Рівнинний тип рельєфу

Рівнини класифікують:

1. За розміщенням стосовно рівня океану :

а) низовини;

б) плоскі височини;

в) плато.

2. за походженням :

а) первинні, тобто рівнини морської акумуляції, що являють собою оголене в результаті тектонічних рухів земної кори морське дно, звичайно перекрите плащем континентальних відкладів (Причорноморська, Прикаспійська низовини);

б) алювіальні – рівнини річкового походження (Придніпровська низовина, дельта Волги); розрізняють заплавні й дельтові рівнини, до алювіальних належать також поверхні річкових терас, що досягають інколи ширини до десятка й більше кілометрів;

в) флювіогляціальні – рівнини воднольодовикового походження, різновидом яких є зандрові рівнини (Поліська низовина), утворені внаслідок акумуляції переважно піщаного матеріалу в великих депресіях за краєм льодовика;

г) денудаційні рівнини – утворені за рахунок розмивання гірських чи горбисто-хвилястих територій.

Хвилясто-горбистий тип рельєфу

Рівнинні території на земній кулі мають обмежене розповсюдження. Під впливом екзогенних процесів поверхня землі постійно змінюється, відбувається значне розчленування первинної рівнини, виникає хвилясто-горбистий тип макрорельєфу, який і переважає в даний час. При розчленуванні рівнини виникають нові, більш дрібні форми рельєфу: вододіли, схили, долини, балки, заплави тощо. На відміну від рівнинних територій, усередині невеликих ділянок земної поверхні виникає різниця не тільки абсолютних, але й відносних висот. Процес перетворення рівнинного рельєфу під впливом екзогенних сил дуже тривалий (десятки, сотні, тисячі й сотні тисяч років). У результаті мезорельєф стає головним типом рельєфу.

Розрізняють такі підтипи хвилясто-горбистого типу рельєфу:

Підтипи горбисто-хвилястого рельєфу: а) плоско-рівнинний; б) широко-хвилястий в) вузько-хвилястий; г) гребенеподібний

а) плоско-рівнинний – надзвичайно зріджена балочна мережа, балки неглибокі, широкі, схили пологі, короткі, вододіли дуже широкі, рівні, переважають плато, багато замкнутих депресій (западин, подів), ерозія не проявляється;

б) широко-хвилястий – балки глибокі, широкі, мало розгалужені, вододіли широкі, плато добре виражені, їх площа приблизно дорівнює площі схилів, схили рівні, переважно пологі, ерозія порівняно невелика;

в) вузько-хвилястий : глибокі, дуже розгалужені балки, вузькі вододіли, схили переважають над плато, сильно розвинена водна ерозія;

г) гребенеподібний : близький за характеристиками до попереднього, але балочна система ще сильніше розгалужена, вододіли вузькі й еродовані, плато по суті відсутні, ерозія дуже значна. [16]

Гірський тип рельєфу

Для нього характерні великі перепади висот, глибока розчленованість території, переважання схилів, часта зміна материнських порід, зсуви тощо. Головна роль гірського рельєфу проявляється у формуванні кліматичних і грунтово-рослинних вертикальних зон.

З агальний вигляд гірського рельєфу та морфологічні елементи гори:

1 – вершина;

2 – схил;

3 – підошва;

4 – межигір'я;

5 – передгір'я;

6 – гребінь

Т ипи гребенів гір (І):

1 – гострий,

2 – округлий,

3 – платоподібний;

Типи гірських вершин (ІІ):

1 – загострена,

2 – куполоподібна

За абсолютною висотою і ступенем розчленованості гори поділяються на:

• високі (альпійські) – вище снігової лінії, більше 2 тис. м абсолютної висоти, гостро-вершинні, круті схили: Головний Кавказький хребет, Тянь-Шань, Памір, Алтай;

• середньовисокі – 1–2 тис. м а. в., різні за формою: Урал, Кавказ, Карпати, Крим;

• низькі – а. в. менше 1 тис. м, різноманітний характер: Кременецькі гори.

Основні морфологічні елементи гір (форми гірського рельєфу) такі:

- гора – ізольована височина з відносною висотою більше 200 м; крутими схилами, різко виявленою підошвою;

- підошва – лінія, яка відокремлює гору від рівнини, увігнутий перегин поверхні;

- передгір'я – слабо-похилена рівнина, з різноманітним рельєфом;

- схил – крутизна їх у горах переважно від 10 до 90°;

- вершини – найбільш висока точка на горі. Форма їх буває загострена та куполоподібна;

- плоскогір'я – нагірна рівнина великої площі, обмежена добре вираженими схилами, поверхня якої має значні перепади висот;

- гірський хребет – витягнута довга височина з відносною висотою більше 200 м, зі стрімкими схилами;

- гребінь – вершинна лінія хребта (за формою бувають гострі, округлі, платоподібні;

- гірське пасмо – система витягнутих в одному напрямку гірських хребтів;

- межигір'я – вузька й глибока долина з крутими схилами, яка виникає внаслідок глибинної ерозії;

- межигірська низовина – зниження між гірськими хребтами тектонічного походження.

Гірський хребет

Межигірська низовина

Плоскогір’я