Бондаренко С.В. Авторське право та суміжні права_2008
.pdf5 ВИНИКНЕННЯ ТА РЕЄСТРАЦІЯ АВТОРСЬКОГО ПРАВА
5.1 Виникнення авторського права
Авторське право спрямовано на охорону форм, їх матеріалізацію в конкретних творах, що надає змогу сприйняття та використання твору шляхом відтворення, виконання або використання іншим способом. Задум письменника чи композитора, який у свідомості автора вже склався у закінчену форму, образ, певне сполучення звуків, але не виражений зовні у будь-якій формі, не визнається об'єктом авторського права. Думки та образи автора, що існують лише у формі творчого задуму, не можуть бути сприйняті іншими людьми, тому не існує практичної потреби в їх правовій охороні. Твір повинен існувати в формі, яка відокремлена від особистості автора і набула самостійного буття.
Моментом виникнен ня авторського права і одночасно юридичним фактом, через який воно виникає, є надання твору будьякої об’єктивної форми. Для надання авторсько-правової охорони важливим є сам факт існування твору в будь-якій об’єктивній формі, причому від того, оприлюднено його чи ні.
Статтею 437 Цивільного кодексу України та статтею 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що авторське право на твір виникає з моменту його створення. Для виникнення і здійснення авторськог о права не вимагаєтьс я реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.
Виникнення авторського права від моменту створення твору, що не потребує виконання будь-яких додаткових дій, які визначаються «формальностями», є наріжним каменем всієї системи авторського права.
Надання автоматичної охорони через факт створення твору |
|
відрізняє авторське право від іншої складової права інтелектуальної |
|
власності - права промислової власності. Об’єкти промислової |
|
власності охороняються внаслідок надання правової охорони |
|
уповноваженим державним органом після відповідної процедури їх |
|
реєстрації, складність якої залежить від виду об’єкта, що |
|
охороняється. |
111 |
|
|
Принцип автоматичного надання правової охорони, покладений в основу авторського права, зумовлений особливостями об’єкта охорони. У творах науки, літератури і мистецтва основне значення має не ідея, а нова форма вираження цієї ідеї; будь-яка форма втілення однієї й тієї ж ідеї сприймається публікою як самостійний об’єкт і тому заслуговує на охорону. Проведення спеціальної експертизи, що передує наданню правової охорони, об’єктивно не вимагається.
Закон виходить з того, що існування та захист авторських прав можуть здійснюватися без дотримання будь-яких формальностей. Однак слід мати на увазі, що на оригіналі і примірниках твору може проставлятис я знак охорони авторського права (стаття 437 Цивільного кодексу України та стаття 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»), який складається з трьох елементів:
- латинської букви «С» у колі - ©; - імені (найменування) володільця виключних авторських прав;
- року першого опублікування твору.
При цьому, правовою охороною рівною мірою користуються як твори, на яких проставлено знак охорони, так і твори без такого знака.
Основною метою зазначення на творі даного знаку є інформування третіх осіб про те, що цей твір охороняється, а також спрощення процесу доведення провини порушника, якщо подібне порушення сталося.
Знак охорони авторського права почав використовуватися у зв’язку з приєднанням СРСР до Всесвітньої конвенції про авторське право в 1973 році3. Конвенцією передбачено: якщо національним законодавством будь-якої держави-члена вимагається дотримання певних формальностей для виникнення або здійснення авторських
3 Такий спосіб сповіщення про виключні майнові права вперше встановлений законом США
«Про авторське право» 1909 року, а з 1952 року прийнятий Всесвітньою конвенцією про
авторське право.
112
прав, то всі формальності вважаються виконаними, якщо на творі стоїть знак охорони авторського права.
5.2 Презумпція авторського права
Презумпцією в юриспруденції є визнання існування певного факту юридично достовірним, доки не буде доведено протилежне.
Відповідно до статті 435 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (копії твору, виконаній у будь-якій матеріальній формі) – це презумпція авторства. Зазначене положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.
Частиною 4 статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що якщо твір опубліковано анонімно чи під псевдонімом (за винятком випадку, коли псевдонім однозначно ідентифікує автора), видавець твору (його ім’я чи назва мають бути зазначені на творі) вважається представником автора і має право захищати права останнього. Це положення діє до того часу, поки автор твору не розкриє своє ім’я та не заявить про своє авторство.
Видавець у цьому випадку є законним представником автора і, представляючи його інтереси, не повинен представляти доручення від автора або договір з ним, оскільки автор виявив бажання зберегти своє ім’я в таємниці.
Зазначена норма повинна поширюватися за аналогією на будьякі оприлюднені твори. Стосовно видавця, то під ним слід розуміти будь-яку особу, яка вперше опублікувала твір або оприлюднила його.
5.3 Реєстрація авторського права
У травні 1995 року Україна приєдналася до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів. Конвенція є найдавнішим і найшановнішим міжнародним договором у сфері авторського права, з підписанням якого у 1886 році розпочалося
113
формування єдиної міжнародної системи охорони авторського права. В 1908 році в Бернській конвенції було закріплено принцип автоматичної охорони авторських прав. Згідно зі статтею 5 діючої редакції Бернської конвенції користування здійснення авторських прав не пов’язано з виконанням будь-яких формальностей.
Разом з тим, у багатьох державах законодавчими актами щодо авторського права закріплені норми факультативної реєстрації авторського права та депонування як самих творів, так і договорів та інших документів, відповідно до яких здійснюється розпоряджання цими правами. При цьому вказані формальності не є умовою виникнення та використання авторського права, а покликан і впорядкувати відносини, пов’язані з використанням творів та захистом авторських прав у разі їх порушення. Реєстрація або депонування здійснюються державними органами або іншими громадськими чи приватними організаціями в залежності від традицій, які склалися історично.
5.3.1 Державна реєстрація авторського права в Україні
23 грудня 1993 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про авторське право і суміжні права», який був побудований з урахуванням сучасних норм міжнародного права, що регулювали використання творів науки, літератури і мистецтва, в тому числі в частині, яка стосується порядку виникнення авторських прав. Так, відповідно до пункту 1 статті 9 для виникнення і здійснення авторських прав не вимагалося виконання будь-яких формальностей.
Разом з тим, пунктом 3 статті 9 передбачалося, що особа, яка має авторське право на твір або будь-яку виключну правомочність на твір, для засвідчення про авторство на обнародуваний чи необнародуваний твір, про факт і дату опублікування твору чи про договори, які зачіпають права автора на твір, у будь-який час протягом терміну охорони авторського права може зареєструвати його в офіційних державних реєстрах. Ця ж стаття встановлювала, що при виникненні спору реєстрація визнається судом як юридична презумпція авторства, тобто вважається дійсною, якщо в судовому порядку не буде доведено інше.
114
Тобто, з одного боку, реєстрація носила факультативний характер, була правом, а не обов’язком автора або іншого суб’єкта авторського права, а з іншого - визнавалася презумпцією авторства.
З прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 18 липня 1995 року № 532 «Про державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва» (далі – Постанова 532) було визначено порядок здійснення державної реєстрації.
Реєстрацію здійснювало відповідно до встановленого порядку Державне агентство України з авторських і суміжних прав при Кабінеті Міністрів України (ДААСП України) - орган державної виконавчої влади, відповідальний за втілення в життя політики України в галузі авторського права, забезпечення прав і законних інтересів авторів творів науки, літератури і мистецтва4.
Реєструвалися права автора на твір (ПА), виключна правомочність особи на твір (ВП), факт і дата опублікування твору (ФД) та договори, які зачіпають права автора на твір (ДГ).
Після реєстрації особам, які мають авторське право або будь-яку виключну правомочність на твір, а також особам, які реєстрували факт і дату опублікування твору та договори, які зачіпають права автора на твір, видавалися відповідні свідоцтва про державну реєстрацію за встановленим Кабінетом Міністрів України зразком.
ДААСП України здійснювало депонування документів і матеріалів у обсягах, необхідних для ідентифікації творів, що подавалися на реєстрацію та зберігаються в архівах протягом усього терміну охорони авторського права.
За результатами державної реєстра ції ДААСП України формувався реєстр державної реєстрації та видавалися Каталоги державних реєстрацій5.
|
|
|
|
4 |
Реально здійснення реєстрації розпочалося з вересня 1995 року. Свідоцтво про реєстрацію |
||
|
прав автора на твір за № 1 від 1 вересня 1995 року було видано Фірсовій Тетяні Миколаївні |
||
|
на літературний письмовий твір - сценарій телевізійної гри “Інкогніто”. |
|
|
5 |
Відповідно до Постанови 532 видано п’ять випусків Каталогів державної реєстрації (1997 р., |
||
|
1997 – 1998 рр., 1999 р., 2000 р., 2001 р.). |
115 |
|
|
|
|
|
З 1 вересня 1995 року по 11 січня 2001 року порядок реєстрації визначався Постановою 532. За цей час було здійснено 6 234 реєстрацій, у тому числі: ПА – 5 114 реєстрацій; приблизно в п’ять разів менше здійснено реєстрацій ВП – 1 066; незначна кількість реєстрацій ДГ (53) і практично відсутня реєстрація ФД (лише одна). При цьому кількість реєстрацій зростала з кожним роком.
Це свідчить про те, що закріплене на законодавчому рівні право автора здійснити державну реєстрацію своїх прав, незважаючи на його факультативний характер, активно реалізовували автори творів науки, літератури та мистецтва, а також особи, які в той чи інший спосіб використовували такі права.
Тому при прийнятті 11 липня 2001 року Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права», відповідно до якого Закон України «Про авторське право і суміжні права» було викладено у новій редакції, право автора на здійснення державної реєстрації було збережено але, були внесено значні зміни до порядку її реалізації. Враховуючи те, що поняття виключної правомочності особи на твір не давало чіткого уявлення, який обсяг прав воно охоплює, на який термін розповсюджується, майнові права відчужені чи надані у використання, право на виключної правомочності реєстрацію було скасовано.
Відповідно до статті 11 суб’єкт авторського права (автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права) для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.
Крім того, державна реєстрація перестала визнаватися презумпцією авторського права. Згідно з частиною 1 статті 11 Закону № 2627–ІІІ за відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Таке положення відповідає вимогам
116
міжнародних договорів, зокрема, пункту 1 статті 15 Бернської конвенції.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27 грудня 2001 року N 1756 «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір» (далі – Постанова 1756), якою затверджено Порядок державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір.
Відповідно до вказаних документів реєстрацію здійснює Міністерство освіти і науки України (МОН України) в особі Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. Дії, пов’язані з реєстрацією, виконує за дорученням Державного департаменту інтелектуальної власності Державне підприємство «Українське агентство з авторських та суміжних прав» Міністерства освіти і науки України (ДП УААСП).
За постановою 1756 державну реєстрацію здійснюють щодо авторського права авторів на твір, авторського права роботодавців на службовий твір, авторських договорів про передачу (відчуження) майнових прав на твір, авторських договорів про передачу виключного або невиключного права на використання твору. При реєстрації авторського права на твір може бути зазначено відомості про факт і дату оприлюднення твору (за наявності).
Відповідно до пункту 5 Порядку про державну реєстрацію авторського права на твір і договорів, які стосуються права автора на твір видається свідоцтво встановленого зразка, у якому може бути зазначено факт і дату оприлюднення твору. Крім того, у свідоцтві для творів, які створюються у порядку виконання службових обов’язків, може бути зазначено особу, якій належать виключні майнові права на твір. Про реєстрацію договорів, які стосуються права автора на твір, видають Рішення Державного департаменту інтелектуальної власності.
ДП УААСП веде Державний реєстр свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір та Державний реєстр договорів, які стосуються права автора на твір.
117
Після реєстрації відомості про відповідну реєстрацію публікують в офіційному бюлетені з питань охорони авторського права і суміжних прав «Авторське право і суміжні права» та в каталозі усіх державних реєстра цій «Каталог державної реєстрації», що з періодичністю відповідно не менше ніж два і один рази на рік укладає та видає Державний департамент інтелектуальної власності. У каталозі всіх державних реєстрацій публікуються загальні відомості щодо проведеної реєстрації - номер реєстрації авторського права або договору, який стосується прав автора на твір, що є номером свідоцтва; дата реєстрації авторського права на твір; відомості про сферу творчої діяльності, до якої належить твір; вид і повна назва твору (скорочена назва твору, якщо така є); альтернативна назва твору (за наявності); дані про походження твору (похідний, не похідний); дані про створення твору (за службовим завданням , за договором, з власної ініціативи); прізвище, ім'я та по батькові автора (авторів) твору, дата його (їх) народження, повна поштова адреса; вихідні дані оприлюдненого твору (за наявності).
В офіційному бюлетені з питань охорони авторського права і суміжних прав «Авторське право і суміжні права», крім вказаного, публікується коротка анотація про зміст твору, яка під час реєстрації укладається автором. ДП УААСП здійснює спеціальну безоплатну розсилку вказаних видань до бібліотек та установ і організацій, які займаються розповсюдженням науково-технічної інформації та опікуються питаннями захисту авторських прав.
Автор твору має право заборонити згадувати своє ім'я в офіційному бюлетені та каталозі державних реєстрацій авторського права, якщо він як автор твору бажає залишитися анонімом, та вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені.
Документи та примірники творів, які подаються, зберігаються протягом всього строку чинності авторського права, встановленого законодавством.
З початку практичного здійснення реєстрації, тобто з вересня 1995 року, було охоплено майже всі об’єкти авторського права. За час дії Постанови 1756 у 2002 – 2005 роках здійснено 10 330 державних реєстрацій, у тому числі 9 788 реєстрацій авторського
118
права на твір (8 287 реєстрацій авторського права авторів на твір і 1 501 реєстрація авторського права роботодавців на службовий твір), 542 реєстрації договорів, які стосуються права автора на твір. У 2006 році було здійснено 3 839 реєстрацій авторського права на твір, з них 642 реєстрації авторського майнового права на службовий твір. Загальна кількість реєстрацій авторського права на твір у 2006 році збільшилася на 16%, порівняно з 2005 роком
Чому ж з року в рік збільшується кількість державних реєстрацій, для чого вона потрібна і що, вона дає авторам та іншим суб’єктам авторського права?
Закріплення в законодавстві про авторське право принципу автоматичної охорони авторського права на твір позбавляє автора необхідності проходження спеціальних процедур, пов’язаних з державною чи будь-якою іншою реєстрацією. Разом з тим, відсутність офіційного підтвердження належності авторських прав у багатьох випадках на практиці призводить до труднощів при здійсненні їх захисту.
Тому державну реєстрацію авторських прав слід розглядати як один з дійових механізмів захисту авторських прав, що допомагає в боротьбі з неправомірним використанням об’єктів авторських і суміжних прав. Суб’єкт авторського права, здійснивши реєстрацію, здобуває можливість доказу своїх авторських прав (особливо це стосується неоприл юднених творів). Зареєстровані твори та документи зберігаються протягом строку охорони авторського права та слугують доказом наявності авторських прав, а, у випадку необхідності, можуть бути надані компетентним органам в якості таких. Доказати дату створення твору може бути складно; дата ж подання твору на реєстрацію є незаперечним фактом існування твору на момент подання заявки.
Наявність свідоцтва та рішення, виданих державою, публікація відомостей про реєстрацію в каталогах державної реєстрації та офіційних бюлетенях є свідченням того, що твір захищається авторським правом, а також попереджено всіх третіх осіб стосовно існування твору та відповідальності за неправомірне його використання. Часто сам факт реєстрації запобігає спробам незаконного використання твору без урахування інтересів авторів.
119
Наявність свідоцтва дуже важлива при поданні твору на розгляд потенційному користувачу. На жаль, існує сумний досвід, коли створений твір, наприклад, який-небудь авторський проект, іноді спочатку відхиляють, а за деякий час втілюють в життя і не виключено, що й спотворюють його через відсутність авторського контролю.
Свідоцтва, можуть бути вкрай необхідні при продажу прав, при укладенні різних контрактів, особливо з іноземними партнерами. Особа, яка отримує майнові права, бажає бути впевненою в законності володіння ними, бути захищеною від ризику пред’явлення претензій з боку справжніх володільців авторських прав. Свідоцтва можуть дати перевагу при участі в тендерах, бути використані при отриманні кредиту та в інших випадках.
Свідоцтва і рішення можуть використовуватися, зокрема, при внесенні нематеріальних активів у статутний фонд підприємства, а також можуть допомогти вирішити проблему фінансової звітності з приводу нарахування авторського гонорару.
Коли реєструють договір, який стосується права автора на твір, перевіряють відповідність договірних документів встановленим нормам і, передусім, наявність умов, які дозволяють вважати його авторським і правомірним. Тобто після отримання рішення, сторони договору, а також будь-які інші зацікавлені особи можуть бути впевнені в тому, що відносини щодо авторського права по відношенню до якогось конкретного об’єкта є врегульованими відповідно до чинного законодавства України. Таке рішення можна пред’являти третім особам, не показуючи при цьому самого договору або деяких його розділів. Тим самим може бути збережена конфіденційна інформація щодо сторін договору.
Не зайвим буде зауважити, що у випадку втрати твору чи договірної документації завжди можна отримати їх завірені копії.
Реєстрація авторського права, договорів, які стосуються прав автора на твір, та публікація відповідної інформації полегшують встановлення контактів між суб’єктами авторського права, з однієї сторони, та користувачами, з іншої.
120