На ранніх стадіях дроблення (до 8, рідше до 32 бластомерів) клітини залишаються «рівноправними», ідентичними та здатні дати початок будь-якій частині зародка або всьому організму. Така властивість ранніх бластомерів називається тотипотентністю. Утворення однояйцевих (ідентичних) близнят у людини також пов’язане з природним розділенням перших двох бластомерів, які утворилися під час дроблення зиготи.

На більш пізніх стадіях дроблення бластомери набувають асиметричності, і у разі штучного розділення здатні формувати тільки певні органи та системи ембріона. У цьому випадку говорять про детермінацію клітин, тобто про вибір ними певних програм розвитку. Поступово у процесі бластуляції та гаструляції відмінності між бластомерами стають дедалі більш значущими. Білки, які містяться в цитоплазмі бластомерів, проникають у ядро і включають певні гени. Білки, що кодуються цими генами, відіграють ключову роль у процесах органогенезу. Вони секретуються клітинами в міжклітинний простір (бластоцель, гастроцель тощо) і, зв’язуючись з іншими клітинами, запускають в них складні реакції, що також приводять до активації генів. Такі білки називають чинниками росту.

Під час ембріогенезу клітини не тільки діляться, але й гинуть. Загибель необхідна для того, щоб відбулося сполучення або роз’єднання частин зародка, утворення просвітку в якій-небудь тканині тощо.

ПОСТЕМБРІОНАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ОРГАНІЗМІВ

Способи відтворення

Утваринному світі відомо три способи відтворення потомства: яйцеродіння, яйцеживородіння

іживородіння. Яйцеродінням називається такий спосіб відтворення, за якого розвиток зародка відбувається поза тілом самки — у зовнішньому середовищі, під захистом яйцевих оболонок. Яйцеродіння характерне для більшості безхребетних, круглоротих, риб, амфібій, рептилій, птахів і деяких ссавців.

Уразі яйцеживородіння зародок розвивається в тілі матері, проте не отримує від неї поживних речовин. Розвиток відбувається за рахунок запасних речовин яйцевих оболонок (деякі кліщі, риби, плазуни).

У разі живородіння зародок розвивається в материнському організмі, харчується безпосередньо від нього за допомогою спеціальних пристосувань (виростів жовткового мішка тощо). Живородіння характерне для деяких червів,

членистоногих, молюсків, багатьох акул, черепах, деякихящірок,змій,переважноїбільшостіссавців. У плацентарних ссавців взаємодія зародка з материнським організмом досягла найбільшої складності. У цих тварин із хоріона та судин алантоїса за участю слизової оболонки матки розвивається плацента — орган, через який здійснюється обмін газами й поживними речовинами між матір’ю та плодом. Тому відносно плацентарних ссавців часто говорять про істинне живородіння.

Постембріональний розвиток

Постембріональний розвиток — період онтогенезу після народження або виходу із зародкових оболонок до настання статевозрілості. У цей період відбуваються ріст і розвиток організму, диференціювання тканин і органів (наприклад статевих залоз у ссавців).

Безпосередньо після народження у більшості багатоклітинних організмів йде період росту. Ріст — збільшення розмірів і маси особини за рахунок збільшення кількості клітин та їх розтягування. Розрізняють обмежений і необмежений типи росту. У разі обмеженого типу ріст припиняється після досягнення певного віку (більшість ссавців, комах, птахи). У разі необмеженого типу росту особини ростуть упродовж усього життя (молюски, риби, рослини). Процесу росту часто властива періодичність (сезонна, добова тощо) — переривчастий ріст. Так, у рослин помірних широт ріст у зимовий час припиняється, а навесні поновлюється. Період тимчасового фізіологічного спокою в розвитку тварин називається діапаузою. Діапауза характеризується різким зниженням інтенсивності метаболізму клітин. Вона властива комахам, багатьом хребетним. У деяких ссавців північних широт діапауза відбувається в зимовий час (ведмеді, соні, бабаки) і називається гібернацією (сплячкою). Діапауза комах може тривати від кількох годин до кількох років.

Постембріональний розвиток тварин може бути прямим або супроводжуватись перетворенням — метаморфозом. У разі прямого розвитку новонароджені тварини мають основні риси організації дорослої особини, але відзначаються меншими розмірами та не цілком розвиненими статевими залозами. Постембріональний розвиток зводиться до росту та досягнення статевозрілості (прісноводна гідра, багато нематод, більшість хребетних). У разі розвитку з перетворенням із яйця виходить личинка, яка зазвичай за складом значно простіша, ніж дорослий організм, але має спеціальні личинкові органи, які у дорослому стані відсутні (більшість безхребетних і деякі хребетні тварини — ланцетник, міноги, дводишні риби, земноводні).

глибоке перетворення будови організму, у процесі якого личинка перетворюється на дорослу