- •3. Лексичні, морфологічні, синтаксичні риси наукового стилю. Використання термінології, вживання абстрактних і запозичених слів. Функціональні підстилі наукового стилю. Сфера використання.
- •4. Поняття про документ, його визначення, правове й господарське значення. Вимоги та правила укладання документів.
- •11) Терміни та їх місце у професійному мовленні. Визначення терміна. Стан
- •12) Професійна лексика та професіоналізми у документах. Способи творення
- •13) Застарілі слова в документах. Архаїзми та історизми. Неологізми-терміни, неологізми-професіоналізми, індивідуальні неологізми. Неологізми-абревіатури.
- •14) Синоніми у професійному мовленні: семантичні (ідеографічні), стилістичні, абсолютні, морфологічні, синтаксичні, фразеологічні, фонетичні синоніми. Правила функціонування синонімів-термінів.
- •15) Класифікація паронімів (синонімічні, антонімічні, що мають семантичну
- •2. Антонімічні (прогрес – регрес, адресат – адресант).
- •3. Що мають семантичну близькість (витратити – затратити, вирізнятися – відрізнятися).
- •4. Тематичні пароніми (абонент – абонемент, пам’ятка – пам’ятник).
- •16. Використання канцеляризмів у професійному мовленні. Штампи у слововживанні. Мовні кліше. Тавтологія. Плеоназм. Зайві слова у документах
- •17. Правопис прізвищ. Фонетичні правила передачі іншомовних прізвищ українською мовою. Відмінювання прізвищ. Творення та правопис імен по батькові.
- •1.(Старий правопис)
- •2. Літеру і слід писати:
- •4. Апостроф та м’який знак у прізвищах пишеться за загальними правилами.
- •5. М’який знак пишеться:
- •6. Складні (складені) прізвища пишуться разом і через дефіс:
- •3. Відмінювання прізвищ
- •4.Творення та правопис імен по батькові.
- •18. Складні випадки використання великої літери в документах
- •2.Категорія роду іменників у ділових паперах.
- •3.Рід невідмінюваних іменників
- •20. Закінчення –а (-я), -у (-ю) іменників чоловічого роду другої відміни в родовому відмінку однини.
- •21. Правопис закінчень власних і загальних назв у кличному відмінку при звертанні.
- •22. Абревіатури та графічні скорочення у документах. Вимоги до вживання абревіатур та графічних скорочень.
- •23. Особливості використання прикметників у професійному мовленні. Ступені порівняння прикметників.
- •24. Використання займенників у професійному мовленні. Відмінювання займенників.
- •1. Відмінювання особових займенників.
- •2. Відмінювання особово-вказівних займенників.
- •4. Відмінювання присвійних займенників.
- •5. Відмінювання вказівних займенників.
- •7. Відмінювання питально-відносних займенників.
- •8. Відмінювання заперечних і неозначених займенників.
- •25. Особливості використання числівників у професійному мовленні. Правила запису цифрової інформації в документах.
- •26. . Зв'язок числівників з іменниками у професійному мовленні.
- •27. Особливості використання форм дієслова у професійному мовленні.Творення і вживання дієприкметників. Творення і вживання дієприслівників. Особливості перекладу з російської на українську мову.
- •29. Синтаксичні особливості професійного мовлення. Узгодження підмета з присудком у документах
- •30. Складні випадки керування у професійному мовленні.
29. Синтаксичні особливості професійного мовлення. Узгодження підмета з присудком у документах
Узгодження– вид підрядного зв’язку, при якому залежне слово має однакові із головним словом граматичні ознаки. Наприклад: суворих заходів – іменник і прикметник мають однакову форму, а саме родовий відмінок множини. Форма залежного слова узгоджується з головним словом: новий район, матеріальна відповідальність, офіційний документ. Головним компонентом у такому зв’язку є іменник або інша субстантивована частина мови, а залежним – прикметник (тривала розмова), займенник (усі небезпеки), порядковий і кількісний числівники у непрямому відмінку (чотирма документами), дієприкметник (потерпілі сусіди), іменник – прикладка (річка Рось).
Залежне означуване слово, як правило, стоїть у препозиції до основного слова і виявляє повне узгодження в можливих спільних формах, якими є форми роду, числа, відмінка: досвідчений прокурор, досвідченого прокурора, досвідченому прокуророві та ін. Крім повного, узгодження може мати форми й неповного узгодження. Наприклад: У паспортах були ті самі прізвища, якими підозрювані себе називали.
При складанні документів слід звернути увагу на правила узгодження підмета з присудком у ділових паперах:
1. Якщо підмет має у своєму складі числівник, який закінчується на одиницю (21, 781, 231), то присудок ставиться в однині: Прибуток становить 21 відсоток. Двадцять один студент склав сесію на відмінно.
2. Якщо числівник у підметі закінчується на два, три, чотири та числівник обидва присудок ставиться у множині, наприклад: Обидва пристрої вийшли з ладу. Однина тут можлива тільки тоді, коли повідомлення фіксує той чи інший факт як підсумок, або коли повідомлення має безособовий характер. Наприклад: Було звільнено три працівники.
3. Якщо у складі підмета є числівник п’ять, шість, сім, вісім, дев’ять (п’ять студентів, сто п’ятнадцять тонн), то присудок може стояти як в однині, так і у множині, залежно від контекстового значення підмета. При позначенні великої кількості предметів обирається форма однини. Присудок вживається в однині, якщо він стоїть у препозиції, множині – постпозиції. Коли підмет називає пасивні особи, предмети, що подаються у вигляді цілісної, нерозчленованої групи, тобто, акцент робиться на кількості виконавців дії, присудок, як правило, ставиться в однині, наприклад: Шість суттєвих доповнень увійшло до резолюції зборів. Але якщо підмет називає групи осіб, предметів, кожний із яких діє активно й самостійно, присудок переважно ставиться у формі множини: Шість студентів склали іспит достроково.
4. Підмет зі словами більшість, решта, меншість, ряд, частина, багато, мало, чимало, трохи, кілька в діловому стилі вимагають від присудка форми однини: Більшість пропозицій буде враховано. Якщо керований іменник позначає істоти, то присудок може стояти як в однині, так і у множині: Більшість абітурієнтів будуть зараховані на стипендію.
5. При підметі, вираженому займенником хто, дехто, дещо, ніхто, ніщо та ін., присудок ставиться у формі однини: Усі, хто пройшов реєстрацію, повинні з’явитися…; ніхто не заперечував. Якщо у реченні присудок виражений дієсловом, а підмет займенником, то вони обов’язково узгоджуються: Ви підписали. Не узгоджуються в числі підмет і присудок тоді, коли присудок виражений прикметником: Ви правий, Ви молодий.
6. Якщо до складу підмета входить прикладка, то присудок узгоджується з підметом, а не з прикладкою: Журнал-реклама відкрив новий етап у розвитку рекламної продукції. Виставка-продаж відбулася…
7. Якщо до складу підмета входить прикладка – власна назва (фірма «Світоч»), – то присудок узгоджується із загальною, родовою назвою: Об’єднання «Світанок» уклало угоду…; Фірма «Партнер» заборгувала…
8. Присудок ставиться в однині ще у таких випадках: а) коли однорідні підмети тематично близькі; б) коли у складі однорідних підметів є означення; в) коли перед однорідними підметами повторюються слова весь, кожний, ніякий; г) при наявності протиставних сполучників між однорідними підметами (не – а, не лише – а й): Не тільки економічний, а й юридичний бік справи цікавив промисловців.
9. Якщо підмет виражений абревіатурою, присудок узгоджується з головним словом у словосполученні, від якого утворено абревіатуру: Запорізька АЕС розпочала роботу у визначений графіком час.
10. Якщо присудок виражений дієсловом минулого часу, а іменник, що означає професію, характерну для обох статей, виступає з власним ім’ям, то присудок слід узгоджувати з власним ім’ям, тобто ставити його в жіночому або чоловічому роді. Наприклад: Головний бухгалтер Іванов П.І. запропонував скласти новий трудовий договір.