Бондаренко С.В. Авторське право та суміжні права_2008

Під час реєстрації авторських прав здійснюють депонування опублікованих і неопублікованих примірників творів, що сприяє створенню архівів, призначених для майбутніх поколінь. Наприклад, вимога обов’язкової реєстрації та депонування існувала в законах США до приєднання цієї країни до Бернської конвенції. На сьогодні положення щодо депонування і реєстрації не відмінено повністю. Завдяки чому Бібліотека Конгресу США, спеціальне бюро якої здійснює реєстрацію, володіє найбільшим у світі зібранням опублікованих і неопублікованих творів.

З 1 січня 2004 року набрав чинності новий Цивільний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року. Статтею 437 Книги IV Цивільного кодексу України «Право інтелектуальної власності» встановлено, що авторське право виникає з моменту створення твору, і не передбачена можливість державної реєстрації авторських прав. Разом з тим, стаття 1114 Книги V «Зобов’язальне право» передбачає можливість державної реєстрації договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, у тому числі і авторськими правами. Їх державна реєстрація здійснюється на вимогу сторін договору в порядку, встановленому законом. Відсутність державної реєстрації не впливає на чинність прав, наданих за договором, та інших прав на відповідний об'єкт права інтелектуальної власності, зокрема, на право звернення до суду за захистом прав.

Враховуючи досвід здійснення державної реєстрації авторських прав та цивільно-правових договорів, які стосуються авторських прав в Україні, що напрацьований з 1995 року, при внесенні змін і доповнень до Закону України «Про авторське право і суміжні права» у зв’язку з прийняттям та набранням чинності нового Цивільного кодексу України доцільно зберегти норми, які б визначали за автором право здійснення державної реєстрації авторських прав як необхідної умови забезпечення їх ефективної охорони та захисту.

5.3.2 Порядок здійснення державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір

Для здійснення державної реєстрації авторського права та договору, який стосується права автора на твір, подають заявку на реєстрацію авторського права на твір або заявку на реєстрацію

121

До заяви на реєстрацію авторського права на базу даних додають настанову щодо використання бази даних і опис структури бази даних.

До заяви на реєстрацію авторського права на твори архітектури, містобудування, садово-паркового та монументального мистецтва додають анотацію, яка повинна містити назву твору, його місцезнаходження (адресу), архітекту рні характеристики та параметри, час і місце створення.

У разі, коли твір створено у співавторстві, в заяві зазначають прізвище, ім'я та по батькові кожного автора. Право на підписання документів, що подаються, може бути надано одному із співавторів за наявності відповідної довіреності від інших співавторів.

Документи, що додаються до заяви, оформляють таким чином, щоб їх можна було безпосередньо копіювати та зберігати протягом строку дії авторського права.

Автор або особа, яка має авторське право, несуть відповідальність за повноту та достовірність інформації, наведеної у заявці на реєстрацію авторського права на твір або про реєстрацію договору.

Автор або особа, яка має авторське право, самостійно вирішують, який обсяг твору потрібно подати у складі заявки на реєстрацію для його ідентифікації, тобто для того, щоб відрізнити цей твір від інших творів.

Заявник має право за власною ініціативою подати клопотання про внесення змін до поданої ним заявки (крім примірника твору). Ці виправлення й уточнення не враховуються, якщо вони надійшли до винесення рішення про реєстрацію авторського права або договору, який стосується права автора на твір. За подання клопотання про внесення з ініціативи заявника змін до заявки сплачується відповідний збір.

Залежно від того, щодо якого об'єкта авторського права подано заявку на реєстрацію, примірник твору подают у такій матеріальній формі:

123

Під час розгляду заявки не проводиться експертиза твору і не встановлюється факт виникнення авторства.

Заявнику може бути надіслано запит про надання додаткових документів, потрібних для прийняття відповідного рішення, у разі виникнення сумніву щодо вірогідності інформації, що містять подані документи. У цьому разі відповідне рішення приймають у двотижневий термін від дати надходження додаткових документів, але не пізніше двох місяців від дати одержання заявником запиту.

Якщо заявка відповідає встановленим вимогам, заявнику надсилається рішення про реєстрацію. В іншому випадку заявнику надсилається обґрунтоване рішення про відмову в реєстрації. При цьому, документи, подані заявником на реєстрацію, йому не повертаються.

Заявник має право у тримісячний термін від дати одержання рішення про реєстрацію авторського права на твір подати документ, що підтверджує сплату державного мита за видачу свідоцтва, або копію документа, що підтверджує право на звільнення від сплати державного мита за видачу свідоцтва.

Якщо протягом трьох місяців від дати одержання заявником рішення про реєстрацію авторського права на твір не одержано документ про сплату державного мита за видачу свідоцтва у розмірі та порядку, визначених законодавством, або копію документа, що підтверджує право на звільнення від сплати державного мита за видачу свідоцтва, заявка вважається відхиленою, і реєстрація авторсько го права та публікація відомостей про реєстрацію авторського права не проводяться.

Видачу свідоцтва про реєстрацію авторського права або рішення про реєстрацію договору, який стосується прав автора на твір, здійснюють у місячний строк від дати реєстрації.

Свідоцтво чи рішення видаються автору або особі, яка має авторське право, безпосередньо або надсилаються на адресу, зазначену в заяві. У разі наявності декількох авторів свідоцтво може бути видане кожному з них за умови пред'явлення документа про сплату державного мита за видачу кожного свідоцтва.

126

6 РОЗПОРЯДЖАННЯ МАЙНОВИМИ АВТОРСЬКИМИ ПРАВАМИ

6.1 Поняття авторського договору

З виникненням авторського права на твір виникають і абсолютні правовідно сини - автору протистоїть невизначене коло осіб, зобов’язаних утримуватися від порушення його суб’єктивних прав. Це створює автору сприятливі умови для самостійної реалізації належних йому прав, бо автор первинно володіє забезпеченою законом монополією на використання свого твору. При цьому він, як правило, зацікавл ений у тому, щоб результати його творчої діяльності стали здобутком суспільства, адже лише у такому випадку реалізуються особисті немайнові та майнові авторські права.

Твори науки, літератури і мистецтва стають здобутком широкої громадськості після випуску їх у світ у формі та порядку, що визначає чинне законодавство. Відтворення та розповсюдження, публічне виконання, публічний показ та інші способи використання літературних, художніх та інших творів здійснюють різні спеціалізовані державні та недержавн і установи, організації, підприємства - видавництва, театри, телебачення, радіомовлення, кіностудії, видовищні організації та інші або окремі фізичні особи, які безпосередньо доводять твори до публіки. У зв’язку з цим постає питання щодо врегулювання відносин між авторами та іншими суб’єктами авторського права з користувачами.

Авторсько-правові відносини є частиною цивільно-правових відносин, які опосередковуються цивільно-правовими договорами. Договірна форма регулювання відносин, пов’язаних зі створенням і використанням творів науки, літератури та мистецтва, більшою мірою, ніж будь-яка інша, забезпечує реалізацію та охорону як особистих немайнових, так і майнових прав автора. Відповідає вона й інтересам користувачів, оскільки вони отримують певні права на використання творів, яких не мають інші особи, і в зв’язку з цим можуть повернути свої витрати на відтворення та розповсюдження творів та одержати прибуток. У кінцевому рахунку в договірному використанні творів зацікавлене і суспільство в цілому, оскільки такий порядок стимулює творчу активність його членів і сприяє примноженню духовного багатства суспільства.

128

Цивільно-правови й договір є найдосконалішою правовою формою, яка в найбільшій мірі дозволяє авторові належним чином реалізувати надані законом права. Він має можливість за допомогою договору в найкращий спосіб захистити свої інтереси, включаючи до нього відповідні умови і застереження. Такі основні майнові права автора, як право на відтворення, право на розповсюдження, право на публічне виконання та інші, можуть бути реалізовані тільки через такий правовий інструмент, як договір. При цьому, звичайно, не береться до уваги незаконне використання твору в будь-який спосіб.

Чинне законодавство України про авторське право допускає можливість позадоговірного використання творів лише в окремих випадках, чітко визначених законом, - так званого вільного використання творів. У всіх інших випадках, враховуючи норми статей 426, 443 Цивільного кодексу України та 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права», використання твору здійснюють лише за згодою автора або іншого суб’єкта авторського права відповідн о згідно з відповідним цивільно-правовим договором.

Традиційно в законодавстві України цивільно-правові договори, пов’язані зі створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва, виділяються як самостійний різновид договору, що має свій особливий предмет і певні особливості. Такі договори у законодавстві й науці визначено як авторські договори.

Авторський договір є не лише правовою формою реалізації авторських прав, а й одним з оптимальних способів доведення твору до широкої аудиторії. Він є основним способом забезпечення суспільного споживання продукту духовної творчості, найважливішим етапом руху наукового чи художнього твору від його творця до широкого споживача - читача, слухача, глядача. Зазначені функції авторського договору тісно пов'язані між собою, і здійснення однієї з них на шкоду іншої у межах договірних відносин не допускається.

Проблемі вдосконалення правового регулювання авторських договірних відносин завжди приділялася особлива увага як на науковому, так і на законодавчому рівні. Визначення поняття

129