Залежно від мети картографування одержані шари векторних об’єктів можуть бути подані у вигляді окремих тематичних карт – рослинності, ґрунтів, ландшафтів, порушення території, прояву екзогенних процесів
тощо. Тематична карта реалізує поставлену мету у вигляді певної моделі, створеної на основі аналізу ознак реальних об’єктів (дешифрування космічних знімків). Як приклад, подано тематичні карти, створені шляхом інтеграції технологій ДЗЗ і ГІС.
Вихідний космічний знімок і тематична карта ерозійних процесів, що отримана на його основі.
Критерії точності ГІМ
Одним із критеріїв застосування просторово-часових даних у ГІС є
точність – близькість результатів, розрахунків або оцінок до істинних значень (або значень, прийнятих за істинні).
Наприклад, точність горизонталі в цифровій моделі, отриманої на основі дигіталізації по карті, можна оцінити її порівнянням з горизонталлю на вихідній карті.
Розглянемо декілька показників точності в ГІС, а саме:
-точність обчислення,
-точність виміру,
-точність подання.
Точність обчислення визначається кількістю значущих цифр після коми, точність виміру – кількістю значущих цифр при вимірах, точність подання – кількістю розрядів, що описують координатні дані.
Точність входить до комплексу даних, який визначає дуже важливий показник – якість даних.
У багатьох країнах розроблено національні стандарти для цифрових картографічних даних, що застосовуються при оцінці точності цифрових даних.
Стандарт виділяє декілька компонентів якості даних:
–позиційну точність;
–точність атрибутів;
–логічну несуперечливість;
–повноту;
–походження.
Позиційна точність виражається ступенем відхилення даних ГІС про місце розташування від істинного положення об’єкта на місцевості.
Зазвичай точність карт приблизно визначається товщиною лінії, або 0,4 мм, це відповідає 10 м у масштабі 1:25 000.
Для перевірки позиційної точності використовують незалежні більш точні джерела, наприклад, карту більш крупного масштабу, систему глобального позиціонування (GPS) тощо.
На підставі відомого в статистиці правила "перенесення помилок" можна оцінити точність, знаючи помилки, що вносяться різними джерелами. Наприклад, при створенні цифрової моделі мали місце такі помилки – 1 мм у вихідному матеріалі, 0,4 мм – на карті, призначеній для цифрування, 0,1 мм – при цифруванні.
Тоді загальна похибка буде дорівнювати:
12 0.42 0,12 1.08мм
Точність атрибутів визначається близькістю значень атрибута до його істинного значення. Атрибути можуть з часом змінюватись набагато частіше порівняно з позиційними даними.
Залежно від типів даних точність атрибутів може бути виміряна різними способами. Для безперервних атрибутів (поверхонь), наприклад, у полігонах Тиссена, точність виражається як помилка вимірів. Для атрибутів категорій об’єктів, наприклад, класифікованих полігонів, точність залежить від того, чи є категорії прийнятними, достатньо докладними і визначеними, і від того, яка імовірність наявності в даних грубих помилок.
Точність атрибута може бути різною в різних частинах карти, тому набагато корисніше розраховувати просторову варіацію імовірності помилки в класифікації, ніж користуватися узагальненими статистичними показниками.
Поняття логічної несуперечливості пов’язане з несуперечливістю даних у базах даних. В середовищі ГІС це поняття поширюється на внутрішню несуперечливість структур даних і внутрішню топологічну несуперечливість векторних даних. Зокрема, це визначає такі вимоги, як замкненість полігонів, унікальність ідентифікатора полігона, наявність або відсутність вузлів на перетинаннях дуг.
Поняття повноти (достатності) даних пов’язане зі ступенем охоплення даними множини відповідних об’єктів. Залежно від правил відбору, генералізації і масштабу визначають кількість відповідних об’єктів для повного опису ситуації, картографічної композиції, явища тощо.
Поняття походження включає відомості про джерела даних і операції зі створення бази даних, про методи кодування, час одержання, методи обробки даних, точності результатів обчислень тощо.