4. Особливості розвитку готельного господарства в місті Києві в період хvі-хіх століть.

У XVI-XVII ст. Київ був одним із головних торговельних центрів Східної Європи, де перехрещувались торгові шляхи зі Сходу на Захід. Для потреб заїжджих купців у місті створювали спеціальні гостині двори. Притулком для подорожуючих слугувала корчма, де мандрівники могли розміститися та харчуватися. При монастирях також існували осередки для ночівлі подорожуючих. У другій половині XVII ст. на території Чортомлицької Січі - адміністративного та військового центру запорізького козацтва було створено «Грецький дім» - перший засіб розміщення для іноземних посланців і купців. Це обумовлювалось інтенсивним веденням торгівлі а також тим, що на Запорізькій Січі здійснювали транзитну торгівлю всі українські території і Московська держава з країнами Сходу. Проте помітний розвиток готельного господарства розпочинається лише в другій половині XIX ст., який характеризувався будівництвом поштового шляху від Москви до Києва через Калугу, Глухів, Путивль, Конотоп з поштовими дворами та станціями, що одночасно виконували функції готелів. Постоялі двори, притулки, корчми з’явилися у міському господарстві Києва за часів Київської Русі. Перший поштовий двір засновано у 1725 р. В ньому можна було отримати послуги розміщення та харчування, замінити коней. Київ у цей період був одним із центрів паломництва, що зумовило потребу в будівництві готелів для прочан. Розвиток туризму в XIX ст. сприятливо впливав на активізацію будівництва готельних підприємств. Київ став основним містом для забудови. До початку XIX ст., маючи вигідні природно-кліматичні умови, географічне положення та багату архітектурно-історичну спадщину, місто мало всі можливості для того, щоб стати туристичним центром Східної Європи. У 70-90-х роках XIX ст. Київ був важливим залізничним вузлом Російської імперії, що значно зміцнювало його зв’язки з Петербургом, Москвою, Варшавою, іншими містами та збільшило чисельність відвідувачів. У Києві в 1890 р. збудовано готель «Франсуа» (нині - перший корпус готелю «Театральний»). Це був чотириповерховий будинок на 400 місць. У 1908 р. почав функціонувати готель «Палас», що діє і нині під назвою «Прем’єр Палас». Неподалік від нього знаходилися готелі «Марсель», «Національ», «Пале-Рояль». Ці підприємства вважалися елітними, вишуканими, сучасно обладнаними. Зокрема в готелі «Марсель», який пізніше перейменували на «Дніпро», встановлено перший у місті ліфт. У 1953 р. його будівлю приєднали до готелю «Україна». Найкращі готелі функціонували на Хрещатику, що сформувався у 70-х роках XIX ст. як діловий центр міста. Особливістю того періоду була велика кількість мебльованих кімнат і номерів, які утримували підприємливі кияни. Сервіс у них був високим, а номер коштував у кілька разів дешевше, ніж у готелях. У ті часи в Києві, як і в інших великих містах Європи, готельний бізнес досяг високого рівня. Готелів було достатньо для всіх приїжджих, а умови проживання задовольняли смаки та потреби споживачів готельних послуг. Підприємства готельного господарства в XIX ст. умовно поділялися на такі типи: - готелі, розміщені поруч із вокзалами; - фешенебельні готелі («Європейський», «Гранд-Отель», «Континенталь», «Отель-Савой»); - готелі другого класу (для осіб із середнім достатком); - мебльовані кімнати («у Ільїнської», «у Іваницького», «у Діякова», «у Лознякова»подвір’я, заїжджі та постоялі двори. Після громадянської війни потік гостей до міста, особливо іноземців, майже припинився. Приміщення багатьох готелів перетворились на державні та громадські заклади, гуртожитки та житлові будинки. В радянські часи розвиток готельної бази в Києві не стимулювали. Зокрема під час будівництва нових готелів не приділялося належної уваги комфорту та рівню обслуговування. Новим етапом розбудови готельної бази м. Києва стали роки XIX ст., коли певного рівня досяг іноземний туризм. У 70-х роках XIX ст. у Києві функціонувало 22 готелі, серед них підпорядковані міськвиконкому, 3 - «Інтуристу», 2 - спортивної товариствам «Авангард» і «Спартак», решта - іншим відомствам.

5. Розвиток готельного господарства в місті Києві у ХХ ст. - на початку ХХІ ст.

6. Тенденції розвитку світового готельного господарства .

На сучасному етапі світове готельне господарство сформовано орієнтовно 350 тисячами комфортабельних готельних підприємств. Номерний фонд становлять понад 14 млн номерів (~ 20 млн місць).

З кожним роком кількість номерів збільшується на 3-4%. Провідне місце в готельному господарстві займає Європа, готельний фонд якої становить 45% від ссвітового

Темпи зростання готельної індустрії розрізняють за регіонами:

• Європа - 2-2,5% на рік (45% світового готельного фонду);

• США - 3-4% на рік (30% світового готельного фонду);

• Азія - 15-20% на рік (14% світового готельного фонду);

• Африка- 10-12% на рік (3% світового готельного фонду)

• Австралія й Океанія - 3-4% на рік (3% світового готельного фонду).

Лідерами щодо кількості готельних номерів є

• США - 3,5 млн номерів;

• Японія - 1,65 млн номерів;

• Італія - 1 млн номерів;

• Франція, Іспанія, Англія, Китай - по 0,5 млн номерів;

• Австрія, Мексика, Канада, Греція - по 0,3 млн номерів;

• Таїланд, Росія, Туреччина, Індонезія - 0,15-0,23 млн номерів;

• Швейцарія, Бразилія, Аргентина - менше 0,15 млн номерів.

Лідери щодо темпів зростання готельних підприємств - Китай, Малайзія, Іспанія, Німеччина, Аргентина та Сінгапур.

Тенденціями розвитку підприємств готельного господарства останніх десятиліть є:

• поглиблення спеціалізації готельної пропозиції;

• утворення міжнародних готельних ланцюгів;

• процес глобалізації;

• розвиток мережі малих підприємств;впровадження комп ’ютерних технологій.

7. Тенденції розвитку готельного господарства України.

8. Найпоширенішою формою організації готельних ланцюгів у світовому готельному господарстві є ...

Найпоширенішою формою організації готельних ланцюгів є франчайзинг. За визначенням Міжнародної організації франчайзингових організацій франчайзинг - це спосіб ведення бізнесу, при якому провідний суб’єкт господарської діяльності надає передові технології і можливість функціонувати під його маркою іншим організаціям.

Для підприємства франчайзинг означає реальну можливість ефективно розвивати бізнес, а для споживачів - гарантує високий рівень якості обслуговування.

9. Особливості укладання договору франчайзингу та правовідносин між франчайзером і франчайзі в готельному господарстві.

Франчайзинг - це ліцензійна угода, метод ведення продажів, при якому окремому франчайзі-підприємству (готелю) надається право надавати послуги під управлінням моделі маркетингу, що розроблена готелем-франчайзером. Франчайзер дозволяє франчайзі використовувати свою торговельну марку, назву і рекламу. Головна відмінність франчайзинга від інших контрактних систем полягає в тому, що він звичайно заснований або на унікальній пропозиції, або на методах ведення бізнесу, або на торговельній марці, патенті або авторському праві. Угода між франшизодавачем і франшизоотримувачем передбачає: - використання франшизоотримувачем торговельної марки франшизодавача; - застосування франшизоотримувачем технологій і стандартів обслуговування франшизодавача; - застосування методів, систем управління, систем звітності; - використання методів підбору і підготовки персоналу, розроблених франшизодавачем, включаючи стажування і навчальні програми для персоналу; - включення франшизоотримувача до загальної системи реклами і маркетингу франшизодавача. За отримані права франчайзі вносить початкову плату, ліцензійний платіж - «роялті», плату за маркетингові послуги і за використання централізованої системи бронювання номерів. На даний час франчайзингові угоди одержали широке поширення в готельній індустрії. У США франчайзингові відносини в тій або іншій формі охоплюють до 90 % ринку готельних послуг. Найбільшими готельними ланцюгами є Holiday Inn, Marriott, Choice International та ін. Однак слід зазначити, що в Європі стратегія франчайзинга не є провідною і багато готелів зберігають свій незалежний статус, хоча іноді незалежним готелям набагато складніше вирішити проблему завантаження, навчання персоналу тощо. Великі американські готельні корпорації ведуть агресивну франчайзингову політику, особливо на нових готельних ринках, до яких відноситься і Україна. Правовідносини між франчайзером та франчайзі закріплюються укладанням договору. Договір може стосуватися роботи підприємств у конкретному географічному регіоні чи ринковому середовищі, кількості підприємств, охоплених франчайзингом, та ін. У кожному договорі франчайзингу франчайзер надає франчайзі право використання власного фірмового знака, технології і методів операційного менеджменту, системи резервування, відпрацьованих процедур, системи знижок тощо. Звичайною умовою є у у ринковій стратегії франчайзера, оскільки він зацікавлений у залученні до своєї ринкової мережі нових членів. З цією метою розробляє спеціально підготовлені для зацікавлених осіб документи, найбільш важливим з яких є «Заява про Умови». «Заяві про Умови» йдеться про кваліфікацію керівного складу підприємства-франчайзера та його фінансову стабільність і безпосереднього визначаються питання франчайзингу щодо: - суті відносин у випадку укладення контракту; - допомоги франчайзера франчайзі у конкретних питаннях - додаткового устаткування (обладнання), же зобов’язаний придбати франчайзі та ін. Найважливішим елементом договору франчайзингу є узгодження оплати. У закордонній практиці використовують такі форми оплати, як вступний внесок, відрахування або річні фіксовані витати. Структура розповсюджених франчайзингових платежів залежно підприємства-франчайзера . Для підприємств готельного господарства договір франчайзингу, економічних аспектів господарської діяльності, визначає: • вимоги до зовнішнього вигляду готельних підприємств; • інтер ’єр номерів, холів та інших приміщень; • кількість номерів; • асортимент додаткових послуг; • рівень обслуговування.

10. Значення готельного господарства для розвитку туристичної сфери . Формування національного ринку послуг гостинності є результатом взаємодії внутрішніх і зовнішніх соціально-економічних процесів, які обумовлюють потребу в послугах підприємств готельного господарства. Готельний бізнес тісно пов’язаний з туристичним бізнесом. Відповідно до методики ВТО частка доходів від обслуговування туристів становить 60-70% загального обсягу доходів готельних підприємств. Тому прийнято не розділяти ці види послуг, а ідентифікувати їх комплексно як готельно-туристичні послуги. Значення індустрії туризму як основи для розвитку послуг гостинності полягає в тому, що це - міжгалузевий господарський комплекс, який спеціалізується на створенні турпродукту, здатного задовольняти специфічні потреби населення в проведенні дозвілля час подорожі шляхом виробництва та реалізації товарів і послуг туристичного призначення. Туристичну галузь формує сукупність підприємств, подібних за призначенням, технологією обслуговування, професійним складом кадрів та умовами їх діяльності, особливостями розміщення та функціонування на ринку туристичних послуг. Отже, туристична галузь складається з підприємств, що створюють комплексний турпродукт та організовують його споживання (тур- оператори і турагенції), надають послуги гостинності, транспортні послуги.

12. Основні напрями впровадження в індустрію гостинності комп'ютерних технологій.

Сучасне готельне господарство - це сфера економічної діяльності, що динамічно розвивається. Тенденції її розвитку пов’язані зі збільшенням попиту та розширенням спектра додаткових послуг, запропонованих споживачам. Використання інформаційних технологій Дозволяє оптимізувати функціонування всіх служб готельних підприємств. Упровадження сучасних інформаційних технологій у процес надання готельних послуг бере початок з комп’ютерних систем резервування туристичних послуг (50-60-ті роки XX ст.). Вперше термін «комп’ютерна система бронювання» (КСБ) з’явився в Європі та США в 60-х роках минулого століття. Передумовою створення КСБ стало зростання популярності авіаперевезень і необхідність автоматизації попереднього замовлення авіаквитків. Туристичні агентства здійснювали великий обсяг робіт щодо бронювання готельних послуг. Напрями поширення інтегрованих інформаційних технологій на міжнародному ринку готельних і туристичних послуг. Основними напрямами використання інформаційних технологій в діяльності готельних підприємств є:

• формування готельного продукту з використанням міжнародних систем бронювання та резервування;

• інтерактивний діалоговий режим (on-line) спілкування зі споживачами;

• формування програм визначення лояльності клієнта;

• формування програми налагодження взаємостосунків із клієнтом;

• створення сайтів для презентації готельного підприємства споживачам;

• формування програми для реалізації гнучкої цінової політики;

• формування системи електронних каталогів туристичних подорожей по країнах;

• формування уніфікованих електронних баз нормативно-правових актів;

• створення автоматизованих систем взаєморозрахунків;

• участь в електронній торгівлі (електронному бізнесі);

• застосування електронного документообороту;

• підвищення рівня комунікації;

• активізація реклами та просування турпродукту.

Для підвищення ефективності Інтернет-ресурсів Всесвітня туристична організація створила єдину мережу обміну туристичною інформацією. В Україні в 1999 р. створено Українську туристичну інформаційну систему (UTIS). Характерною особливістю розвитку комп’ютерних технологій в готельному господарстві є інтеграція чотирьох глобальних систем резервування «Amadeus», «Galileo», «Sabre» і «Worldspan» в систему «Global Distribution System» - GDS. У сукупності ці системи налічують приблизно 500 тис. терміналів, установлених у туристичних агентствах усього світу. За оцінкою аналітиків готельного бізнесу we6- сайти, які пропонують послуги з бронювання готелів, відвідають понад 450 млн користувачів упродовж року.