Бондаренко С.В. Авторське право та суміжні права_2008
.pdf7 ОХОРОНА СУМІЖНИХ ПРАВ ВИКОНАВЦІВ, ВИРОБНИКІВ ФОНОГРАМ, ВИРОБНИКІВ ВІДЕОГРАМ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ МОВЛЕННЯ
7.1 Суб’єкти суміжних прав
Міжнародним правом, зокрема Римською конвенцією про охорону прав виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення, на сьогоднішній день до суб’єк тів суміжних прав відносять виконавців, виробників фонограм та організації мовлення.
Окремі країни, в тому числі й Україна, розширюють коло суб’єктів суміжних прав у національному законодавстві.
Відповідно до статті 450 Цивільного кодексу України, статей 36 |
|
та 37 Закону України «Про авторське право і суміжні права» |
|
суб’єктами суміжних прав, як і суб’єктами авторського права, можуть |
|
бути фізичні та юридичні особи, які поділено на дві групи: первинні |
|
суб’єкти, які безпосередньо створюють об’єкти права, та похідні |
|
суб’єкти, які набувають майнових прав на відповідний об’єкт |
|
відповідно до договору чи закону. |
|
Первинними суб'єктами суміжних прав є: |
|
- |
виконавець; |
- |
виробник фонограми; |
- |
виробник відеограми; |
- |
організація мовлення. |
До похідних суб’єктів суміжних прав відносять осіб, які набули прав відповідно до договору або закону:
- спадкоємці виконавців та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконання;
- спадкоємці, правонаступники виробників фонограм та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм;
151
-спадкоємці, правонаступники виробників відеограм та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм;
-правонаступники організацій мовлення та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо їх програм (передач).
При визначенні термінів «виконавець» та «виробн ик фонограми» у Законі України «Про авторське право і суміжні права» враховано відповідні норми міжнародного права.
Так, виконавець - це актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музично-драматичних творів.
Відповідно до статті 19 Міжнародної конвенції про охорону прав виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення (Римська конвенція) її норми не поширюються на виконавців аудіовізуальних творів. Відповідно норма пункту 3 статті 39 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлює, що у разі, коли виконання використовується в аудіовізуальному творі, вважається, що виконавець передає організації, яка здійснює виробництво аудіовізуального твору, або продюсеру аудіовізуального твору всі майнові права на виконання, якщо інше не передбачено договором.
Виконавцем може бути тільки фізична особа - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства.
Виробником фонограми може бути як фізична, так і юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і відповідальність за перший звуковий запис виконання або будь-яких інших звуків. Тобто особа, яка задумала цей проект і втілила його в життя (орендувала чи створила студію, уклала договори з авторами і виконавцями на запис виконання, фінансувала цей проект або уклала відповідні договори зі спонсорами чи кредиторами, здійснила інші необхідні дії).
152
До виробника фонограм законодавство не пред’являє вимогу здійснення спеціалізованої діяльності в галузі звукозапису або визнання фірмою звукозапису. Відправним моментом є сама діяльність, тому будь-яка організація, що здійснює першу фіксацію звуків, буде охоронятися як виробник фонограм, наприклад, організація телечи радіомовлення. На практиці організації, що займаються звукозаписом, не можуть не спеціалізуватися в цій галузі, інакше не можна забезпечити відповідної якості фонограм.
Фізична особа для того, щоб стати суб’єктом суміжних прав на фонограму, не обов’яз ково повинна бути зареєстрована як підприємець без утворення юридичної особи.
Виробником відеограми може бути фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший відеозапис виконання або будь-яких рухомих зображень (як із звуковим супроводом, так і без нього).
Права виробника відеограм не охороняються на міжнародному та регіональному рівні. Виробника відеограми визнано суб’єктом суміжних прав у 2001 році з прийняттям нової редакції Закону України «Про авторське право і суміжні права».
На національ ному рівні права продюсерів відеогр ам охороняють, наприклад, у Франції відповідно до Закону від 3 липня 1985 р. № 65-660 «Про авторське право, права артистів-виконавців, виробників фонограм і відеограм та підприємств аудіовізуального мовлення», який входить до Кодексу інтелектуальної власності.
До виробника відеогр ам, як і до виробника фонограм, законодавство не пред’являє вимогу здійснення спеціалізованої діяльності у вказаній галузі, тому будь-яка організація чи фізична особа, що здійснила перший відеозапис виконання або інших рухомих зображень, буде охоронятися як виробник відеограм. На сьогоднішній день практик а правозастосування норм законодавства, які регулюють виробниц тво відеограм, ще не розвинута та широко не застосовується.
Поняття організація мовлення не визначено у міжнародному праві. Закон України «Про авторське право і суміжні права»
153
(стаття 1) до організацій мовлення відносить організації ефірного або кабельного мовлення.
При цьому організація ефірного мовлення визначається як телерадіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіочи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо) у будь-якому частотному діапазоні (у тому числі з використанням супутників).
Організація кабельного мовлення - це телерадіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіочи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організа цій) шляхом передачі на віддаль сигналу за допомогою того чи іншого виду наземного, підземного чи підводного кабелю (провідникового, оптоволоконного чи іншого виду).
Організація та технічне здійснення телета радіомовлення є складною та дорого коштує. Крім цей, такий вид підприємницької діяльності вимагає отримання спеціального державного дозволу (ліцензії). Тому організації мовлення – це, як правило, юридичні особи, які володіють відповідними потужними ресурсами для його здійснення.
Відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовл ення» телерадіоорганізація - це юридична особа (редакція, студія, агентство, об’єдна ння, асоціація, компан ія, радіостанція тощо), зареєстрована у встановленому чинним законодавство м порядку, яка має право виробляти та розповсюджувати телепередачі та програми.
7.2 Об’єкти суміжних прав
Відповідно до статті 449 Цивільного кодексу України та статті 35 Закону України «Про авторське право і суміжні права» об'єктом суміжних прав незалежно від призначення, змісту, цінності тощо, способу та форми вираження є:
154
-будь-які способи виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних , хореографічних, фольклорних та інших творів;
-фонограми;
-відеограми;
-програми (передачі) організацій мовлення.
Законом не визначено поняття виконання. Тому, враховуючи зміст терміну публічне виконання, який наведено у статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», виконання можна визначити як подання ролі або танцю, спів, читання, декламування, диригування, гра на музичному інструменті у живому виконанні або за допомогою технічних засобів. Тобто, це звукове, візуальне, візуально-звукове подання літературного або художнього твору, у тому числі естрадних, циркових, лялькових номерів, фольклору тощо. Воно може сприйматися зором, слухом або одночасно зором і слухом.
Виконання охороняється як одноразовий акт виконання. Кожне нове виконання одного й того ж твору і тим же виконавцем створює новий об’єкт виконавського права.
Виконання може здійснювати лише фізична особа; воно завжди є «живим». Однак, виконання може опосередковуватися технічними засобами, за допомогою яких розширюється аудиторія глядачів. Завдяки цим технічним засобам публіка може перебувати не тільки в тому місці, в якому твір безпосередньо виконують, а й за його межами. Важливо лише, щоб твір сприймався публікою одночасно з його виконанням. Наприклад, пряма трансляція концерту або спектаклю по радіо чи телебаченню. Крім того, виконання може побачити або почути публіка за допомогою звукозапису чи відеозапису.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» фонограма - це звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у
155
формі запису, що входить до аудіовізуального твору; фонограма є вихідним матеріалом для виготовлення її примірників (копій).
Отже, фонограма - це фіксація виконання творів та фіксація звуків, хоча останні можуть не бути результатом творчості. Наприклад, можна уявити собі фонограму, де зафіксовано шум лісу, спів птахів тощо. Її виробник також отримує охорону, хоча там нема ні виконання, ні виконавця.
Під фонограмою розуміють лише фіксацію виключно звуків, не включаючи аудіовізуальні зображення, кадри тощо.
Окремо взятий звук не може бути фонограмою. Фіксація - це запис певного набору звуків на будь-якому матеріальному носієві незалежно від його природи. Це може бути вініловий диск, компактдиск, дискета, будь-який інший носій, навіть такий, який нині ще не створено.
Сьогодні поняття «фонограма» охоплює і фонограми, які не є записом звуків. Фонограмами можуть бути, наприклад, фонограми, виготовлені з використанням цифрової технології, відповідно до якої записані дані можуть використовуватися для генерації звуків, навіть незважаючи на те, що «реальні» звуки не вироблялись. Природно, такі відображення звуків можуть відтворюватись для слухового сприйняття за допомогою відповідного електронного обладнання.
Перші звукозаписи з’явилися на рубежі ХХ століття у вигляді так званих механічни х нот (металічних дисків з отворами, що дозволяють відтворювати музику). Саме цей історичний факт пояснює термін, який використовують в галузі авторського права і суміжних прав, коли йдеться про запис фонограми – «механічний запис».
Техніка відтворення виконань пройшла складний шлях розвитку від механічного запису у вигляді грамплатівок до аналогового запису на магнітних носіях (магнітні стрічки), а пізніше - до цифрового запису (компакт-диски, DVD і т. д.). Вона дозволяє на порядок збільшити обсяг та якість запису. Від простої механічної фіксації «живих» виконань процес створення фонограми вийшов на інший якісний рівень. Його здійснюють в спеціально оснащених
156
студіях за участі великого творчого колективу, до якого входять |
||||||||
звукорежисер, звукооператор та інші працівники. Організовує цей |
||||||||
процес виробник фонограми. |
|
|
|
|
|
|||
Від |
терміну «фонограма» |
необхідно |
відрізняти |
термін |
||||
«примірник |
фонограми ». |
Примірн ик |
фонограми – це |
копія |
||||
фонограми на будь-якому матеріальному носієві, яка виконана |
||||||||
безпосередньо чи опосередковано з фонограми і включає всі звуки |
||||||||
чи частину звуків з цієї фонограми. Тому, аудіокасети, компакт-диски |
||||||||
тощо вважають примірниками фонограми, навіть якщо в них |
||||||||
увійшов не повністю запис, який зафіксовано на так званій мастер- |
||||||||
касеті, мастер-диску. |
|
|
|
|
|
|
||
Фонограма є комплексним об’єктом охорони, оскільки права |
||||||||
виробника фонограми стосуються на |
звукозапис у |
в цілому. |
||||||
Стосовно окремих елементів звукозапису виникають також інші |
||||||||
права: |
|
|
|
|
|
|
|
|
- авторські права - права композитора на музику, права автора |
||||||||
|
тексту |
музичного |
твору, |
права |
автора |
художнього |
||
|
оформлення; |
|
|
|
|
|
|
|
- |
суміжні права артистів-виконавців - |
співаків, |
музикантів |
|||||
|
тощо. |
|
|
|
|
|
|
|
Право власності на будь-який примірник фонограми як на матеріальну річ (компакт-диск, аудіокасета, мастер-касета) існує окремо і не пов’язано із суміжними правами виробника фонограми. Купівля як така будь-якого примірника фонограми, включаючи мастер-касету, не означає придбання суміжних прав на фонограму.
Відеограма - відеозапис на відповідному матеріальному носії |
|
(магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконання |
|
або будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без |
|
нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до |
|
аудіовізуального твору. Відеограма є вихідним матеріалом для |
|
виготовлення її копій. Копія відеограми на відповідному |
|
матеріально му носії, яка виконана безпосереднь о чи |
|
опосередковано з цієї відеограми і містить усі зафіксовані на ній |
|
рухомі зображення чи їх частину (як із звуковим супроводом, так і |
|
без нього), називається примірником відеограми. |
|
|
157 |
Відповідно до Римської конвенції як об’єкти суміжних прав охороняються передачі організацій мовлення. Поняття «передача організації мовлення» у конвенції не міститься, є лише визначення, що «передачею в ефір є передача звуків і або звуків і зображень бездротовими засобами для приймання публікою». Але навряд чи можна його вважати визначенням терміну передача організації мовлення.
Законодавство України надає правову охорону програмі (передачі) організацій мовлення, однак їх визначення Цивільному кодексі України і Законі України «Про авторське право і суміжні права» відсутнє. Це ускладнює на сьогоднішній день регулювання відносин, пов’язаних із використанням як власне програм (передач) організацій мовлення, так і творів та виконань, які використовують при їх створенні.
Відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» телерадіопрограма - сукупність телерадіопередач, що транслюються безпосередньо або в запису.
7.3 Виникнення та презумпція суміжних прав
Суміжні права є похідними правами від авторських. Тому основним принципом виникнення та здійснення суміжних прав є безумовне дотримання авторських прав.
Законодавство м України затверджено наступні принципові положення щодо суміжних прав:
- виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів виконувани х творів та інших суб'єктів авторського права;
- виробники фонограм, виробники відеограм, здійснюючи свої права, повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права і виконавців;
- організації мовлення , здійснюючи свої права, повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм (відеограм).
158
У тому разі, коли не дотримуються зазначених принципів виконавці, виробники фонограм і відеограм та організації мовлення, вони є порушниками авторських і суміжних прав, а, отже, і не можуть бути власниками своїх суміжних прав.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про авторське право і суміжні права» для виникнення та здійснення суміжних прав не вимагається виконання будь-яких формальностей .
Відповідно до статті 451 Цивільного кодексу України:
- право інтелектуальної власності на виконання виникає з моменту першого його здійснення;
- право інтелектуальної власності на фонограму чи відеограму виникає з моменту її вироблення;
- право інтелектуальної власності на передачу (програму) організації мовлення виникає з моменту її першого здійснення.
Виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми для сповіщення про свої суміжні права на фонограмах, відеограмах і всіх їх примірниках, що розповсюджуються серед публіки на законних підставах, або їх упаковках можуть використовувати спеціальний знак охорони суміжних прав. Цей знак складається з таких елементів:
- латинська літера «Р», обведена колом; - імена (назви) осіб, які мають щодо цих фонограм (відеограм)
суміжні права; - рік першої публікації фонограми (відеограми).
Відсутність знака охорони суміжни х прав не позбавляє володільця суміжного права його захисту, проте, в ряді випадків утруднює процес доказування при його порушенні.
Можливіст ь використання такого знака відповідно до національного законодавства передбачена статтею 11 Римської
конвенції про охорону прав виконавців, виробників фонограм, |
|
організацій мовлення. |
159 |
|
|
Статтею 450 Цивільного кодексу України встановлено, що за відсутності доказів іншого, виконавцем, виробником фонограми, відеограми, програми (передачі) організації мовлення вважається особа, ім’я (найменування) якої зазначено відповідно у фонограмі, відеограмі та їх примірниках чи на упаковці, а також під час передачі мовлення – це презумпція суміжних прав.
7.4 Сфера дії суміжних прав
Відповідно до норм статті 3 Закону України «Про авторське право і суміжні права», на території України охороняються наступні виконання:
- виконання, виконавцем якого є громадянин України; - виконання, яке вперше мало місце на території України;
- виконання, записане на фонограму, що охороняється в Україні;
- виконання, не записане на фонограму, включене в передачу мовлення, що охороняється в Україні;
- виконання іноземних виконавців, вперше виконані за кордоном, відповідно до міжнародних угод України.
Охороняються такі фонограми:
- фонограми, виробником яких є фізична або юридична особа України, тобто громадянин України або юридична особа, зареєстрована на території України;
- фонограми, вперше опубліко вані на території України (незалежно від національності виробника фонограми). Фонограма вважається опублікованою, якщо її примірники випущені в обіг за згодою виробника фонограми у кількості, достатній для задоволення потреб публіки;
- фонограми іноземних виробникі в фонограм, вперше опубліковані за кордоном, відповідно до міжнародних угод України.
Охороняються наступні передачі організацій мовлення:
160