Адміністративна реформа
Наслідуючи вже апробований ассирійський метод, Дарій розділив країну на провінції-сатрапії, на чолі яких їм були поставлені відповідальні перед центром управителі-сатрапи. Але на відміну від ассірійців Дарій пішов далі: для зміцнення влади центру і обмеження всевладдя сатрапів він ввів поділ військової та цивільної влади на місцях. До функцій сатрапів входило здійснення громадянської адміністрації, забезпечення регулярного надходження податків і виконання повинностей. Всі сатрапії, за винятком Персії, сплачували грошові податки, що враховують кількість населення та розміри території та родючість землі. Загальна сума податків становила близько 232 тонни срібла. Зберігалася і стара система подарунків цареві та сатрапам. Розмір податків та подарунків був суворо встановлений. Сатрапії так само виконували судові функції, мали право карбувати срібну та мідну монету. Однак сатрапи не мали військової сили, за винятком невеликої особистої охорони та примусового апарату на місцях. Що ж до військової адміністрації, то вся імперія була поділена на п'ять великих округів на чолі з воєначальниками, у віданні яких знаходилися військові керівники сатрапій, незалежні від сатрапів і не підпорядковувалися їм. Це розмежування цивільної та військової адміністрації при взаємному контролі відповідальних керівників різних відомств відіграло важливу роль у зміцненні всевладдя центру.
Заснувавши сатрапії та призначивши їх правителів, цар встановив податі за племенами. Багато сусідні народності об'єднувалися в одну сатрапію, а іноді, крім найближчих сусідів, до неї приєднувалися і народності іншої, більш далекої сатрапії. Розподіл же сатрапій і щорічних внесків податей він зробив таким чином: тим, хто вносив подати сріблом, цар призначив плату за вагою вавилонського таланту, а тим, хто платив золотом- за євбейською вагою. Вага вавилонського таланту складає 78 євбейських хв. Через це оподаткування данини та деяких інших подібних заходів Дарія в Персії говорили, що Дарій був торгаш, Камбіз-володар, а Кір- батько, тому що Дарій всю свою державу влаштував по-торгівельно; Камбіз - тому, що був жорстокий і зарозумілий, а Кір - тому, що був милостивий і вони зобов'язані всіма благами.
Для управління величезною країною було створено штат чиновників, яким керувала царська канцелярія, що у столиці-Сузах. Нагляд за органами державного управління, усіма чиновниками та особистою гвардією царя здійснювався «тисячоначальником».
Особиста гвардія царя була першою тисячею із 10 тисяч «безсмертних», яка набиралася з різних іранських народів. Царська канцелярія складалася з начальника, начальника скарбниці, у віданні якого була царська скарбниця і податки, чисельного штату чиновників, рахівників, судових слідчих, переписувачів і глашатаїв.
8) Податі надходили Дарію з Азії та з невеликої частини (країн) Лівії. Пізніше почали доставляти також податі з островів еллінських і від європейських народностей аж до фессалійців. А цар зберігає ці свої скарби ось яким чином: він наказує, розплавивши метал, виливати його в глиняні судини. Коли посудина наповнена, її розбивають. Щоразу, коли потрібні гроші, цар велить відрубувати, скільки потрібно, золота.
(9) Такими були ці округи та розміри податей. Тільки одну Перську землю я не згадав серед земель, обкладених даниною, тому що перси живуть у країні, вільній від податків.
У віданні царя були і таємні агенти-«вуха і око царя». Крім столичної канцелярії, царські апарати перебували в Екбатанах, Вавилоні, Мемфісі, Персеполі та інших містах.
Центральний апарат влади зберігав у себе всі основні керівні функції. Із заново відбудованої столиці (Сузи) стратегічними дорогами, забезпеченими поштовими станціями з кіньми, гінцями, складами продовольства та необхідного спорядження, йшли розпорядження та вказівки. Для спрощення канцелярсько-ділового листування в багатомовній державі Дарій переклав всю її арамейською мовою, широко поширена лексика якого вдало відповідала перекладеної на алфавітну основу за фінікійським зразком уніфікованого клинопису. Державною мовою була арамейська, але продовжували використовувати й інші мови, наприклад єгипетська та еламська.
Столичне казначейство, в скарбниці якого щорічно стікалися подати з усіх сатрапій, у суворій відповідності з їх багатством і ступенем економічного розвитку, мало право карбувати золоту монету, що набула широкого поширення не тільки в перському, а й у грецькому світі. Було введено єдину монетну систему-золотий дарик.
На чолі адміністративного апарату центру стояли знатні перські вельможі, їм допомагали численні чиновники з персів і мідян, причому частина цих чиновників посилалася в сатрапії, де вони виступали як помічники сатрапів, виконуючи судові та інші функції.
Що стосується адміністрації всередині сатрапій, особливо таких великих та розвинених, як Єгипет чи Вавилон, то вони ділилися на області, для управління якими зазвичай залучалися чиновники та переписувачі з-поміж місцевих жителів.
У сатрапіях, де політичні зв'язку з давніх-давен грунтувалися на добровільному підпорядкуванні дрібних держав, роль керівників підлеглих сатрапам областей виконували місцеві правителі з їх традиційним апаратом влади та місцевим самоврядуванням.
Далекі периферійні райони, населені небагатими племенами, теж зазвичай зберігали традиційну систему управління на чолі з вождями, які внески до персидську скарбницю обмежувалися невеликою даниною , яка приймала форму спорадичних подарунків. При цьому майже всі околиці держави центр посилав свої військові загони, споруджуючи там фортеці і форпости. Воїни гарнізонів зазвичай отримували звільнення з податків. Вони отримували земельні наділи та жили за рахунок обробки. При цьому суворо дотримувався принципу, згідно з яким до воїнів не повинні були включатися жителі цього району.