- •1 Джерела вивчення народної латини. Надписи
- •2. Шляхи заміни найменувань.
- •3. Джерела вивчення нл. Художня література
- •5. Етапи розвитку латинської мови.
- •6.Запозичення як джерело змін фонетичної системи мови.
- •9. Латинська мова – основа романських мов. Етапи історії латинської мови. Латинська мова в епоху середньовіччя та новий час.
- •11. Письмова фіксація романських мов. Фактори диференціаціації народної латині і утв. Романських мов. Теорія стратів.
- •10. Роль соціальних факторів в поширенні фонетичних змін
- •17.Романські мови. Загальна характеристика.
- •18.Писемна фіксація романських мов. Фактори диференціації народної латини та утворення романських мов. Германський суперстрат.
- •19.Латинська мова – основа романських мов. Етапи розвитку латинської мови. Архаїчний період.
- •20. Системність фонетичних змін. Фонетичні заміни.
- •21. Особливості народної латини.
- •22. Народно – латинський лексичний спадок.
- •23. Джерела вивчення народної латини. Література релігійного змісту.
- •25. Граматика періоду пізньої Імперії та раннього середньовіччя.
- •26. Зміни у граматичному оформленні іменника.
- •27. Писемна фіксація ром. Мов. Фактори диференціації народної латини та утв. Ром. Мов. Етнічні фактори: субстрат, суперстрат, адстрат.
- •28.Граматичні категорії імені: рід і число.
- •29. Джерела вивчення народної латини. Юридичні документи.
- •30. Граматичні романізми та їх походження.
- •31. Джерела вивчення народної латини. Історичні твори раннього середньовіччя.
- •32. Порівняльно-історичне вивчення мов.
- •33. Нл. Проблема хронології нл.
- •34. Етимологічні словники.
- •35. Нл. Проблема єдності нл.
- •36. Латинські і романські звуки. Їх графічна передача.
- •37. Народна латина. Поняття народної латини.
- •38. Просодична структура слова. Наголос. Його характер в лат. І ром. Мовах.
- •39. Витоки ром.Мов. Загальна характеристика.
- •40. Зміни в грам.Оформленні прикметника.
- •45.Формування держав на романізованих територіях.Франція і Бельгія.
- •47. Формування держав на романізованих територіях.Португалія
- •48.Взаємовплив романських мов.
- •50.Писемна фіксація романських мов. Фактори диференціації народної латини та утворення романських мов. Субстрат Іберійського періоду.
- •53. Джерела вивчення народної латини. Глоси, схолії.
- •54. Поява означеного артикля.
- •55. Причини лексичних змін.
- •56. Характерні особливості числівників.
17.Романські мови. Загальна характеристика.
Романські мови(РМ) – група мов, об’єднаних спільністю походження: всі вони базувалися на розмовній формі латинської мови – народної латини. РМ говорить населення таких країн, як Франція, Іспанія, Португалія, Італія, Румунія, Молдова, а також в країнах Латинської Америки (Чилі, Куба, Південь США, Мексика…).
Спільність походження РМ проявляється в наявності в них спільних елементів, які етимологічно приходять від латинських відповідників. Також спільність походження РМ підтверджується тим, що вони відобразили в своїй структурі зміни, які відбувалися в розмовній латині протягом довгого періоду часу.
На сучасному етапі романська група мов входить до індоєвропейської мовної сім’ї.
Романізація – процес розповсюдження на захопленій Римом території латинської мови та римської культури, який починається з моменту захоплення перших територій. Романія – ареал розповсюдження латинської мови. Ті європейські країни, в яких безперервний розвиток призвів до перетворення латини в романські мови, об’єднані назвою «Стародавня Романія». З утворенням латиноамериканських та африканських держав був утворений новий термін «Нова Романія». В наш час в науковій літературі під терміном «романія» мають на увазі країни романського мовлення в їх сукупності.
РМ у кількісному відношенні. На сучасному етапі найбільшого визнання отримали критерії соціолінгвістичного статусу мовної одиниці та своєрідність її історичного розвитку.
Мови, які мають статус офіційних або державних на рівні окремої адміністративної одиниці – держави: іспанська, французька, португальська, італійська, румунська, молдавська, ретороманська.
Мови, які мають статус офіційних в межах автономного товариства, яке входить в склад держави з іншою офіційною мовою: каталанська, галісійська.
Мова, яка не має соціолінгвістичного статусу, але має історичну традицію – провансальська.
Мова історико-етнічної групи людей – сардинська (сардська).
Мови, наріччя з проблемними соціолінгвістичними статусами: гасконська, франко провансальська, арумунська, мегленітська, істрорумунська, сефардська.
Мертва мова – далматинська.
Креольські мови, утворені на основі іспанської, португальської та французької мов.
Португальська мова. – Португалія, Бразилія, Ангола, Мозамбік, Гвінея-Бісау, Кабо-Верде, Сан-Томе, Прінсіпі/ =200 млн. осіб
Іспанська мова. – Іспанія, Андорра, Аргентина, Болівія, Венесуела, Гватемала, Гондурас, Домініканська Республіка, Колумбія, Куба, Коста-Ріка, Мексика, Нікарагуа, Парагвай, Перу, Пуерто-Ріко, Сальвадор, Уругвай, Чилі, Парагвай, Екваторіальна Гвінея/ = 400 млн. осіб
Каталанська мова. – Каталонія, Валенсія, Арагон, Балеарські острови, Андорра, Східні Піренеї, м. Альгеро (Італія)/ =6-10 млн. осіб
Галісійська мова. – Галісія, Аустрія, Кантабрія, Країна Басків
Французька мова. – Франція, Бельгія, Люксембург, Швейцарія, Монако, Андорра, Канада, Бенін, Буркіна-Фасо, Габон, Гвінея, Демократична Республіка Конго, Конго, Кот-д’Івуар, Малі, Нігер, Сенегал, Того, Центральноафриканська Республіка, Камерун, Сейшели, Бурунді, Джибуті, Коморські острови, Мадагаскар, Чад, Руанда, Гаїті, Вануату/ =150 млн. осіб
Провансальська мова. – Південна Франція/ = 8 млн. осіб
Італійська мова. – Італія, Швейцарія, Монако, Сан-Марино, о.Корсіка (Франція)/ = 70 млн. осіб
Сардинська мова. – о. Сардинія/ = 1,5 млн. осіб
Ретороманська мова – Швейцарія, міста гір Альпи / = 500-700 тис. осіб
Румунська мова – Румунія, Молдова/ = 22 млн. осіб
Молдавська мова – Молдова/ 4 млн. осіб
Креольські мови почали утворюватися на теренах Америки та Африки, коли негри-раби почали вивчати західноєвропейські мови для розуміння. Вивчаючи французьку, іспанську та португальську, вони утворили мови-піджини.
Португалокреолські мови: Гвінея-Бісау, Кабо-Верде, Прінсіпі, Сан-Томе
Іспанокреольскі мови: Колумбія, Аруба, Банайре, Пуерто-Ріко, Тринідад, Філіпіни
Франкокреольські мови: Гаїті, Гвіана, Гваделупа, Мартініка, о.Сант-Люсія, Маврикій, Реюньйон, Сейшели