- •1. Понятие кризиса, кризисной ситуации
- •2. Признаки кризисных явлений
- •3. Причины возникновения кризисных ситуаций
- •4. Критерии классификации кризисных явлений
- •5. Классификация кризисных явлений на микроуровне
- •6. .Класифікація кризових явищ на макрорівні.
- •7.Системні параметри кризових ситуацій.
- •8.Симптоми кризи.
- •9.Характеристика потенційної, прихованої та реальної кризи.
- •10.Поняття стратегічної та локальної кризи.
- •11. Поняття кризових явищ в економіці підприємства та їх ознаки
- •12. Теорія циклічного розвитку м.І.Туган-Барановського
- •13. Теоретичні розробки циклічного розвитку м.Д.Кондрат’єва
- •14. Короткі цикли розвитку економіки Дж. Кейнса
- •15. Поняття конкурентоспроможності підприємств в умовах ринкової економіки
- •16. Поняття платоспроможності та ліквідності підприємства
- •17. Характерні риси економічного механізму виникнення кризового стану підприємства
- •18. Схема дії механізму виникнення кризового стану підприємства
- •19. Визначення мети антикризового управління
- •20. Поняття конкурентних переваг підприємства
- •22,Класифікація зовнішних чинників змін конкурентного статусу підприємства
- •23.Класифікація внутрішніх чинників змін конкурентного статусу підприємства
- •24, Організація розробки стратегічного плану підприємства
- •25,Поняття місії,концепціі,мети діяльності підприємства
- •26.Сутність, функції та вигоди стратегічного планування.
- •27.Вплив стратегії на успіх підприємництва.
- •29.Визначення впливу зовнішніх загроз на діяльність підприємства.
- •31.Значення стратегічного планування в організації антикризового управління.
- •30.Визначення стратегічних альтернатив у діяльності підприємства.
- •32. Поняття та характеристики економічної кон’юнктури.
- •33.Характеристика кризи, депресії,пожвавлення,під’йому.
- •34.Мета й завдання прогнозування економічної кон’юнктури.
- •35.Методи прогнозування економічної кон’юнктури в процесі антикризового управління.
- •36. Типові контрольні показники ефективного управління підприємством.
- •37.Анализ эффективности управления оборотными средствами компании.
- •41.Створення інформаційної мережі подолання кризових явищ.
- •38. Аналіз стану управління підприємством Аналізуючи діючу систему керування, необхідно встановити наступне:
- •39. Завдання антикризового управління
- •44.Роль і значення інноваційних заходів у подоланні кризових явищ.
- •40. Основні елементи концепції антикризового управління
- •42.Етапи впровадження заходів антикризового управління.
- •45.Роль і значення диверсифікації виробництва як методу антикризового управління.
- •45. Роль і значення диверсифікації виробництва як методу антикризового управління.
- •52. Модель циклу стратегічного управління реструктуризацією підприємства.
- •46.Завдання й стиль управління в кризових ситуаціях.
- •47. Дайте характеристику поняття реструктуризації, його видів.
- •48.Зміст, склад, структура та компоненти реструктуризації.
- •49. Класифікація видів реструктуризації
- •50.Засоби здійснення реструктуризації.
- •51.Методологія ефективного управління реструктуризацією.
- •57.Обґрунтування санаційного процесу для суб'єкта господарювання
- •51.Методологія ефективного управління реструктуризацією.
- •53.Концептуальна схема комплексної реструктуризації підприємства.
- •54.Зміст санації (фінансового оздоровлення) суб’єкта господарювання.
- •56.Програма й план проведення санації.
- •55.Структурні елементи санації. Формування стратегічних цілей і тактики проведення санації.
45. Роль і значення диверсифікації виробництва як методу антикризового управління.
Диверсифікація виробництва може забезпечити підприємству ряд переваг. По-перше, вона є важливим засобом управління фінансовими ризиками. Якщо, скажімо, підприємство отримує переважну частку прибутку від реалізації якогось одного виду продукції, то погіршення кон’юнктури ринку по даній продукції або стихійного лиха типу епізоотії може призвести до серйозних економічних втрат або навіть до банкрутства такого підприємства. В умовах диверсифікації виробництва втрати прибутку по одних галузях можуть бути компенсовані завдяки одержанню більшого прибутку від реалізації продукції інших галузей. У разі, коли такої компенсації не відбулося, що цілком ймовірно, економічні втрати по одній галузі не можуть істотно вплинути на фінансово-економічний стан підприємства, оскільки її питома вага в доходах перестає бути домінуючою. Тому підприємства з диверсифікованим виробництвом відзначаються вищою стійкістю економіки, особливо в умовах мінливого зовнішнього середовища і прояву кризових явищ: інфляції, неплатежів, низької платоспроможності населення та ін.
По-друге, диверсифікація дає змогу підприємствам повніше використовувати свої матеріальні ресурси, землю та робочу силу і завдяки цьому пом’якшити сезонність виробництва, підвищити зайнятість працівників, отримати додатковий дохід від своєчасної і продуманої галузевої маневреності, швидше нарощувати обсяги виробництва тих видів продукції, на які є попит і формується прийнятна ціна, а також частково скорочувати виробництво інших видів продукції, по яких стала проявлятися несприятлива кон’юнктура ринку. Зрозуміло, що такий маневр спеціалізованим господарствам здійснювати набагато важче, бо їм потрібно започатковувати виробництво нове, а це вимагає значних коштів і тривалого часу.
По-третє, диверсифікація аграрних підприємств, зокрема галузева вертикально інтегрована диверсифікація, дає змогу їм отримувати синергічний ефект і тим самим, за однакових інших умов, підвищувати ефективність виробництва.
Одночасно диверсифікація несе підприємствам і певні загрози. Вона не завжди дає змогу використати переваги спеціалізованого виробництва, а тому до відомого ступеня є його антиподом. Адже розвиток багатьох галузей розпорошує ресурси підприємства, а тому нерідко не вдається досягти по окремих з них раціональної концентрації. В результаті підприємство втрачає ефект масштабу виробництва. Потрібно також мати на увазі, що управляти диверсифікованим виробництвом значно складніше порівняно з недиверсифікованим. Тут менеджери і спеціалісти повинні мати різнобічну фахову підготовку, їм доводиться враховувати значно більше чинників зовнішнього і внутрішнього середовища, а це підвищує ризик прийняття недостатньо обґрунтованих рішень.
52. Модель циклу стратегічного управління реструктуризацією підприємства.
Стратегічне керування – це комплекс управлінських рішень, що завдають швидке реагування підприємства на зміну зовнішньої кон’юнктури, шляхом стратегічного маневру, перегляду цілей і коректування загального напрямку розвитку. Під стратегічним керуванням розуміється орієнтована система, до складу якої входить розробка і реалізація стратегії, а також оцінка і контроль.
Стратегічне керування – це динамічний процес, який характеризується циклічністю відповідно до життєвих фаз підприємства (виникнення, становлення, ріст, насичення, спад, ліквідація). Модель циклу стратегічного керування можна розглянути як послідовність компонентів процесу, як замкнутый круг.
Стратегічний аналіз (оцінка власних ресурсів і можливостей)
Стратегічний план розвитку підприємства
Діагностика фінансово-економічного стану підприємства
Прийняття рішення щодо стратегічного перетворення
Програма реструктуризації. Бізнес-план.
Реалізація програми реструктуризації
Моніторинг результатів і корегування програми
У даній моделі домінуючими компонентами є два блоки – стратег. план розвитку та програма реструктуризації, у яких формуються три головних керівні документи:
Стратегічний план розвитку підприємства
Програма реструктуризації
Бізнес-план
Інші елементи циклу лише формують зміст головних.