрацювання змісту та обсягу, взаємозв’язку і субординації понять, обґрунтування їх місця в апараті теорії, на базі якої ґрунтується дослідження. Є певні правила визначення апарата категорій. Необхідно посилатись на тлумачні та професійні словники. Наукове визначення складних явищ і фактів, які аналізують, не обмежується формально-логічними вимогами. Нове поняття має бути чітким і однозначним. Якщо важко обґрунтувати одну ознаку, називають кілька ознак, достатніх для розкриття специфіки його обсягу і змісту. Визначення нових явищ і фактів має органічно увійти в чинну терміносистему науки (див.: Схема 1.3).
Структурно-функціональний метод – це спосіб дослідження, який ставить за мету розділити складний об’єкт на складові частини, вивчити зв’язки між ними і визначити місце і роль усіх складових частин у функціонуванні об’єкта як цілого. Основні кроки дослідника, який користується цим методом: по-перше, детально описати явище за допомогою структурних понять: коло дійових осіб і інститутів, їх роль і статус (місце і становище в суспільній структурі), характер взаємовідносин між ними; подруге, визначити не лише зразки поведінки, які є типовими для учасників досліджуваного явища, але й інші, передусім альтернативні зразки поведінки (пошук альтернативи сприяє визначенню діапазону мінливості явища); потретє, встановити традиційне місце діяльності суб’єкта в даному оточенні; почетверте, назвати мотив діяльності суб’єкта – учасника подій, які досліджують. П’ята вимога структурно-функціонального аналізу зобов’язує дослідника враховувати виявлені закономірності функціонування складових частин цілого.
Системний метод у політиці вперше був детально опрацьований американськими науковцями у 50–60-х роках ХХ ст. – після того, як його в цілому обґрунтували французький учений Леві-Стросс та італійський учений Вільфредо Парето. Теорія системного аналізу є надзвичайно абстрактною.
10