Законодавчі засади
23 вересня 2015 народний депутат України Андрій Немировський зареєстрував законопроект, який узаконює проституцію в Україні і розглядає повій як фізичних осіб-підприємців, які надають послуги інтимного характеру на платній основі. Згідно із законопроектом, такі послуги можуть надаватися як фізичними особами, так і організаціями (наприклад, борделями). Законопроект передбачає регулювання таких послуг і встановлює правові бар'єри (такі як обмеження за віком і медичні огляди).
Проституція в Україні є адміністративною (протиправною) дією, проте широко розповсюджена і в значній мірі ігнорується урядом. За даними Міністерства внутрішніх справ України, серед тих хто вирушає закордон для заняття проституцією з України, найбільше українських повій працюють в Росії, Туреччині та Польщі. У борделях країн Євросоюзу, за даними фахівців ООН, сексуальні послуги клієнтам надають понад 500 тисяч українок.
За вітчизняним законодавством, користувачі послуг повій жодної відповідальності не несуть. 12 січня 2005 український парламент прийняв сувору кримінальну відповідальність за торгівлю людьми та примусове заняття проституцією. Попередні закони, кримінальної протидії проституції були малоефективні.
У 2006 році заняття проституцією в Україні було декриміналізовано. Завдяки активній позиції неурядових і міжнародних організацій, з Кримінального кодексу усунули статтю за заняття індивідуальною проституцією, одночасно посиливши відповідальність за торгівлю людьми. Залишається стаття 181-1 Адміністративного кодексу, згідно з якою жінки за надання послуг комерційного сексу можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності з максимальним покаранням — штраф у розмірі до 15 неоподатковуваних мінімумів.
Прийняті закони протидії організованій проституції і покарання за людську торгівлю мають незначний ефект, тому що багато засуджених торговців людьми часто не до кінця відбувають термін покарання.
Надання сексуальних послуг означає, що особа жіночої або чоловічої статі за згодою задовольняє статеві пристрасті в природній чи неприродній формі з різними партнерами і з метою отримання доходу. Доходом в цьому злочині визнається отримання чи мета отримання за надану сексуальну послугу будь-якої матеріальної цінності (гроші, коштовності, одяг тощо). Систематичність зайняття проституцією полягає в наданні таких послуг не менше трьох юридичне доведених разів різним клієнтам. При цьому для наявності систематичності не має значення, притягалась особа до адміністративної відповідальності за раніше вчинені епізоди зайняття проституцією чині. Необхідно лише, щоб не минули строки давності притягнення до відповідальності. При визначенні систематичності слід враховувати, що неодноразове надання сексуальної послуги за плату одній особі, а також надання такої послуги за домовленістю одночасно двом чи більше особам не утворює систематичності. За такі дії, як і за одноразове чи повторне надання сексуальних послуг за плату, настає адміністративна відповідальність за ст. 181' КпАП.
За останні роки проституція та інші дії, пов'язані з її експлуатацією, набула значного поширення в різних країнах світу. Це змусило розробити певні заходи і прийняти ряд міжнародних угод, спрямованих на посилення боротьби з цим злом (див. ст. 6 «Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок» від 18 грудня 1979 р.; ст. 2 «Угоди про співробітництво СНД в боротьбі зі злочинністю» від 25 листопада 1998 р.; ст. З «Конвенції про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці № 182».
Засобами втягнення до зайняття проституцією можуть бути шантаж або обман. Шантаж полягає у погрозі повідомити різним установам чи окремим особам (чоловіку, дружині, батькам, дітям, сусідам, друзям та іншим особам) відомості, які потерпіла особа бажає зберегти в таємниці. При цьому не має значення, відповідають такі факти дійсності чи вони вигадані і мають характер наклепу. До шантажу відносять і випадки, коли втягнення в зайняття проституцією вчиняється шляхом загрози, наприклад, викрасти саму потерпілу особу, її дитину чи інших родичів або заподіяти близьким якусь іншу шкоду. Обман — це навмисне перекручування або приховання істини, а також повідомлення завідомо неправдивих відомостей з метою втягнення потерпілої особи у систематичне зайняття проституцією. Прикладом може бути обіцянка надати роботу в зоні відпочинку, в готелі чи за кордоном, танцівниці вар'єте, фото-моделі, офіціантки, няньки, тоді як малося на меті таким чином втягнути особу у зайняття проституцією.
Злочин визнається закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених у диспозиції ч. 2 ст. 303 КК дій незалежно від того, вдалося чи ні таким шляхом втягти потерпілу особу у зайняття проституцією.