Проблеми взаємин
Основна проблема у відносинах – територіальна. Вона є комплексною, тому її можна поділити на декілька аспектів.
Націоналістичні настрої румунів. Вони після 1991 року систематично висували територіальні претензії до України, а саме національно-територіальної належності північної частини Буковини, Герцаївського краю, колишніх Хотинського, Акерманського, Ізмаїльського повітів Бессарабії. Правлячі кола Румунії намагаються інтегрувати ці території спочатку в економічному і культурному планах. Часто в румунських ЗМІ присутній наратив, що українсько-румунські кордони не гарантовані міжнародними договорами і тому можуть бути переглянуті.
Проблемною є концепція об’єднання всіх румунських історичних провінцій в єдину національну румунську державу, причому землі північної частини Буковини і півдня Бессарабії, які сьогодні входять до складу нашої держави, розглядались як частина «Великої Румунії». Особливо гостро в цьому контексті постає саме питання Буковини та розподілу її за етнічним принципом. Так, внаслідок подій Першої світової війни фактично вся територія краю була закріплена за Румунією. Не дивлячись на посилення боротьби українців Буковини за збереження своєї культури та прагнення возз’єднання з Україною, тотальна румунізація була спрямована на повне витіснення української мови зі шкільної й університетської освіти та економічного й культурного життя. Однак із початком Другої світової війни Буковина знову опинилася в центрі уваги ряду країн, насамперед – СРСР. Так, у червні 1940 р. ----------лише в 1947 р., саме 1940 р. вважається датою приєднання Північної Буковини до України.
Сьогодні питання румунів Північної Буковини стоїть особливо гостро. Представники румунської національної меншини зосереджені переважно в двох областях України: Чернівецькій – 114,6 тис. (12,5%) та Закарпатській – 32,1 тис. осіб (2,6%). У центрі уваги знаходиться Герцаївський район Чернівецької області, де етнічною меншиною є не румунське, а українське населення. Відповідно, політика Румунії спрямована на всебічне сприяння розвитку румунської культури і мови румунів у сусідніх державах (при цьому в 2019 р. Румунія надала позитивну оцінку тому, як Україна підтримує румунську громаду).
Водночас в українсько-румунських відносинах спостерігається й зворотна проблема, а саме питання забезпечення прав етнічних українців, що проживають на території Південної Буковини в Румунії. У країні майже не існує навчальних закладів із українською мовою викладання, натомість у кількох десятках шкіл українська мова вивчається тільки як предмет.
Молдавський чинник. 5 листопада Румунія звернулася до України з проханням визнати, що молдовської мови не існує, відповідно до декларації про незалежність Молдови від Радянського Союзу, яка вказує, що державною мовою є румунська. Проте Україна керується Конституцією Молдови, яка в статті 13 визначає "молдавську мову" як національну мову країни. Стаття була введена в 1994 році проросійськими Аграрною партією та Соціалістичною партією. У грудні 2013 року Конституційний суд Молдови постановив, що текст декларації про незалежність має перевагу над положеннями конституції.
Міжнародний арбітраж. Суперечності з Румунією свого часу вийшли на найвищий рівень – дві держави судилися в міжнародному арбітражі через територіальний острів Зміїний та користування Чорноморським шельфом. Приводом для цього стало підтвердження в 2001 р. наявності тут покладів вуглеводнів з прогнозним об’ємом 10 млн тонн нафти та 10 млрд м3 газу. Рішення міжнародного суду було показовим та компромісним – не задовольнило повністю вимоги жодної з сторін. Статус о. Зміїний залишився незмінним, але доступ до родовищ чорноморського шельфу – справжнього предмету протистояння – отримала Румунія.